Бесѣда, нареченная Двое: о том, что Блаженным быть легко

Персóны:Михаил. Данїил¹. Израил. Ѳáрра ². Наемáн³.

ѲА́РРА. О Наемáн! Наемáн! Утѣшь мене, друг мой…НАЕМА́Н. Кто тебе перепугал, брате Ѳáрра? Дерзай! Мир тебѣ! Не бойся⁴! Конечно, ты сидѣл в сóньмищѣ оных:“Гроб отверст, Гортань их…”⁵ѲА́РРА. Тѣ-то Сирéны⁶ наполнили мой слух и сердце жалостным и смущенным пѣнїем.МИХАИЛ. Длячего ж ты себѣ ушей не закупорил воском так, как древнїй Улиќс⁷?ѲА́РРА. Тайна сїя мнѣ не извѣстна. А знаю, что они мнѣ напѣли много чудес, обезкурáживших сердце мое. Не чудо ли сїе? Есть, де, во Европѣ нѣкїй Пророк, святый Їеремїй. Он нашел от трав сок, обновляющїй ему и Друзям его Младость, яко О́рлюю Юность⁸.Выслушайте второе Чудо. Нѣкїй Дóктор медыцыны питался хлѣбом точїю и водою и жил без всяких болѣзней лѣт 300.На вот и третее! Нѣкїй Калмык имѣет столь быстрыя Очи, что яснѣе и далѣе видит, нежели кая-либо зрительна Трубка. Вот чем мене плѣнили сладкогласны Сирины! А мои очи день от дня слабѣют. Не чаю прожить ни 20 лѣт. Кто же мнѣ и кая страна обновит Юность? Вѣк мой скончавается…МИХАИЛ. О Ѳáрра! не тужи, друг мой. Мы замáжем уши твои воском, медом и сотом: ВѢЧНОСТЬЮ. “С нами Бог, разумѣйте, о невѣжи”⁹. И совѣт ваш и слово разорится, яко с нами БОГ.¹⁰Услышите! Господа сил, ТОГО освятите¹¹.“Той будет тебѣ во ОСВЯЩЕНЇЕ, аще будеши уповая на НЕГО”¹². А иначе вся ваша крѣпость, о языцы осязающїе, языцы невѣрующїе! будет вам камень претыканїя, и камень паденїя¹³, и падеж сокрушенїя. “И сокрушатся, и приближатся, и яты будут человѣцы, в твердынѣ своей суще”¹⁴. О Друг мой, Израилю! Блаженны есмы, яко Богу угодная нам разумна суть¹⁵.ИЗРАИЛЬ. Взглянь на мене, Ѳáрра. Почто ты плѣнился Лестным твоих Сиринов пѣнїем? Вот влекут тебе на Камень претыканїя и падéнїя¹⁶. Почто, забыв Господа, святиш тое, что нѣсть святое?“Той будет тебѣ во освященїе,аще будеши уповая на НЕГО”¹⁷.Друзья Їеремїины состарѣют паки, безболѣзнїе Дóкторово прервется, а Очи Калмыковы потемнѣют. “Терпящїи же Господа обновлят крѣпость, окрылáтѣют, аки Орлы, потекут и не утрудятся, пойдут и не взалчут”¹⁸.ДАНЇИЛ. Слушай, Ѳарра! Разумѣеш ли, что значит ОСВЯТИТЬ?ѲА́РРА. Ей! ей не разумѣю¹⁹! Научи мене²⁰.ДАНЇИЛ. ОСВЯТИТЬ значит ОСНОВАТЬ и УТВЕРДИТЬ. СВЯТОЕ же значит незыблемое, неподвижное… Когда Исаїа вопїет:“ГО́СПОДА СИЛ, ТОГО ОСВЯТИТЕ”²¹, тогда значит, что Он Един есть СВЯТ, сирѣчь Камень тверд, чтоб безопасно основать нам нашего Щастїя Храмину, а не дерзали бы мы святить ни одной Твари, яко клятву и пѣсок.“Всяка плоть сѣно”²². Глагол же Божїй, сирѣчь Основанїе, СИЛА и ДУХ, пребывает во вѣки²³.А́дамант сам собою тверд есть, а мы, только почитая его таковым, дѣлаем твердым. И сїе-то есть: “Будет тебѣ во ОСВЯЩЕНЇЕ, аще будеши уповая на НЕГО”²⁴. Сирѣчь: Освятит тебе и утвердит щастїя твой Домик вѣчно и неподвижно, Если, минув дрянь, весь пѣсок и сѣно, почтеш Единаго ЕГО СВЯТЫМ и твердым.ѲА́РРА. Ай, друг мой Данїил! не худо ты судил.ДАНЇИЛ. Плюнь же, Голубчик мой, на Веремѣеву юность, на Дóкторово Тристалѣтїе и на Калмыцкїя Глазá. И́стинная дружба, правдивое Щáстье и прямая Ю́НОСТЬ никогда не обветшáет.Ах! все то не наше, что нас оставляет.Пускай будет при нас, поколь остáвит нас.Но да знáем, что все сїе не-вѣрный нам Друг. Один умирает в 30, а другой в 300 лѣт. Если умирáть есть нещáстье, так óба бѣдны. Не велика в том отрáда Тюрéмнику, что иных в три часа, а егó в 30[-й] день вытащат на Ешафóт. Кóе же то мнѣ и здравїе, коему Концéм слáбость? Кáя то мнѣ Млáдость, раждáющая мнѣ Стáрость? Ах! не называй Слáдостью, если раждáет Гóресть. Не дѣлай Долготóю ничего, что прекращáется. Не именуй Щастїем ничегó, Что опровергáется. От Плодóв и от Концá его суди всякое дѣло²⁵. Не люблю жизни, печатлѣемыя смертью, и сáма она есть смерть. Конéц дѣлáм, будь Судїя!

Не то Орел, что лѣтáет,Но то, что легко сѣдáет²⁶.Не то О́ко, что яснѣет,Но то, что не отемнѣет.

Вот тебѣ прямóе ОЌО! как написано о Другѣ Бóжїем:“Не отемнѣстѣ ОЧИ Его,Ни истлѣста Устнѣ Его”²⁷.ѲА́РРА. О Наемáн! Наемáн! утѣшь мене, Друг мой.НАЕМА́Н. О любезная душа! Околдунил тебе Глас сладкїй, Сирéнскїй, Глас, влекущїй Лóтку твою на Кáмни. Ей! о сих-то камнях Глас сей Исáїи:“Приближатся, и сокрушатся, и падут”²⁸.“Наполнятся дóмове шума, и почїют ту Сирины”²⁹.Но не бóйся! Господь избáвит тебе³⁰. Полóжит тебѣ во Основáнїе КА́МЕНЬ многоцѣнен, краеугóлен³¹.“Тогда спасéшися и уразумѣеши, гдѣ еси был”³².ѲА́РРА. Не дивись сему, что я околдунен, а скажи мнѣ, гдѣ не слышится Глас пустынных сих Птиц?

Сирен лéстный Окїáна!Глáсом его обаянна,Бѣдная душа на путиВсегда желает уснути,Не доплывши брéга³³.

Се исполнилось на мнѣ, что я мальчиком пѣвáл.НАЕМА́Н. А я тебѣ взаимно от той же пѣсни воспою:

Распространи Бодр вѣтрила,И Ума твоего крыла,Пловущи на бурном морѣ,Возведи Очесá горѣ,Да потечéш путь прав³⁴.

