Книга Варуха, розділ 3❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Господи Вседержителю, Боже Ізраїля, душа скорботна й дух прибитий взиває до тебе:

Вислухай, Господи, і змилуйсь, бо ми згрішили супроти тебе.

Ти возсідаєш на троні відвічно, ми ж вікуємо в загибелі.

Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! Вислухай молитву тих в Ізраїлі, що призначені на смерть, і синів тих, які згрішили проти тебе, які не слухали голосу Господа, свого Бога, через віщо нас і обсіла біда.

Не споминай переступів батьків наших, але згадай того часу про твою могутність і твоє ім'я;

ти - Господь, Бог наш, і ми восхвалимо тебе, Господи,

бо ти тому вклав острах перед тобою у наше серце, щоб ми прикликали твоє ім'я. Ми прославимо тебе під час нашого вигнання, бож ми викинули з свого серця всю несправедливість наших батьків, які згрішили перед тобою.

Ось ми сьогодні на нашому вигнанні, куди ти нас порозкидав на наругу, на прокляття й на кару за всі провини батьків наших, які відступили від Господа, Бога нашого.

Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, насторож вухо, щоб розсудку навчитись.

Чому, Ізраїлю, через віщо сидиш у краї ворожім, марнієш у землі чужосторонній?

Ти мертвими опоганився, тебе вважають побіч тих, що в аді.

Бо ти полишив джерело мудрости.

Якщо б ти ходив шляхом Божим, ти жив би вічно в мирі.

Збагни, де знання і де сила, де розум, щоб тобі також знати, де довголіття, де життя, де світло очей та мир.

Хто знайшов її місце? Хто ввійшов у її скарби?

Де начальники народів і ті, що земних звірів опанували,

ті, що з небесним птаством гралися, ті, які накопичували золото й срібло, предмет людського уповання, і майно яких краю не мало?

Де ті, що так старанно обробляли срібло, що діла їхні були недослідимі?

Нема їх, вони спустились до аду, і на їхнє місце інші постали.

Молодші уздріли світло і на землі жили, але дороги мудрости не спізнали,

ані її стежок не збагнули, ані її не прийняли; так само й їхні діти далеко віддалились від її дороги.

Не було про неї чути в Ханаані, не було її видно у Темані.

Навіть сини Агарі, що на цій землі розуму шукають, і купці Мідіяну та Теми, що в притчах розмовляють та розуму шукають, дороги мудрости не взнали, ані стежок до неї не відкрили.

Який же він, Ізраїлю, великий, -дім Божий! Яке просторе місце, де володіє він!

Великий і безкраїй, звисочений і незміренний!

Там велетні народились, славетні спервовіку, високі на зріст, боєздатні.

Але не їх Бог собі вибрав, не їм вказав, як прямувати до знання,

тим і загинули, не мавши науки, пропали з-за свого безуму.

Хто знявсь на небо, узяв її звідти і зніс із хмар додолу?

Хто пройшов море, знайшов її, і придбав її за золото найдобірніше?

Ніхто не відає її дороги, ніхто стежки її не знає.

Та той, хто відає все, знає її; він розумом своїм звідав, - він, який землю утвердив повіки, четвероногими виповнив її;

який посилає світло, - і воно йде, закликає його, - і воно його слухається, тремтівши.

Зорі блищать на своїх чатах і веселяться;

покличе їх, - вони відкликаються: «Ось ми!» І світять радісно для того, хто створив їх.

Такий наш Бог; ніхто йому не рівний!

Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму.

А потім вона й на землі з'явилась і з людьми перебувала.