Книга Йова, розділ 29Біблія в перекладі Івана Огієнка
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Джерела
