Бесѣда, нареченная Двое: о том, что Блаженным быть легко
Персóны:
Михаи́л. Данїи́л. Израи́л. Ѳáрра. Наемáн.
ѲА́РРА. О Наемáн! Наемáн! Утѣшь мене, друг мой…
НАЕМА́Н. Кто тебе перепугал, брате Ѳáрра? Дерзай! Мир тебѣ! Не бойся! Конечно, ты сидѣл в сóньмищѣ оных:
“Гроб отверст, Гортань их…”
ѲА́РРА. Тѣ-то Сирéны наполнили мой слух и сердце жалостным и смущенным пѣнїем.
МИХАИЛ. Длячего ж ты себѣ ушей не заку́порил воском так, как древнїй Улиќс?
ѲА́РРА. Тайна сїя мнѣ не извѣстна. А знаю, что они мнѣ напѣли много чудес, обезкурáживших сердце мое. Не чудо ли сїе? Есть, де, во Европѣ нѣкїй Пророк, святый Їеремїй. Он нашел от трав сок, обновляющїй ему и Друзям его Младость, яко О́рлюю Юность.
Выслушайте второе Чудо. Нѣкїй Дóктор медыцы́ны питался хлѣбом точїю и водою и жил без всяких болѣзней лѣт 300.
На вот и третее! Нѣкїй Калмы́к имѣет столь быстрыя Очи, что яснѣе и далѣе видит, нежели кая-либо зрительна Трубка. Вот чем мене плѣнили сладкогласны Си́рины! А мои очи день от дня слабѣют. Не чаю прожить ни 20 лѣт. Кто же мнѣ и кая страна обновит Юность? Вѣк мой скончавается…
МИХАИЛ. О Ѳáрра! не тужи, друг мой. Мы замáжем уши твои воском, медом и сотом: ВѢЧНОСТЬЮ. “С нами Бог, разумѣйте, о невѣжи”. И совѣт ваш и слово разорится, яко с нами БОГ.
Услышите! Господа сил, ТОГО освятите.
“Той будет тебѣ во ОСВЯЩЕНЇЕ, аще будеши уповая на НЕГО”. А иначе вся ваша крѣпость, о языцы осязающїе, языцы невѣрующїе! будет вам камень претыканїя, и камень паденїя, и падеж сокрушенїя. “И сокрушатся, и приближатся, и я́ты будут человѣцы, в твердынѣ своей суще”. О Друг мой, Израилю! Блаженны есмы, яко Богу угодная нам разумна суть.
ИЗРАИЛЬ. Взглянь на мене, Ѳáрра. Почто ты плѣнился Лестным твоих Си́ринов пѣнїем? Вот влекут тебе на Камень претыканїя и падéнїя. Почто, забыв Господа, святиш тое, что нѣсть святое?
“Той будет тебѣ во освященїе,
аще будеши уповая на НЕГО”.
Друзья Їеремїины состарѣют паки, безболѣзнїе Дóкторово прервется, а Очи Калмыковы потемнѣют. “Терпящїи же Господа обновлят крѣпость, окрылáтѣют, аки Орлы, потекут и не утрудятся, пойдут и не взалчут”.
ДАНЇИЛ. Слушай, Ѳарра! Разумѣеш ли, что значит ОСВЯТИТЬ?
ѲА́РРА. Ей! ей не разумѣю! Научи мене.
ДАНЇИЛ. ОСВЯТИТЬ значит ОСНОВАТЬ и УТВЕРДИТЬ. СВЯТОЕ же значит незыблемое, неподвижное… Когда Исаїа вопїет:
“ГО́СПОДА СИЛ, ТОГО ОСВЯТИТЕ”, тогда значит, что Он Един есть СВЯТ, сирѣчь Камень тверд, чтоб безопасно основать нам нашего Щастїя Храмину, а не дерзали бы мы святить ни одной Твари, яко клятву и пѣсок.
“Всяка плоть сѣно”. Глагол же Божїй, сирѣчь Основанїе, СИЛА и ДУХ, пребывает во вѣки.
А́дамант сам собою тверд есть, а мы, только почитая его таковым, дѣлаем твердым. И сїе-то есть: “Будет тебѣ во ОСВЯЩЕНЇЕ, аще будеши уповая на НЕГО”. Сирѣчь: Освятит тебе и утверди́т щастїя твой Домик вѣчно и неподвижно, Если, минув дрянь, весь пѣсок и сѣно, почтеш Единаго ЕГО СВЯТЫМ и твердым.
ѲА́РРА. Ай, друг мой Данїил! не худо ты судил.
ДАНЇИЛ. Плюнь же, Голубчик мой, на Веремѣеву юность, на Дóкторово Тристалѣтїе и на Калмы́цкїя Глазá. И́стинная дру́жба, правди́вое Щáстье и прямая Ю́НОСТЬ никогда не обветшáет.
Ах! все то не наше, что нас оставля́ет.
Пускай бу́дет при нас, поколь остáвит нас.
Но да знáем, что все сїе не-вѣрный нам Друг. Один умирает в 30, а другой в 300 лѣт. Если умирáть есть нещáстье, так óба бѣдны. Не вели́ка в том отрáда Тюрéмнику, что ины́х в три часа, а егó в 30[-й] день вы́тащат на Ешафóт. Кóе же то мнѣ и здравїе, коему Концéм слáбость? Кáя то мнѣ Млáдость, раждáющая мнѣ Стáрость? Ах! не называй Слáдостью, если раждáет Гóресть. Не дѣлай Долготóю ничего, что прекращáется. Не имену́й Щастїем ничегó, Что опровергáется. От Плодóв и от Концá его суди́ всякое дѣло. Не люблю́ жи́зни, печатлѣемыя смертью, и сáма она есть смерть. Конéц дѣлáм, будь Судїя́!
Не то Орел, что лѣтáет,
Но то, что легко сѣдáет.
Не то О́ко, что яснѣет,
Но то, что не отемнѣет.
Вот тебѣ прямóе ОЌО! как напи́сано о Дру́гѣ Бóжїем:
“Не отемнѣстѣ ОЧИ Его,
Ни истлѣста Устнѣ Его”.
ѲА́РРА. О Наемáн! Наемáн! утѣшь мене, Друг мой.
НАЕМА́Н. О любезная душа! Околду́нил тебе Глас сладкїй, Сирéнскїй, Глас, влекущїй Лóтку твою на Кáмни. Ей! о сих-то камнях Глас сей Исáїи:
“Прибли́жатся, и сокрушатся, и паду́т”.
“Наполнятся дóмове шу́ма, и почїют ту Си́рины”.
Но не бóйся! Господь избáвит тебе. Полóжит тебѣ во Основáнїе КА́МЕНЬ многоцѣнен, краеугóлен.
“Тогда спасéшися и уразумѣеши, гдѣ еси был”.
ѲА́РРА. Не диви́сь сему, что я околду́нен, а скажи́ мнѣ, гдѣ не слы́шится Глас пусты́нных сих Птиц?
Си́рен лéстный Окїáна!
Глáсом его обая́нна,
Бѣдная душа на пути
Всегда желает уснути,
Не доплывши брéга.
Се исполнилось на мнѣ, что я мальчиком пѣвáл.
НАЕМА́Н. А я тебѣ взаимно от той же пѣсни воспою:
Распространи́ Бодр вѣтри́ла,
И Ума твоего кры́ла,
Пловущи на бурном морѣ,
Возведи Очесá горѣ,
Да потечéш путь прав.
ѲА́РРА. Протолкуй мнѣ, Наемáн, что значит Си́рин? Я слышал, что Си́рен значит пусты́нную птицу.
НАЕМА́Н. Когда не разумѣеш, что есть Си́рин? ниже уразумѣеш, что ли есть пустынная пти́ца? Иное разумѣть ИМЯ, а иное дѣло разумѣть то, что именем означáется. Разумѣеш Имя сїе, или скажу́, Звон сей: Христóс, но дай Бог, чтоб ты знал! что сїе ИМЯ значит?
ѲА́РРА. Так протолкуй же мнѣ не имя, но дѣло.
НАЕМА́Н. Си́рин есть сладкорѣчивый Дурáк, влекущїй тебе к тому, чтоб ты основал Щастїе твое на Кáмни том, который не утверждáет, но разбивáет.
ѲА́РРА. Ражжуй как можно простѣе и вкуснѣе…
НАЕМ[АН]. Сколько у вас славных и почтенных Любомудрцев? Всѣ сїи суть Си́рины. Они-то соблазняют в жизни сей пловущих, Стариков и Молодцов. Взглянь сердечным Оком на житейское Море. Взглянь на претыканїе и паденїе пловущих и на вопль их. Один возгнѣздиться хотѣл на Капитáлѣ, как Нóева Голубица на ХОЛМѢ, и под Старость сокрушился. Другой на Плотоугóдїи думал создать дом свой и в Кончи́ну лѣт постыдился. Иной основался на Кáмнѣ Милости Исполи́нскїя и был ему претыканїем. Ты думаеш, но и ревнуеш сѣсть на Камень плотскїя Юности, плотскаго безболѣзнїя и плотских Очей твоих, и се ожидает тебе претыканїе, паденїе и сокрушенїе!
ѲА́РРА. Брось людскїя Бѣшенства, а скажи только, Что значит пребыванїе Си́ринов на морѣ? Зачем на водѣ?..
НАЕМ[АН]. Затѣм, что в Суетѣ. Не хотят они в Гáвань и в Лóно Авраáмле, на Матеру́ю и твердую Землю со Израилем, но с Фараóном.
Вот вам благолѣпная Фигура и преподобный Образ НАДЕЖДЫ и обманьчивости! Гáванью или ЛО́НОМ образуется УПОВАНЇЕ, а морем и водóю – лживость всякїя плоти. Во Евангелїи Камень и пѣсок есть то же. На оном Мудрый, а на сем домик себѣ строит муж Безпутный.
Ковчег и потоп – не то же ли? Вода и Елиссéйское Желѣзо – не то же ли? Сороколѣтная пустыня и ОБѢТОВАННАЯ ЗЕМЛЯ – не то же ли? Что только преходит Израиль, все то Море, вода, зы́бкость, основанїе и упованїе юродивых мужей, как написано:
“Рѣка текущая основанїе их”.
“Почїют ту Си́рины”.
“Возволнуются и почити не возмогут”.
“Нѣсть радоватися нечестивым”.
ѲАРРА. Ты уже и много насказал, и завел в любопытность. Так скажи же мнѣ: длячего иные толкуют, что Исáины Си́рины суть то пустынныя птицы, а возгнѣздиваются в пустом Вавилóнѣ градѣ.
НАЕМ[АН]. О младенец с бáбїими твоими Баснями! Ражжуй только Зу́бом мужеским сей час по Сампсóнову, найдеш в жостком нѣжное, а в пустом пищу.
Пустынныя Птицы, развѣ то не лже-Пророки, пустое поющїе? Пустый Вавилон, развѣ то не Сирéнскїй Камень? Не все ли пустое, что суета? и не все ли то вода, что не твердое? Послушай, вот Птица!
“Ефрéм, яко Голуб безумный, не имый сéрдца”.
Учеников сих Птиц называет Михéа дщерьми Сири́нскими, и точно о Самарїи, кая таких птиц довольно у себе имѣла, вопїет: “Сотворит плач, аки Змїéв, и рыданїе, аки дщерей Сири́нских”. К сим-то безумным птицам слѣдующїй Божїй отзыв:
“Приступите ко мнѣ, послушайте мене, погублшїи сердце, сущїи далече от правды”.
О сих же птицах нечистых Осїа поет вот что!
“Якоже Пти́цы небесныя, свéргу я…
Горе им, яко отскочиша от мене”.
Учеников же их называет чадами вод:
“Яко Лев, возревет Господь, и ужаснутся чада вод”.
Чада вод и дщери Сири́нскїя есть то же, у Исаїи называются отъятыми парящих птиц птенцами.
Сїи ж Сирéны называются Змїями и Гáдами.
“Сотворит плач, аки Змїéв…”
“Полижут персть, аки Змїеве…”
“Послю, аки Гáды на Землю”.
Зачем туда? Затѣм, чтоб вся дни живота своего кушали Грязь.
Сїи-то суть Ангелы лютые, псы, злые дѣлатели, облаки бездождные, водные, земные, духа не имуще…
ѲА́РРА. Полно! полно! Поговори еще мнѣ о добрых Птицах. Я уже и разумѣю, что, конечно, не худо поет оная Птица:
“Глас Горлицы слышан в Землѣ нашей”.
НАЕМ[АН]. Нѣсколько тебѣ благовѣствующих Птиц выпущу из Ковчега.
Взглянь! “Кїи суть, иже, яко Облацы, летят?
И, яко Голубы со Птенцы, ко мнѣ?”
Как темнá и тонкá вода во Облацѣх воздушных, так вода Глубока – СОВѢТ в сердцѣ Мужей сих и их Птенцов. И как Голубины Очи вышше волнованїя Сирéнских вод, так Сердце их вышше всея тлѣни подъялось. Взглянь еще на Горнїй Хор Птиц прозорливых!
“Подъях вас, яко на Крилѣх Орлих, и приведох вас к себѣ”.
“Идѣже труп, тамо соберутся Орлы”.
Не Орел ли то: “Ангел Господень восхити Фи́липпа”?
Не Орел ли то: “Не обрѣтеся Енóх в живых”?
Не Орел ли то: “Взят бысть Илїа вихром”?
Вот Орел пари́т! “Вѣм ЧЕЛОВѢКА, прошедшаго небеса”.
Вот Орел! “Ят Аввакума Ангел Господень за верх Его”.
Вот Орел! “Вознесу тя, Господи, яко подъял мя еси”.
Взглянь же на сего любезнаго Орла! “Видѣхом СЛАВУ ЕГО…” Куда-то они летят? Ах, превзойшли Они Труп и тлѣнь. Устремили взор на ТОГО: “Вземлется от Земли Живот Его”. “Взятся великолѣпїе Его превыше небес”.
Ах! взглянь сюда!.. Не се ли оная Благовѣстница с масличною вѣтвою из НО́ЕВА КОВЧЕГА, Мир нам приносящая, летит? и, летя, вот что, кажется, поет: Дерзайте! Да не смущается сердце ваше потопом вод Сири́нских! Я вижу ХОЛМ незыблемый, верхи́ Гор, из-под потопных волн выникающих, провижу весьма издалеча Землю и Гáвань: вѣруйте в Бога, там почїем.
“Кто даст мнѣ кри́лѣ…”
“Очи ваши узрят ЗЕМЛЮ издалеча”.
А мнѣ любезна и Горлица сїя. Летит выспр поющи:
“Воспою нынѣ Возлюбленному пѣснь”.
О Ѳáрра! Ѳáрра! чувствуеш ли вкус во Прорóчїих Му́зах? А иначе – бѣжи́ и приложися к Гáлатам.
ѲА́РРА. Вѣриш ли, что для мене прїятнѣе пѣнїе Сирéнское.
НАЕМ[АН]. Ей, друже, вѣрю, что больше Елéя имѣет во умащенїи своем Лстец, нежели в Наказанїи своем Отец, и что ложная позолóтка есть блистательнѣе паче самаго Злáта, и что И́родова Плясáвица гаразда краси́вѣе, нежели Захарїина Елисавет. Но помни Притчу:
“Не славна избá углами, славна пирогами”.
“Не красна Челоби́тна слогом, но Законом”.
В самом сладчайшем ядѣ внутреннїй вред уничтожает сладость.
Предревняя есть причта сїя:
“Ἁπλός ὁ μῦθος τῆς ἀληθείας”.
“У Истины простая рѣчь”.
Инако поют в Костéлѣ, а инако на Маскарáдѣ.
Смѣшóн, кто ищет красных слов в том, кого спрашивает о дорогѣ, и кто Лакиру́ет чистое Золото. На что Прорóчїим Пѣсням Блядословїе? Пусть покрывается им Сирéнская лжа! А то, что они поют во Фигурах, фигуры суть мѣшéчки на Золото и шелуха для Зернá Божїя. Сїе-то есть иносказанїе и истинная Оная Ποίησις, сирѣчь творенїе: положить в плотскую пустош Злато Божїе и здѣлать Духом из плоти, авось-либо кто догадлив найдет в коробочкѣ прекрасное Отроча Еврейское, взятаго вышше вод Сирéнских Человѣка.
“Творяй Ангелы своя духи (духами)”.
Вот истинные Пїит´ ы, сирѣчь Творцы и Пророки, и сих-то Писанїя любил читать возлюбленный Давид:
“В творенїих руку́ твоею поучахся”.
ѲАРРА. Однак мнѣ прїятны и Ковчéговы Птички. Мудренько поют. Выпусти еще хоть одну.
МИХАИЛ. Я тебѣ выпущу, обратись сюда, Ѳáрра! возведи Очеса.
“Яко Ластовица, тако возопїю,
и я́ко Голуб, тако поучуся”.
ѲА́РРА. Кой вздор? Громкїя ластовицы в коих странах родятся? А у нас они то же, что свершки́. Голуб глупяе Курицы, как может любомудрствовать? Видиш ли? коль стропотныя Музы Пророческїя? Вот каких птиц насобрал в свой Ковчег Ной! А мои Сирéны нѣжно, сладко, ясно, громко и самыми преславными мóдными слóвушками воспѣвают. Самыя морскїя волны, кажется, что от их пѣнїя поднимаются и пляшут, будьто от Орфéевой Псалтыри, и нѣт толь глупаго скота и звѣря, даже и самаго нечувственнаго пня и холма, чтоб их не разумѣл, чтоб не скакал и с воскликновенїем не восплескал в длáни, и не дивно, что вселенную влекут за собою.
МИХАИЛ. Не бойся, Ѳáрра. Израиль видит ДВОЕ. А сїе-то есть Жезл, и власть Ему здѣлать из яда ядь, из смерти жизнь, из обуялости вкус, а из стропотнаго гладкое, и ничесоже Его вредит. Он ссет Камень, преходит Море, вземлет Змїя и пьет Мéрру в сладость. Его желудок все варит в пользу, а зубы все стирают и вся поспѣшествуют во Благое. Слушай, Израиль! Раскуси ему Езекїину Мысль. Испїй стропотну сїю рѣчь так, как написано о Тебѣ:
“От потока на пути пїет…”
О Израилю! Преходь поток, исходь на ВТОРОЕ, сїе есть твое.
ИЗРАИЛЬ. “Господь даде мнѣ Язык…” Ластовица и Голуб значит Израиля. Взглянь, Ѳáрра, на стѣну и скажи, что ли видиш? Взглянь сюда.
ѲА́РРА. Вижу Картинку, гдѣ написана птичка, поднявшаясь из морскаго Брéга и летя́щая на другой невидный Брег.
ИЗРАИЛЬ. Сїя есть Израилская Картина, нареченна СИ́МВОЛ. Ластовица, убѣгая зимы, летит чрез море, от сѣвернаго Брéга на Южный и, летя, вопїет:
“Нѣсть мнѣ мира здѣ”.
В сей-то Си́мвол ударяет Езекїина Сéрдца Луч сей:
“Яко Ластовица, тако возопїю”.
Израиль вездѣ ви́дит ДВО́Е. Лáстовицу осязáет, а чрез нея, будьто чрез примѣту, ведущую к мѣти, прови́дит Духом чистое, свѣтлое и Божественное Сердце, возлѣтáющее вышше непостоя́нных вод к Матерóй и тéплой Твéрди. Сїе-то есть стоять на Стражѣ со Авваку́мом, возвóдить О́чи и быть Обсерватóром на Сїóнѣ. Необрѣзанный же сердцем видит одни Примѣты без мѣты. Взглянь, Ѳáрра, и на сей Си́мвол. Ви́диш окрылáтѣвшую Дѣву, простéршую ру́ки и Кри́ла и хотящую летѣть чрез пучи́ну морскую, к выникáющим издалéча Холмам. А любѣзный Ея над Холмами из Облака взаимно к ней летит уже, простирая к обятїю ру́ки своя. Здѣсь видиш и плавающїй КОВЧЕГ. Сїя есть чистая Жена, о коей написано:
“Даны быша Женѣ два Кри́ла Орла великаго”.
Блаженныя сея Жены потопом Блевóтин своих не мог потопить Змїй седмиглавный. Она-то вопїет: “Кто даст мнѣ крилѣ…” Вот тебѣ Ластовица! “Яко Ластовица, тако возопїю…” “‘Не в силѣ велицѣй, ни в крѣпости Глас Ея, но в Дусѣ моем’, – глаголет Господь Вседержитель”.
“Радуйся зѣло, дщи Сїоня, проповѣдуй, Дщи Їерусалимля”.
