Послання св. апостола Павла до ефесян, розділ 4❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Отож, благаю вас я, Господній в'язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано,

в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові,

стараючися зберігати єдність духа зв'язком миру.

Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані.

Один Господь, одна віра, одне хрищення.

Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.

Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів.

Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.”

А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі?

Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.

І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших - євангелистами і пастирями, і вчителями,

для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла,

аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.

Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом.

Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою - у Христа.

Кожне тіло, складене та споєне всякою в'яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові.

Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума,

бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця.

Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть.

Та ви не так Христа вивчили,

як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі.

А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті,

а відновитись духом вашого ума

й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.

Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени.

Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом;

і не давайте місця дияволові.

Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує.

Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його.

І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.

Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою.

Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив.