Kulish-Puluj-Nechui Ukrainian Bible translation❧Книга Приповістей Соломонових, розділ 6

1

Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, —

2

То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.

3

Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, — бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;

4

Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати — війкам твоїм;

5

Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.

6

Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.

7

Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;

8

А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.

9

Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?

10

Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;

11

А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.

12

Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;

13

Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;

14

У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.

15

За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий — без рятунку.

16

От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:

17

Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,

18

Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,

19

Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.

20

Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;

21

На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.

22

Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:

23

Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;

24

Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.

25

Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;

26

Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.

27

Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?

28

Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?

29

Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.

30

Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;

31

А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.

32

Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.

33

Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.

34

Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;

35

Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.