Не Ластовица ли Павел, проповѣдующїй не в мудрости слóва и мїрскаго витыйства, и Сирéнскаго Блядословїя, но в наученїи и Силѣ Духа святаго?
А когда Ластовица кричит, что для нея Сѣверный Брег опасен и что узнала Она надежный Южный Брег, так не ДВОЕ ли Она видит? и не то же ли нам благовѣстит: “Вѣм ЧЕЛОВѢКА, о сем похвалюся”?
Не то же ли, что Давид: “И полещу, и почїю”?
Не то же ли, что Ангел: “Се благовѣствую вам радость велїю”?.. “Нѣсть здѣ”. “Тамо Его узрите”.
“Нѣсть мнѣ Мира здѣ”.
Сам Езекїя, сказав: “Яко Ластовица” и протчая, всплош придает сїе: “Ищезостѣ бо Очи мои”. Сирѣчь престал я то видѣть, что прежде видѣл. Я видѣл одну воду, одну плоть и кровь, и одну пустош и суету, и сїе есть ОДНО, и есть ничтоже, посему я и слѣп был, видѣвшїй то, что ничтоже и Одна точїю тѣнь есть. Нынѣ же глупое Око мое ищезло и преобразилося во ОКО ВѢРЫ, видящїя в тѣлишкѣ моем обон-пол непостоянныя Плоти и Крови Твердь и высоту Господа моего, Духа Божїя, содержащаго своею Горстїю прах мой, и сїе есть второе и надежное, вторый ЧЕЛОВѢК – Господь мой.
“Иже избави мя и отъя Болѣзнь Души моея”.
Отселѣ всѣ воскресшїи возблагословят тя, и я, ожившїй,
“Яко Ластовица, тако возопїю”.
И яко Павел, тако поучуся.
“От днесь бо дѣти сотворю, яже возвѣстят Правду твою…”
“От нынѣ ни единаго вѣмы по Плоти. Аще же и разумѣхом по плоти Христа, но нынѣ ктому не разумѣем”.
Посмотри же, Ѳáрра, и на другой Си́мвол, в Центр коего ударяет сїя ж Езекїина рѣчь. Взглянь сюда.
ѲА́РРА. Вижу. На самом верхѣ Кáмня, в срединѣ моря стоящаго, стоит кая-то Птичка. Камень схож на Сирéнскїй.
ИЗРАИЛЬ. Как ему быть Сирéнским, когда Глас Си́мволов есть Таков: “IN CONSTANTIA QUIESCO”. Сирѣчь:
“На незыблемости почиваю”?
Кая вѣрность на Сирéнском, волнами покрываемом? Сей есть каменный ХОЛМ ВѢЧНАГО, выникшїй из-под вселенскаго Потопа, на коем упокоился Нóев Голуб, с таким Благовѣстїем:
Inveni portum Jesum. Caro, Munde, valete.
Sat me jactâstis. Nunc mihi certa QUIES.
Сирѣчь:
Прощай, Стихїйной потоп!
Я почїю на ХОЛМАХ ВѢЧНАГО,
Обрѣтши вѣтву БЛАЖЕНСТВА.
Вот тебѣ Нóев Голуб! Послушай Гласа Его.
“Лѣта вѣчная помянух и поучахся”.
“Постави на Камени нози мои”.
“На Камень вознесл мя еси”.
“Господь – утвержденїе мое и КАМЕНЬ мой”.
Вот еще Голуб! “Со усердїем гоню”, к намѣренному теку.
Аще како достигну во воскресенїе мертвых”.
“Разумѣхом по плоти Христа, но нынѣ ктому не разумѣем”.
Пожалуй, посмотри мнѣ и на Сына Їóнина, сирѣчь Голуби́нина: “Блажен еси, Си́моне, Сыне Їóнин. Яко плоть и кровь не яви́ тебѣ (мене), но Отец мой, иже на небесѣх… Ты еси КАМЕНЬ (КИ́ФА), и на сем КАМЕНѢ утвержу всю Церковь мою…” Слыхал ли ты о Данїи́ловом КАМЕНѢ? Се Он есть. Слышал ли Зáмок Апокалипти́чный? Се он есть. Слышал ли Рай? Вот он тебѣ! Слыхал ли о Землѣ дивной, что от воды и посредѣ воды? Вот же тебѣ обѣтованная ЗЕМЛЯ! Вспомни Евангелскїй Маргари́т. Вспомни обрѣтенную Дрáхму. Вспомни свобожденїе, исцѣленїе, воскресенїе и протч[ая], и протч[ая], и протч[ая]. Все сїе и всѣ Пророческїя Му́зы, как праволучныя стрѣлы молнїины, в сей святый и един КАМЕНЬ ударяя, путеводствуют.
Видиш, Ѳáрра, в кую Гавань доплыла рѣчь Езекїина? Не дерзай же хулить Птиц Нóевых. Они поют тихо, но Глас тóнок их, остр и высок. А Сирéны, как Лéбеди, возносят громко крик, но по Пословицѣ:
“Высоко полетѣла, да не далеко сѣла”.
ѲА́РРА. Право я влюбился в ваши птички. Ковчег ваш подобен Троя́нскому Коню́. Выпустите мнѣ еще хоть одну. Люблю, что поют ДВОЕ. Одно во уши, другое в Разум, как написано: “ДВОЕ сїя слышах”.
Теперь вижу, что не пустая древняя оная Притча:
“Глуп, кто двое нащитать не умѣет”.
Видѣть кошельок – не знать, что в кошелькѣ, – сїе есть видящи не видѣть.
Ви́дно, нужно вездѣ видѣть ДВОЕ.
Видѣть болван – не знать, что в болванѣ, есть не знать себе. Сирéны поют воду, а ваши Птицы – воду и Гавань.
Вода есть кошельок, а Гавань есть Имперїáл. Тѣло есть вода и кожа, в которую одѣт Истинный наш АДАМ.
ДАНЇИЛ. О Ѳарра! нáчал ты издавать благоуханїе.
“Сот искапают устнѣ твои, Невѣсто”.
Вот сей-то СОТ заку́порит тебѣ уши противу Сирéн.
ѲА́РРА. Выпусти, Данїил, еще хоть одну мнѣ Райскую Птицу.
ДАНЇИЛ. Изволь! Еще ты такой не видал. Лови Еé!
“Ерóдїй на небеси́ позна время свое”.
ѲА́РРА. Дичину́ ты выпустил. Я и имя ея в первое слышу. Скажи мнѣ, кой сей род есть птицы, Ерóдїй?
ДАНЇИЛ. У древних Славя́н она Ерóдїй, у Е́ллинов – Пеларгóс, у Ри́млян – Кикóнїа, у Поля́ков – Бóцян, у Малороссїáн – Гáйстер, – схóжа на Журавля́. Ерóдїй значит Боголю́бный, если слово Еллинское. Но что в том нужды? Брось тѣнь, спѣши́ ко И́стинѣ. Остáвь физыческїя скáзки беззу́бым младéнцам. Все то бáбїе, и баснь, и пустош, что не ведéт к Гáвани. Сѣки́ скорѣе всю плоть по Изрáилски. Сержусь, что медлиш на Скорлупѣ. Сокрушáй и выдырай Зéрно Силы Божїя. Ерóдїй знаменует Вѣру во Христа, а яснѣе сказать, Изрáилское ОЌО, ви́дящее ДВОЕ, – вот тебѣ Гáйстер! Будь здорóв с ним! С Небесé Крáстель…
ѲА́РРА. Конéчно ж, есть причина, длячего взят он во О́браз сей.
ДАНЇИЛ. Конечно, троя́кая винá сему есть. 1-я – что гнѣзди́тся на Ки́рках. 2-я – что снѣдáет Змїи. 3-я – что в старости родителей кóрмит, храни́т и нóсит. Ки́рка значит Двор Божїй. “Коль возлюбл[енна] Селенїя твоя…”
“Птица обрѣте себѣ храмину…”
“Тамо птицы возгнѣзд[ятся]”. “Еродїево жилище предводительствует”. Ерóдїй всегда на вышших мѣстах, на Шпи́цах и на Ку́полах гнѣзди́тся, будьто предводитель протчїим птицам.
“Блаженны живущїи в Дому твоем”.
Вот тебѣ Ерóдїй! “Едино просих от Господа” и протч[ая]. Вот Ерóдїй!
“Обрѣте его ЇИСУС в Цéркви”.
А сїи тебѣ развѣ не предводительствующїе суть Ерóдїи?
“Взыдоша на Гóрницу, идѣже бяху пребывающе,
Петр же, и Їяков, и Їоанн, и протчїе единодушно вкупѣ.
И бысть внезапу с небесе шум… и исполнишася вси
Духа свята, и начаша глаголати иными языки”.
Вот что в сей пти́цѣ великое! “Познá врéмя свое”.
Ви́дно, что она познáла ДВО́Е: врéмя и врéмя.
О кто сей прекрасный Ерóдїй есть! Послушай Его:
“Се зима прейде, дождь (Потóп) отъиде, отъи́де
себѣ, Цвѣты явишася на землѣ” и протч[ая].
Видиш ли? Что знают? и куда летят Нóевы Пти́цы? Ко Авраамлю Зáливу и к Гáвани оной:
“ГОСПОДЬ ПАСЕТ МЯ…”
На вот тебѣ стáдо и безтолкóвых Гáйстров!
“Лице небесе умѣете разсуждати”.
“Горе вам смѣющимся нынѣ!”
ѲА́РРА. А почему ты их назвал безтолковыми? Вить их за прогнóстики Христос не осуждает.
ДАНЇИЛ. Они чрез солнце разумѣют разумно непогóды, но не прозорливы узрѣть второе время, сирѣчь Царствїе Божїе. Надобно знать с Данїилом Время одно и время второе. Из сих полу́-времен все составленно.
“И бысть вечерь, и бысть Утро, День един”.
Одно время есть плакать, а второе время смѣяться. Кто одно знает, а не ДВОЕ, тот одну бѣду знает. Вот еще бѣдные Гáйстри! “Взалчут на вечерь…”
“Возволнуются, и почити не возмогут”.
О безумно вознѣздившихся сих Гáйстрах можно сказать:
Их Твердь – одна вода,
В срединѣ их – Бѣда.
Смѣяться нынѣ и веселиться здѣ значит не видать ничево, кромѣ тмы и стихїйныя сѣни.
“Горе вам, смѣющимся нынѣ”. И когда Петр сказал: “Добро нам здѣ быти”, тогда вдруг обличен: “Не вѣдый, еже глаголаше”. Он раздѣлял Мойсея от Илїи, Илїю от Христа, не познав еще истиннаго ЧЕЛОВѢКА, кромѣ Человѣчїя плоти или стѣни.
А когда просну́лся, тогда здѣлался мудрым Еродїем и, познав ДВОЕ, познал истиннаго, сверх человѣчїя сѣни, Человѣка, который есть ЕДИН во всѣх и всегда.
“Убуждшеся видѣша СЛАВУ ЕГО”.
“Обрѣтеся Иисус Един”.
“Иже есть всяческая во всем”.
Простый Ерóдїй на одном небеси видит двойное время: сту́жу и теплоту, Зи́му и вéсну, покой и досаду, – а Тайный Ерóдїй, сирѣчь Израиль, сверх стихїй и сверх самаго тóнкаго вóздуха, видит тончайшее второе Естество, и тамо сей Ерóдїй гнѣзди́тся.
“Что мнѣ есть на небеси? и от тебе что восх[отѣх] на землѣ?” Сїе второе ЕСТЕСТВО, аще в стихїах? или кромѣ стихїй? Бог вѣсть. Однак Израиль познал ОНОЕ.
ѲА́РРА. О Данїи́л! Ей! понравились мнѣ твои Гáйстры. Выпусти еще хоть одного.
ДАНЇИ́Л. Развѣ и тебѣ хочется быть Гáйстром?
ѲА́РРА. Велми́ хочется, но да не безтолковым же.
ДАНЇИ́Л. И мудрый часто претыкáется. “Толи́ко врéмя с вами есмь, и не познал еси мене, Фи́липпе?”
“Не можеши нынѣ по мнѣ ити”.
“Отвержешися мене три́щи”.
Дай Бог! чтобы ты был в ли́кѣ сих Гáйстров:
“Сей есть живот вѣчный, да знают ТЕБЕ, и Егоже послал еси…”
Вот Предводитель и Царь их! Послушай ЕГО:
“ДУХ ГОСПОДЕНЬ на мнѣ…” “Нарещи́ ЛѢТО ГОСПОДНЕ ПРЇЯТНО, И ДЕНЬ…”
Вот и сей не послѣднїй! “СЕ НЫНѢ ВРЕМЯ БЛАГОПРЇЯТНО! Се нынѣ ДЕНЬ спасенїя!”
Вот коль нужно слово сїе! ΓΝΩΘΙ ΚΑΙΡΟΝ. NOSCE TEMPUS. ПОЗНАЙ ВРЕМЯ.
“Еродїй позна время свое: Гóрлица и Лáстовица…” О Еродїево жилище! Блаженно еси! Не то ли ОНО?
“По землѣ ходяще, обращенїе имамы на небесѣх”.
“Праведных Ду́шы в РУЦѢ БОЖЇЕЙ…”
“Боже сéрдца моегоp! Душа моя в РУКУ твоею”.
“Под СѢНЬ Его возжелах и сѣдох…”
“Авраáм рад бы видѣть ДЕНЬ мой, и видѣ, и возрадовася”. “О́нѣма же отверзостѣся ОЧИ, и познаста ЕГО, и ТОЙ не видим бысть и́ма”.
Да избавит же тебе Господь от тѣх Ю́родов!
“Еродїа позна время свое: Горлица и Ластовица… Людїе же мои сїи, не познаша судеб Господних”.
“Возлюбиша паче славу человѣческую, неже СЛАВУ БОЖЇЮ”. “Ослѣпи Очи их, да не видят, ни разумѣют”, – вопїет Исáїа, увидѣв СЛАВУ Христа Господня.
А они хвалятся: “Да ямы и пїем! утрѣ бо умрем”. Умирайте! Умирайте! Яко нѣсть ваше разумѣти ДВОЕ. Видите, о нощные Врáны, один только днешнїй вечер, одну только воду со Сирéнами. Сїя-то мрачная слава ослѣпила вам Очи, да не ви́дите Утреннїя оныя СЛАВЫ:
“ВОСТАНИ СЛАВА МОЯ! ВОСТАНУ РАНО”.
Длячего вы, о Звѣри дубравные! в ложах своих легли́, не дождав Блаженнаго Онаго втораго ДНЯ:
“ВО У́ТРЇЙ же видѣ Їоанн ЇИСУСА.
Се АГНЕЦ БОЖЇЙ!
Сей есть, о немже аз рѣх”.
Вы есте тма Мїру, и волки, не от числа оных:
“Венїамин волк, хищник, рано ясть еще…” но в вечер глотающїе все без Остáнка на УТРО, да
“Остáнки нечестивых потреблятся”.
ѲА́РРА. Я вóвся не разумѣю, что значит Остáнок…
ДАН[ЇИЛ]. О дряхлый и кóсный Клеóпо! Останок есть то же, что бары́ш, рост, приложенїе, прилагаемое Прекрасным Їóсифом в пустое врéтище Венїами́ново. И сего ли не разумѣеш? Не приложатся ж тебѣ Лѣтá живота…
ѲА́РРА. О! нынѣ разумѣю, и приложатся мнѣ, яко Езекїи.
ДАНЇИЛ. Останок есть ЛѢТО ГОСПОДНЕ прїятное (Iubilaeus Annus), День воздаянїя, Весна ВѢЧНОСТИ, таящїяся под нашим сокрушенїем, будьто Злато в Сумáх Венїами́новых, и воздающїя Израилеви вмѣсто мѣди – Злато, вмѣсто желѣза – сребро, вмѣсто дров – мѣдь, вмѣсто каменїя – Желѣзо, вмѣсто пѣсочнаго фундамéнта – А́дамант, Сáпфир и А́нѳракс…
Чол ли ты во Притчах:
“ИСЦѢЛЕНЇЕ плóтем и ПРИЛОЖЕНЇЕ костем”?
Плоть брéнная твоя есть-то здѣшнїй Мїр, и днешнїй вечер, и пѣсóчный Грунт, и море Сирéнское, и Кáмни претыканїя. Но там же, за твоею плотїю, до твоей же плоти совокупилась ГА́ВАНЬ и ЛО́НО Авраáмле, ЗЕМЛЯ посредѣ воды, СЛОВОМ Божїим держима, если ты не нощный еси, но излетѣвшїй из КОВЧЕ́ГА Вран, если ты Ластовица или Голуби́ца, узнавшая себе, сирѣчь видящая ДВОЕ: мїр и МЇР, тѣло и ТѢЛО, человѣка и ЧЕЛОВѢКА, – двое в одном, и одно во двоих, нераздѣлно и неслитно же.
Будьто Я́БЛОНЬ и тѣнь ея, ДРЕВО живое и древо мéртвое, лукавое и доброе, лжа и Истина, грѣх и разрѣшенїе, кратко сказать: Все, что осязаеш в наружности твоей, аще вѣруеши, все тое имѣеш во Славѣ и в тайности И́СТОЕ, твоею ж внѣшностїю свидѣтелствуемое, душевным тѣлом духовное.
В сей-то Центр ударяет Луч Сéрдца Напéрсникова:
“Всяк Дух, иже исповѣдует ЇИСУСА ХРИСТА, во плоти пришедша (плоти приложившагося), от Бога есть”. “Вѣмы же, яко, егда явится, подобны Ему будем, ибо у́зрим ЕГО, якоже есть”. “И всяк имѣяй надежду сїю на НЕГО, очищает себе, якоже ОН чист есть”.
Вот тебѣ ОСТА́НОК! вот Приложенїе костем твоим! Все Тебе оставит, а СЕЙ ОСТА́НОК никогда.
“ВСЯ ПРЕХОДЯТ, ЛЮБВИ ЖЕ – НИ”.
“ГОСПОДА СИЛ, ТОГО ОСВЯТИТЕ…”
Нынѣ разумѣеши ли НАДЕЖДУ твою и Лжу Сирéнскую? Вот тебѣ вмѣсто тристалѣтныя вѣчная Память и Юность! Будь Здоров!
“В память вѣчную пребудет Праведник”.
От шума Сирéнских вод не убоится.
СЕЙ есть ЖИВОТ вѣчный. Нынѣ
“Обновится, яко О́рляя, ЮНОСТЬ твоя”. Но не тѣх Орлóв, что паки старѣют и умирают, но Оных, кои в познанїи Самаго себе велми высоко вознеслися, вышше всѣх Стихїй и вышше самаго Здѣшняго солнца, яко и оно есть суета же и вéтош, ко Оному пресвѣтлѣйшему моему СОЛНУШКУ:
“ТЫ же Тойжде еси…” “Одѣяйся свѣтом солнечным, яко ризою”, глаголяй к нам сїя: “Подъях вас, яко на крилѣх Орлих, и приведох вас к себѣ”. И видѣхом в трупѣ нашем СЛАВУ ЕГО, во Лвѣ сем сот вѣчности ЕГО, во тмѣ сей СВѢТ не вечернїй ЕГО, в водѣ сей нашей ТВЕРДЬ Гáвани ЕГО. Труп есть всяк бренный человѣк, и Библїа есть человѣк и труп. Найшов в нашем трупѣ СВѢТ и СОТ, находим послѣ того сїю ж пищу и в Библїи, да исполнится сїе:
“Идѣже Труп, тамо соберутся Орлы”.
Высоку сей труп обѣщает Трáпезу, высоко и мы возлетѣли, гдѣ царствует вѣчная СЛАДОСТЬ и вѣчная ЮНОСТЬ.
*
ВРАТА ГОСПОДНЯ,
В новую Страну, в предѣлы вѣчности.
Там испытáем, Легко ли быть Блаженным?
*
ѲА́РРА. Тфу!.. Оправди́лась Притча: “На конѣ ѣздя, коня ищет”. Я думал, что вельми трудно быть блаженным… По Землѣ, по Морю, по Горних и преисподних шатался за Щастїем. А оно у мене за пáзухою… Дóма… Древняя Притча: “Ita fugias, ut ne praeter casam”.
“От ли́ха убѣгай, да хáты не минáй”.
НАЕМА́Н. О Ѳáрра! не только дóма, но в сердцѣ твоем и в душѣ твоей ЦАРСТВЇЕ БОЖЇЕ и ГЛАГО́Л ЕГО.
СЕЙ ЕСТЬ КАМЕНЬ, а протчее все тлѣнь, ложь, лу́жа…
“ВСЯ ПРЕХОДЯТ…”
Но кто тебѣ насѣял лукавое сѣмя сїе, будьто трудно быть блаженным?
