Дії святих апостолів, розділ 7❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?»

Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані,

і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі.

Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині.

І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.

А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років.

Але народ, що вони йому будуть служити, - сказав Бог, - я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці.

І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак - Якова, а Яків -дванадцять патріярхів.

А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним

і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом.

Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи.

Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших;

а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа.

А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину - сімдесят п'ять душ.

От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші.

І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі.

Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,

аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа.

Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили.

І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу; його годовано три місяці у домі батька його.

Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина.

І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах.

А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля;

і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина.

Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм; але вони не зрозуміли.

На другий день з'явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду?

А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею?

Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина?

При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів.

Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум'ї куща вогняного.

Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням; та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній:

Я - Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова. - Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути.

Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш - земля свята.

Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити. Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. -

Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? - оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з'явився.

Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років.

Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене.

Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.

Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет,

кажучи, Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами; бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю - не відаємо, що з ним сталося.

І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх.

І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля?

Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись! Тому виселю вас поза Вавилон.

У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив.

Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида,

що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова.

А Соломон збудував йому дім.

Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить:

Небо - престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку?

Хіба то не моя рука створила те все?

Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви.

Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;

ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.»

Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього.

(Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,

і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.»

Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом

та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло.

І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»

А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув.