Лист №22 до Михайла Івановича Ковалинського

Oda Horatiana libri II, XVI.

De animi tranquillitate

[Ода Горація (книга ІІ, XVI) «Про спокій душі»]

Купец покоя в страсѣ¹⁵³ сладка Бога просит,

Когда по морю его вихор бросит,

Как Луну облак и звѣзды преясны

Скрил преужасній.

Просит покоя в войнѣ Турчин бѣшен

И кра´сним Луком Кита´ец обвѣшен,

Но ниже, друг мой, драгая Порфѵра

Дасть нам внутр мира.

Не бо царска власть, или Зла´та полній

Сундук усмирит душы бѣдны волны,

Ни приутишит живущіи вздохы

В красном порогѣ.

Сладка покоя нищета ест маты,

Где лишних в домѣ вещей не видати,

Где не мѣшает ниже страх сна сладка,

Ни похоть гадка¹⁵⁴.

По что толь многω сій черв замишляеш,

За чем на воздух чужій поспѣшаеш?

Что ползы бросить природніи страны?

Брось нрав твой странній!

Печаль глупа и на корабль восходит,

И проницает на далны походы,

Еленей¹⁵⁵ легких она всѣх бистрѣе,

Вѣтров¹⁵⁶ скорѣе.

Будь сит тѣм, что ест, не печись на утро¹⁵⁷,

Потѣшай смѣхом твою горесть Мудрω,

Знай, что ничтоже совсѣм ест блаженно,

Но з злим смѣшенно.

Знай, что преславны пошли в прах Герои,

И сто лѣт жившы лежат в смертном гнои,

И может тое, твое что сливется,

Мнѣ доведется¹⁵⁸.

Волов изрядних у тебе заво´ды

И чужостранних лошадей природы,

А на одежу тебѣ для прибора

Сукна з за Моря.

Α мнѣ Судбина дала грунт убогой,

И ωт Муз чистих греческих не многω

Духа напитись и пренебрегати

Мір сей проклятій¹⁵⁹.

Найдорогоцінніший друже,

здрастуй, мій Михайле!

Це я переклав майже експромтом, дуже швидко, слідкуючи тільки за тим, щоб, наскільки це було для мене можливим, передати дух автора, не дбаючи про красу стилю. Ти можеш, якщо тобі до вподоби, змінити й почати з інших слів. Що ж до перекладу виразу “quod ultra est, oderit curare” словами [“не печися на утро”], то остерігайся судити його занадто поспішно, хоч я й знаю, що ти далекий від забобонів. Бо хто черпав зі с[вятих] отців, за прислів’ям, як собака з Нілу, той зрозуміє, що “завтрашнє” треба розуміти як наступне життя. Бо якщо наше життя всюди у С[вятому] Письмі порівнюється з днем, перша ж частина доби є ніч, а друга – світло, то дуже правильно ранній вік, тобто юність, називати нерозумним, сучасним життям, ще не освітленим сонцем істини. Друга ж частина життя, що порівнюється зі світлом і називається життям…, коли відкидаються вчинки темряви. Отже, коли автор говорить: “не турбуйся про завтрашній день”, він хоче сказати: не слід турбуватися про те, що ти будеш їсти або в що одягнешся в старості. Шукай у теперішньому житті тільки царства Божого, піклуйся і дбай тільки про доброчесність і мудрість. Бо якщо ти добре посієш у теперішньому, то добре пожнеш у майбутньому, і ніхто з тих, хто придбав святі звичаї, не буде позбавлений у старості своїх заощаджень. Сюди належить і один вислів Платона, на який я нещодавно натрапив і який радо тобі повідомляю. Це така сентенція: “Для мене нічого немає понад те, щоб стати кращим”¹⁶⁸. Дивись, про що дбали найкращі мужі – не про багатство та інше. Тому не дивно, що вони добре завершили життя. Бо як хто посіє в юності, так пожне в старості. Хочеш бути легким і здоровим старцем? Додержуйся в юності тверезості й непорочності. Подумай про це!

Бувай здоров, мій найкращий любителю Муз!

Твій Григор[ій] Сав[ич].

Джерела

Текст:

Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.