Не враги́ ли Сирéны?
О Глагол Потóпный! и язык льстивый!
ѲА́РРА. Ей! ей! они. От их-то Гортáни Глас сей:
Χαλεπὰ τὰ καλὰ.
Τὸ κάλλος χαλεπόν εστὶ. Трудна Доброта…
НАЕМА́Н. О да прильпнéт язык их к Гортáнѣ их!
“Нѣмы да будут Устнѣ льстивыя!”
Изблюй онаго Духа лжы вон. А положи в сердцѣ сей многоцѣнный во Основанїе КАМЕНЬ:
“Χαλεπὰ τὰ κακὰ”.
“Трудно быть злобным”.
Что может обезкурáжить и потопить сладко-тéплый ОГНЬ ПАРА́КЛИТОВ, если не оная Змїи́на, Сирéнская Блевóтина? Отсюду-то в Душѣ Мраз и Скрéжет, Кóсность и Унынїе во обрѣтенїи ЦАРСТВЇЯ БОЖЇЯ. Отсюду ни тепл еси, ни хладен, имам тя изблевати… О Гряди́ ГОСПОДИ ЇИСУСЕ! Ей! Гряду скоро, ами́нь… Нынѣ не обыну́яся сказую: Се Господь мой пришел! Се солнце возсїяло! и новая ВЕСНА! Да расточатся и ижденутся со Блевóтинами своими Ду́шы нечестивых от Предѣлов ВЕСНЫ ВѢЧНАЯ! Не входит туда неправда. Нам же даны КЛЮЧИ.
“Χαλεπὰ τὰ κακὰ”.
Не тмами ли тем тяжелѣе óлова беззаконїе?
Что же ли есть легчáе ЛЮБВИ БОЖЇЯ?
“КРИ́ЛА ЕЯ КРИ́ЛА ОГНЯ”.
Напиши́ крáсками на нóгтѣ Адамáнтовом Славу сїю:
“Срóдное, Ну́жное, Лáтвое есть то же”.
Что же есть нужнѣе ЦА́РСТВЇЯ БОЖЇЯ? В заплу́танных Думáх и в затмѣнных рѣчáх гнѣзди́тся Лжа и Притвóр, а в тру́дных дѣлах водворя́ется Обмáн и Суетá. Но Лáтвость в Ну́жности, а Нужность в Срóдности, Сродность же обитáет в ЦА́РСТВЇИ БОЖЇИ. Что нужнѣе для душевнаго человѣка, как дыханїе? И се вездѣ ту́не вóздух! Что потребнѣе для Духовнаго, как БОГ? И се вся исполняет!
А́ще же что кому́ не удóбное, напиши́, что не нáдобное. О Глубинá Прему́дрыя БЛА́ГОСТИ! сотвóршїя нужное не тру́дным, а тру́дное не ну́жным.
Тако мой Господь сказа мнѣ: “Дух сладкїй, Дух Мирный, Дух Пророческїй, и не печатлѣю словес, да оправдится Премудрость Его от Чад Его”.
ИЗРАИЛЬ. О Наемáн! Наеман! Дышеш Духом Паракли́товым, с высоты силою Его облеченный. И что есть Дух Утѣшитель, если не чистое СЕРДЦЕ, от мрака грѣховнаго воззванное? Аки в солнцѣ СОЛНУШКО, Зѣница его, во вкус и прозорливость сїяющее.
Сей есть живый СИЛОА́М и родная СОФЇ́А, видящая ДВОЕ и глаголющая Странное.
НАЕМА́Н. Тѣмже, о Израилю, идуще новым святаго Духа путем: Ищите и Обрящете. Се вся полезная суть возможна, и возможная – полезна.
ѲА́РРА. Мнѣ бы хотѣлось быть оным Пáпою и сочетать во одной Ипóстаси Первосвященство и Царство.
МИХАИЛ. О славолюбный Зáра! Куда тебе ДУХ воскриляет? Но притом приснопамятно будь сїе:
“Кто, яко БОГ?”
ѲА́РРА. Развѣ же БОГ не хощет, чтоб мы были Богом?
МИХАИЛ. О Ѳарра! что радостнѣе святому ДУХУ, как тое, чтоб нам всѣм стать Богом?
ѲА́РРА. О Михаи́л! Се ты странное воспѣл!
МИХАИЛ. Если оно святому Духу прїятное, тогда во истину странное и преславное. Он един есть любопытная Осéлка, показующая чистое Злáто, нареченна Ри́мски INDEX. И в сїю-то мѣть ударяет сїе Пáвлово Слово:
“Докімáзете пáнта…”
“Вся испытайте, благая же прїемлите”.
Аще же гнушается ОНЫЙ ГО́ЛУБ, тогда оно бывает Мїрскóе, мóдное, и в таком смы́слѣ óбщее, в какóм разумѣет Петр святый, глаголя сїе:
“Господи, николи́же ядóх скверно”.
Сквéрно, в Ри́мском же лежи́т “COMMUNE, Е́ллински κοινὸν, разумѣй COENUM, сирѣчь Блáто, грязь, мéрзкое, мїрскóе…
ѲА́РРА. Вить же славы искать Дух святый не запрещает?
МИХ[АИЛ]. “Слава в студѣ их…” Видиш, что сту́дная слава запрещается. За добрую же славу лучше желает Пáвел умрѣть, нежели еé испразни́ть. Оная слава есть тѣнь, а сїя Фи́никс. Оную хватáют Псы на водѣ Сирéнской, Сїю же прїемлют Чáда Божїя во Авраáмлей Гáвани. Суетна слава, тщетная прибыль, сласть ядовита, се три суть, суть А́дскїя Горячки и Ехиднины Дщери, нечестивому сердцу во опаленїе. Но Сущая СЛАВА, истинная прибыль, СЛАСТЬ не притворна, се сїи суть Духа святаго Невѣсты, во обятїях своих чистую душу услаждающїя.
ѲА́РРА. Угадал ли я, что по Правилу Израилскому пустая слава есть труднѣе истинныя?
МИХ[АИЛ]. Тфу! Как же не труднѣе Псу схватить тѣнь, нежели истинный Кус? Вот пред тобою Яблонь! Схвати мнѣ и подай тѣнь. Но самое тѣло Ея вдруг обнять можеш.
ѲА́РРА. Не только, но и плод сорву́. Се тебѣ с нея прекрасное Яблоко! Благовонное! Дарую тебѣ. В нем обря́щешь столько яблочных Вертоградов, сколько во Все-вселéннѣй Коперникáнских Мїров. Вот тебѣ от мене награда! За твое доброе Слово!
МИХ[АИЛ]. Если бы ты мнѣ Все-вселенну дарил по плоти, я бы отказался. И малыя Сторóнки, моея Мáтери Малороссїи, и одной Ея Горы́, не взял бы. Гдѣ мнѣ Еé дѣвать? Тѣли́шко мое есть маленькая Ку́чка, но и та мнѣ скучна. Что есть плоть, если не Гора? Что Гора, если не Горесть? “КТО, ЯКО БОГ?”
Что сладчае и легчае, и вмѣстнѣе, как ДУХ? Сердце мое вкушает ЕГО без гру́сти, пьет без омерзѣнїя, вмѣщает без труда, носит без досады. Душа моя в Духа, а Дух в Сердце мое преобразился. Боже сéрдца моего! О Часть моя всесладчайшая! ТЫ Един мнѣ явил ДВОЕ: сѣнь и безвѣстную ТАЙНУ. ТЫ еси ТАЙНА моя, вся же плоть есть сѣнь и Закрóв твой. Всяка плоть есть риза твоя, сѣно и пепел, ТЫ же тѣло, Зéрно, Ѳимїáм, Стáкти и Касїа, пречистый, нетлѣнный, вѣчный. Все тебѣ подобно, и ты всему, но ничтоже есть тобою, и ты ничемже, кромѣ тебе. Ничтоже, якоже ТЫ.
“КТО, ЯКО БОГ?”
О Ѳарра! Что плачеши? Чего ищешь в ПА́ПСТВѢ? Духа? Или Плóти? Дух сего Христá Божїя вдруг, как Мóлнїю, прїять можешь. Но Престóлы, Палáты, Колесницы, Сребро и Злато… все сїе есть плоть, гора, труд и горесть. Не прикасайся сему. Восходящее, высокое в нем и Божественное, Оное да будет твое. Сїе-то есть истинное Еди́нство и Тóждество, и Легкость, и Нужность быть Причастником не плоти, но Духа. Протчее же все есть тѣнь, вода и бѣда… Хочеш ли быть Христóм? К чему ж тебѣ свышше соткáн Его Кафтáн? К чему плоть Его? Имѣешь собственную. Возми ты от стрáнника сего то, что сам тебѣ подносит. Вот ОНО!
“ДУ́НУ, ПРЇИМИТЕ ДУХ СВЯТ”.
Сим образом будешь Едино и тóжде с ним, якоже он со ОТЦЕМ твоим. Неужели ты Кафтáн и плоть дѣлаешь Христом? и хватáя на потокѣ тѣнь, умножаешь число не чад Божїих, но оных псов: “Отъяти хлѣб чадом и поврещи псом”. Ах! Блюдись от сих псов, от злых дѣлателей. Не дѣлай Благим зла, а плóти Богом. Уклонися от зла и сотвори Благо, и будешь в числѣ Чад оных:
“Елицы же прїяша Его, даде им область Чáды Б[ожїи] б[ыти]…”
Хочешь ли быть Царем? На что ж тебѣ Елéй, вѣнец, скиптр, гвáрдїа? Сїя есть тѣнь и Мáска. Достáнь же себѣ свышше Сердце Царское. Сим образом будешь Едино с Царем твоим. Дух Правды, он-то есть Сердце Царéво. Правда утверждает Престолы сильных и обладает нарóдами. И что сильнѣе ЕЯ? Кто, яко ПРАВДА? Сей есть истинный Царь и Господь, Твердь и Крѣпость, Елей и МИЛОСТЬ. Сей Дух да царствует в тебѣ! и Милостїю Вышняго не подвижишся. На вот тебѣ Царя без Мáски!
“ЦАРЬ УПОВАЕТ на ГОСПОДА”.
“Помáза нас БОГ ДУХОМ”.
“ДУХ ГОСПОДЕНЬ на мнѣ”.
Хочешь ли быть Пáвлом Ѳивéйским? Антóнїем Еги́петским? или Сáвою Освященным? Лицемѣре! к чему ж тебѣ фи́никова Епанча Пáвлова? К чему Антóнїевска борода? а Сáвин Монастырь? Капишóн Пахóмїев?.. Сей есть один только монáшескїй Маскарáд. Кая ж польза сею Мáскою сокрывать тебѣ мїрское твое сердце? Да явишися Человѣком? Уклонися от зла. Оставь тѣнь. Стяжи себѣ Мужей оных Сердце. В то время, вдру[г], как молнїа, преобразишся во всѣх Их. Бѣгай молвы́, объемли Уединенїе, люби Нищету, цѣлуй ЦѢЛОМУДРЕННОСТЬ, дружись со Терпеливостью, водворися со Смиренїем, ревнуй по Господѣ Вседержителѣ. Вот тебѣ Лучи́ Божественнаго Сéрдца их! Сїе И́го велми́ Благо и Легко есть. А наживать странный и Маскарáдный Гáбит, забродить в Нитрїйскїя Гóры, жить между вóющими волками и Змїями, сїе не Бремя ли есть? Ей! не удобоносимое, тѣм что глупое и не нужное. Скажу:
“Χαλεπὰ τὰ κακὰ”.
ѲА́РРА. А Елиссéй? не просит ли Епанчи́ от Илїи?
МИХ[АИЛ]. Епанча оная нѣсть мертвых, но живущих во Предѣлах ВѢЧНОСТИ. В ней все новое вмѣсто вéтоши. Чол ли ты у Исáїи Одежду Веселїя? вот она!
“Под сѣнїю Руки́ моея покрыю тя”.
Не Елиссéй ли просит? “Да будет Дух, иже в тебѣ, сугу́б во мнѣ”. Как же дал бы Он просящему вмѣсто Хлѣба Камень? Сей есть Дух Вѣры, Дух сугу́б, Дух, открывающїй ДВОЕ, Дух, раздѣляющїй Їордáнскїя струи, Дух, Богоявляющїй сверх Сирéнских вод плáвающее и вы́никшее ЖЕЛѢЗО. Оно-то есть из-под-потопный Холм. Обитель вѣрныя Голубицы. Гáвань, Лóно и Ки́фа Авраáмля. Спасенїе от Потопа. “Да возрадуется Душа моя во Господѣ. Облече бо мя в Ризу спасенїя…” Вот от потопа Епапча!
Самый Ковчéг есть то нерукотворенная СКИ́НЇА, златотканными вѣтри́лами от дождéвных ту́чей покрывающая лучше, нежели Мáнтель. На сїю-то СКИ́НЇЮ тóнко издалéча взирает Илїинá Шинéль, или Бу́рка, оттворившая Їордáнскую СУ́ШУ и спасшая Елиссéя от омочéнїя. Желѣзо же тайно блистает на Твердь, на твердую, Матеру́ю Землю и Су́шу, а Су́ша тихо возвóдит нас на Авваку́мовскїй оный СЇО́Н, сирѣчь Обсерватóрїум (Терéм):
“На Стрáжѣ моей стáну и взыйду на КАМЕНЬ”.
Вот тебѣ ОДЕЖДА и НАДЕЖДА! Носи́ здоров! Она есть Дух сугу́б, видящїй ДВО́Е. А Илїину́ Бу́рку гдѣ тебѣ взять? Χαλεπὰ τὰ κακὰ.
ѲА́РРА. Велми́ благодарю тебѣ за сїю РИ́ЗУ. А без нея чем бы я был в Бу́ркѣ? вот чем! Лицемѣр, Лже-Илїá, пророчїй И́дол. Что же? Ковчег преиспóлнен есть всякїя животи́ны. Хотѣлось бы мнѣ быть хорошенькою в нем коéю-то Птицею. Как думаешь?
МИХ[АИЛ]. Ковчег, есть он Цер´ковь Израилская. Люби Еé и молись. Аще дóбрѣ просиши, прїймеши. Проси во Имя Христово, все вдруг получиш. Не забывай никогда сего: “Χαλεπὰ τὰ κακὰ”.
ИЗРАИЛЬ. Слушай, Ѳáрра! не желаешь ли быть Кабанóм?
ѲА́РРА. Пропадай он! я и велблю́дом быть не хочу. Е́ленем быть? Я бы хотѣл, а лучше Птицею.
Чиста Птица Голубица таков Дух имѣет:
Буде мѣсто гдѣ не чисто, тамо не почїет.
Развѣ трáвы и Дубравы, и сѣнь есть от Зноя:
Там прїятно и прохладно Мѣсто Ей Покоя.
Так и Дух святый не почивает, развѣ в чистом Сердцѣ, при водѣ тихой и прозрачнѣй, живой и тайнѣй.
“Вода Глубока, Совѣт в сердцѣ МУЖА…”
О Мире наш! Мужу и Лóно! Христе Їису́се! Явися людем твоим, во водах Сирéнских обуреваемым. Но растолкуй мнѣ, о Израилю, кое то есть Сердце и Дух, преображающїй Естество наше во вéпров?
ИЗРАИЛЬ. Пес хватает тѣнь, а Сердце, дóлняя мудрствующее, есть вепр. Не мыслит Горняя, развѣ точїю о Брашнѣ и чревѣ сердце Хáмское любомудрствует. Если имѣеш Израилское Око, оглянься на Предѣлы Гергесéнскїя. Вот тебѣ великое стадо Свиннóе! Провидиш ли, что, мину́я Брег, всѣ утóпли во водах? Что есть Брег, если не Господь мой? Сами просят, да прейдет проч от Предѣл их. Блато и воду Сирéнскую возлюбили, паче СЛАВЫ БОЖЇЯ. Грязь любить, есть то быть вéпром.
Ганяться за нею: есть то быть Псом, вкушать ея: есть то быть Змїем. Хвалить еé: есть то воспѣвать лестныя Сирéнскїя пѣсеньки. Любомудрствовать о ней: есть то мучиться Легеóном бѣсов. Не Земля ли раждает и Звѣри, и скоты́, и гады, и му́хи? Так-то и сердце земное преображает нас в разныя нечистыя Звѣри, скоты и Птицы. Чадами же Божїими творит чистое сердце, вышше всей тлѣни возлетѣвшее. Сердце златожаждное, любящее мудрствовать об одних кошельках, мѣшках и чемодáнах, есть сущїй велблюд, любящїй пить мутную воду и за вю́ками не могущїй пролѣзти сквозь тѣсную дверь во Предѣлы вѣчности. Сердце есть Кóрень и существо. Всяк есть тѣм, чїé есть сердце в нем. Вóлчее сердце есть родный волк, хотя лице и не волчее. Если перейшла в нея сила, тогда Сталь точным Магни́том стáла. Но Ру́та Ру́той перестала быть, как только с нея Спирт и силу вывесть. Сїе есть Сердце и Существо Травы́. Афедрóн со всяким своим Лицем есть афедрóн. Но Храм Божїй всегда есть вмѣстилищем Святынѣ, хотя вид имѣет блудных домов. Женская плоть не мѣшает быть Мужем Мужескому Сердцу. Сердце, востекающее с Дави́дом на Горняя, оставляющее велблюдам и Сирéнам со Чадами их мутныя и морскїя вóды, жаждущее Давидовскїя, утоли́вшїя Самаря́нкѣ жажду, ОНЫЯ ВОДЫ:
“Кто мя напоит ВОДОЮ?..”
“Господи, дажд ми сїю воду…”
Таково Сердце не О́лень ли есть? Дáром, что рогов не имѣет. Рóги и кожа Олéнья есть плоть и тѣнь. Надѣнь кожу его с рогами, без сердца его, и будешь Чу́чела его. Смѣшнá Пу́стошь, не только χαλεπὰ τὰ κακὰ.
Сердце, трудолюбствующее с Мужем Ру́ѳиным Воóзом на Гумнѣ Библéйном, очищающее от полóвы вѣчное ЗЕ́РНО святаго ДУХА на Хлѣб, СЕРДЦЕ Изрáилское укрѣпляющїй, скажи, не ВОЛ ли есть млатящїй? В любезной моей Унгáрїи волáми молотят. И что ж воспящает Лукѣ быть волóм? Не думай, будьто до плотских волов вздорная сїя истина касается:
“Волу́ молотящу да не заград[иши] Уст”.
“Сердце, воцарившееся над Звѣрскими бѣшенствами и над волею своею, растерзающее всякую власть и Славу, востающую на Бога, дерзающее в нищетѣ, в гоненїях, в болѣзнях, во смерти, не сей ли есть Ски́мен Львов Їу́да от тѣх: “Яря́тся, аки Львóве”. “Бѣгает нечестивый никомуже гонящу, Праведник же дерзает, аки Лев”. Что ж мѣшает Мáрку быть львом? К таким-то Богосердéчным Ски́мнам, аки Лев, тако возревéт Господь: “Востани! и измлати́ их, Дщи Сїóня, яко рóги твоя положу (осную́) желѣзны, и пáзнокти твоя положу мѣдяны, и истончи́ши Люди…” Вот Рев! Льви́наго Щенкá, от тридневнаго сна воскрешающїй, как написано:
“Возлег почи, Кто воздвигнет Его?”
Сердце, выспр сверкающее, как молнїя, постигающее и низвергающее всякїя пернáтыя Мéчты и замысловатыя стихїйныя Ду́мы: не СОКО́Л ли есть? Послушай Сокóльяго ви́ска. “‘Аще вознесешися, якоже Орéл, и оттуду свергу тя’, – глаголет Господь”.
Сердце, парящее на пространство высоты небесныя, люблящее свѣт и вперяющее Зѣницу Очей во блеск полуденных Лучей, в самое Солнца Солнушко Оное: “В Солнцѣ положи селенїе свое”, не благородный ли есть Орел с Напéрсником? Ей, не от Рóда Он подлецóв сих: “Не вѣм Орла, паряща по воздуху. Глупцá, высокомудрствующа по стихїам”.
“Аще вознесеш[ися], яко Орел, и оттуду свергу тя…”
А не Гóрлица ли есть Сердце, люблящее Господа, по нему Единому ревнующее, святыя Надéжды Гнѣздо в нем обрѣтшее? Послушай Гласа Ея. “Ревнуя поревновах по Господѣ Б[озѣ]…” “Жив Господь мой, жива и Душа моя”. А тот Глас не Ея ли есть? “Истáяла мя ревность моя…” “Видѣх не разумѣвающїя, и истáях”. На вот тебѣ Лик, или Хор, Гóрлиц! “Се вся оставихом и вслѣд тебе идохом”.