ѲА́РРА. Протолкуй мнѣ, Наемáн, что значит Сирин? Я слышал, что Сирен значит пустынную птицу³⁵.НАЕМА́Н. Когда не разумѣеш, что есть Сирин? ниже уразумѣеш, что ли есть пустынная птица? Иное разумѣть ИМЯ, а иное дѣло разумѣть то, что именем означáется. Разумѣеш Имя сїе, или скажу, Звон сей: Христóс, но дай Бог, чтоб ты знал! что сїе ИМЯ значит?ѲА́РРА. Так протолкуй же мнѣ не имя, но дѣло. НАЕМА́Н. Сирин есть сладкорѣчивый Дурáк, влекущїй тебе к тому, чтоб ты основал Щастїе твое на Кáмни том, который не утверждáет, но разбивáет.ѲА́РРА. Ражжуй как можно простѣе и вкуснѣе…НАЕМ[АН]. Сколько у вас славных и почтенных Любомудрцев? Всѣ сїи суть Сирины. Они-то соблазняют в жизни сей пловущих, Стариков и Молодцов. Взглянь сердечным Оком на житейское Море. Взглянь на претыканїе и паденїе пловущих и на вопль их. Один возгнѣздиться хотѣл на Капитáлѣ, как Нóева Голубица на ХОЛМѢ, и под Старость сокрушился. Другой на Плотоугóдїи думал создать дом свой и в Кончину лѣт постыдился. Иной основался на Кáмнѣ Милости Исполинскїя³⁶ и был ему претыканїем. Ты думаеш, но и ревнуеш сѣсть на Камень плотскїя Юности, плотскаго безболѣзнїя и плотских Очей твоих, и се ожидает тебе претыканїе, паденїе и сокрушенїе³⁷!ѲА́РРА. Брось людскїя Бѣшенства, а скажи только, Что значит пребыванїе Сиринов на морѣ? Зачем на водѣ?..НАЕМ[АН]. Затѣм, что в Суетѣ. Не хотят они в Гáвань и в Лóно Авраáмле³⁸, на Матерую и твердую Землю со Израилем, но с Фараóном³⁹. Вот вам благолѣпная Фигура и преподобный Образ НАДЕЖДЫ и обманьчивости! Гáванью или ЛО́НОМ образуется УПОВАНЇЕ, а морем и водóю – лживость всякїя плоти. Во Евангелїи Камень и пѣсок есть то же. На оном Мудрый, а на сем домик себѣ строит муж Безпутный⁴⁰. Ковчег и потоп – не то же ли⁴¹? Вода и Елиссéйское Желѣзо⁴² – не то же ли? Сороколѣтная пустыня и ОБѢТОВАННАЯ ЗЕМЛЯ – не то же ли? Что только преходит Израиль, все то Море, вода, зыбкость, основанїе и упованїе юродивых мужей, как написано:“Рѣка текущая основанїе их”⁴³. “Почїют ту Сирины”⁴⁴.“Возволнуются и почити не возмогут”⁴⁵.“Нѣсть радоватися нечестивым”⁴⁶.ѲАРРА. Ты уже и много насказал, и завел в любопытность. Так скажи же мнѣ: длячего иные толкуют, что Исáины Сирины суть то пустынныя птицы, а возгнѣздиваются в пустом Вавилóнѣ градѣ⁴⁷.НАЕМ[АН]. О младенец с бáбїими твоими Баснями⁴⁸! Ражжуй только Зубом мужеским сей час по Сампсóнову, найдеш в жостком нѣжное, а в пустом пищу⁴⁹.Пустынныя Птицы, развѣ то не лже-Пророки, пустое поющїе? Пустый Вавилон, развѣ то не Сирéнскїй Камень? Не все ли пустое, что суета? и не все ли то вода, что не твердое? Послушай, вот Птица!“Ефрéм, яко Голуб безумный, не имый сéрдца”⁵⁰.Учеников сих Птиц называет Михéа дщерьми Сиринскими, и точно о Самарїи, кая таких птиц довольно у себе имѣла, вопїет: “Сотворит плач, аки Змїéв, и рыданїе, аки дщерей Сиринских”⁵¹. К сим-то безумным птицам слѣдующїй Божїй отзыв:“Приступите ко мнѣ⁵², послушайте мене, погублшїи сердце, сущїи далече от правды”⁵³.О сих же птицах нечистых Осїа поет вот что!“Якоже Птицы небесныя, свéргу я…Горе им, яко отскочиша от мене”⁵⁴.Учеников же их называет чадами вод:“Яко Лев, возревет Господь, и ужаснутся чада вод”⁵⁵.Чада вод и дщери Сиринскїя есть то же, у Исаїи называются отъятыми парящих птиц птенцами⁵⁶.Сїи ж Сирéны называются Змїями и Гáдами.“Сотворит плач, аки Змїéв…”⁵⁷“Полижут персть, аки Змїеве…”⁵⁸“Послю, аки Гáды на Землю”⁵⁹.Зачем туда? Затѣм, чтоб вся дни живота своего кушали Грязь⁶⁰.Сїи-то суть Ангелы лютые⁶¹, псы, злые дѣлатели⁶², облаки бездождные⁶³, водные, земные, духа не имуще…⁶⁴ѲА́РРА. Полно! полно! Поговори еще мнѣ о добрых Птицах. Я уже и разумѣю, что, конечно, не худо поет оная Птица:“Глас Горлицы слышан в Землѣ нашей”⁶⁵.НАЕМ[АН]. Нѣсколько тебѣ благовѣствующих Птиц выпущу из Ковчега.Взглянь! “Кїи суть, иже, яко Облацы, летят?И, яко Голубы со Птенцы, ко мнѣ?”⁶⁶Как темнá и тонкá вода во Облацѣх воздушных⁶⁷, так вода Глубока – СОВѢТ в сердцѣ Мужей сих⁶⁸ и их Птенцов. И как Голубины Очи вышше волнованїя Сирéнских вод, так Сердце их вышше всея тлѣни подъялось. Взглянь еще на Горнїй Хор Птиц прозорливых!“Подъях вас, яко на Крилѣх Орлих, и приведох вас к себѣ”⁶⁹.“Идѣже труп, тамо соберутся Орлы”⁷⁰.Не Орел ли то: “Ангел Господень восхити Филиппа”⁷¹?Не Орел ли то: “Не обрѣтеся Енóх в живых”⁷²?Не Орел ли то: “Взят бысть Илїа вихром”⁷³?Вот Орел парит! “Вѣм ЧЕЛОВѢКА⁷⁴, прошедшаго небеса⁷⁵”.Вот Орел! “Ят Аввакума Ангел Господень за верх Его”⁷⁶.Вот Орел! “Вознесу тя, Господи, яко подъял мя еси”⁷⁷.Взглянь же на сего любезнаго Орла! “Видѣхом СЛАВУ ЕГО…”⁷⁸ Куда-то они летят? Ах, превзойшли Они Труп и тлѣнь. Устремили взор на ТОГО: “Вземлется от Земли Живот Его”⁷⁹. “Взятся великолѣпїе Его превыше небес”⁸⁰.Ах! взглянь сюда!.. Не се ли оная Благовѣстница с масличною вѣтвою из НО́ЕВА КОВЧЕГА, Мир нам приносящая, летит? и, летя, вот что, кажется, поет: Дерзайте⁸¹! Да не смущается сердце ваше⁸² потопом вод Сиринских! Я вижу ХОЛМ незыблемый, верхи Гор, из-под потопных волн выникающих, провижу весьма издалеча Землю и Гáвань⁸³: вѣруйте в Бога⁸⁴, там почїем.“Кто даст мнѣ крилѣ…”⁸⁵“Очи ваши узрят ЗЕМЛЮ издалеча”⁸⁶.А мнѣ любезна и Горлица сїя. Летит выспр поющи:“Воспою нынѣ Возлюбленному пѣснь”⁸⁷.О Ѳáрра! Ѳáрра! чувствуеш ли вкус во Прорóчїих Музах? А иначе – бѣжи и приложися к Гáлатам.ѲА́РРА. Вѣриш ли, что для мене прїятнѣе пѣнїе Сирéнское.НАЕМ[АН]. Ей, друже, вѣрю, что больше Елéя имѣет во умащенїи своем Лстец, нежели в Наказанїи своем Отец, и что ложная позолóтка есть блистательнѣе паче самаго Злáта, и что И́родова Плясáвица⁸⁸ гаразда красивѣе, нежели Захарїина Елисавет⁸⁹. Но помни Притчу:“Не славна избá углами, славна пирогами”⁹⁰.“Не красна Челобитна слогом, но Законом”⁹¹.