НПУ — Новий Переклад УкраїнськоюКнига Псалмів, розділ 68
1
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів.
2
Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
3
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
4
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
5
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
6
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
7
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
8
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
9
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
10
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
11
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
12
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
13
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
14
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
15
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
16
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
17
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
18
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
19
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
20
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
21
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
22
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
23
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
24
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
25
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
26
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
27
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
28
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
29
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
30
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
31
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
32
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
33
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
34
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
35
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
36
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
37
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.