Знай, что Библїа есть Вдова, Гóрлица, ревну́ющая и воздыхающая во Пустынѣ о едином оном Мужѣ: “БОГ Любви есть…” У сея-то вдовицы не оскудѣвает Чвáнец Елéя, сирѣчь Милости, Любви и Сладости, если посѣтит Ее Кто, Духа Пророческаго Дары имущїй. Кто благ? или кто мил, кромѣ Бога? Сей Един есть не оскудѣвающїй. “Вся преходят, Любви же – ни”.
Взглянь мнѣ, пожалуй, на Магдалéну. Библїи Сердце есть Сердцем Гóрлицы сея. При Елéйной ЛАМПА́ДѢ не спит, тужит и воздыхает. О чем? Что безсмертнаго Жениха умертвили, что в Библейной Его ЛАМПА́ДѢ ничего милаго и свѣтлаго не найшли нощныи враны сїи, кромѣ тру́па гнилаго сего: “Воззрят нань, егоже прободоша”. Что, кромѣ риз Его, не нашли в ризах Его ни Сми́рны, ни Стáкты, ни Касїи, сирѣчь одѣющагося оными ризами. Плачет пустынолюбная Горлица сїя о буйных Дѣвах со Їеремїею, воспѣвая жалостную пѣсеньку оную: “Очи мои излїястѣ воду, яко оскудѣша добрыя Дѣвы”.
Блаженны мы, о Ѳарра! яко Глас Гóрлицы слышан в маленькой Земéлькѣ нашей. Ах! Сколько тогда Гóрлиц было, когда говорил Павел: “Обручи́х вас Единому Мужу чистую Дѣву”, и протчая. О обуя́лыя и бѣдныя Гóрлицы со Чвáнцем своим оныя!
“Идите ко продающим” и протч[ая].
Без милости Милаго, а без твоего же преподобїя нигдѣ не обрящеши онаго Преподобнаго МУЖА:
“Удиви Господь Преподобнаго своего”.
Напослѣдок, не Гóлуб ли тебѣ есть Сердце, видящее ДВОЕ? Сердце, узрѣвшее сверх непостоянности Потопных вод Исáїевскую Твердь, Брег и Гáвань оную:
“Царя со Славою узрите, и
Очи ваши узрят ЗЕМЛЮ издалеча”.
Сїе чистое Сердце, верх всея Дря́ни возлетѣвшее, есть Гóлуб чистый, есть Дух святый, Дух вѣдѣнїя, Дух благочестїя, Дух Премудрости, Дух Совѣта, Дух нетлѣнныя Славы, Дух и КАМЕНЬ ВѢРЫ.
Вот почему Христос не рукосѣчною и Адамáнтовою Гáванью нарицает святаго ПЕТРА! По СЕРДЦУ ЕГО…
ѲА́РРА. О СЕРДЦЕ!.. Что ж ты стал? Ступай далѣе!
ИЗРА[ИЛЬ]. Израиль далѣе сей Гáвани не ходит. Се ему Дом, Гнѣздо и Ку́щи! водруженныя не на пѣскѣ, но на КИ́ФѢ. Конец потóпу, Рáдуга и МИР есть КИ́ФА, на ней он возсѣл.
Inveni portum KЕ́PHAM. Caro, munde, valete!
Sat me jactâstis. Nunc mihi Sancta quies.
“Прощай стихїйный потоп! – вѣщает Нóева Голубица. – Я почїю на ХОЛМА́Х СВЯТЫХ, обрѣтши Оли́вныя Ку́щи”.
ѲА́РРА. О Сердце Голуби́ное! и Сердечный Гóлуб! Сей есть истинный ЇОНА, А́дом изблевáн во третїи День на Брег Гор Кáвказких. Сей Голуб есть истинный Ame´ricus Columbus, обрѣтшїй новую Землю. Не хочется и мнѣ отсюду итить. О Наемáн! Наеман! Дай! ну! стáнем и мы со Израилем в сей Гáванѣ. Оснуéм себѣ Ку́щи на сей КИ́ФѢ. А! а! Любезный мой Аввакум! Се нынѣ разумѣю пѣсеньку твою: “На Стражѣ моей стану и взыйду на КАМЕНЬ”. Сюда-то взирало твое Пророчее Око? Сїю-то КИ́ФУ издали наблюдала бодрая Стража твоя? Сюда-то Пѣсня твоя и нас мани́ла? Блаженно Око твое! прозорливѣе труб Звѣздозóрных. Блаженны поющїя нам уста твоя! Блажен и Сїóн твой, или Зоро-Терéм, Пирами́да и Столп твой, из коего высоты простиралися Лучи Очей Голубиных. Не отемнѣют Очи твои, не истлѣют Уста твоя, и не падет СТОЛП твой во вѣки вѣков.
Прощайте на вѣки! дурно-мудрыя Дѣвы, сладкогласные Сирéны, с вашими тлѣнными Очима, с вашею старѣющеюся Младостью, с младенческим вашим Долголѣтїем и с вашею, рыданїя исполненною Гáванью. Пойте ваши пѣсни людем вашего рода. Не прикасается Израиль Гергесéям. Свои ему поют Пророки. Сам Господь ему, яко Лев, возревéт, и, яко вихр Духа, возсви́щет в крилѣх своих, и ужаснутся Чада вод…
Радуйся, КЕ́ФО моя, ПЕ́ТРЕ мой, Гáвань моя! Гáвань Вѣры, Любви и Надежды! Вѣм тя, яко не плоть и кровь, но свышше рожден еси. ТЫ мнѣ отверзаеши ВРАТА во Блаженное ЦАРСТВО свѣтлыя Страны. Пятнадесятое Лѣто плаваю по Морю сему и се достигох ко Пристанищу тихому, в Землю святую, юже мнѣ открыл Господь Бог мой. Радуйся Градо-Мáти! Цѣлу́ю тя, ПРЕСТО́ЛЕ любезныя Страны́, не имущїя на путех своих бѣдности и сокрушенїя, печали и воздыханїя.
Се тебѣ приношу благїй Дар от твоих же вертоградов! Кóшницу Грóздїя, и Смóквей, и Орѣхов со Хлѣбом Пáсхи, во свидѣтельство, яко Путем Праотцев моих внїйдох во обѣтованную ЗЕМЛЮ.
Примітки
¹Очевидно, під цим ім'ям виступає сам Сковорода – "Даниїл Мейнгард".
²Як припускав Леонід Махновець, під цим іменем може виступати Яків Правицький, бо він тут наймолодший, до того ж каже, що в дитинстві співав пісню «Сирен лестный окіана…», тобто 14-у пісню «Саду…» Сковороди, написану в 1762 р., тоді, коли Правицький був його учнем [Махновець Л. Григорій Сковорода. Біографія. – Київ, 1972. – С. 236–237].
³Очевидно, це мешканець Бабаїв, єврей-вихрест Наеман Петрович. Слід зазначити, що біблійне ім'я Наеман (Неєман) могло набувати й символічного сенсу, як-от у Симеона Полоцького: "…нам очиститися ими от проказы душевныя, якоже Неєман євріанин очистися водами іорданскими от проказы тѣлесныя" [Полоцький С. Вечеря душевная. – Москва, 1681. – Арк. 38 (зв.); див. також: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 536; пор.: Ориген. Толкования к Евангелию от Иоанна // Ориген. О началах. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 439].
⁴Трохи неточна цитата з Книги Суддів 6: 23. Пор.: ми1ръ тебЁ, не бо1йсz, не ќмреши.
⁵Книга Псалмів 5: 10.
⁶У грецькій міфології сирени – це морські чудовиська, напівжінки-напівптахи, що мешкали на острові десь між Італією та Сицилією. Вони зваблювали мореплавців на погибель своїми чарівними голосами. Сирени – надзвичайно поширений бароковий образ світових зваб. (Використано примітку з Хоткевича замість Ушкалова).
⁷Натяк на одну з пригод Одіссея (Улісса): щоб якось пропливти повз сирен, він заліпив воском вуха своїх супутників (Одіссея, XII, 47–49): “Ти ж поуз них пропливи, заліпивши супутникам вуха / Воском медяним розм’яклим, щоб часом вони не почули / Співу того” [Гомер. Одіссея / Переклад із старогрецької Бориса Тена. – Харків, 2004. – С. 261]. Перегодом цю пригоду часто тлумачили в алегоричному сенсі як уміння людини не піддаватися світовим спокусам. “…Сягнеш мудрості тоді, – писав, наприклад, Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (ХХХІ, 2), – коли заткнеш вуха, і то не воском, що став у пригоді Уліссові та його супутникам: тут потрібна щільніша замазка” [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 122]. Починаючи з «Emblematum liber» (1531 р.) Андреа Альціаті (1492–1550), ця історія входить до репертуару емблематичної літератури [див.: Erdmann E. von. Unähnliche Ähnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722–1794). – Köln; Weimar; Wien, 2005. – S. 377]. На неї любили покликатися й українські барокові письменники. Скажімо, Іван Максимович у своєму «Театроні» писав таке: “Тѣм поучаєт Сократ: похоти плотскія, аки сирены морскія, должно преходити на образ Улисса, вложивши он в ушеса своя воск, безбѣдно прейде по водах их пѣнія” [Максимович І. Θέατρον, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. – Чернігів, 1708. – Арк. 115].
⁸Парафраза Книги Псалмів 102 (103): 5. Пор.: њбнови1тсz ћкw џрлz ю4ность твоS.
⁹Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 8–9. Пор.: съ нaми бг7ъ! Разумёйте, kзы1цы. Пор.: “Пріидите вси языцы, уразумѣйте” [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. – Київ, 1739. – Арк. 110].
¹⁰Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 10. Пор.: и3 и4же ѓще совётъ совэщaете, разори1тъ гDь, и3 сло1во, є4же ѓще возглаго1лете, не пребyдетъ въ вaсъ, ћкw съ нaми бг7ъ.
¹¹Книга пророка Ісаї 8: 13.
¹²Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 13–14. Пор.: И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7е1ніе.
¹³Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 14. Пор.: И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7е1ніе, ґ не ћкоже њ кaмень претыкaніz преткне1шисz, ниже2 ћкw њ кaмень паде1ніz.
¹⁴Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 8: 15. Пор.: и3 сокрушaтсz, и3 прибли1жатсz, и3 ћти бyдутъ человёцы въ тверды1ни сyще.
¹⁵Неточна цитата з Книги пророка Варуха 4: 4. Пор.: Блаже1ни є3смы2, ї}лю, ћкw ўгHднаz бг7у нaмъ раз{мна сyть.
¹⁶Сковорода має на думці слова: не ћкоже њ кaмень претыкaніz преткне1шисz, ниже2 ћкw њ кaмень паде1ніz (Книга пророка Ісаї 8: 14).
¹⁷Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 14. Пор.: И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7е1ніе.
¹⁸Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 40: 31. Пор.: терпsщіи же гDа и3змэнsтъ крёпость, њкрылaтэютъ ѓки nрли2, потекyтъ и3 не ўтрудsтсz, по1йдутъ и3 не взaлчутъ.
¹⁹Фразу не разумёю взято з Послання св. ап. Павла до римлян 7: 15.
²⁰Можливо, це трохи неточна цитата з Книги Йова 13: 23. Пор.: научи2 мS.
²¹Книга пророка Ісаї 8: 13.
²²Книга пророка Ісаї 40: 6.
²³Парафраза Книги пророка Ісаї 40: 8. Пор.: гlго1лъ же бг7а нaшегw пребывaетъ во вёки.
²⁴Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 13–14. Пор.: ГDа си1лъ, того2 њсвzти1те, и3 то1й бyдетъ тебЁ въ стрaхъ. И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7е1ніе.
²⁵Парафраза Євангелії від св. Луки 6: 44. Пор.: Всsко бо дре1во t плодA своегw2 познае1тсz.
²⁶Пор.: “Добре літати, але кепсько сідати”; “Літає добре, а сісти не вміє” [Франко, № 30072, 30073].
²⁷П’ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 34: 7.
²⁸Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 15. Пор.: и3 падyтъ, и3 сокрушaтсz, и3 прибли1жатсz.
²⁹Книга пророка Ісаї 13: 21.
³⁰Парафраза Книги пророка Ісаї 49: 26. Пор.: ѓзъ гDь и3збaвивый тS.
³¹Парафраза Книги пророка Ісаї 28: 16. Пор.: полагaю во њсновaніе сіHну кaмень многоцёненъ, и3збрaнъ, краеуго1ленъ.
³²Книга пророка Ісаї 30: 15.
³³Це – 4-а строфа 14-ої пісні «Саду божественных пѣсней».
³⁴Це – варіант 7-ої строфи 14-ої пісні «Саду божественных пѣсней».
³⁵У грецькій міфології сирени – це морські чудовиська, напівжінки-напівптахи, що мешкали на острові десь між Італією та Сицилією. Вони зваблювали мореплавців на погибель своїми чарівними голосами. Сирени – надзвичайно поширений бароковий образ світових зваб. (Використано примітку з Хоткевича замість Ушкалова).
³⁶Очевидно, Сковорода має на думці згадувану в Біблії любов Божих синів до людських доньок: И#споли1ни же бsху на земли2 во дни6 њ1ны: и3 пото1мъ, є3гдA вхождaху сы1нове б9іи къ дще1ремъ человёчєскимъ, и3 раждaху себЁ: тjи бsху и3споли1ни, и5же t вёка, человёцы и3мени1тіи (Перша книга Мойсеєва: Буття 6: 4).
³⁷Фразу паде1ніе и3 сокруше1ніе взято з Книги пророка Ісаї 51: 19.
³⁸Лоно Авраамове – одна з місцин потойбічного світу, “где души праведных людей в Старом Тестаментѣ умерших чекали приходу Христа Мессіи” [Слово к народу каѳоліческому. – Почаїв, 1765. – Арк. 36 (зв.)], або місцина, де перебувають душі померлих немовлят (“Храняй младенця, Господи, в нынѣшнѣм житіи, в будущом же вѣцѣ уготовавый им пространство Авраамово лоно” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 746]). Лоно Авраамове може виступати також як синонім до слова “рай”. Пор.: “…на лонѣ Авраамли ты Боже всели, прегрѣшеныя вся отпустив, яко милосерд” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 779; або: “…понесюн у пазуху Авраамови у царство небесноє” [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. – Ньиредьхаза, 2006. – С. 149; див. про це: Аверинцев С. Лоно Авраамове // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. – Київ, 2007. – С. 132].
³⁹Алегоричне тлумачення епізоду виходу богообраного народу з єгипетської неволі, коли Червоне море розступилося перед ізраїльтянами, а вояків фараона потопило (див.: Друга книга Мойсеєва: Вихід 14: 19–31).
⁴⁰Див.: Євангелія від св. Матвія 7: 24–27.
⁴¹Ковчег і потоп старі українські богослови тлумачили в цілій низці алегоричних стратегій. Так, Дмитро Туптало писав: “…Ковчег Ноєв в духовноє нам обученіє привести может, аллигорически (иносказателнѣ) того располагающа. Ноє образ єсть Христа, ковчег образ Церкве Христовы, потоп – гоненіє на Церковь. И инако: Ноє – Христос, ковчег – Пречистая Дѣва Богородица, пріємшая внутрь себе Христа, в ней вочеловѣчшася. Потоп – всеродная клятва, єюже погрузися весь мір… Паки инако: ковчег – человѣк, Ноє – душа, потоп – мір, во злѣ лежащ…” [Туптало Д. Лѣтопись // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. – Москва, 1842. – Ч. 4. – С. 269–270]. А ось як трактували Ноїв ковчег у набожній ліриці: “Витай, Христе наш, витай, утѣхо наша, / Витай, Спасителю, витай Откупителю. / Ти в Ноєвом ковчезѣ был фѣґурованій, / Жес мав принести покой пожаданій, / Як соцец голубица принесла оливный…” [Українсько-руський архів. Т. ІХ. Матеріяли до історії української пісні і вірші: Тексти й замітки / Вид. М. Возняк. – Львів, 1913. – С. 80].
⁴²Сковорода має на думці слова: всплыве2 желёзо (Четверта книга царств 6: 6).
⁴³Книга Йова 22: 16.
⁴⁴Книга пророка Ісаї 13: 21.
⁴⁵Книга пророка Ісаї 57: 20.
⁴⁶Книга пророка Ісаї 48: 22; 57: 21.
⁴⁷Сковорода має на думці слова: И# во вре1мz мно1го пти6цы и3 є4жеве, сwвы2 и3 врaнове возгнэздsтсz въ не1мъ: и3 возложaтъ нaнь ќже землемёрно пусты1ни, и3 nнокентavри вселsтсz въ не1мъ (Книга пророка Ісаї 34: 11).
⁴⁸Сковорода має на думці слова: Скве1рныхъ же и3 бaбіихъ бaсней tрицaйсz (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 4: 7).
⁴⁹Сковорода має на думці слова: t kдyщагw kдо1мое и3зы1де, и3 t крёпкагw и3зы1де слaдкое (Книга Суддів 14: 14).
⁵⁰Книга пророка Осії 7: 11.
⁵¹Книга пророка Михея 1: 8.
⁵²Книга пророка Ісаї 48: 16.
⁵³Книга пророка Ісаї 46: 12.
⁵⁴Книга пророка Осії 7: 12–13.
⁵⁵Парафраза Книги пророка Осії 11: 10. Пор.: В8слёдъ гDа и4мамъ ходи1ти: ћкw ле1въ возреве1тъ, поне1же то1й возреве1тъ, и3 ўжaснутсz ч†да во1дъ.
⁵⁶Сковорода має на думці слова: Бyдеши бо ѓки пти1цы парsщіz птене1цъ tsтый (Книга пророка Ісаї 16: 2).
⁵⁷Книга пророка Михея 1: 8.
⁵⁸Книга пророка Михея 7: 17.
⁵⁹Книга пророка Ісаї 16: 1.
⁶⁰Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 14. Пор.: и3 зе1млю снёси вс‰ дни6 животA твоегw2.
⁶¹Фраза ѓггєлы лю1тыми зринає в Книзі Псалмів 77 (78): 49.
⁶²Фраза дёлателіе ѕлы1хъ зринає в Книзі Притч Соломонових 14: 22.
⁶³Фраза њ1блацы безво1дни зринає в Соборному посланні св. ап. Іуди 12.
⁶⁴Парафраза Соборного послання св. ап. Іуди 19. Пор.: тэле1сни душе1вни, дyха не и3мyще.
⁶⁵Пісня над піснями 2: 12.
⁶⁶Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 60: 8. Пор.: Кjи сyть, и5же ћкw њ1блацы летsтъ, и3 ћкw го1лубіе со птєнцы2 ко мнЁ;
⁶⁷Неточна цитата з Книги Псалмів 17 (18): 12. Пор.: темнA водA во њ1блацэхъ воздyшныхъ.
⁶⁸Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: ВодA глубокA совётъ въ се1рдцы мyжа.
⁶⁹Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 4.
⁷⁰Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: и3дёже бо ѓще бyдетъ трyпъ, тaмw соберyтсz nрли. Див. також: и3дёже тёло, тaмw соберyтсz и3 nрли (Євангелія від св. Луки 17: 37).
⁷¹Трохи неточна цитата з Дій св. апостолів 8: 39. Пор.: ѓгг7лъ же гDень восхи1ти філjппа. Филип – один з перших дияконів Єрусалимської Церкви; його забрав на небеса янгол.
⁷²Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 5: 24. Пор.: И# ўгоди2 є3нHхъ бг7у, и3 не њбрэтaшесz, зане2 преложи2 є3го2 бг7ъ. Єнох – син Яреда, патріарх допотопної доби, якого Бог забрав у Царство Небесне.
⁷³Четверта книга царств 2: 11. Ілля – найбільший старозаповітний пророк; він вознісся в небо на вогненній колісниці.
⁷⁴Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.
⁷⁵Послання св. ап. Павла до євреїв 4: 14.
⁷⁶Неточна цитата з Книги пророка Даниїла 14: 36. Пор.: И# ћтъ є3го2 ѓгг7лъ гDень за ве1рхъ є3гw2.
⁷⁷Книга Псалмів 29 (30): 2.
⁷⁸Євангелія від св. Івана 1: 14.
⁷⁹Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.
⁸⁰Книга Псалмів 8: 2.
⁸¹Очевидно, Сковорода має на думці слова Христа: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не бо1йтесz (Євангелія від св. Матвія 14: 27).
⁸²Євангелія від св. Івана 14: 1.
