Притча Сковороди: Убогий Жайворонок написаний 1787 р.

Убогий Жайворонок

Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

Пізнай в собі людину - М. Кашуба - 1995

Сковорода, Григорій. Твори у двох томах. Том 2 - 1994 р.

Григорій Сковорода: семінарій. – Ушкалов Л.В. – Харків: Майдан, 2004

У цій притчі йдеться про добре виховання та про “божевільну гонитву за світовою марнотою”. Утім, Сковорода говорить тут не так про окрему людину, як про всю українську людність. Філософ ладен бачити в Україні останній відблиск “золотого віку”, коли люди шанували Правду з власної волі, а не з примусу. Недаром персонажі цієї притчі розмовляють про те, як стародавня богиня справедливості Астрая, що правила цілим світом за “золотого віку”, відколи людьми опанували всілякі згубні пристрасті, знайшла собі прихисток в Україні. Загалом беручи, притча «Убогий Жайворонок» – це алегорія про “сродність” українців до добра та про їхню “несродність” до зла. І мудрий жайворонок Сабаш, і нерозважливий тетервак Фрідрік, і дятел Немес “сродні” поміж собою, бо всі вони, на відміну від кажанів чи яструбів, зроду добрі.

Убогий Жайворонок

Оригінал

Переклади