Kulish-Puluj-Nechui Ukrainian Bible translation❧Євангеліє від св. Матвія, розділ 22

1

І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

2

Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

3

і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

4

Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

5

Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

6

а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

7

Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

8

Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

9

Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

10

І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

11

Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;

12

і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

13

Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

14

Багато бо званих, мало ж вибраних.

15

Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

16

І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

17

Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

18

Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?

19

Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

20

І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?

21

Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

22

І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

23

Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

24

говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.

25

Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;

26

так само й другий брат, і третїй, аж до семого.

27

Опісля ж усїх умерла й жінка.

28

Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.

29

Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.

30

Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

31

Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

32

Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

33

І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

34

Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

35

І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

36

Учителю, котора заповідь велика в законї?

37

Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

38

Се перва й велика заповідь.

39

Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

40

На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

41

Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

42

глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

43

Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

44

Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

45

Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

46

І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.