⁸³Очевидно, Сковорода має на думці слова: и3 џчи вaши ќзрzтъ зе1млю и3здале1ча (Книга пророка Ісаї 33: 17).
⁸⁴Євангелія від св. Івана 14: 1.
⁸⁵Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: кто2 дaстъ ми2 крилB
⁸⁶Книга пророка Ісаї 33: 17.
⁸⁷Книга пророка Ісаї 5: 1.
⁸⁸Ідеться про онучку Ірода Великого й сестру Ірода Агрипи І-го, котра випросила в тетрарха Ірода Молодшого (Ірода Антипи) голову святого Івана Хрестителя (Євангелія від св. Марка 6: 17–28) [див. про це: Евсевий Памфил. Церковная история. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 39–40]. Історія “Іродової плясавиці” в літературі старої України в моральному ключі тлумачилась так: “Да слезимо Іродіадѣ и о поревновавших оной. Многа бо и нынѣ такова пиршества бываєт, аще и не Іоанн убиваєтся, но Христовы уды, и много лютѣйше. Не главу бо просят на блюдѣ, но душа возлежащих, єгда бо рабов себѣ творят и в беззаконная желанія приводят, и блудницы заграждают, не главу отємлют, но душю закаляют, прелюбодѣйства сотворяюще… Аще не дщи Іродіяна близ єсть, но оною плясавый тогда діавол…” [Алфа і Омега. – Супрасль, 1788. – Арк. 207; пор.: Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. – Київ, 1971. – С. 102].
⁸⁹Єлизавета – дружина священика Захарії, мати Івана Хрестителя.
⁹⁰Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 589, 700.
⁹¹Пор.: “Не красна челобитная складом, складна указом” [Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – Москва, 1956. – Т. IV. – С. 464, 700].
⁹²Еврипід. Фінікіянки, 469. Пор.: “Ἁπλός ὁ μῦθος τῆς ἀληθείας έφυ” [див.: Еврипид. Трагедии: В 2 т. – Москва, 1999. – Т. 2. – С. 167]. Ця думка не раз лунала й пізніше. Наприклад, Сенека писав у «Моральних листах до Луцілія» (XL, 4): “…мова, звернена на пошуки правди, повинна бути простою, без окрас. Інша річ – привселюдні виступи: тут не дослухаєшся правди”. А трохи перегодом (L, 12) Сенека цитує Еврипіда: “Якщо, за словами знаменитого трагіка, ‘мова правди проста’, то не гоже її заплутувати” [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 139, 163]. Ця Еврипідова фраза стала крилатою. Її можна потрактувати, зокрема, словами Петра Лодія: “Философ должен употреблять слова в собственном их значеніи, а переносное знаменованіе оных предоставлять ораторам и піитам, потому что должность философа есть научать и убѣждать; переносныя же рѣченія болѣе увеселяют, нежели научают, ибо они сильно увлекают дух от обращенія вниманія на истину” [Лодій П. Логическія наставленія, руководствующія к познанію и различенію истиннаго от ложнаго. – Санкт-Петербург, 1815. – С. 184].
⁹³Пор. із настановою «Номоканона»: “Пѣснь, многих в преисподняя земли низведе не точію міряны, но и священики, иже, умягчивши себе, удобнѣ в блуд и в иныя многія скверныя страсти низвергошася. Пѣснь убо мірским єсть, да людіє собираются в церковь. Да не убо с гласом вопієніа молитву творим, но со всякою кротостію и вниманієм ума” [Номоканон, си єст Законоправилник. – Київ, 1629. – С. 153].
⁹⁴У курсах поетики зазначалося, що “слова поет, поема й поезія походять від грецького слова ποιέω, що означає ‘творити’ [facere] чи ‘вигадувати’ [fingere]” [Prokopowicz Th. De arte poetica libri III ad usum et institutionem studiosae iuventutis roxolanae. Dictati Kioviae in orthodoxa Academia Mohileana. Anno Domini 1705. – Mohiloviae, 1786. – P. 13].
⁹⁵Сковорода має на думці слова: Tве1рзши же, ви1дитъ nтрочA плaчущеесz въ ковче1жцэ, и3 пощадЁ є5 дще1рь фараHнz, и3 рече2: t дэте1й є3вре1йскихъ сіе2 (Друга книга Мойсеєва: Вихід 2: 6).
⁹⁶Книга Псалмів 103 (104): 4; Послання св. ап. Павла до євреїв 1: 7.
⁹⁷Книга Псалмів 142 (143): 5.
⁹⁸Можливо, це парафраза Книги пророка Ісаї 49: 18; 60: 4. Пор.: Возведи2 њ1крестъ џчи твои.
⁹⁹Книга пророка Ісаї 38: 14.
¹⁰⁰Орфей (гр. Ὀρφεύς) – легендарний співець і поет. Його гра на арфі годна була зачаровувати все живе й неживе, навіть морські хвилі. Про магічну дію Орфеєвої музики йдеться в поезії Горація (Оди, І, 24; Про поетичне мистецтво, 302) [див.: Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. – Київ, 1982. – С. 34, 223], у «Метаморфозах» Овідія (Х, 88–146) [див.: Публій Овідій Назон. Метаморфози / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. – Київ, 1985. – С. 175–176], у «Георгіках» Вергілія (IV, 511–512) [Зеров М. Твори: У 2 т. – Київ, 1990. – Т. 1. – С. 206], в «Аргонавтиці» Аполлонія Родоського (Аргонавтика І, 23–27) [див.: Аполлоний Родосский. Аргонавтика / Перевод, введение и примечания Г. Церетели. – Тбилиси, 1964. – С. 5]. Зрештою, про це часто писали й перегодом, наприклад, Боецій («Розрада від філософії» ІІІ. М12) [див.: Боецій С. Розрада від філософії / Пер. з лат. А. Содомори; передм. В. Кондзьолки. – Київ, 2002. – С. 99]. В українській літературі перша згадка про Орфея зринає в перекладній хроніці Іоана Малали [див.: Чижевський Д. Антична література в старій Україні // Чижевський Д. Філософські твори: У 4 т. – Київ, 2005. – Т. 2. – С. 46]. За часів бароко про Орфея, чия музика зрушувала з місця скелі й вела за собою звірів, писали, наприклад, Софроній Почаський [див.: Почаський С. Εὐχαριστήριον, албо Вдяч- ность ясне превелебнѣйшому в Христѣ єго милости господину отцу кир Петру Могилѣ // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. – Київ, 1924. – С. 296], Афанасій Миславський [див.: Миславський А. Присвята кн. Д. М. Голіцину книги «Алфавит духовный» 1713 року // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. – Київ, 1924. – С. 501] та інші. Образ Орфея-співця міг на ту пору символізувати навіть Христа, як, приміром, в одному з казань Антонія Радивиловського: “Змышляют поетове, же Орфеус мовою своєю змягчал тигрисов и лвов. Христос Спаситель азаж не змягчал мовою своєю лвов и тигрисов? Змягчал” [Радивиловський А. Огородок Маріи Богородицы. – Київ, 1676. – С. 43].
¹⁰¹Сковорода має на думці слова: ссaша ме1дъ и3з8 кaмене (П’ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 32: 13).
¹⁰²Очевидно, Сковорода має на думці слова: ѕмjz возми2 въ рyку твою2 (Друга книга Мойсеєва: Вихід 7: 15).
¹⁰³Книга Псалмів 109 (110): 7.
¹⁰⁴Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 50: 4. Пор.: ГDь гDь дае1тъ мнЁ љзы1къ.
¹⁰⁵Митрофан Довгалевський писав про символ таке: “…символ визначається як фігурне зображення, що яскраво, однією рисою передає характер і життя речі, яка мислить, на основі її подібності до речі, яка не мислить” [Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). – Київ, 1973. – С. 237–238]. На відміну від емблеми, символ мав замість епіграми короткий підпис [див.: Маслюк В. Латиномовні поетики і риторики XVII – першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. – Київ, 1983. – С. 178]. Як правило, символи поділяли на дві групи: піфагорійські та єгипетські. Піфагорійські символи окреслювали як “уславлені афоризми, втілені в метафоричні висловлювання”, а єгипетські – як “вирізьблені знаки або малюнки, створені єгиптянами для таємних священнодійств” [Крекотень В. І. Київська поетика 1637 року // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI–XVIII ст. – Київ, 1981. – С. 139].
¹⁰⁶Це – емблематичний образ «Ластовица над морем лѣтающая» (підпис: “Ищет индѣ себѣ пребыванія для зимы. Alio hybernaculum”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт- Петербург, 1788. – С. 78–79].
¹⁰⁷Книга пророка Ісаї 38: 14.
¹⁰⁸Парафраза Книги пророка Аввакума 2: 1. Пор.: На стрaжи мое1й стaну, и3 взы1ду на кaмень, и3 посмотрю2 є4же ви1дэти.
¹⁰⁹Очевидно, Сковорода має на думці слова: и3 воззрsтъ на сіHнъ џчи нaши (Книга пророка Михея 4: 11).
¹¹⁰Сковорода подає тут опис 43-ї емблеми зі збірника Германа Гуго «Рiа desideria» (Антверпен, 1624) (між сторінками 378–379) [див. про це: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. – Харків, 2004. – С. 248].
¹¹¹Трохи неточна цитата з Апокаліпсису 12: 14. Пор.: И# дан† бы1ша женЁ двA крил† nрлA вели1кагw.
¹¹²Сковорода має на думці слова: И# и3спусти2 ѕмjй за жено1ю и3з8 ќстъ свои1хъ во1ду ћкw рэкY, да ю5 въ рэцЁ потопи1тъ (Апокаліпсис 12: 15).
¹¹³Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: кто2 дaстъ ми2 крилB
¹¹⁴Книга пророка Ісаї 38: 14.
¹¹⁵Неточна цитата з Книги пророка Захарії 4: 6. Пор.: не въ си1лэ вели1цэй, ни въ крёпости, но въ д©э мое1мъ, гlетъ гDь вседержи1тель.
¹¹⁶Книга пророка Захарії 9: 9. Див. також: Рaдуйсz, дщи2 сіHнова, ѕэлw2, проповёдуй, дщи2 їеrли1мова, весели1сz и3 преукрашaйсz t всегw2 се1рдца твоегw2, дщи2 їеrли1млz (Книга пророка Софонії 3: 14).
¹¹⁷Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 13. Пор.: ±же и3 глаго1лемъ не въ науче1ныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ науче1ныхъ д¦а с™aгw.
¹¹⁸Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 12: 3–5. Пор.: И# вёмъ таковA человёка... Њ таковёмъ похвалю1сz.
¹¹⁹Книга Псалмів 54 (55): 7.
¹²⁰Неточна цитата з Євангелії від св. Луки 2: 10. Пор.: се1 бо, бlговэствyю вaмъ рaдость ве1лію.
¹²¹Євангелія від св. Матвія 28: 6; Євангелія від св. Марка 16: 6; Євангелія від св. Луки 24: 6.
¹²²Євангелія від св. Матвія 28: 7.
¹²³Сковорода має на думці підпис під емблемою «Ластовица над морем лѣтающая»: “Ищет индѣ себѣ пребыванія для зимы. Alio hybernaculum”.
¹²⁴Книга пророка Ісаї 38: 14.
¹²⁵Книга пророка Ісаї 38: 14.
¹²⁶Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 47. Пор.: вторы1й чlвёкъ гDь съ нб7се2.
¹²⁷Книга пророка Ісаї 38: 14.
¹²⁸Очевидно, це парафраза Книги пророка Ісаї 38: 19. Пор.: Живjи же возблагословsтъ тS.
¹²⁹Книга пророка Ісаї 38: 14.
¹³⁰Парафраза Книги пророка Ісаї 38: 14. Пор.: и3 ћкw го1лубь, тaкw поучyсz.
¹³¹Книга пророка Ісаї 38: 19.
¹³²Друге послання св. ап. Павла до коринтян 5: 16.
¹³³Це – 482-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Голуб на горѣ, окруженной морем» (підпис: “Опочиваю на постоянствѣ. In constantia quiesco” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 122–123].
¹³⁴Сковорода дуже любив цю старовинну латинську епіграму [про її генезу див.: Циганок О. “Inveni portum…”: форми сприйняття однієї античної епіграми у творчості Григорія Сковороди // Циганок О. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві XVI–XVIII ст. – Київ, 1999. – С. 74–86]. До речі, ця епіграма була добре відома в українській літературі й до Сковороди. Наприклад, вона є в курсі поетики Митрофана Довгалевського.
¹³⁵Книга Псалмів 76 (77): 6.
¹³⁶Книга Псалмів 39 (40): 3.
¹³⁷Книга Псалмів 60 (61): 3.
¹³⁸Парафраза Книги Псалмів 17 (18): 3. Пор.: гDь ўтвержде1ніе мое2, и3 прибёжище мое2. Див. також: гDи, кaменю мо1й и3 ўтвержде1ніе мое2 (Друга книга царств 22: 2).
¹³⁹Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 14.
¹⁴⁰Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 11.
¹⁴¹Друге послання св. ап. Павла до коринтян 5: 16.
¹⁴²Ім’я Йона (євр. yônâ) означає “голуб” [див.: The Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. – Peabody, Mass., 1999. – P. 401]. “Голубиця” – перше значення імені Йона, що його фіксують і старі українські словники. Див., наприклад: “Іона: голубица, пустошачій або помножаючій, множачій, прикладаючій” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 417]. Як стверджував свого часу Віктор Іваницький, пояс- нення єврейських імен Сковорода міг брати з додатка до Єлизаветинської Біблії [див.: Іваницький В. Жидівська мова у Г. С. Сковороди // Збірник праць Жидівської історико- археографічної комісії Всеукраїнської Академії наук. – Київ, 1928. – Кн. 1. – С. 98–104 (Збірник історико-філологічного відділу Української Академії наук, № 73)]. Зрештою, це була узвичаєна практика. Пригадаймо, що писав із цього приводу Феофан Прокопович: “Значення власних імен з єврейської мови матимеш з тих пояснень, що даються у Святому Письмі…” [Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософ- ські твори: У 3 т. – Київ, 1979. – Т. 1. – С. 167].
¹⁴³Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16: 17–18. Пор.: бlже1нъ є3си2, сjмwне, вaръ їHна, ћкw пло1ть и3 кро1вь не kви2 тебЁ, но nц7ъ мо1й, и4же на нб7сёхъ... ты2 є3си2 пе1тръ, и3 на се1мъ кaмени сози1жду цRковь мою.
¹⁴⁴Сковорода має на думці слова: кaмень же порази1вый тёло бы1сть горA вели1ка и3 напо1лни всю2 зе1млю (Книга пророка Даниїла 2: 35).
¹⁴⁵Ідеться про візію “нового Єрусалима”. Пор.: И# ѓзъ їwaннъ ви1дэхъ грaдъ с™ы1й, їеrли1мъ но1въ сходsщь t бг7а съ небесе (Апокаліпсис 21: 2).
¹⁴⁶Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 6. Пор.: И# рече2 бг7ъ: да бyдетъ тве1рдь посредЁ воды2, и3 да бyдетъ разлучaющи посредЁ воды2 и3 воды.
¹⁴⁷Сковорода має на думці слова: Пaки подо1бно є4сть цrтвіе нбcное человёку купцY, и4щущу до1брыхъ би1серей, и4же њбрётъ є3ди1нъ многоцёненъ би1серъ, ше1дъ продаде2 вс‰, є3ли6ка и3мsше, и3 купи2 є3го2. (Євангелія від св. Матвія 13: 45–46).
¹⁴⁸Сковорода має на думці слова: И#ли2 кaz женA и3мyщи де1сzть дрaхмъ, ѓще погуби1тъ дрaхму є3ди1ну, не вжигaетъ ли свэти1льника, и3 помете1тъ хрaмину, и3 и4щетъ прилёжнw, до1ндеже њбрsщетъ; и3 њбрётши созывaетъ други6ни и3 сосёды, глаго1лющи: рaдуйтесz со мно1ю, ћкw њбрэто1хъ дрaхму поги1бшую (Євангелія від св. Луки 15: 8–9).
¹⁴⁹Фразу правол{чныz стрёлы мHлніины взято з Книги Премудрості Соломонової 5: 21.
¹⁵⁰Пор.: “Летала высоко, а села недалеко” [Пословицы русского народа / Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 733].
¹⁵¹У міфах про Троянську війну (див. «Енеїду» Вергілія ІІ, 1–268) сказано, що на десятий рік облоги Трої ахейці здобули місто, сховавшись усередині спорудженого за порадою Одіссея величезного дерев’яного коня, якого троянці сприйняли за дарунок і власноруч затягли до міста. Отож, “троянський кінь” (equus trojanus) означає “підступний намір”. Окрім того, це – емблематичний образ. Див., наприклад, 174-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Троянскій конь» (підпис: “Под видом вѣры. Под предлогом благочестія. Specie religionis”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Пе- тербург, 1788. – С. 44–45]. Однак Сковорода абстрагується тут від цього значення.
¹⁵²Книга Псалмів 61 (62): 12.
¹⁵³Імперіал – російська золота монета вартістю п’ять (“пятирублевый империал”) або десять (“десятирублевый империал”) рублів. Чеканилася з 1755 р.
¹⁵⁴Тобто Христос. “Новим (другим) Адамом” називають Христа. Див., наприклад, у книзі «Алфа і Омега»: “…Новый Адам Христос есть…” [Алфа і Омега. – Супрасль, 1788. – Арк. 610 (зв.); пор.: Сакович К. Трактат про душу // Пам’ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI – початок XVII ст. – Київ, 1988. – С. 482; Винницький І. Катихисіс, албо Наука христіанскія. – Унів, 1685. – Арк. 17; Туптало Д. Поученіє о четвероконечном крестѣ // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. – Москва, 1842. – Ч. 3. – С. 469].
¹⁵⁵Пісня над піснями 4: 11.
¹⁵⁶Натяк на одну з пригод Одіссея (Улісса): щоб якось пропливти повз сирен, він заліпив воском вуха своїх супутників (Одіссея, XII, 47–49): “Ти ж поуз них пропливи, заліпивши супутникам вуха / Воском медяним розм’яклим, щоб часом вони не почули / Співу того” [Гомер. Одіссея / Переклад із старогрецької Бориса Тена. – Харків, 2004. – С. 261]. Перегодом цю пригоду часто тлумачили в алегоричному сенсі як уміння людини не піддаватися світовим спокусам. “…Сягнеш мудрості тоді, – писав, наприклад, Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (ХХХІ, 2), – коли заткнеш вуха, і то не воском, що став у пригоді Уліссові та його супутникам: тут потрібна щільніша замазка” [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 122]. Починаючи з «Emblematum liber» (1531 р.) Андреа Альціаті (1492–1550), ця історія входить до репертуару емблематичної літератури [див.: Erdmann E. von. Unähnliche Ähnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722–1794). – Köln; Weimar; Wien, 2005. – S. 377]. На неї любили покликатися й українські барокові письменники. Скажімо, Іван Максимович у своєму «Театроні» писав таке: “Тѣм поучаєт Сократ: похоти плотскія, аки сирены морскія, должно преходити на образ Улисса, вложивши он в ушеса своя воск, безбѣдно прейде по водах их пѣнія” [Максимович І. Θέατρον, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. – Чернігів, 1708. – Арк. 115].
¹⁵⁷Трохи неточна цитата з Книги пророка Єремії 8: 7. Пор.: є3рwдjа на небеси2 познA вре1мz свое2.
¹⁵⁸Гр. πελαργός.
¹⁵⁹Лат. сiconia.
¹⁶⁰Пол. bocian.
¹⁶¹На Україні цей птах має понад півсотні імен. Приміром, Василь Голобородько у своїй поезійній книзі «Українські птахи в українському краєвиді» подає такі: астер, бацан, боцан, боцок, боцюн, боцюра, боцян, боцьок, бочан, бузок, бузян, бузько, бузьок, бусань, бусев, бусел, бусель, бусень, бусик, бусил, бусиль, бусіль, бусля, бусок, бусол, буська, бусько, бусьок, бусьол, буцел, буциль, буцоль, бучак, бушель, бушла, бушля, веселик, гастір, гарист, гайстер, гагув, гагів, ґлекотень, ґова, ґованя, ґовля, ґовня, ґовря, ґов’я, ґоя, жабоїд, клекотень, кліконь, лелека, неклійка, чорногуз [див.: Голобородько В. Українські птахи в українському краєвиді. – Харків, 2002. – С. 99–166]. Зазначмо, що Сковорода обирає саме те ім’я птаха, яке поширене на його рідній Полтавщині.
