Лист №10 до Михайла Івановича Ковалинського

Αἴνησις⁶⁰ πενίας⁶¹

О res pauperies utilis et sacra!О germana viris mater amabilis!О portus miseris optime naufragis!Portus tute quieteque!Felix, qui penetrat mentis acumine,Quae praestare soles commoda, quae bonaHuic, quicunque homo te simpliciter colit.Nec pro tempore te colit.Felix, qui potuit pangere foederaTecum, quique tuam venerit in fidem,Quem dignata fuit mensae epulis suaeᵃMisit subque humilem casamᵇ.Longe morbus abest sedibus a tuis,Et fumos ut apis⁶², sic fugit abs eis:Hydrops et podagrae, calculus et⁶³ bilis,Febres ac epilepsiae.Non est ingluvies atque bibacitas,Morborum unde scatet plebs sine nomine.Non hic luxus adest, mors Themidosᵉ piaeCurarumque miser pater.Longe⁶⁴ cana tuis cura⁶⁵ penatibus⁶⁶,Longe sunt strepitus atque negotia,Longe vana manet gloria et ambitusInsanaeque cupidines.Non ictus metuis fulminis ignei,Non fluctus rabidos aequoris asperi,Dum valles humiles ac placidas colis,Et dum lintre vadum secas.Omnis pestis abest, spes, timor, et dolus.Hanc ode¸re domum tartareae Deae.Quas quaecunque domus continet, illicoМох fit Tartarus⁶⁷ is locus.At secura quies, at bona sanitasMentis compositae dulciaque otiaAc assueta piis membra laboribus.Dum parvo bene vivitur.Αὐτάρκειαᵈ ⁶⁸ solers, suavis ἀπραξίαᵍ.Libertas residet ludicra salibusDeridens populi stultitiae viam. HasPaupertas comites habet.Mendicos quidem hic haud fero laudibus,Quos auri misere sacra fames⁶⁹ necat;Nudi sunt habitu pectore divites,Carpunt quicquid ubique sit.Aurum corde vorant⁷⁰, arca licet vacat,Dites suspiciunt dum stupidis oculis.Aurum dum cupies, jam licet Irus⁷¹ es,Haud tu pauper eris mihi⁷².Pauper erat Christus, qui nihil ambiit,Paulus pauper erat, qui voluit nihil.Paupertatem animus, non scrinium facit,Dum celsus subvolat in polum.

Примітки

ᵃQuem dignata sacrae es mensae epulis tuae [Кого ти удостоїла їжі святого стола (лат.)].ᵇSubmittens humili casae [Приречений на убогу хатину (лат.)].ᵉΘέμις, δος – Dea justitiae [Θέμις, δος – богиня справедливості (лат.)].ᵈΑὐτάρκεια – самодоволство, latine – aequitas animi [Αὐτάρκεια – самодоволство, полатинському – aequitas animi].ᵍVacatio а negotiis mundanis, cui opponitur tumultus, aestus, negotiorum undae [Свобода від мирських турбот, яким протиставлені шум, кипіння, марнота (лат.)].⁶⁰У рукопису: Αἰνὴσις.⁶¹Угорі аркуша написано: “Reiсias vires” (“Облиш зусилля” – лат.). Бідність, яка дає душевний спокій, – традиційна філософська тема, починаючи від часів Сократа й Діогена. Свій яскравий вираз вона знайшла в кінічних діатрибах, наприклад, у філософа III ст. до н. е. Біона Бористеніта (творця самого жанру діатриби), Телета з Мегар (III ст. до н. е.) та інших. Досить пригадати хоч би збережені Йоаном Стобеєм діатриби Телета «Про автаркію», «Про бідність та багатство» [див.: Антология кинизма. Фрагменты сочинений кинических мыслителей. – Москва, 1984. – С. 180–185, 190–197], «Апологію» Апулея тощо. Не раз ця тема зринала також у творах старих українських письменників, скажімо, у Симеона Полоцького («Odmiany wszech rzeczy ludzkich» зі збірки «Carmina varia») [див.: Полоцкий С. Вирши. – Минск, 1990. – С. 88].⁶²Бджола, що тікає від диму, – топічний образ, добре знаний у літературі українського бароко. Варто пригадати хоч би Лазаря Барановича, який у передмові до своєї «Аполлонової лютні» писав таке: “Pszczołka z dymu marsowego, / Szuka mieysca spokoynego” [Baranowicz Ł. Lutnia Apollinowa. – Kiiów, 1671. – K. 1 (v.) (Do czytelnika)].⁶³В автографі закреслено слово atra, а замість нього вгорі написано et.⁶⁴В автографі на полі рукою Сковороди дописано: ἐν ἑσπέρα (“увечері” – гр.).⁶⁵В автографі далі закреслено слово: negotii.⁶⁶Пенати (лат. penates) – боги-охоронці дому в Стародавньому Римі. У переносному значенні – рідна домівка.⁶⁷Тартар (гр. Τάρτᾰρος) – згідно з грецькою міфологією, чорна безодня в глибинах космосу, яка перебуває під Аїдом. У християнській традиції Тартар здавна поставав синонімом пекла. Див., наприклад, молитву Василія Великого, подану в «Требнику» Петра Могили: “…во тму глубины Тартара предавый…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 340 (третя пагін.)].⁶⁸У рукопису: Αὐταρκεία. Про поняття автаркія див. прим. 150 до притчі «Благодарный Еродій».⁶⁹Це – парафраза сентенції Вергілія: “Auri sacra fames!” (Вергілій. Енеїда, ІІІ, 57). У перекладі Михайла Білика: “Золота клята жаго!” [Публій Вергілій Марон. Енеїда / З латинської переклав Михайло Білик; переклад звірив і зредагував Борис Тен. – Київ, 1972. – С. 66].⁷⁰В автографі початок рядка має такий вигляд: “Corde vorant aurum”, – а над ним арабськими цифрами вказано правильний порядок слів.⁷¹Ір (гр. Ἶρος) – персонаж «Одіссеї» Гомера (XVIII, 1–110), жебрак, що мешкав у домі Одіссея та розпочав був бійку з господарем, коли той повернувся додому. Словникове значення імені Ірос – “убогій, мендик” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 415]. Існують також приказки: “Pauperior Iro” (“Бідніший за Іра”) [Цимбалюк Ю., Кобів Й., Смурова Л., Латун Л. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. – Вінниця, 2003. – С. 261]; “Ир Крезу не товарищ” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 81] тощо. З українських письменників часів бароко до образу Іра звертався, наприклад, Симеон Полоцький [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. – Москва, 1681. – Арк. 125 (зв.) (друга пагін.)].⁷²Як писав Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (ІІ, 6): “Вбогий не той, хто мало має, а той, хто більшого прагне” [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 40].

Джерела

Текст і Примітки:

Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.