В самом сладчайшем ядѣ внутреннїй вред уничтожает сладость.Предревняя есть причта сїя:“Ἁπλός ὁ μῦθος τῆς ἀληθείας”⁹².“У Истины простая рѣчь”.Инако поют в Костéлѣ, а инако на Маскарáдѣ⁹³.Смѣшóн, кто ищет красных слов в том, кого спрашивает о дорогѣ, и кто Лакирует чистое Золото. На что Прорóчїим Пѣсням Блядословїе? Пусть покрывается им Сирéнская лжа! А то, что они поют во Фигурах, фигуры суть мѣшéчки на Золото и шелуха для Зернá Божїя. Сїе-то есть иносказанїе и истинная Оная Ποίησις, сирѣчь творенїе⁹⁴: положить в плотскую пустош Злато Божїе и здѣлать Духом из плоти, авось-либо кто догадлив найдет в коробочкѣ прекрасное Отроча Еврейское, взятаго вышше вод Сирéнских Человѣка⁹⁵.“Творяй Ангелы своя духи (духами)”⁹⁶.Вот истинные Пїит´ ы, сирѣчь Творцы и Пророки, и сих-то Писанїя любил читать возлюбленный Давид:“В творенїих руку твоею поучахся”⁹⁷.ѲАРРА. Однак мнѣ прїятны и Ковчéговы Птички. Мудренько поют. Выпусти еще хоть одну.МИХАИЛ. Я тебѣ выпущу, обратись сюда, Ѳáрра! возведи Очеса⁹⁸.“Яко Ластовица, тако возопїю,и яко Голуб, тако поучуся”⁹⁹.ѲА́РРА. Кой вздор? Громкїя ластовицы в коих странах родятся? А у нас они то же, что свершки. Голуб глупяе Курицы, как может любомудрствовать? Видиш ли? коль стропотныя Музы Пророческїя? Вот каких птиц насобрал в свой Ковчег Ной! А мои Сирéны нѣжно, сладко, ясно, громко и самыми преславными мóдными слóвушками воспѣвают. Самыя морскїя волны, кажется, что от их пѣнїя поднимаются и пляшут, будьто от Орфéевой Псалтыри¹⁰⁰, и нѣт толь глупаго скота и звѣря, даже и самаго нечувственнаго пня и холма, чтоб их не разумѣл, чтоб не скакал и с воскликновенїем не восплескал в длáни, и не дивно, что вселенную влекут за собою.МИХАИЛ. Не бойся, Ѳáрра. Израиль видит ДВОЕ. А сїе-то есть Жезл, и власть Ему здѣлать из яда ядь, из смерти жизнь, из обуялости вкус, а из стропотнаго гладкое, и ничесоже Его вредит. Он ссет Камень¹⁰¹, преходит Море, вземлет Змїя¹⁰² и пьет Мéрру в сладость. Его желудок все варит в пользу, а зубы все стирают и вся поспѣшествуют во Благое. Слушай, Израиль! Раскуси ему Езекїину Мысль. Испїй стропотну сїю рѣчь так, как написано о Тебѣ:“От потока на пути пїет…”¹⁰³О Израилю! Преходь поток, исходь на ВТОРОЕ, сїе есть твое.ИЗРАИЛЬ. “Господь даде мнѣ Язык…”¹⁰⁴ Ластовица и Голуб значит Израиля. Взглянь, Ѳáрра, на стѣну и скажи, что ли видиш? Взглянь сюда.ѲА́РРА. Вижу Картинку, гдѣ написана птичка, поднявшаясь из морскаго Брéга и летящая на другой невидный Брег.ИЗРАИЛЬ. Сїя есть Израилская Картина, нареченна СИ́МВОЛ¹⁰⁵. Ластовица, убѣгая зимы, летит чрез море, от сѣвернаго Брéга на Южный и, летя, вопїет:“Нѣсть мнѣ мира здѣ”¹⁰⁶.В сей-то Символ ударяет Езекїина Сéрдца Луч сей:“Яко Ластовица, тако возопїю”¹⁰⁷.Израиль вездѣ видит ДВО́Е. Лáстовицу осязáет, а чрез нея, будьто чрез примѣту, ведущую к мѣти, провидит Духом чистое, свѣтлое и Божественное Сердце, возлѣтáющее вышше непостоянных вод к Матерóй и тéплой Твéрди. Сїе-то есть стоять на Стражѣ со Аввакумом, возвóдить О́чи¹⁰⁸ и быть Обсерватóром на Сїóнѣ¹⁰⁹. Необрѣзанный же сердцем видит одни Примѣты без мѣты. Взглянь, Ѳáрра, и на сей Символ. Видиш окрылáтѣвшую Дѣву, простéршую руки и Крила и хотящую летѣть чрез пучину морскую, к выникáющим издалéча Холмам. А любѣзный Ея над Холмами из Облака взаимно к ней летит уже, простирая к обятїю руки своя. Здѣсь видиш и плавающїй КОВЧЕГ¹¹⁰. Сїя есть чистая Жена, о коей написано: “Даны быша Женѣ два Крила Орла великаго”¹¹¹.Блаженныя сея Жены потопом Блевóтин своих не мог потопить Змїй седмиглавный¹¹². Она-то вопїет: “Кто даст мнѣ крилѣ…”¹¹³ Вот тебѣ Ластовица! “Яко Ластовица, тако возопїю…”¹¹⁴ “‘Не в силѣ велицѣй, ни в крѣпости Глас Ея, но в Дусѣ моем’, – глаголет Господь Вседержитель”¹¹⁵.“Радуйся зѣло, дщи Сїоня, проповѣдуй, Дщи Їерусалимля”¹¹⁶.Не Ластовица ли Павел, проповѣдующїй не в мудрости слóва и мїрскаго витыйства, и Сирéнскаго Блядословїя, но в наученїи и Силѣ Духа святаго¹¹⁷?А когда Ластовица кричит, что для нея Сѣверный Брег опасен и что узнала Она надежный Южный Брег, так не ДВОЕ ли Она видит? и не то же ли нам благовѣстит: “Вѣм ЧЕЛОВѢКА, о сем похвалюся”¹¹⁸?Не то же ли, что Давид: “И полещу, и почїю”¹¹⁹?Не то же ли, что Ангел: “Се благовѣствую вам радость велїю”¹²⁰?.. “Нѣсть здѣ”¹²¹. “Тамо Его узрите”¹²².“Нѣсть мнѣ Мира здѣ”¹²³.Сам Езекїя, сказав: “Яко Ластовица”¹²⁴ и протчая, всплош придает сїе: “Ищезостѣ бо Очи мои”¹²⁵. Сирѣчь престал я то видѣть, что прежде видѣл. Я видѣл одну воду, одну плоть и кровь, и одну пустош и суету, и сїе есть ОДНО, и есть ничтоже, посему я и слѣп был, видѣвшїй то, что ничтоже и Одна точїю тѣнь есть. Нынѣ же глупое Око мое ищезло и преобразилося во ОКО ВѢРЫ, видящїя в тѣлишкѣ моем обон-пол непостоянныя Плоти и Крови Твердь и высоту Господа моего, Духа Божїя, содержащаго своею Горстїю прах мой, и сїе есть второе и надежное, вторый ЧЕЛОВѢК – Господь мой¹²⁶.“Иже избави мя и отъя Болѣзнь Души моея”¹²⁷.Отселѣ всѣ воскресшїи возблагословят тя¹²⁸, и я, ожившїй, “Яко Ластовица, тако возопїю”¹²⁹.И яко Павел, тако поучуся¹³⁰.“От днесь бо дѣти сотворю, яже возвѣстят Правду твою…”¹³¹“От нынѣ ни единаго вѣмы по Плоти. Аще же и разумѣхом по плоти Христа, но нынѣ ктому не разумѣем”¹³².Посмотри же, Ѳáрра, и на другой Символ, в Центр коего ударяет сїя ж Езекїина рѣчь. Взглянь сюда.ѲА́РРА. Вижу. На самом верхѣ Кáмня, в срединѣ моря стоящаго, стоит кая-то Птичка. Камень схож на Сирéнскїй.ИЗРАИЛЬ. Как ему быть Сирéнским, когда Глас Символов есть Таков: “IN CONSTANTIA QUIESCO”. Сирѣчь:“На незыблемости почиваю”¹³³?Кая вѣрность на Сирéнском, волнами покрываемом? Сей есть каменный ХОЛМ ВѢЧНАГО, выникшїй из-под вселенскаго Потопа, на коем упокоился Нóев Голуб, с таким Благовѣстїем:

Inveni portum Jesum. Caro, Munde, valete.Sat me jactâstis. Nunc mihi certa QUIES¹³⁴.Сирѣчь:Прощай, Стихїйной потоп!Я почїю на ХОЛМАХ ВѢЧНАГО,Обрѣтши вѣтву БЛАЖЕНСТВА.

Вот тебѣ Нóев Голуб! Послушай Гласа Его.“Лѣта вѣчная помянух и поучахся”¹³⁵.“Постави на Камени нози мои”¹³⁶.“На Камень вознесл мя еси”¹³⁷.“Господь – утвержденїе мое и КАМЕНЬ мой”¹³⁸.Вот еще Голуб! “Со усердїем гоню”¹³⁹, к намѣренному теку.Аще како достигну во воскресенїе мертвых”¹⁴⁰.“Разумѣхом по плоти Христа, но нынѣ ктому не разумѣем”¹⁴¹.Пожалуй, посмотри мнѣ и на Сына Їóнина, сирѣчь Голубинина¹⁴²: “Блажен еси, Симоне, Сыне Їóнин. Яко плоть и кровь не яви тебѣ (мене), но Отец мой, иже на небесѣх… Ты еси КАМЕНЬ (КИ́ФА), и на сем КАМЕНѢ утвержу всю Церковь мою…”¹⁴³ Слыхал ли ты о Данїиловом КАМЕНѢ¹⁴⁴? Се Он есть. Слышал ли Зáмок Апокалиптичный¹⁴⁵? Се он есть. Слышал ли Рай? Вот он тебѣ! Слыхал ли о Землѣ дивной, что от воды и посредѣ воды¹⁴⁶? Вот же тебѣ обѣтованная ЗЕМЛЯ! Вспомни Евангелскїй Маргарит¹⁴⁷. Вспомни обрѣтенную Дрáхму¹⁴⁸. Вспомни свобожденїе, исцѣленїе, воскресенїе и протч[ая], и протч[ая], и протч[ая]. Все сїе и всѣ Пророческїя Музы, как праволучныя стрѣлы молнїины¹⁴⁹, в сей святый и един КАМЕНЬ ударяя, путеводствуют.Видиш, Ѳáрра, в кую Гавань доплыла рѣчь Езекїина? Не дерзай же хулить Птиц Нóевых. Они поют тихо, но Глас тóнок их, остр и высок. А Сирéны, как Лéбеди, возносят громко крик, но по Пословицѣ:“Высоко полетѣла, да не далеко сѣла”¹⁵⁰.ѲА́РРА. Право я влюбился в ваши птички. Ковчег ваш подобен Троянскому Коню¹⁵¹. Выпустите мнѣ еще хоть одну. Люблю, что поют ДВОЕ. Одно во уши, другое в Разум, как написано: “ДВОЕ сїя слышах”¹⁵².Теперь вижу, что не пустая древняя оная Притча:“Глуп, кто двое нащитать не умѣет”.Видѣть кошельок – не знать, что в кошелькѣ, – сїе есть видящи не видѣть.Видно, нужно вездѣ видѣть ДВОЕ.Видѣть болван – не знать, что в болванѣ, есть не знать себе. Сирéны поют воду, а ваши Птицы – воду и Гавань.Вода есть кошельок, а Гавань есть Имперїáл¹⁵³. Тѣло есть вода и кожа, в которую одѣт Истинный наш АДАМ¹⁵⁴.ДАНЇИЛ. О Ѳарра! нáчал ты издавать благоуханїе.“Сот искапают устнѣ твои, Невѣсто”¹⁵⁵.Вот сей-то СОТ закупорит тебѣ уши противу Сирéн¹⁵⁶.ѲА́РРА. Выпусти, Данїил, еще хоть одну мнѣ Райскую Птицу.ДАНЇИЛ. Изволь! Еще ты такой не видал. Лови Еé!“Ерóдїй на небеси позна время свое”¹⁵⁷.ѲА́РРА. Дичину ты выпустил. Я и имя ея в первое слышу. Скажи мнѣ, кой сей род есть птицы, Ерóдїй?ДАНЇИЛ. У древних Славян она Ерóдїй, у Е́ллинов – Пеларгóс¹⁵⁸, у Римлян – Кикóнїа¹⁵⁹, у Поляков – Бóцян¹⁶⁰, у Малороссїáн – Гáйстер¹⁶¹, – схóжа на Журавля. Ерóдїйᵃ значит Боголюбный, если слово Еллинское. Но что в том нужды? Брось тѣнь, спѣши ко И́стинѣ. Остáвь физыческїя скáзки беззубым младéнцам. Все то бáбїе, и баснь, и пустош, что не ведéт к Гáвани. Сѣки скорѣе всю плоть по Изрáилски¹⁶². Сержусь, что медлиш на Скорлупѣ. Сокрушáй и выдырай Зéрно Силы Божїя. Ерóдїй знаменует Вѣру во Христа, а яснѣе сказать, Изрáилское ОЌО, видящее ДВОЕ, – вот тебѣ Гáйстер! Будь здорóв с ним! С Небесé Крáстель…¹⁶³ѲА́РРА. Конéчно ж, есть причина, длячего взят он во О́браз сей.ДАНЇИЛ. Конечно, троякая винá сему есть. 1-я – что гнѣздится на Кирках¹⁶⁴. 2-я – что снѣдáет Змїи¹⁶⁵. 3-я – что в старости родителей кóрмит, хранит и нóсит¹⁶⁶. Кирка значит Двор Божїй¹⁶⁷. “Коль возлюбл[енна] Селенїя твоя…”¹⁶⁸“Птица обрѣте себѣ храмину…”¹⁶⁹“Тамо птицы возгнѣзд[ятся]”¹⁷⁰. “Еродїево жилище предводительствует”¹⁷¹. Ерóдїй всегда на вышших мѣстах, на Шпицах и на Куполах гнѣздится, будьто предводитель протчїим птицам.“Блаженны живущїи в Дому твоем”¹⁷².Вот тебѣ Ерóдїй! “Едино просих от Господа”¹⁷³ и протч[ая]. Вот Ерóдїй!“Обрѣте его ЇИСУС в Цéркви”¹⁷⁴.А сїи тебѣ развѣ не предводительствующїе суть Ерóдїи?“Взыдоша на Гóрницу, идѣже бяху пребывающе,Петр же, и Їяков, и Їоанн¹⁷⁵, и протчїе единодушно вкупѣ¹⁷⁶.И бысть внезапу с небесе шум¹⁷⁷… и исполнишася всиДуха свята, и начаша глаголати иными языки”¹⁷⁸.Вот что в сей птицѣ великое! “Познá врéмя свое”¹⁷⁹.Видно, что она познáла ДВО́Е: врéмя и врéмя¹⁸⁰.О кто сей прекрасный Ерóдїй есть! Послушай Его:“Се зима прейде, дождь (Потóп) отъиде, отъидесебѣ, Цвѣты явишася на землѣ”¹⁸¹ и протч[ая].Видиш ли? Что знают? и куда летят Нóевы Птицы? Ко Авраамлю Зáливу и к Гáвани оной:“ГОСПОДЬ ПАСЕТ МЯ…”¹⁸²На вот тебѣ стáдо и безтолкóвых Гáйстров!“Лице небесе умѣете разсуждати”¹⁸³.“Горе вам смѣющимся нынѣ!”¹⁸⁴ѲА́РРА. А почему ты их назвал безтолковыми? Вить их за прогнóстики Христос не осуждает.ДАНЇИЛ. Они чрез солнце разумѣют разумно непогóды, но не прозорливы узрѣть второе время, сирѣчь Царствїе Божїе. Надобно знать с Данїилом Время одно и время второе¹⁸⁵. Из сих полу-времен все составленно. “И бысть вечерь, и бысть Утро, День един”¹⁸⁶.Одно время есть плакать, а второе время смѣяться¹⁸⁷. Кто одно знает, а не ДВОЕ, тот одну бѣду знает. Вот еще бѣдные Гáйстри! “Взалчут на вечерь…”¹⁸⁸“Возволнуются, и почити не возмогут”¹⁸⁹.О безумно вознѣздившихся сих Гáйстрах можно сказать:

Их Твердь – одна вода,В срединѣ их – Бѣда¹⁹⁰.

Смѣяться нынѣ и веселиться здѣ значит не видать ничево, кромѣ тмы и стихїйныя сѣни.“Горе вам, смѣющимся нынѣ”¹⁹¹. И когда Петр сказал: “Добро нам здѣ быти”¹⁹², тогда вдруг обличен: “Не вѣдый, еже глаголаше”¹⁹³. Он раздѣлял Мойсея от Илїи, Илїю от Христа, не познав еще истиннаго ЧЕЛОВѢКА, кромѣ Человѣчїя плоти или стѣни.А когда проснулся, тогда здѣлался мудрым Еродїем и, познав ДВОЕ, познал истиннаго, сверх человѣчїя сѣни, Человѣка, который есть ЕДИН во всѣх и всегда¹⁹⁴.“Убуждшеся видѣша СЛАВУ ЕГО”¹⁹⁵.“Обрѣтеся Иисус Един”¹⁹⁶.“Иже есть всяческая во всем”¹⁹⁷.Простый Ерóдїй на одном небеси видит двойное время: стужу и теплоту, Зиму и вéсну, покой и досаду, – а Тайный Ерóдїй, сирѣчь Израиль, сверх стихїй и сверх самаго тóнкаго вóздуха, видит тончайшее второе Естество, и тамо сей Ерóдїй гнѣздится.“Что мнѣ есть на небеси? и от тебе что восх[отѣх] на землѣ?”¹⁹⁸ Сїе второе ЕСТЕСТВО, аще в стихїах? или кромѣ стихїй? Бог вѣсть. Однак Израиль познал ОНОЕ¹⁹⁹.ѲА́РРА. О Данїил! Ей! понравились мнѣ твои Гáйстры. Выпусти еще хоть одного.ДАНЇИ́Л. Развѣ и тебѣ хочется быть Гáйстром?ѲА́РРА. Велми хочется, но да не безтолковым же.ДАНЇИ́Л. И мудрый часто претыкáется. “Толико врéмя с вами есмь, и не познал еси мене, Филиппе?”²⁰⁰“Не можеши нынѣ по мнѣ ити”²⁰¹.“Отвержешися мене трищи”²⁰².Дай Бог! чтобы ты был в ликѣ сих Гáйстров:“Сей есть живот вѣчный, да знают ТЕБЕ, и Егоже послал еси…”²⁰³Вот Предводитель и Царь их! Послушай ЕГО:“ДУХ ГОСПОДЕНЬ на мнѣ…”²⁰⁴ “Нарещи ЛѢТО ГОСПОДНЕ ПРЇЯТНО, И ДЕНЬ…”²⁰⁵Вот и сей не послѣднїй! “СЕ НЫНѢ ВРЕМЯ БЛАГОПРЇЯТНО! Се нынѣ ДЕНЬ спасенїя!”²⁰⁶Вот коль нужно слово сїе! ΓΝΩΘΙ ΚΑΙΡΟΝ²⁰⁷. NOSCE TEMPUS²⁰⁸. ПОЗНАЙ ВРЕМЯ.“Еродїй позна время свое: Гóрлица и Лáстовица…”²⁰⁹ О Еродїево жилище²¹⁰! Блаженно еси! Не то ли ОНО?“По землѣ ходяще, обращенїе имамы на небесѣх”²¹¹.“Праведных Душы в РУЦѢ БОЖЇЕЙ…”²¹²“Боже сéрдца моегоp²¹³! Душа моя в РУКУ твоею”²¹⁴.“Под СѢНЬ Его возжелах и сѣдох…”²¹⁵“Авраáм рад бы видѣть ДЕНЬ мой, и видѣ, и возрадовася”²¹⁶. “О́нѣма же отверзостѣся ОЧИ, и познаста ЕГО, и ТОЙ не видим бысть има”²¹⁷.Да избавит же тебе Господь от тѣх Ю́родов!“Еродїа позна время свое: Горлица и Ластовица… Людїе же мои сїи, не познаша судеб Господних”²¹⁸.“Возлюбиша паче славу человѣческую, неже СЛАВУ БОЖЇЮ”²¹⁹. “Ослѣпи Очи их, да не видят, ни разумѣют”²²⁰, – вопїет Исáїа, увидѣв СЛАВУ Христа Господня.А они хвалятся: “Да ямы и пїем! утрѣ бо умрем”²²¹. Умирайте! Умирайте! Яко нѣсть ваше разумѣти ДВОЕ. Видите, о нощные Врáны²²², один только днешнїй вечер, одну только воду со Сирéнами. Сїя-то мрачная слава ослѣпила вам Очи, да не видите Утреннїя оныя СЛАВЫ:“ВОСТАНИ СЛАВА МОЯ! ВОСТАНУ РАНО”²²³.Длячего вы, о Звѣри дубравные! в ложах своих легли, не дождав Блаженнаго Онаго втораго ДНЯ²²⁴:“ВО У́ТРЇЙ же видѣ Їоанн ЇИСУСА.Се АГНЕЦ БОЖЇЙ!Сей есть, о немже аз рѣх”²²⁵.Вы есте тма Мїру²²⁶, и волки, не от числа оных:“Венїамин волк, хищник, рано ясть еще…”²²⁷ но в вечер глотающїе все без Остáнка на УТРО²²⁸, да“Остáнки нечестивых потреблятся”²²⁹.ѲА́РРА. Я вóвся не разумѣю, что значит Остáнок…ДАН[ЇИЛ]. О дряхлый и кóсный Клеóпо! Останок есть то же, что барыш, рост, приложенїе, прилагаемое Прекрасным Їóсифом²³⁰ в пустое врéтище Венїаминово²³¹. И сего ли не разумѣеш? Не приложатся ж тебѣ Лѣтá живота…²³²ѲА́РРА. О! нынѣ разумѣю, и приложатся мнѣ, яко Езекїи²³³.ДАНЇИЛ. Останок есть ЛѢТО ГОСПОДНЕ прїятное (Iubilaeus Annus)²³⁴, День воздаянїя²³⁵, Весна ВѢЧНОСТИ, таящїяся под нашим сокрушенїем, будьто Злато в Сумáх Венїаминовых²³⁶, и воздающїя Израилеви вмѣсто мѣди – Злато, вмѣсто желѣза – сребро, вмѣсто дров – мѣдь, вмѣсто каменїя – Желѣзо²³⁷, вмѣсто пѣсочнаго фундамéнта – А́дамант, Сáпфир и А́нѳракс…Чол ли ты во Притчах:“ИСЦѢЛЕНЇЕ плóтем и ПРИЛОЖЕНЇЕ костем”²³⁸?Плоть брéнная твоя есть-то здѣшнїй Мїр, и днешнїй вечер, и пѣсóчный Грунт, и море Сирéнское, и Кáмни претыканїя. Но там же, за твоею плотїю, до твоей же плоти совокупилась ГА́ВАНЬ и ЛО́НО Авраáмле²³⁹, ЗЕМЛЯ посредѣ воды²⁴⁰, СЛОВОМ Божїим держима, если ты не нощный еси, но излетѣвшїй из КОВЧЕ́ГА Вран, если ты Ластовица или Голубица, узнавшая себе, сирѣчь видящая ДВОЕ: мїр и МЇР, тѣло и ТѢЛО, человѣка и ЧЕЛОВѢКА, – двое в одном, и одно во двоих, нераздѣлно и неслитно же²⁴¹.Будьто Я́БЛОНЬ и тѣнь ея, ДРЕВО живое и древо мéртвое, лукавое и доброе, лжа и Истина, грѣх и разрѣшенїе, кратко сказать: Все, что осязаеш в наружности твоей, аще вѣруеши, все тое имѣеш во Славѣ и в тайности И́СТОЕ, твоею ж внѣшностїю свидѣтелствуемое, душевным тѣлом духовное²⁴².В сей-то Центр ударяет Луч Сéрдца Напéрсникова:“Всяк Дух, иже исповѣдует ЇИСУСА ХРИСТА, во плоти пришедша (плоти приложившагося), от Бога есть”²⁴³. “Вѣмы же, яко, егда явится, подобны Ему будем, ибо узрим ЕГО, якоже есть”²⁴⁴. “И всяк имѣяй надежду сїю на НЕГО, очищает себе, якоже ОН чист есть”²⁴⁵.Вот тебѣ ОСТА́НОК! вот Приложенїе костем твоим²⁴⁶! Все Тебе оставит, а СЕЙ ОСТА́НОК никогда.“ВСЯ ПРЕХОДЯТ, ЛЮБВИ ЖЕ – НИ”²⁴⁷.“ГОСПОДА СИЛ, ТОГО ОСВЯТИТЕ…”²⁴⁸Нынѣ разумѣеши ли НАДЕЖДУ твою и Лжу Сирéнскую? Вот тебѣ вмѣсто тристалѣтныя вѣчная Память и Юность! Будь Здоров!“В память вѣчную пребудет Праведник”²⁴⁹.От шума Сирéнских вод не убоится.СЕЙ есть ЖИВОТ вѣчный. Нынѣ“Обновится, яко О́рляя, ЮНОСТЬ твоя”²⁵⁰. Но не тѣх Орлóв, что паки старѣют и умирают, но Оных, кои в познанїи Самаго себе велми высоко вознеслися, вышше всѣх Стихїй и вышше самаго Здѣшняго солнца, яко и оно есть суета же и вéтош, ко Оному пресвѣтлѣйшему моему СОЛНУШКУ²⁵¹:“ТЫ же Тойжде еси…”²⁵² “Одѣяйся свѣтом солнечным, яко ризою”²⁵³, глаголяй к нам сїя: “Подъях вас, яко на крилѣх Орлих, и приведох вас к себѣ”²⁵⁴. И видѣхом в трупѣ нашем СЛАВУ ЕГО²⁵⁵, во Лвѣ сем сот вѣчности ЕГО²⁵⁶, во тмѣ сей СВѢТ не вечернїй ЕГО²⁵⁷, в водѣ сей нашей ТВЕРДЬ Гáвани ЕГО. Труп есть всяк бренный человѣк, и Библїа есть человѣк и труп. Найшов в нашем трупѣ СВѢТ и СОТ, находим послѣ того сїю ж пищу и в Библїи, да исполнится сїе:“Идѣже Труп, тамо соберутся Орлы”²⁵⁸.Высоку сей труп обѣщает Трáпезу, высоко и мы возлетѣли, гдѣ царствует вѣчная СЛАДОСТЬ и вѣчная ЮНОСТЬ.