¹⁶²Очевидно, Сковорода має на думці слова: Во всsкій пyть пусты1ни пріидо1ша њпустошaющіи, ћкw ме1чь гDень поsстъ t крaz земли2 дaже до крaz є3S: нёсть ми1ра всsцэй пло1ти (Книга пророка Єремії 12: 12).
¹⁶³Мабуть, Сковорода має на думці слова: Проси1ша, и3 пріидо1ша крaстєли, и3 хлёба небе1снагw насы1ти | (Книга Псалмів 104 (105): 40).
¹⁶⁴Див. емблематичний малюнок «Аиста, или буселя, гнѣздо на церквѣ» (підпис: “Здѣ безопаснѣе. Hic augusta”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 32–33].
¹⁶⁵Див. емблематичний малюнок «Аист, или бусел, пожирающая змію» з таким підписом: “Желал бы я всѣх их перегубить. Consicere est aninus” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 72–73].
¹⁶⁶Див. емблематичний малюнок «Аист, или Бусел-птица, на себѣ носящая другую» (підпис: “Совершенное благочестіе помогает своим родителям в их нуждѣ. Pietas augusta”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 26–27].
¹⁶⁷Нім. die Kirche – ‘церква’.
¹⁶⁸Книга Псалмів 83 (84): 2.
¹⁶⁹Книга Псалмів 83 (84): 4.
¹⁷⁰Книга Псалмів 103 (104): 17.
¹⁷¹Книга Псалмів 103 (104): 17.
¹⁷²Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 83 (84): 5. Пор.: Бlже1ни живyщіи въ домY твое1мъ.
¹⁷³Книга Псалмів 26 (27): 4.
¹⁷⁴Євангелія від св. Івана 5: 14.
¹⁷⁵Дії св. апостолів 1: 13.
¹⁷⁶Парафраза Дій св. апостолів 1: 13–14. Пор.: и3 ґндре1й, філjппъ и3 fwмA, варfоломе1й и3 матfе1й, їaкwвъ ґлфе1овъ и3 сjмwнъ зилHтъ и3 їyда їaкwвль: сjи вси2 бsху терпsще є3динодyшнw въ моли1твэ и3 моле1ніи.
¹⁷⁷Дії св. апостолів 2: 2.
¹⁷⁸Дії св. апостолів 2: 4.
¹⁷⁹Книга пророка Єремії 8: 7.
¹⁸⁰Сковорода має на думці слова: ВсBмъ вре1мz и3 вре1мz всsцэй ве1щи под8 небесе1мъ (Книга Екклезіястова 3: 1).
¹⁸¹Пісня над піснями 2: 11–12.
¹⁸²Книга Псалмів 22 (23): 1.
¹⁸³Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16: 3. Пор.: лице2 ќбw небесе2 ўмёете разсуждaти.
¹⁸⁴Євангелія від св. Луки 6: 25.
¹⁸⁵Мабуть, Сковорода має на думці слова: даде1сz и5мъ до вре1мене и3 вре1мене (Книга пророка Даниїла 7: 12).
¹⁸⁶Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 5.
¹⁸⁷Парафраза Книги Екклезіястової 3: 4. Пор.: вре1мz плaкати и3 вре1мz смэsтисz.
¹⁸⁸Парафраза Книги Псалмів 58 (59): 7. Пор.: Возвратsтсz на ве1черъ, и3 взaлчутъ.
¹⁸⁹Книга пророка Ісаї 57: 20.
¹⁹⁰Парафраза приказок: “В Луцку все не по-людску: навколо вода, в середине беда”; “Кременец – венец: кругом вода, а в середине беда” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 344].
¹⁹¹Євангелія від св. Луки 6: 25.
¹⁹²Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 17: 4 та Євангелії від св. Луки 9: 33. Пор.: добро2 є4сть нaмъ здЁ бы1ти.
¹⁹³Євангелія від св. Луки 9: 33.
¹⁹⁴Очевидно, Сковорода має на думці слова: и3 дyхъ є3ди1нъ во всёхъ (Книга Екклезіястова 3: 19).
¹⁹⁵Неточна цитата з Євангелії від св. Луки 9: 32. Пор.: ўбyждшесz же ви1дэша слaву є3гw.
¹⁹⁶Євангелія від св. Луки 9: 36.
¹⁹⁷Парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 1: 23. Пор.: ћже є4сть ... всsчєскаz во всёхъ. Див. також: да бyдетъ бг7ъ всsчєскаz во всёхъ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 28).
¹⁹⁸Неточна цитата з Книги Псалмів 72 (73): 25. Пор.: Что1 бо ми2 є4сть на нб7си2; и3 t тебє2 что2 восхотёхъ на земли
¹⁹⁹Парафраза Книги Ісуса Навина 22: 22. Пор.: гDь сaмъ вёсть, и3 ї}ль сaмъ познaетъ.
²⁰⁰Євангелія від св. Івана 14: 9.
²⁰¹Євангелія від св. Івана 13: 36.
²⁰²Євангелія від св. Івана 13: 38.
²⁰³Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 17: 3. Пор.:се1 же є4сть живо1тъ вёчный, да знaютъ тебе2 є3ди1наго и4стиннаго бг7а, и3 є3го1же послaлъ є3си2 ї}съ хrтA.
²⁰⁴Книга пророка Ісаї 61: 1.
²⁰⁵Книга пророка Ісаї 61: 2.
²⁰⁶Друге послання св. ап. Павла до коринтян 6: 2.
²⁰⁷Автором цієї фрази вважають Піттака. Принаймні так свідчив славетний римський поет і ритор Авзоній (310–392 рр.) у «Ludus septem sapientium» [див.: Авсоний. Стихотворения. – Москва, 1993. – С. 68]. Варто зазначити, що творчість Авзонія була добре відома вихованцям Києво-Могилянської академії. Наприклад, Дмитро Туптало цитував його «Книгу еклог» (І, 10) в одному зі своїх листів [див.: Федотова М. А. Эпистолярное наследие Димитрия Ростовского. Исследования и тексты. – Москва, 2005. – С. 161–162].
²⁰⁸Див.: Цимбалюк Ю., Кобів Й., Смурова Л., Латун Л. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. – Вінниця, 2003. – С. 236].
²⁰⁹Книга пророка Єремії 8: 7.
²¹⁰Сковорода має на думці слова: тaмw пти6цы вогнэздsтсz, є3рwдjево жили1ще предводи1тельствуетъ и4ми (Книга Псалмів 103 (104): 17).
²¹¹Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 20. Пор.: Нaше бо житіе2 на нб7сёхъ є4сть.
²¹²Книга Премудрості Соломонової 3: 1.
²¹³Книга Псалмів 72 (73): 26.
²¹⁴Книга Псалмів 118 (119): 109.
²¹⁵Неточна цитата з Пісні над піснями 2: 3. Пор.: под8 сёнь є3гw2 восхотёхъ и3 сэдо1хъ.
²¹⁶Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 8: 56. Пор.: ґвраaмъ nте1цъ вaшъ рaдъ бы бы1лъ, дабы2 ви1дэлъ де1нь мо1й: и3 ви1дэ и3 возрaдовасz.
²¹⁷Євангелія від св. Луки 24: 31.
²¹⁸Неточна цитата з Книги пророка Єремії 8: 7. Пор.: є3рwдjа на небеси2 познA вре1мz свое2, го1рлица и3 лaстовица се1льнаz, врaбіе сохрани1ша временA вхо1дwвъ свои1хъ: лю1діе же мои2 сjи не познaша суде1бъ гDнихъ.
²¹⁹Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 12: 43. Пор.: возлюби1ша бо пaче слaву человёческую, не1же слaву б9ію.
²²⁰Парафраза Книги пророка Ісаї 44: 18. Пор.: њтемнёша џчи и4хъ, є4же ви1дэти и3 разумёти.
²²¹Книга пророка Ісаї 22: 13.
²²²Памва Беринда у своєму лексиконі тлумачив це слово так: “Нощный вран: слѣповорон, птица си плачлива єст и на нырищех и на здѣх ту любит сѣдати” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 148].
²²³Неточна цитата з Книги Псалмів 56 (57): 9. Пор.: Востaни, слaва моS, востaни, pалти1рю и3 гyсли: востaну рaнw.
²²⁴Парафраза Книги Псалмів 103 (104): 20–22. Пор.: .
²²⁵Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 29–30. Пор.: .
²²⁶Парафраза Євангелії від св. Матвія 5: 14. Пор.: .
²²⁷Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 27.
²²⁸Сковорода має на думці слова: (Книга пророка Софонії 3: 3).
²²⁹Очевидно, це парафраза Книги Псалмів 36 (37): 28. Пор.: .
²³⁰Перше значення імені Йосиф – “помноженє” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 417]. Йосиф Прекрасний – одинадцятий (і улюблений) син Якова, один з головних прообразів Ісуса Христа. В українській бароковій літературі образ Йосифа, мабуть, найліпше змалював Лаврентій Горка у своїй драмі «Іосиф патріарха» (1707–1708 рр.).
²³¹Див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 42: 25–28.
²³²Парафраза Книги Притч Соломонових 9: 11. Пор.: .
²³³Сковорода має на думці звернені до Єзекії слова Бога: (Четверта книга царств 20: 6).
²³⁴“Ювілейний рік” (лат.) – рік звільнення, відпущення; кожен п’ятдесятий рік.
²³⁵Парафраза Книги пророка Ісаї 61: 2. Пор.: .
²³⁶Сковорода має на думці слова: (Перша книга Мойсеєва: Буття 44: 12).
²³⁷Парафраза Книги пророка Ісаї 60: 17. Пор.: .
²³⁸Парафраза Книги Притч Соломонових: або 3: 8 (пор.: ), або 3: 22 (пор.: ).
²³⁹Лоно Авраамове – одна з місцин потойбічного світу, “где души праведных людей в Старом Тестаментѣ умерших чекали приходу Христа Мессіи” [Слово к народу каѳоліческому. – Почаїв, 1765. – Арк. 36 (зв.)], або місцина, де перебувають душі померлих немовлят (“Храняй младенця, Господи, в нынѣшнѣм житіи, в будущом же вѣцѣ уготовавый им пространство Авраамово лоно” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 746]). Лоно Авраамове може виступати також як синонім до слова “рай”. Пор.: “…на лонѣ Авраамли ты Боже всели, прегрѣшеныя вся отпустив, яко милосерд” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 779; або: “…понесюн у пазуху Авраамови у царство небесноє” [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. – Ньиредьхаза, 2006. – С. 149; див. про це: Аверинцев С. Лоно Авраамове // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. – Київ, 2007. – С. 132].
²⁴⁰Сковорода має на думці слова: (Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 6).
²⁴¹Говорячи про спосіб поєднання видимої та невидимої природ, Сковорода послуговується формулою христологічного догмата. Вперше на цю обставину вказав Дмитро Чижевський [див.: Tschižewskij D. Skovoroda, ein ukrainischer Philosoph (1722–1794) (Zur Geschichte der “dialektischen Methode”) // Der russische Gedanke. – 1929. – Hft. II. – S. 168].
²⁴²Сковорода має на думці слова: (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15:44).
²⁴³Перше соборне послання св. ап. Івана 4: 2.
²⁴⁴Перше соборне послання св. ап. Івана 3: 2.
²⁴⁵Трохи неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 3: 3. Пор.: .
²⁴⁶Парафраза Книги Притч Соломонових 3: 8, 22. Пор.: .
²⁴⁷Схожі вислови Сковорода подає по-латинському у вірші, вміщеному в листі до Якова Правицького від 3 жовтня 1785 р.: “Omnia praetereunt, sed Amor post omnia durat. / Omnia praetereunt, haud Deus, haud et Amor”. В амстердамській збірці «Symbola et emblemata» під № 733 міститься емблема «Купидон окруженный зміею, т. е. в вѣчности» (підпис: “Любовь вѣчна, безпредѣльна. Любовь всегда пребывает. Amor perpetuo durat”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 184–185]. Пор. також слова з молитви: “истинная же любовь точію николиже умерщвляєтся” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 788].
²⁴⁸Книга пророка Ісаї 8: 13.
²⁴⁹Неточна цитата з Книги Псалмів 111 (112): 6. Пор.: .
²⁵⁰Книга Псалмів 102 (103): 5.
²⁵¹Сковородинське “солнушко” (“сонушко”) – відповідник “розумного сонця” (νοοσύνθετον ἄστρον) Діонісія Ареопагітського. Інок Ісая свого часу перекладав цю фразу по-слов’янському словами “умосоставная звѣзда”, “единая заря”, “вѣчное свѣтило” тощо [див.: Творения Дионисия Ареопагита: Рукопис Харківської державної наукової бібліо- теки ім. В. Г. Короленка. – № 819168-С-2. – Ост. чверть XV ст.].
²⁵²Книга Псалмів 101 (102): 28.
²⁵³Неточна цитата з Книги Псалмів 103 (104): 2. Пор.: .
²⁵⁴Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 4.
²⁵⁵Парафраза Євангелії від св. Івана 1: 14. Пор.: .
²⁵⁶Сковорода має на думці слова: (Книга Суддів 14: 9).
²⁵⁷Очевидно, Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Івана 1: 5).
²⁵⁸Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: . Див. також: (Євангелія від св. Луки 17: 37).
²⁵⁹Пор.: “На коні їде, і коня шукає” [Номис, № 6618; Франко, № 14784]; “На коне сидит, а коня ищет” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 578].
²⁶⁰Цю приказку подає у своїх «Адагіях» (І. 5. 3) Еразм Роттердамський, покликаючись на Теренція. Існує й трохи інакша її форма: “Ita fugias, ne praeter casam” [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. – Москва, 2006. – C. 184].
²⁶¹Очевидно, Сковорода створив цей вираз, спираючись на народні приказки: “Від лиха не втечеш”; “Від лихого поли ріж, а втікай” [Франко, № 16525, 16527] тощо.
²⁶²Можливо, Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Луки 17: 21).
²⁶³Дії св. апостолів 4: 11.
²⁶⁴Схожі вислови Сковорода подає по-латинському у вірші, вміщеному в листі до Якова Правицького від 3 жовтня 1785 р.: “Omnia praetereunt, sed Amor post omnia durat. / Omnia praetereunt, haud Deus, haud et Amor”. В амстердамській збірці «Symbola et emblemata» під № 733 міститься емблема «Купидон окруженный зміею, т. е. в вѣчности» (підпис: “Любовь вѣчна, безпредѣльна. Любовь всегда пребывает. Amor perpetuo durat”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 184–185]. Пор. також слова з молитви: “истинная же любовь точію николиже умерщвляєтся” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 788].
²⁶⁵Вислів “χαλεπὰ τὰ καλά” є, наприклад, у Платоновому «Гіппії більшому» (304е; у перекладі Уляни Головач: “Прекрасне – річ складна” [Платон. Діалоги. – Київ, 1995. – С. 107]) та в «Державі» (435c, 497d; у перекладі Дзвінки Коваль: “Прекрасне – важке” [Платон. Держава. – Київ, 2000. – С. 125, 192]). Схожу сентенцію Діоген Лаерцій при- писував Піттакові (І, 76) [див.: Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – Москва, 1979. – С. 63]. Серед старих українських письменників у формі “τα χαλεπὰ καλά” (“добрая неудобна суть”) це прислів’я згадували, зокрема, Тарасій Земка [див.: Земка Т. Друга передмова до тлумачень св. Андрія, архієпископа Кесарії Каппадокійської, на Апокаліпсис св. Івана Богослова // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. – Київ, 1924. – С. 140; пор.: Радивиловський А. Огородок Маріи Богородицы. – Київ, 1676. – С. 311], Стефан Калиновський [див.: Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII – первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ. статья и прим. М. В. Кашубы. – Киев, 1987. – С. 176].
²⁶⁶Парафраза Книги Йова 29: 10. Пор.: .
²⁶⁷Книга Псалмів 30 (31): 19.
²⁶⁸Параклит (гр. Παράκλητος) – назва Святого Духа (див.: Євангелія від св. Івана 14: 26; 15: 26; 16: 7). По-слов’янському слово Параклит тлумачиться як “Утѣшитель або призваный” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 442]. Оріген (Про першооснови, II, VII, 4) пояснював це слово так: “…Параклит означає Втішитель. Адже той, хто вдостоївся участі у Святому Дусі, той, пізнавши невимовні таємниці, поза сумнівом, одержує втіху й сердечну радість. Коли, за вказівкою Святого Духа, він пізнає основу всього, що відбувається, – тобто чому та як це відбувається, – то, звісно, його ду- шу вже ніщо не буде непокоїти, і вона не прийме в себе жодної печалі…” [Ориген. О на- чалах. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 146–147].
²⁶⁹Сковорода має на думці слова: (Апокаліпсис 12: 15).
²⁷⁰Парафраза Апокаліпсису 3: 16. Пор.: .
²⁷¹Трохи неточна цитата з Апокаліпсису 22: 20. Пор.: .
²⁷²Апокаліпсис 22: 20.
²⁷³Сковорода має на думці звернені до Петра слова Христа: (Євангелія від св. Матвія 16: 19). Пор.: “Владыко многомилостиве, Господи Іисусе Христе, Боже наш, верховному твоєму апостолу Петру и прочіим апостолом твоим ключа Царствія Небеснаго вручивый…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 355].
²⁷⁴“Важко бути злим” (гр.).
²⁷⁵Фраза зринає в Книзі Псалмів 67 (68): 18 та в Книзі Ісуса, сина Сирахового 23: 27.
²⁷⁶Пісня над піснями 8: 6.
²⁷⁷Парафраза Книги пророка Єремії 17: 1. Пор.: .
²⁷⁸Очевидно, Сковорода має на думці слова: (Послання св. ап. Павла до ефесян 1: 23).
²⁷⁹Парафраза Послання св. ап. Павла до римлян 11: 33. Пор.: !
²⁸⁰У діалозі «Брань архистратига Михаила со Сатаною» Сковорода подає цю сентенцію по-грецькому: “Χάρις τῇ μακαρίᾳ Φύσει. ὅτι τα ἀναγκαῖα ἐποίησεν εὐπόριστα. τὰ δε δυσπόριστα, οὐκ ἀναγκαῖα”. Схожі слова є в третьому листі Епікура до Менекея (130, 8–9) [пор.: Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – Москва, 1979. – С. 435]. На думку Амфіана Лебедєва, Сковорода цитував Епікура за Климентом Олександрійським (Cant., X; De virtute, 785–795; Stromata, IV, 23) [див.: Лебедев А. Г. С. Сковорода как богослов // Вопросы философии и психологии. – 1895. – 196 Кн. 27 (2). – С. 172; пор.: Tschižewskij D. Skovoroda: Dichter, Denker, Mystiker. – München, 1974. – S. 175, 180].
²⁸¹Друга частина цитати – це парафраза Євангелії від св. Матвія 11: 19. Пор.: .
²⁸²Параклит (гр. Παράκλητος) – назва Святого Духа (див.: Євангелія від св. Івана 14: 26; 15: 26; 16: 7). По-слов’янському слово Параклит тлумачиться як “Утѣшитель або призваный” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 442]. Оріген (Про першооснови, II, VII, 4) пояснював це слово так: “…Параклит означає Втішитель. Адже той, хто вдостоївся участі у Святому Дусі, той, пізнавши невимовні таємниці, поза сумнівом, одержує втіху й сердечну радість. Коли, за вказівкою Святого Духа, він пізнає основу всього, що відбувається, – тобто чому та як це відбувається, – то, звісно, його ду- шу вже ніщо не буде непокоїти, і вона не прийме в себе жодної печалі…” [Ориген. О на- чалах. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 146–147].
²⁸³Сковорода має на думці чудо уздоровлення сліпого, коли Христос (Євангелія від св. Івана 9: 6–7). Про “купель Силоамскую” ідеться також у молитовних текстах [див., наприклад: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 208 (друга пагін.)].
²⁸⁴Софія (гр. σοφία) – мудрість, знання. Слово σοφία попервах означало майстерне володіння якимось ремеслом або мистецтвом. Одначе з плином часу зміст цього слова змінюється: вже в Платоновому діалозі «Гіппій більший» (283а–b) мудрість “нинішніх” людей протиставлена мудрості людей “давніх” [див.: Платон. Діалоги. – Київ, 1995. – С. 82], а в Арістотелевій «Метафізиці» (І, 1, 982а) мудрість (σοφία) окреслено як “знання про первні та причини”.
²⁸⁵Очевидно, Сковорода має на думці слова: (Дії св. апостолів 17: 20).
²⁸⁶Євангелія від св. Матвія 7: 7; Євангелія від св. Луки 11: 9.
²⁸⁷Папи римські інколи поєднували вищу церковну та світську владу.
²⁸⁸Зара – син Юди й Тамари (див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 38: 27–30).
