Книга пророка Захарії, розділ 7❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Четвертого року царя Дарія надійшло слово Господнє до Захарії, на четвертий день дев'ятого місяця Кіслева,

коли Бетел-Сарецер і Регем-Мелех та його люди послали умилостивити обличчя Господнє

і спитати священиків, що при храмі Господа сил, і пророків: «Чи маю плакати й постити п'ятого місяця так, як я чинив оце вже стільки років?»

І надійшло таке слово Господа сил до мене:

«Скажи всьому народові в краю й священикам: Коли ви постили й плакали п'ятого й сьомого місяця - оцих сімдесят років, - чи ж то ви справді для мене постили?

Або коли ви їсте та п'єте, чи то ж не ви їсте і не ви п'єте?

Чи ж ви не мали б були слухатися слів, що Господь проголосив був через перших пророків, коли Єрусалим був заселений і процвітав із своїми містами навкруги, і коли Негев і Шефела були заселені?»

І надійшло таке слово Господнє до Захарії:

«Так говорить Господь сил: Судіть судом правдивим і чиніть любов та милосердя кожен до свого брата.

Вдову й сироту, приходня й бідного не утискайте та зла у вашім серці не мисліте на брата свого.

Але вони не хотіли вважати і, збунтувавшись, відвернулися від мене й затулили собі вуха, щоб не чути.

Вони зробили своє серце твердим, як алмаз, щоб не слухатися закону й слів, що Господь сил послав був духом своїм через перших пророків. За те ж і був великий гнів від Господа сил.

І сталось: коли він кликав, і вони не слухали, так і вони взиватимуть, і я не слухатиму - говорить Господь сил.

Я їх порозкидаю бурею проміж усі народи, яких вони не знали, і край їхній по них запустіє так, що ніхто не буде проходити і не буде повертатись, бо вони з милого краю зробили пустиню.»