*ВРАТА ГОСПОДНЯ,В новую Страну, в предѣлы вѣчности.Там испытáем, Легко ли быть Блаженным?*

ѲА́РРА. Тфу!.. Оправдилась Притча: “На конѣ ѣздя, коня ищет”²⁵⁹. Я думал, что вельми трудно быть блаженным… По Землѣ, по Морю, по Горних и преисподних шатался за Щастїем. А оно у мене за пáзухою… Дóма… Древняя Притча: “Ita fugias, ut ne praeter casam”²⁶⁰.“От лиха убѣгай, да хáты не минáй”²⁶¹.НАЕМА́Н. О Ѳáрра! не только дóма, но в сердцѣ твоем и в душѣ твоей ЦАРСТВЇЕ БОЖЇЕ²⁶² и ГЛАГО́Л ЕГО.СЕЙ ЕСТЬ КАМЕНЬ²⁶³, а протчее все тлѣнь, ложь, лужа…“ВСЯ ПРЕХОДЯТ…”²⁶⁴Но кто тебѣ насѣял лукавое сѣмя сїе, будьто трудно быть блаженным?Не враги ли Сирéны?О Глагол Потóпный! и язык льстивый!ѲА́РРА. Ей! ей! они. От их-то Гортáни Глас сей:Χαλεπὰ τὰ καλὰ²⁶⁵.Τὸ κάλλος χαλεπόν εστὶ. Трудна Доброта…НАЕМА́Н. О да прильпнéт язык их к Гортáнѣ их²⁶⁶!“Нѣмы да будут Устнѣ льстивыя!”²⁶⁷Изблюй онаго Духа лжы вон. А положи в сердцѣ сей многоцѣнный во Основанїе КАМЕНЬ:“Χαλεπὰ τὰ κακὰ”.“Трудно быть злобным”.Что может обезкурáжить и потопить сладко-тéплый ОГНЬ ПАРА́КЛИТОВ²⁶⁸, если не оная Змїина, Сирéнская Блевóтина²⁶⁹? Отсюду-то в Душѣ Мраз и Скрéжет, Кóсность и Унынїе во обрѣтенїи ЦАРСТВЇЯ БОЖЇЯ. Отсюду ни тепл еси, ни хладен, имам тя изблевати…²⁷⁰ О Гряди ГОСПОДИ ЇИСУСЕ²⁷¹! Ей! Гряду скоро, аминь…²⁷² Нынѣ не обынуяся сказую: Се Господь мой пришел! Се солнце возсїяло! и новая ВЕСНА! Да расточатся и ижденутся со Блевóтинами своими Душы нечестивых от Предѣлов ВЕСНЫ ВѢЧНАЯ! Не входит туда неправда. Нам же даны КЛЮЧИ²⁷³.“Χαλεπὰ τὰ κακὰ”²⁷⁴.Не тмами ли тем²⁷⁵ тяжелѣе óлова беззаконїе?Что же ли есть легчáе ЛЮБВИ БОЖЇЯ?“КРИ́ЛА ЕЯ КРИ́ЛА ОГНЯ”²⁷⁶.Напиши крáсками на нóгтѣ Адамáнтовом Славу сїю²⁷⁷:“Срóдное, Нужное, Лáтвое есть то же”.Что же есть нужнѣе ЦА́РСТВЇЯ БОЖЇЯ? В заплутанных Думáх и в затмѣнных рѣчáх гнѣздится Лжа и Притвóр, а в трудных дѣлах водворяется Обмáн и Суетá. Но Лáтвость в Нужности, а Нужность в Срóдности, Сродность же обитáет в ЦА́РСТВЇИ БОЖЇИ. Что нужнѣе для душевнаго человѣка, как дыханїе? И се вездѣ туне вóздух! Что потребнѣе для Духовнаго, как БОГ? И се вся исполняет²⁷⁸!А́ще же что кому не удóбное, напиши, что не нáдобное. О Глубинá Премудрыя БЛА́ГОСТИ²⁷⁹! сотвóршїя нужное не трудным, а трудное не нужным²⁸⁰.Тако мой Господь сказа мнѣ: “Дух сладкїй, Дух Мирный, Дух Пророческїй, и не печатлѣю словес, да оправдится Премудрость Его от Чад Его”²⁸¹.ИЗРАИЛЬ. О Наемáн! Наеман! Дышеш Духом Параклитовым²⁸², с высоты силою Его облеченный. И что есть Дух Утѣшитель, если не чистое СЕРДЦЕ, от мрака грѣховнаго воззванное? Аки в солнцѣ СОЛНУШКО, Зѣница его, во вкус и прозорливость сїяющее.Сей есть живый СИЛОА́М²⁸³ и родная СОФЇ́А²⁸⁴, видящая ДВОЕ и глаголющая Странное²⁸⁵.НАЕМА́Н. Тѣмже, о Израилю, идуще новым святаго Духа путем: Ищите и Обрящете²⁸⁶. Се вся полезная суть возможна, и возможная – полезна.ѲА́РРА. Мнѣ бы хотѣлось быть оным Пáпою и сочетать во одной Ипóстаси Первосвященство и Царство²⁸⁷.МИХАИЛ. О славолюбный Зáра²⁸⁸! Куда тебе ДУХ воскриляет? Но притом приснопамятно будь сїе:“Кто, яко БОГ?”²⁸⁹ѲА́РРА. Развѣ же БОГ не хощет, чтоб мы были Богом²⁹⁰?МИХАИЛ. О Ѳарра! что радостнѣе святому ДУХУ, как тое, чтоб нам всѣм стать Богом²⁹¹?ѲА́РРА. О Михаил! Се ты странное воспѣл!МИХАИЛ. Если оно святому Духу прїятное, тогда во истину странное и преславное. Он един есть любопытная Осéлка, показующая чистое Злáто, нареченна Римски INDEX²⁹². И в сїю-то мѣть ударяет сїе Пáвлово Слово:“Докімáзете пáнта…”²⁹³“Вся испытайте, благая же прїемлите”²⁹⁴.Аще же гнушается ОНЫЙ ГО́ЛУБ, тогда оно бывает Мїрскóе, мóдное, и в таком смыслѣ óбщее, в какóм разумѣет Петр святый, глаголя сїе:“Господи, николиже ядóх скверно”²⁹⁵.Сквéрно, в Римском же лежит “COMMUNE²⁹⁶, Е́ллински κοινὸν²⁹⁷, разумѣй COENUM²⁹⁸, сирѣчь Блáто, грязь, мéрзкое, мїрскóе…ѲА́РРА. Вить же славы искать Дух святый не запрещает?МИХ[АИЛ]. “Слава в студѣ их…”²⁹⁹ Видиш, что студная слава запрещается. За добрую же славу лучше желает Пáвел умрѣть, нежели еé испразнить³⁰⁰. Оная слава есть тѣнь, а сїя Финикс³⁰¹. Оную хватáют Псы на водѣ Сирéнской³⁰², Сїю же прїемлют Чáда Божїя во Авраáмлей Гáвани. Суетна слава, тщетная прибыль, сласть ядовита, се три суть, суть А́дскїя Горячки и Ехиднины³⁰³ Дщери, нечестивому сердцу во опаленїе. Но Сущая СЛАВА, истинная прибыль, СЛАСТЬ не притворна, се сїи суть Духа святаго Невѣсты, во обятїях своих чистую душу услаждающїя.ѲА́РРА. Угадал ли я, что по Правилу Израилскому пустая слава есть труднѣе истинныя?МИХ[АИЛ]. Тфу! Как же не труднѣе Псу схватить тѣнь, нежели истинный Кус³⁰⁴? Вот пред тобою Яблонь! Схвати мнѣ и подай тѣнь. Но самое тѣло Ея вдруг обнять можеш.ѲА́РРА. Не только, но и плод сорву. Се тебѣ с нея прекрасное Яблоко! Благовонное! Дарую тебѣ. В нем обрящешь столько яблочных Вертоградов, сколько во Все-вселéннѣй Коперникáнских Мїров. Вот тебѣ от мене награда! За твое доброе Слово!МИХ[АИЛ]. Если бы ты мнѣ Все-вселенну дарил по плоти, я бы отказался. И малыя Сторóнки, моея Мáтери Малороссїи³⁰⁵, и одной Ея Горы, не взял бы. Гдѣ мнѣ Еé дѣвать? Тѣлишко мое есть маленькая Кучка, но и та мнѣ скучна. Что есть плоть, если не Гора? Что Гора, если не Горесть? “КТО, ЯКО БОГ?”