²⁸⁹Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Êò¨
²⁹⁰Ідеться про уподібнення людини до Бога, тобто про обоження (теозис чи теомімезіс) [див. про це: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. – Харків, 2004. – С. 162–166]. Старі українські богослови зазвичай мали на думці благодатне “обоження”. Див. прим. 45 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань». Тим часом Сковорода схильний говорити про “іпостатичну” причетність людини до Божого єства.
²⁹¹Очевидно, Сковорода має на думці Книгу Псалмів 81 (82): 6. Пор.: .
²⁹²Одне зі значень лат. index – ‘пробний камінь’.
²⁹³Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до солунян 5: 21. Пор.: “πάντα δὲ δοκιμάζετε”.
²⁹⁴Так Сковорода переклав фразу: “πάντα δὲ δοκιμάζετε, τὸ καλὸν κατέχετε” (Перше послання св. ап. Павла до солунян 5: 21). У Єлизаветинській Біблії цей вірш подано так: Âñ° æå ¢ñêóøhþùå, ä¡áðàÿ äåðæBòå.
²⁹⁵Неточна цитата з Дій св. апостолів 10: 14. Пор.: .
²⁹⁶Пор. у Вульгаті: “numquam manducavi omne commune” (Дії св. апостолів 10: 14).
²⁹⁷Пор. у Септуагінті: “οὐδέποτε ἔφαγον πᾶν κοινὸν” (Дії св. апостолів 10: 14).
²⁹⁸У Новому Заповіті (див., наприклад: Дії св. апостолів 10: 14) κοινός могло означати ‘підлий, нечистий’. Його латинським відповідником виступало слово coenum – ‘багно, болото’.
²⁹⁹Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 19.
³⁰⁰Сковорода має на думці слова: (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 9: 15).
³⁰¹Фенікс (лат. phoenix) – міфічний чарівний птах, що мав здатність воскресати з попелу. Феофан Прокопович писав: “…цей птах є казковим, або напевно символічним чи ієрогліфічним. І дійсно, єгиптяни, які створили культ сонця і йому найбільше по- клонялись, уявляли собі його немов птаха, який сходить і заходить в Геліополісі, місті сонця. Його ж вони уявляли як одинокого фенікса, бо й сонце є одне. Тому, за свідченням Лактанція, Клавдіана, Овідія та інших, фенікс називається сонячним птахом” [Про- копович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 307]. У християнській традиції фенікс зазвичай символізував Христа. Скажімо, Іван Величковський писав: “Умне феникс, Христе, Отче царю чисте, / Шествуй щедротами, Матерє молбами” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 122]. Образ фенікса був популярний також в емблематичній літературі. Скажімо, він є на малюнках № 57, 135, 320 та 649 зі збірки «Symbola et emblemata» [див.: Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 16–17, 34–35, 80–81, 164–165]. У всякому разі, образ фенікса належав до сталих виражальних засобів української барокової літератури. Це засвідчує хоч би низка творів, у чиїх назвах фігурує слово фенікс, наприклад, «Тричі воскреслий фенікс» Якова Суші чи «Воскреслий фенікс» Лаврентія Крщоновича. Звер- талися до нього й барокові проповідники [див., зокрема: Радивиловський А. Огородок Маріи Богородицы. – Київ, 1676. – С. 209 і деінде].
³⁰²Сковорода має на думці байку «Про собачу зажерливість». Див.: прим. 161 до діалогу «Наркісс».
³⁰³Єхидна (гр. ἔχιδνα) – згідно з грецькою міфологією, страшна почвара, напівжінка- напівзмія. За словником Памви Беринди, слово єхідна означає “ящорка” й потрактоване так: “Сей звѣр, растлѣвающ рождшую и прогризающ чрево єя, сице глаголется ‘происходити на свѣт’” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 403]. Єхидна входила до кола емблематичних образів. Наприклад, у збірці «Symbola et emblemata» є малюнок «Пресмыкающаяся Ехидна, мечем обезглавленая» з підписом: “Уповаю, доколѣ живу и дышу. Dum spiro, spero” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 4–5].
³⁰⁴Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: “Якось Собака з м’ясом через річку плив / І раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг” [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: “І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м’яса, втратив справжнє м’ясо” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Проко- пович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 313]. Зрештою, сюжет про собаку (чи лиса) та відображення м’яса у воді є й у східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 56 (34А)].
³⁰⁵Сам Сковорода називав Малоросію, тобто Гетьманщину, “матір’ю”. Див. його лист до Михайла Ковалинського від 26 вересня 1790 р.
³⁰⁶Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.:
³⁰⁷Книга Псалмів 72 (73): 26.
³⁰⁸Парафраза Книги Псалмів 72 (73): 26. Пор.: .
³⁰⁹Очевидно, це парафраза Другої книги царств 22: 12 та Книги Псалмів 17 (18): 12. Пор.: .
³¹⁰Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 9. Пор.: .
³¹¹Очевидно, це парафраза Другої книги царств 7: 22. Пор.: .
³¹²Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.:
³¹³Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 20: 22. Пор.: .
³¹⁴Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: “Якось Собака з м’ясом через річку плив / І раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг” [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: “І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м’яса, втратив справжнє м’ясо” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Проко- пович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 313]. Зрештою, сюжет про собаку (чи лиса) та відображення м’яса у воді є й у східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 56 (34А)].
³¹⁵Євангелія від св. Матвія 15: 26; Євангелія від св. Марка 7: 27.
³¹⁶Фраза зринає в Книзі Притч Соломонових 14: 22.
³¹⁷Книга Псалмів 33 (34): 15. Пор. зі словами молитви: “єже по исповѣданіи сем уклонитися от зла и помощію Божією творити благоє” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 351].
³¹⁸Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 12. Пор.: .
³¹⁹Цікаві міркування на тему “духа правди” в царя подав свого часу Семен Климовський у своїй дидактичній поемі «О правосудію началствующих, правдѣ и бодрости их». Див., наприклад: “Бог мирствует с правдою, что правда требует, / то и Бог благоволит и с нею дѣйствует, / правда же со Богом мир содержит сладчайший, / не пребудет без Бога а ни час кратчайший; / Бог с правдою, правда з Богом живет во вся вѣки: / сим мѣрилом казнь приемлют злобни человѣки” [Барокова поезія Слобожанщини / Упорядкування, передмова, примітки та коментарі Леоніда Ушкалова. – Харків, 2002. – С. 103].
³²⁰Фразу узято з Книги Премудрості Соломонової 5: 24.
³²¹Парафраза Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Це означає, що Сковорода ототожнював Правду з Богом, так само, як, приміром, Лазар Баранович (“Chrystus iest prawda…” [Baranowicz Ł. Lutnia Apollinowa. – Kiiów, 1671. – S. 130]) або навідомий автор славетної лірницької пісні «Про Правду і Кривду»: “Бо сам Господь – Правда, і смирить гординю, / Сокрушить Неправду, вознесе святиню” [Драгоманов М. Політичні пісні українського народу. – Женева, 1885. – Ч. ІІ. – С. 213].
³²²Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 20 (21): 8. Пор.: .
³²³Книга Псалмів 20 (21): 8.
³²⁴Парафраза Дій св. апостолів 10: 38. Пор.: .
³²⁵Книга пророка Ісаї 61: 1; Євангелія від св. Луки 4: 18.
³²⁶Павло Фівейський (228–341 рр.) – перший єгипетський пустельник, найбільш шанований преподобний у православній традиції. Недаром його ім’я названо першим у молитві до преподобних: “Преподобніи и богоносніи отци наши, Павле Ѳивейскій, Антоніє Великій, Ѳеодосіє, Євѳіміє, Макаріє, Аѳанасіє, Аѳонскій, Савво Освященный…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 324 (третя пагін.)].
³²⁷Преподобний Антоній Єгипетський (Великий) (251–356 рр.) – уславлений затворник, зверхник перших чернечих спільнот.
³²⁸Преподобний Сава Освящений (439–532 рр.) – засновник кількох монастирів у Палестині, з-поміж яких і славетна Велика лавра.
³²⁹Ідеться про Пахомія Великого (бл. 292–347 рр.) – фундатора єгипетського кіновіального, тобто спільножительного, чернецтва.
³³⁰Книга Псалмів 33 (34): 15.
³³¹Парафраза Євангелії від св. Матвія 11: 30. Пор.: ˜ãî áî ìî¿ áëUãî, ¢ áðNìÿ ìî¿ ëåãê¨ μñòü.
³³²Від лат. habitus – ‘зовнішність, вигляд, образ’.
³³³Нітрійські гори, або Нітрійська пустеля, – солончаковий скелястий степ на західному березі Нілу, де, починаючи з ІІ ст., мешкали пустельники.
³³⁴“Важко бути злим” (гр.).
³³⁵Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 13).
³³⁶Сковорода має на думці слова: (Книга пророка Ісаї 61: 10).
³³⁷Книга пророка Ісаї 51: 16.
³³⁸Неточна цитата з Четвертої книги царств 2: 9. Пор.: .
³³⁹Фразу äõUú ârðû взято з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 4: 13.
³⁴⁰Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 9).
³⁴¹Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 8).
³⁴²Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 6: 6).
³⁴³Лоно Авраамове – одна з місцин потойбічного світу, “где души праведных людей в Старом Тестаментѣ умерших чекали приходу Христа Мессіи” [Слово к народу каѳоліческому. – Почаїв, 1765. – Арк. 36 (зв.)], або місцина, де перебувають душі померлих немовлят (“Храняй младенця, Господи, в нынѣшнѣм житіи, в будущом же вѣцѣ уготовавый им пространство Авраамово лоно” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 746]). Лоно Авраамове може виступати також як синонім до слова “рай”. Пор.: “…на лонѣ Авраамли ты Боже всели, прегрѣшеныя вся отпустив, яко милосерд” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 779; або: “…понесюн у пазуху Авраамови у царство небесноє” [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. – Ньиредьхаза, 2006. – С. 149; див. про це: Аверинцев С. Лоно Авраамове // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. – Київ, 2007. – С. 132].
³⁴⁴Книга пророка Ісаї 61: 10.
³⁴⁵Скинія (гр. σκηνή) – переносне святилище, що його мав богообраний народ до побудови Єрусалимського храму.
³⁴⁶Лат. mantellum – ‘покривало, плащ’.
³⁴⁷Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 14).
³⁴⁸Транслітерація середньовічного лат. observatorium – ‘споглядальна вежа’.
³⁴⁹Книга пророка Аввакума 2: 1.
³⁵⁰Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 9).
³⁵¹“Важко бути злим” (гр.).
³⁵²Парафраза Євангелії від св. Івана 11: 22. Пор.: .
³⁵³“Важко бути злим” (гр.).
³⁵⁴Сковорода цитує в трохи зміненому вигляді леонівські вірші з поетики свого професора богослів’я в Києво-Могилянській академії Георгія Кониського (1717–1795). Пор.: “Чиста птица Голубица Таков нрав имѣєт: / Буде мѣсто Где нечисто, Тамо не почиєт. / Но где травы и дубравы и сѣнь єсть от зноя – / То прилично, То обычно Мѣсто єй покоя” [Волинський П. Основи теорії літератури. Вступ до літературознавства. – Київ, 1962. – С. 183].
³⁵⁵Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: .
³⁵⁶Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: “Якось Собака з м’ясом через річку плив / І раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг” [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: “І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м’яса, втратив справжнє м’ясо” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Проко- пович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 313]. Зрештою, сюжет про собаку (чи лиса) та відображення м’яса у воді є й у східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 56 (34А)].
³⁵⁷Можливо, це парафраза Книги Ісуса, сина Сирахового 30: 27. Пор.: .
³⁵⁸Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Матвія 8: 30). Див. також: Євангелія від св. Марка 5: 11; Євангелія від св. Луки 8: 32.
³⁵⁹Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Матвія 8: 32). Див. також: Євангелія від св. Марка 5: 13; Євангелія від св. Луки 8: 33.
³⁶⁰Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Матвія 8: 34).
³⁶¹Очевидно, це парафраза Євангелії від св. Івана 12: 43. Пор.: .
³⁶²Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: “Якось Собака з м’ясом через річку плив / І раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг” [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: “І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м’яса, втратив справжнє м’ясо” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Проко- пович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 313]. Зрештою, сюжет про собаку (чи лиса) та відображення м’яса у воді є й у східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 56 (34А)].
³⁶³Сковорода має на думці слова: (Перша книга Мойсеєва: Буття 3: 14).
³⁶⁴Сковорода має на думці слова диявола: (Євангелія від св. Марка 5: 9; див. також: Євангелія від св. Луки 8: 30).
³⁶⁵Про це писали, зокрема, Арістотель (Історія тварин, 595b-596a) та Пліній Старший у своїй «Природознавчій історії» (VIII, 26). Так само зображували верблюда й у ренесансно- барокових емблематичних збірниках. Див., наприклад, 423-ій малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Верблюд своею ногою мѣшает воду» (підпис: “Мутная вода меня услаждает. Люблю пить мутную воду. Turbata delectat”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 106–107].
³⁶⁶Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Матвія 19: 24).
³⁶⁷Гр. ἀφεδρών – ‘нужник’.
³⁶⁸Очевидно, Сковорода має на думці слова: (Книга Псалмів 132 (133): 3).
³⁶⁹Див. розмову Ісуса із самарянкою про живу воду в Євангелії від св. Івана 4: 10–15.
³⁷⁰Неточна цитата з Другої книги царств 23: 15. Пор.:
³⁷¹Євангелія від св. Івана 4: 15.
³⁷²“Важко бути злим” (гр.).
³⁷³Див.: Книга Рут 2: 1–18.
³⁷⁴Сковорода добре знав звичаї та обичаї Угорщини, оскільки перебував там п’ять років у складі Токайської комісії.
³⁷⁵У християнській традиції, зокрема іконографічній, віл є символом євангеліста Луки. Пор., наприклад, поезію Івана Величковського: “Луки благовѣстіє от жреца начася, / того ради вол жремій при нем написася” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 105].
³⁷⁶Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 9: 9. Пор.: .
³⁷⁷Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 24. Пор.: .
³⁷⁸Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 49: 9. Пор.: .
³⁷⁹Книга пророка Ісаї 5: 29.
³⁸⁰Парафраза Книги Притч Соломонових 28: 1. Пор.: .
³⁸¹Символом євангеліста Марка є лев. Пор.: “Марку лев знаменіє, яко он начал єст / гласом в пустини, иже, яко лев, кричал єст” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 105].
³⁸²Книга пророка Михея 4: 13.
³⁸³Парафраза Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 9. Пор.: Див. також: (Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 9).
³⁸⁴Неточна цитата з Книги пророка Авдія 1: 4. Пор.: .
³⁸⁵Книга Псалмів 18 (19): 5.
³⁸⁶Символом св. ап. Івана Богослова як євангеліста є орел. Пор.: “Іоан орла имат, яко возлѣтаєт / к солнцу-Христу и єго божество являєт” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 105].
³⁸⁷Парафраза Книги Притч Соломонових 30: 18–19. Пор.: .
³⁸⁸Неточна цитата з Книги пророка Авдія 1: 4. Пор.: .
³⁸⁹Сковорода має на думці слова: (Книга Псалмів 83 (84): 4).
³⁹⁰Третя книга царств 19: 10, 14.
³⁹¹Парафраза Першої книги царств 25: 26 та Четвертої книги царств 2: 2. Пор.: .
³⁹²Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 139. Пор.: .
³⁹³Книга Псалмів 118 (119): 158.
³⁹⁴Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 19: 27. Пор.: .
³⁹⁵Трохи неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 4: 8, 16. Пор.: . Сковорода має на думці 534-у емблему зі збірки «Symbola et emblemata», яка називається «Горлица со своими птенцами взирающая на убитаго самца» (підпис “Нынѣ познаю, что есть любовь. Nunc scio, quid amor sit”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 134–135].
³⁹⁶Сковорода має на думці слова: (Третя книга царств 17: 14).
³⁹⁷Схожі вислови Сковорода подає по-латинському у вірші, вміщеному в листі до Якова Правицького від 3 жовтня 1785 р.: “Omnia praetereunt, sed Amor post omnia durat. / Omnia praetereunt, haud Deus, haud et Amor”. В амстердамській збірці «Symbola et emblemata» під № 733 міститься емблема «Купидон окруженный зміею, т. е. в вѣчности» (підпис: “Любовь вѣчна, безпредѣльна. Любовь всегда пребывает. Amor perpetuo durat”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 184–185]. Пор. також слова з молитви: “истинная же любовь точію николиже умерщвляєтся” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 788].
³⁹⁸Книга пророка Захарії 12: 10; Євангелія від св. Івана 19: 37.
³⁹⁹Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 9. Пор.: .
⁴⁰⁰Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Івана 19: 40).
⁴⁰¹Це – контамінація Плачу Єремії 1: 16 () та Книги пророка Амоса 8: 13 ().
⁴⁰²Парафраза Пісні над піснями 2: 12. Пор.: .
⁴⁰³Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 11: 2. Пор.: .
⁴⁰⁴Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 25: 9. Пор.: .
⁴⁰⁵Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 24. Пор.: .
⁴⁰⁶Книга Псалмів 4: 4.
⁴⁰⁷Книга пророка Ісаї 33: 17.
⁴⁰⁸Парафраза Книги пророка Ісаї 11: 2 (пор.: ) або відповідного мо- литовного тексту (пор.: “Дух премудрости, дух разума, дух страха Божія” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 34 (друга пагін.)]).
⁴⁰⁹“Камень вѣры” – одне з Божих імен. Пор.: “Камень вѣры краєугольный же и основаніє церкви своєй сам сый, Христе Боже…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 125 (третя пагін.)].
⁴¹⁰Ідеться про слова Христа: (Євангелія від св. Івана 1: 42).
⁴¹¹Фразу взято з Другої книги параліпоменон 6: 30.
⁴¹²Див.: (Євангелія від св. Івана 1: 42). Грецьке слово Κηφᾶς – одне з імен св. апостола Петра. Воно є транслітерацією арамейського këpä й зринає в Євангелії від св. Івана, у Першому посланні св. ап. Павла до коринтян та в його ж таки Посланні до галатів [див.: The Interpreter’s Dictionary of the Bible. – Nashville, 1989. – Vol. 3. – P. 749]. Арамейське këpä означає “скеля”, “камінь” (пор. євр. këp – ‘скеля’). Ім’я апостола має те саме значення: πέτρος – ‘камінь’, а πέτρα – ‘скеля’. Саме його й обіграє євангеліст Матвій: “ти скеля (πέτρος), і на скелі (πέτρα) оцій побудую Я Церкву Свою” (Євангелія від св. Матвія 16: 18). Памва Беринда тлумачив слово “кифа” так: “сірски – Петр, еллински – камень, метафорически – твердость” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 422].
⁴¹³Сковорода дуже любив цю старовинну латинську епіграму [про її генезу див.: Циганок О. “Inveni portum…”: форми сприйняття однієї античної епіграми у творчості Григорія Сковороди // Циганок О. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві XVI–XVIII ст. – Київ, 1999. – С. 74–86]. До речі, ця епіграма була добре відома в українській літературі й до Сковороди. Наприклад, вона є в курсі поетики Митрофана Довгалевського.
⁴¹⁴Прізвище відкривача Америки, славетного іспанського мореплавця Христофора Колумба (лат. Columbus) (1451–1505 рр.) походить від лат. columba – ‘голуб’.
⁴¹⁵Книга пророка Аввакума 2: 1.
⁴¹⁶Тобто обсерваторія.
⁴¹⁷Неточна цитата з П’ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 34: 7. Пор.: .
⁴¹⁸Це – слов’янський відповідник лат. stulta philosophia та гр. μοροσόφια. Сковорода вживав усі ці три форми.
⁴¹⁹Фразу узято з Книги пророка Осії 11: 10.
⁴²⁰Книга пророка Осії 4: 19.
⁴²¹Книга пророка Осії 11: 10.
⁴²²Сковорода називає Петрою, тобто пристановищем, Христа. Загалом беручи, символ Петри у творах Сковороди посідає дуже важливе місце. Свого часу, розглядаючи сковородинську символіку, Володимир Ерн слушно писав: “…Сковорода пристрасно шукає скелі, Петри, берега, пристані… Цикл символів, особливо владних над думкою Сковороди, природно обертається довкола чільного символу ‘Петри’” [Эрн В. Ф. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. – Москва, 1912. – С. 87]. Петра-камінь символізує і Бога, і душевний спокій, і Царство Небесне, і невидиму натуру. Цей сковородинський образ походить передусім з емблематики. Принаймні в діалозі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира» Сковорода змальовує скелю серед моря («In constantia quiesco») з амстердамської збірки «Symbola et emblemata» (1705). З другого боку, тут можна добачити й алюзію на молитовні тексти. Пор.: “Буря грѣховная одержит мя, Спасе, и уже нетерпя волненія, к тебѣ припадаю, єдиному Правителю, яко Петрови, руку ми простри человѣколюбія ти и спаси мя” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 930]; “Яко пучина многа прегрѣшеній моих, Спасе, и лютѣ погружаюся согрѣшенми моими, даждь ми руку, яко Петрови, спаси мя, Боже, и помилуй мя” [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. – Київ, 1739. – Арк. 13 (зв.)].
