НПУ — Новий Переклад УкраїнськоюКнига Псалмів, розділ 103
1
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
Джерела