³⁰⁶Что сладчае и легчае, и вмѣстнѣе, как ДУХ? Сердце мое вкушает ЕГО без грусти, пьет без омерзѣнїя, вмѣщает без труда, носит без досады. Душа моя в Духа, а Дух в Сердце мое преобразился. Боже сéрдца моего³⁰⁷! О Часть моя всесладчайшая³⁰⁸! ТЫ Един мнѣ явил ДВОЕ: сѣнь и безвѣстную ТАЙНУ. ТЫ еси ТАЙНА моя, вся же плоть есть сѣнь и Закрóв твой³⁰⁹. Всяка плоть есть риза твоя, сѣно и пепел, ТЫ же тѣло, Зéрно, Ѳимїáм, Стáкти и Касїа³¹⁰, пречистый, нетлѣнный, вѣчный. Все тебѣ подобно, и ты всему, но ничтоже есть тобою, и ты ничемже, кромѣ тебе. Ничтоже, якоже ТЫ³¹¹. “КТО, ЯКО БОГ?”³¹²О Ѳарра! Что плачеши? Чего ищешь в ПА́ПСТВѢ? Духа? Или Плóти? Дух сего Христá Божїя вдруг, как Мóлнїю, прїять можешь. Но Престóлы, Палáты, Колесницы, Сребро и Злато… все сїе есть плоть, гора, труд и горесть. Не прикасайся сему. Восходящее, высокое в нем и Божественное, Оное да будет твое. Сїе-то есть истинное Единство и Тóждество, и Легкость, и Нужность быть Причастником не плоти, но Духа. Протчее же все есть тѣнь, вода и бѣда… Хочеш ли быть Христóм? К чему ж тебѣ свышше соткáн Его Кафтáн? К чему плоть Его? Имѣешь собственную. Возми ты от стрáнника сего то, что сам тебѣ подносит. Вот ОНО!“ДУ́НУ, ПРЇИМИТЕ ДУХ СВЯТ”³¹³.Сим образом будешь Едино и тóжде с ним, якоже он со ОТЦЕМ твоим. Неужели ты Кафтáн и плоть дѣлаешь Христом? и хватáя на потокѣ тѣнь, умножаешь число не чад Божїих, но оных псов³¹⁴: “Отъяти хлѣб чадом и поврещи псом”³¹⁵. Ах! Блюдись от сих псов, от злых дѣлателей³¹⁶. Не дѣлай Благим зла, а плóти Богом. Уклонися от зла и сотвори Благо³¹⁷, и будешь в числѣ Чад оных:“Елицы же прїяша Его, даде им область Чáды Б[ожїи] б[ыти]…”³¹⁸Хочешь ли быть Царем? На что ж тебѣ Елéй, вѣнец, скиптр, гвáрдїа? Сїя есть тѣнь и Мáска. Достáнь же себѣ свышше Сердце Царское. Сим образом будешь Едино с Царем твоим. Дух Правды, он-то есть Сердце Царéво³¹⁹. Правда утверждает Престолы сильных³²⁰ и обладает нарóдами. И что сильнѣе ЕЯ? Кто, яко ПРАВДА³²¹? Сей есть истинный Царь и Господь, Твердь и Крѣпость, Елей и МИЛОСТЬ. Сей Дух да царствует в тебѣ! и Милостїю Вышняго не подвижишся³²². На вот тебѣ Царя без Мáски!“ЦАРЬ УПОВАЕТ на ГОСПОДА”³²³.“Помáза нас БОГ ДУХОМ”³²⁴.“ДУХ ГОСПОДЕНЬ на мнѣ”³²⁵.Хочешь ли быть Пáвлом Ѳивéйским³²⁶? Антóнїем Египетским³²⁷? или Сáвою Освященным³²⁸? Лицемѣре! к чему ж тебѣ финикова Епанча Пáвлова? К чему Антóнїевска борода? а Сáвин Монастырь? Капишóн Пахóмїев³²⁹?.. Сей есть один только монáшескїй Маскарáд. Кая ж польза сею Мáскою сокрывать тебѣ мїрское твое сердце? Да явишися Человѣком? Уклонися от зла³³⁰. Оставь тѣнь. Стяжи себѣ Мужей оных Сердце. В то время, вдру[г], как молнїа, преобразишся во всѣх Их. Бѣгай молвы, объемли Уединенїе, люби Нищету, цѣлуй ЦѢЛОМУДРЕННОСТЬ, дружись со Терпеливостью, водворися со Смиренїем, ревнуй по Господѣ Вседержителѣ. Вот тебѣ Лучи Божественнаго Сéрдца их! Сїе И́го велми Благо и Легко есть³³¹. А наживать странный и Маскарáдный Гáбит³³², забродить в Нитрїйскїя Гóры³³³, жить между вóющими волками и Змїями, сїе не Бремя ли есть? Ей! не удобоносимое, тѣм что глупое и не нужное. Скажу:“Χαλεπὰ τὰ κακὰ”³³⁴.ѲА́РРА. А Елиссéй? не просит ли Епанчи от Илїи³³⁵?МИХ[АИЛ]. Епанча оная нѣсть мертвых, но живущих во Предѣлах ВѢЧНОСТИ. В ней все новое вмѣсто вéтоши. Чол ли ты у Исáїи Одежду Веселїя³³⁶? вот она!“Под сѣнїю Руки моея покрыю тя”³³⁷.Не Елиссéй ли просит? “Да будет Дух, иже в тебѣ, сугуб во мнѣ”³³⁸. Как же дал бы Он просящему вмѣсто Хлѣба Камень? Сей есть Дух Вѣры³³⁹, Дух сугуб, Дух, открывающїй ДВОЕ³⁴⁰, Дух, раздѣляющїй Їордáнскїя струи³⁴¹, Дух, Богоявляющїй сверх Сирéнских вод плáвающее и выникшее ЖЕЛѢЗО³⁴². Оно-то есть из-под-потопный Холм. Обитель вѣрныя Голубицы. Гáвань, Лóно и Кифа Авраáмля³⁴³. Спасенїе от Потопа. “Да возрадуется Душа моя во Господѣ. Облече бо мя в Ризу спасенїя…”³⁴⁴ Вот от потопа Епапча!Самый Ковчéг есть то нерукотворенная СКИ́НЇА³⁴⁵, златотканными вѣтрилами от дождéвных тучей покрывающая лучше, нежели Мáнтель³⁴⁶. На сїю-то СКИ́НЇЮ тóнко издалéча взирает Илїинá Шинéль, или Бурка, оттворившая Їордáнскую СУ́ШУ и спасшая Елиссéя от омочéнїя³⁴⁷. Желѣзо же тайно блистает на Твердь, на твердую, Матерую Землю и Сушу, а Суша тихо возвóдит нас на Аввакумовскїй оный СЇО́Н, сирѣчь Обсерватóрїум³⁴⁸ (Терéм):“На Стрáжѣ моей стáну и взыйду на КАМЕНЬ”³⁴⁹.Вот тебѣ ОДЕЖДА и НАДЕЖДА! Носи здоров! Она есть Дух сугуб, видящїй ДВО́Е³⁵⁰. А Илїину Бурку гдѣ тебѣ взять? Χαλεπὰ τὰ κακὰ³⁵¹.ѲА́РРА. Велми благодарю тебѣ за сїю РИ́ЗУ. А без нея чем бы я был в Буркѣ? вот чем! Лицемѣр, Лже-Илїá, пророчїй И́дол. Что же? Ковчег преиспóлнен есть всякїя животины. Хотѣлось бы мнѣ быть хорошенькою в нем коéю-то Птицею. Как думаешь?МИХ[АИЛ]. Ковчег, есть он Цер´ ковь Израилская. Люби Еé и молись. Аще дóбрѣ просиши, прїймеши³⁵². Проси во Имя Христово, все вдруг получиш. Не забывай никогда сего: “Χαλεπὰ τὰ κακὰ”³⁵³.ИЗРАИЛЬ. Слушай, Ѳáрра! не желаешь ли быть Кабанóм?ѲА́РРА. Пропадай он! я и велблюдом быть не хочу. Е́ленем быть? Я бы хотѣл, а лучше Птицею.