⁴²³Можливо, це парафраза Книги Йова 38: 21. Пор.: .
⁴²⁴Фразу узято з Книги пророка Єремії 18: 15.
⁴²⁵Парафраза Книги пророка Ісаї 35: 10. Пор.: .
⁴²⁶Очевидно, Сковорода має на думці слова: “Сам твоя от твоих тебѣ приносящих…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 167 (друга пагін.)].
⁴²⁷Сковорода має на думці слова: (Перша книга царств 25: 18).
ᵃ(Примітка Сковороди) Ἔρος, значит желанїе, Римски – Купидóн; Ζεύς, Jupiter, или Дїй. Отсюду слово Еродїй – то же, что Филóѳей(1). (1) (Примітка Ушкалова) Ім’я “Філофей” (гр. Φιλόθεος) означає “друг Божій, Боголюбив, Богом любим” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 469].
Автор
Статистика
Кількість речень: 810
Кількість слів: 7297
Кількість символів: 38778
Кількість біблійних цитат: 329
Старий Завіт: 218
Новий Завіт: 111
Цитування Книг Біблії за частотою:
Книга Псалмів: 59
Книга пророка Ісаї: 58
Євангелія від св. Івана: 25
Євангелія від св. Матвія: 18
Євангелія від св. Луки: 16
Книга Буття: 13
Дії святих апостолів: 10
Четверта книга царств: 9
Книга Притч Соломонових: 9
Книга пророка Єремії: 7
Апокаліпсис: 7
Друге послання до коринтян: 7
Перше послання до коринтян: 6
Пісня над піснями: 6
Книга пророка Осії: 6
Книга пророка Михея: 5
Друга книга Мойсеєва: Вихід: 5
Перше соборне послання св. ап. Івана: 4
Послання до филип'ян: 4
Книга Йова: 4
Послання до ефесян: 3
Книга Екклезіястова: 3
Книга Премудрості Соломона: 3
Книга пророка Аввакума: 3
Євангелія від св. Марка: 3
Книга пророка Даниїла: 3
Перша книга царств: 3
П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону: 3
Книга Суддів: 3
Третя книга царств: 2
Книга пророка Авдія: 2
Друга книга царств: 2
Перше послання до солунян: 2
Книга пророка Софонії: 2
Книга пророка Захарії: 2
Соборне послання св. ап. Іуди: 2
Послання до Римлян: 2
Друга книга Хронік: 1
Книга пророка Амоса: 1
Книга Рут: 1
Книга Ісуса, сина Сирахового: 1
Книга Ісуса Навина: 1
Послання до євреїв: 1
Перше послання до Тимотея: 1
Книга пророка Варуха: 1
Цитування віршів з Біблії за частотою:
Книга пророка Ісаї (38:14): 7
- Яко Ластовица, тако возопїю, и я́ко Голуб, тако поучуся
- Яко Ластовица, тако возопїю
- Яко Ластовица, тако возопїю…
- Яко Ластовица
- Ищезостѣ бо Очи мои
- Иже избави мя и отъя Болѣзнь Души моея
- Яко Ластовица, тако возопїю
- И яко Павел, тако поучуся
Книга Псалмів (112:5): 3
- Кто, яко БОГ?
- КТО, ЯКО БОГ?
- КТО, ЯКО БОГ?
- Кто, яко ПРАВДА
Книга пророка Ісаї (8:14): 3
- Той будет тебѣ во ОСВЯЩЕНЇЕ, аще будеши уповая на НЕГО
- камень претыканїя, и камень паденїя
- на Камень претыканїя и падéнїя
- Той будет тебѣ во освященїе, аще будеши уповая на НЕГО
Книга пророка Ісаї (8:13): 3
- Господа сил, ТОГО освятите
- ГО́СПОДА СИЛ, ТОГО ОСВЯТИТЕ
- ГОСПОДА СИЛ, ТОГО ОСВЯТИТЕ
Книга пророка Осії (11:10): 2
- Яко Лев, возревет Господь, и ужаснутся чада вод
- Сам Господь ему, яко Лев, возревéт
- ужаснутся Чада вод…
Книга пророка Авдія (1:4): 2
- ‘Аще вознесешися, якоже Орéл, и оттуду свергу тя’, – глаголет Господь
- Аще вознесеш[ися], яко Орел, и оттуду свергу тя…
Книга Буття (49:9): 2
- сей ли есть Ски́мен Львов Їу́да от тѣх
- Возлег почи, Кто воздвигнет Его?
Книга пророка Аввакума (2:1): 2
- стоять на Стражѣ со Авваку́мом, возвóдить О́чи
- На Стрáжѣ моей стáну и взыйду на КАМЕНЬ
- На Стражѣ моей стану и взыйду на КАМЕНЬ
Четверта книга царств (2:9): 2
- Да будет Дух, иже в тебѣ, сугу́б во мнѣ
- Дух сугу́б, Дух, открывающїй ДВОЕ
- Она есть Дух сугу́б, видящїй ДВО́Е
Книга Псалмів (33:15): 2
- Уклонися от зла и сотвори Благо
- Уклонися от зла
Книга Псалмів (44:9): 2
- ТЫ же тѣло, Зéрно, Ѳимїáм, Стáкти и Касїа
- в ризах Его ни Сми́рны, ни Стáкты, ни Касїи
Книга Притч Соломонових (3:8): 2
- ИСЦѢЛЕНЇЕ плóтем и ПРИЛОЖЕНЇЕ костем
- Приложенїе костем твоим
Книга Псалмів (72:26): 2
- Боже сéрдца моегоp
- Боже сéрдца моего
- О Часть моя всесладчайшая
Євангелія від св. Луки (6:25): 2
- Горе вам смѣющимся нынѣ!
- Горе вам, смѣющимся нынѣ
Книга пророка Єремії (8:7): 2
- Ерóдїй на небеси́ позна время свое
- Познá врéмя свое
- Еродїй позна время свое: Гóрлица и Лáстовица…
- Еродїа позна время свое: Горлица и Ластовица… Людїе же мои сїи, не познаша судеб Господних
Книга Псалмів (103:17): 2
- Тамо птицы возгнѣзд[ятся]
- Еродїево жилище предводительствует
- Еродїево жилище
Книга пророка Єремії (8:7): 2
- Ерóдїй на небеси́ позна время свое
- Познá врéмя свое
- Еродїй позна время свое: Гóрлица и Лáстовица…
- Еродїа позна время свое: Горлица и Ластовица… Людїе же мои сїи, не познаша судеб Господних
Євангелія від св. Матвія (16:18): 2
- Jesum
- KЕ́PHAM
Друге послання до коринтян (5:16): 2
- От нынѣ ни единаго вѣмы по Плоти. Аще же и разумѣхом по плоти Христа, но нынѣ ктому не разумѣем
- Разумѣхом по плоти Христа, но нынѣ ктому не разумѣем
Апокаліпсис (12:15): 2
- Блаженныя сея Жены потопом Блевóтин своих не мог потопить Змїй седмиглавный
- если не оная Змїи́на, Сирéнская Блевóтина
Книга пророка Ісаї (33:17): 2
- провижу весьма издалеча Землю и Гáвань
- Очи ваши узрят ЗЕМЛЮ издалеча
- Царя со Славою узрите, и Очи ваши узрят ЗЕМЛЮ издалеча
Книга Псалмів (54:7): 2
- Кто даст мнѣ кри́лѣ…
- Кто даст мнѣ крилѣ…
- И полещу, и почїю
Євангелія від св. Івана (14:1): 2
- Да не смущается сердце ваше
- вѣруйте в Бога
Євангелія від св. Луки (17:37): 2
- Идѣже труп, тамо соберутся Орлы
- Идѣже Труп, тамо соберутся Орлы
Друга книга Мойсеєва: Вихід (19:4): 2
- Подъях вас, яко на Крилѣх Орлих, и приведох вас к себѣ
- Подъях вас, яко на крилѣх Орлих, и приведох вас к себѣ
Книга Притч Соломонових (20:5): 2
- вода Глубока – СОВѢТ в сердцѣ Мужей сих
- Вода Глубока, Совѣт в сердцѣ МУЖА…
Книга Притч Соломонових (14:22): 2
- злые дѣлатели
- злых дѣлателей
Книга пророка Михея (1:8): 2
- Сотворит плач, аки Змїéв, и рыданїе, аки дщерей Сири́нских
- Сотворит плач, аки Змїéв…
Книга пророка Ісаї (57:20): 2
- Возволнуются и почити не возмогут
- Возволнуются, и почити не возмогут
Книга пророка Ісаї (13:21): 2
- Наполнятся дóмове шу́ма, и почїют ту Си́рины
- Почїют ту Си́рины
Перша книга царств (25:18): 1
Книга пророка Ісаї (35:10): 1
Книга пророка Єремії (18:15): 1
Книга Йова (38:21): 1
Книга пророка Осії (4:19): 1
П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону (34:7): 1
Євангелія від св. Івана (1:42): 1
Друга книга Хронік (6:30): 1
Євангелія від св. Івана (1:42): 1
Книга пророка Ісаї (11:2): 1
Книга Псалмів (4:4): 1
Послання до ефесян (4:24): 1
Євангелія від св. Матвія (25:9): 1
Друге послання до коринтян (11:2): 1
Пісня над піснями (2:12): 1
Книга пророка Амоса (8:13): 1
Євангелія від св. Івана (19:40): 1
Книга пророка Захарії (12:10): 1
Третя книга царств (17:14): 1
Перше соборне послання св. ап. Івана (4:8): 1
Євангелія від св. Матвія (19:27): 1
Книга Псалмів (118:158): 1
Книга Псалмів (118:139): 1
Перша книга царств (25:26): 1
Третя книга царств (19:10): 1
Книга Псалмів (83:4): 1
Книга Притч Соломонових (30:18-19): 1
Книга Псалмів (18:5): 1
Книга пророка Михея (4:13): 1
Книга Притч Соломонових (28:1): 1
Книга пророка Ісаї (5:29): 1
Перше послання до коринтян (15:24): 1
Перше послання до коринтян (9:9): 1
Книга Рут (2:1-18): 1
Євангелія від св. Івана (4:15): 1
Друга книга царств (23:15): 1
Євангелія від св. Івана (4:10-15): 1
Книга Псалмів (132:3): 1
Євангелія від св. Матвія (19:24): 1
Євангелія від св. Луки (8:30): 1
Книга Буття (3:14): 1
Євангелія від св. Івана (12:43): 1
Євангелія від св. Матвія (8:34): 1
Євангелія від св. Луки (8:33): 1
Євангелія від св. Матвія (8:30): 1
Книга Ісуса, сина Сирахового (30:27): 1
Євангелія від св. Івана (11:22): 1
Четверта книга царств (2:14): 1
Книга пророка Ісаї (61:10): 1
Четверта книга царств (6:6): 1
Четверта книга царств (2:8): 1
Друге послання до коринтян (4:13): 1
Четверта книга царств (2:9): 1
Книга пророка Ісаї (51:16): 1
Книга пророка Ісаї (61:10): 1
Четверта книга царств (2:13): 1
Євангелія від св. Матвія (11:30): 1
Євангелія від св. Луки (4:18): 1
Дії святих апостолів (10:38): 1
Книга Псалмів (20:8): 1
Книга Псалмів (20:8): 1
Книга Псалмів (112:5): 1
Книга Премудрості Соломона (5:24): 1
Євангелія від св. Івана (1:12): 1
Євангелія від св. Марка (7:27): 1
Євангелія від св. Івана (20:22): 1
Друга книга царств (7:22): 1
Книга Псалмів (17:12): 1
Книга Псалмів (72:26): 1
Перше послання до коринтян (9:15): 1
Послання до филип'ян (3:19): 1
Дії святих апостолів (10:14): 1
Перше послання до солунян (5:21): 1
Перше послання до солунян (5:21): 1
Книга Псалмів (81:6): 1
Книга Буття (38:27-30): 1
Євангелія від св. Луки (11:9): 1
Дії святих апостолів (17:20): 1
Євангелія від св. Івана (9:6-7): 1
Євангелія від св. Івана (14:26): 1
Євангелія від св. Матвія (11:19): 1
Послання до Римлян (11:33): 1
Послання до ефесян (1:23): 1
Книга пророка Єремії (17:1): 1
Пісня над піснями (8:6): 1
Книга Псалмів (67:18): 1
Євангелія від св. Матвія (16:19): 1
Апокаліпсис (22:20): 1
Апокаліпсис (22:20): 1
Апокаліпсис (3:16): 1
Євангелія від св. Івана (14:26): 1
Книга Псалмів (30:19): 1
Книга Йова (29:10): 1
Дії святих апостолів (4:11): 1
Євангелія від св. Луки (17:21): 1
Євангелія від св. Івана (1:5): 1
Книга Суддів (14:9): 1
Євангелія від св. Івана (1:14): 1
Книга Псалмів (103:2): 1
Книга Псалмів (101:28): 1
Книга Псалмів (102:5): 1
Книга Псалмів (111:6): 1
Перше соборне послання св. ап. Івана (3:3): 1
Перше соборне послання св. ап. Івана (3:2): 1
Перше соборне послання св. ап. Івана (4:2): 1
Перше послання до коринтян (15:44): 1
Книга Буття (1:6): 1
Книга пророка Ісаї (60:17): 1
Книга Буття (44:12): 1
Книга пророка Ісаї (61:2): 1
Четверта книга царств (20:6): 1
Книга Притч Соломонових (9:11): 1
Книга Буття (42:25-28): 1
Книга Псалмів (36:28): 1
Книга пророка Софонії (3:3): 1
Книга Буття (49:27): 1
Євангелія від св. Матвія (5:14): 1
Євангелія від св. Івана (1:29-30): 1
Книга Псалмів (103:20-22): 1
Книга Псалмів (56:9): 1
Книга пророка Ісаї (22:13): 1
Книга пророка Ісаї (44:18): 1
Євангелія від св. Івана (12:43): 1
Євангелія від св. Луки (24:31): 1
Євангелія від св. Івана (8:56): 1
Пісня над піснями (2:3): 1
Книга Псалмів (118:109): 1
Книга Премудрості Соломона (3:1): 1
Послання до филип'ян (3:20): 1
Книга Псалмів (103:17): 1
Друге послання до коринтян (6:2): 1
Книга пророка Ісаї (61:2): 1
Книга пророка Ісаї (61:1): 1
Євангелія від св. Івана (17:3): 1
Євангелія від св. Івана (13:38): 1
Євангелія від св. Івана (13:36): 1
Євангелія від св. Івана (14:9): 1
Книга Ісуса Навина (22:22): 1
Книга Псалмів (72:25): 1
Послання до ефесян (1:23): 1
Євангелія від св. Луки (9:36): 1
Євангелія від св. Луки (9:32): 1
Книга Екклезіястова (3:19): 1
Євангелія від св. Луки (9:33): 1
Євангелія від св. Матвія (17:4): 1
Книга Псалмів (58:7): 1
Книга Екклезіястова (3:4): 1
Книга Буття (1:5): 1
Книга пророка Даниїла (7:12): 1
Євангелія від св. Матвія (16:3): 1
Книга Псалмів (22:1): 1
Пісня над піснями (2:11-12): 1
Книга Екклезіястова (3:1): 1
Дії святих апостолів (2:4): 1
Дії святих апостолів (2:2): 1
Дії святих апостолів (1:13-14): 1
Дії святих апостолів (1:13): 1
Євангелія від св. Івана (5:14): 1
Книга Псалмів (26:4): 1
Книга Псалмів (83:5): 1
Книга Псалмів (83:4): 1
Книга Псалмів (83:2): 1
Книга Псалмів (104:40): 1
Книга пророка Єремії (12:12): 1
Пісня над піснями (4:11): 1
Книга Псалмів (61:12): 1
Книга Премудрості Соломона (5:21): 1
Євангелія від св. Луки (15:8-9): 1
Євангелія від св. Матвія (13:45-46): 1
Книга Буття (1:6): 1
Апокаліпсис (21:2): 1
Книга пророка Даниїла (2:35): 1
Євангелія від св. Матвія (16:17-18): 1
Послання до филип'ян (3:11): 1
Послання до филип'ян (3:14): 1
Книга Псалмів (17:3): 1
Книга Псалмів (60:3): 1
Книга Псалмів (39:3): 1
Книга Псалмів (76:6): 1
Книга пророка Ісаї (38:19): 1
Книга пророка Ісаї (38:14): 1
Книга пророка Ісаї (38:19): 1
Перше послання до коринтян (15:47): 1
Євангелія від св. Матвія (28:7): 1
Євангелія від св. Марка (16:6): 1
Євангелія від св. Луки (2:10): 1
Книга Псалмів (54:7): 1
Друге послання до коринтян (12:3-5): 1
І знаю, що той чоловік, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, — був підхоплений у рай і почув невимовні слова, яких людина не може висловити. Ось таким похвалюся, а собою — не хвалитимуся, хіба що своїми немочами.
Перше послання до коринтян (2:13): 1
Книга пророка Софонії (3:14): 1
Книга пророка Захарії (4:6): 1
Апокаліпсис (12:14): 1
Книга пророка Михея (4:11): 1
Книга пророка Аввакума (2:1): 1
Книга пророка Ісаї (50:4): 1
Книга Псалмів (109:7): 1
Друга книга Мойсеєва: Вихід (7:15): 1
П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону (32:13): 1
Книга пророка Ісаї (49:18): 1
Книга Псалмів (142:5): 1
Книга Псалмів (103:4): 1
Друга книга Мойсеєва: Вихід (2:6): 1
Євангелія від св. Марка (6:17-28): 1
Книга пророка Ісаї (5:1): 1
Книга пророка Ісаї (33:17): 1
Євангелія від св. Матвія (14:27): 1
Книга Псалмів (8:2): 1
Дії святих апостолів (8:33): 1
Євангелія від св. Івана (1:14): 1
Книга Псалмів (29:2): 1
Книга пророка Даниїла (14:36): 1
Послання до євреїв (4:14): 1
Друге послання до коринтян (12:2): 1
Четверта книга царств (2:11): 1
Книга Буття (5:24): 1
Дії святих апостолів (8:39): 1
Книга Псалмів (17:12): 1
Книга пророка Ісаї (60:8): 1
Пісня над піснями (2:12): 1
Соборне послання св. ап. Іуди (1:19): 1
Соборне послання св. ап. Іуди (1:12): 1
Книга Псалмів (77:49): 1
Книга Буття (3:14): 1
Книга пророка Ісаї (16:1): 1
Книга пророка Михея (7:17): 1
Книга пророка Ісаї (16:2): 1
Книга пророка Осії (11:10): 1
Книга пророка Осії (7:12-13): 1
Книга пророка Ісаї (46:12): 1
Книга пророка Ісаї (48:16): 1
Книга пророка Осії (7:11): 1
Книга Суддів (14:14): 1
Перше послання до Тимотея (4:7): 1
Книга пророка Ісаї (34:11): 1
Книга пророка Ісаї (48:22): 1
Книга Йова (22:16): 1
Перша книга царств (6:6): 1
Євангелія від св. Матвія (7:24-27): 1
Друга книга Мойсеєва: Вихід (14:19-31): 1
Книга пророка Ісаї (51:19): 1
Книга Буття (6:4): 1
Книга пророка Ісаї (30:15): 1
Книга пророка Ісаї (28:16): 1
Книга пророка Ісаї (49:26): 1
Книга пророка Ісаї (8:15): 1
П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону (34:7): 1
Євангелія від св. Луки (6:44): 1
Книга пророка Ісаї (8:13-14): 1
Книга пророка Ісаї (40:8): 1
Книга пророка Ісаї (40:6): 1
Книга Йова (13:23): 1
Послання до Римлян (7:15): 1
Книга пророка Ісаї (40:31): 1
Книга пророка Ісаї (8:14): 1
Книга пророка Варуха (4:4): 1
Книга пророка Ісаї (8:15): 1
Книга пророка Ісаї (8:10): 1
Книга пророка Ісаї (8:9-10): 1
Книга Псалмів (102:5): 1
Книга Псалмів (5:10): 1
Книга Суддів (6:23): 1
Джерела
Текст і Примітки:
Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.
⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.