Перше послання св. апостола Павла до коринтян, розділ 10❧Біблія в перекладі Івана Огієнка

Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,

і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,

і всі їли ту саму пожи́ву духовну,

і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!

Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.

А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.

Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.

Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.

Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.

Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.

Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов.

Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!

Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.

Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.

Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.

Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?

Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.

Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?

Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?

Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.

Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.

Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?

Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!

Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!

Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —

Бо „Господня земля, і все, що на ній“!

Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?

Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?

Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!

Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,

як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.