Перше послання св. апостола Павла до коринтян, розділ 14❧НПУ — Новий Переклад Українською

Прагніть любові, ревно бажайте духовних [дарів], а особливо пророкування.

Адже той, хто говорить [іншою] мовою, говорить не до людей, а до Бога, бо ніхто [його] не розуміє, і він духом говорить таємниці.

А той, хто пророкує, говорить до людей для збудування, підбадьорення та втіхи.

Той, хто говорить мовою, збудовує самого себе, а той, хто пророкує, збудовує церкву.

Я бажав би, щоб усі з вас говорили [іншими] мовами, але більше – щоб пророкували. Той, хто пророкує, більший за того, хто говорить [іншими] мовами, хіба що хтось перекладає, щоб церква отримала [духовне] збудування.

Тепер, брати, якщо я прийду до вас, говорячи [іншими] мовами, чим принесу вам користь, якщо не говоритиму через одкровення, або через пізнання, або через пророцтво, або через повчання?

Бо й неживі предмети, що мають звучання, – чи то сопілка, чи то арфа, – якщо не видають різних звуків, то як хтось дізнається, що на них грається?

Адже якщо сурма видасть невиразний звук, то хто готуватиметься до бою?

Так само й ви: якщо язиком скажете незрозуміле слово, то як вас хтось зрозуміє? Будете говорити на вітер.

Звісно, у світі є багато всяких мов, і жодна [з них] не є беззмістовною.

Тож якщо я не розумію значення тієї мови, то буду чужинцем для того, хто говорить, а він буде чужинцем для мене.

Так само й ви: якщо вже сповнені ревності щодо духовних [дарів], то намагайтеся мати їх вдосталь для збудування церкви.

Тому той, хто говорить [іншою] мовою, нехай молиться, щоб [умів її] перекласти.

Адже якщо я молюся [іншою] мовою, то мій дух молиться, а розум безплідний.

Що ж мені робити? Я молитимуся духом, але молитимуся й розумом, також я співатиму духом, але співатиму й розумом.

Адже якщо ти дякуєш [лише] духом, то хіба може на твої слова подяки казати «амінь» той, хто не розуміє, що ти кажеш?

Ти добре дякуєш, але інший не збудується.

Я дякую Богові за те, що розмовляю мовами більше, ніж усі ви,

але в церкві краще скажу п’ять слів власним розумом, щоб навчити інших, аніж тисячу слів [іншими] мовами.

Брати, не будьте дітьми в думках! Навпаки, будьте немовлятами щодо зла, а в думках будьте дорослими.

У Законі написано: «Іншими мовами та через інші вуста буду промовляти до цього народу, але й тоді не послухають, – каже Господь».

Отже, мови – це знак не для віруючих, а для невіруючих. Пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.

Тож коли вся церква збереться разом і всі говоритимуть [іншими] мовами, але зайдуть прості люди або невіруючі, хіба вони не назвуть вас божевільними?

Проте якщо ви всі пророкуватимете й зайде хтось невіруючий або недосвідчений, то всі його викриватимуть та осуджуватимуть.

Тоді виявляться таємниці його серця, а він впаде ниць та поклониться Богу, кажучи: «І справді, між вами Бог!»

Як же тоді бути, брати? Коли збираєтесь разом і в кожного з вас є псалом, повчання, одкровення, мова, переклад, – нехай усе буде на збудування [церкви].

Якщо хтось говорить [іншою] мовою, то нехай по черзі говорять двоє, щонайбільше троє, а один перекладає.

А якщо немає перекладача, то такі нехай мовчать у церкві та говорять до себе та до Бога.

Нехай двоє або троє пророків говорять, а всі інші розмірковують.

Якщо ж іншому, який сидить, прийшло одкровення, то перший нехай мовчить.

Адже всі ви можете пророкувати по черзі, щоб усі навчалися та втішалися.

І духи пророків підкорюються пророкам,

адже [Бог] – Бог не безладу, а миру. Як і в усіх церквах святих,

жінки повинні мовчати в церкві, адже їм не дозволено говорити, а лише підкорятися, як і говорить Закон.

Якщо ж вони бажають чогось навчитися, то нехай спитають вдома у своїх чоловіків, адже соромно для жінки говорити в церкві.

Хіба від вас походить Боже Слово? Чи лише вас досягнуло?

Якщо хтось думає, що він пророк або духовно [наділений], то нехай зрозуміє, що те, про що я пишу вам, – це заповідь Господа.

А коли хтось [цього] не визнає, то і його не визнають.

Отже, брати мої, ревно бажайте пророкувати та не забороняйте [інших] мов.

Нехай усе буде пристойно й організовано.