Kulish-Puluj-Nechui Ukrainian Bible translation❧Книга Йова, розділ 30

1

Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.

2

Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.

3

Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;

4

Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.

5

Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,

6

Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.

7

Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.

8

Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!

9

У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.

10

Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.

11

Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,

12

З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.

13

Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.

14

Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.

15

Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.

16

А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.

17

Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.

18

Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.

19

Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.

20

Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.

21

Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.

22

Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.

23

О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.

24

Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?

25

А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?

26

А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.

27

Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.

28

Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.

29

Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.

30

Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.

31

І цитра моя голосить, і сопілка ридає.