Чиста Птица Голубица таков Дух имѣет:Буде мѣсто гдѣ не чисто, тамо не почїет.Развѣ трáвы и Дубравы, и сѣнь есть от Зноя:Там прїятно и прохладно Мѣсто Ей Покоя³⁵⁴.

Так и Дух святый не почивает, развѣ в чистом Сердцѣ, при водѣ тихой и прозрачнѣй, живой и тайнѣй.“Вода Глубока, Совѣт в сердцѣ МУЖА…”³⁵⁵О Мире наш! Мужу и Лóно! Христе Їисусе! Явися людем твоим, во водах Сирéнских обуреваемым. Но растолкуй мнѣ, о Израилю, кое то есть Сердце и Дух, преображающїй Естество наше во вéпров?ИЗРАИЛЬ. Пес хватает тѣнь³⁵⁶, а Сердце, дóлняя мудрствующее, есть вепр. Не мыслит Горняя, развѣ точїю о Брашнѣ и чревѣ сердце Хáмское любомудрствует³⁵⁷. Если имѣеш Израилское Око, оглянься на Предѣлы Гергесéнскїя. Вот тебѣ великое стадо Свиннóе³⁵⁸! Провидиш ли, что, минуя Брег, всѣ утóпли во водах³⁵⁹? Что есть Брег, если не Господь мой? Сами просят, да прейдет проч от Предѣл их³⁶⁰. Блато и воду Сирéнскую возлюбили, паче СЛАВЫ БОЖЇЯ³⁶¹. Грязь любить, есть то быть вéпром.Ганяться за нею: есть то быть Псом³⁶², вкушать ея: есть то быть Змїем³⁶³. Хвалить еé: есть то воспѣвать лестныя Сирéнскїя пѣсеньки. Любомудрствовать о ней: есть то мучиться Легеóном бѣсов³⁶⁴. Не Земля ли раждает и Звѣри, и скоты, и гады, и мухи? Так-то и сердце земное преображает нас в разныя нечистыя Звѣри, скоты и Птицы. Чадами же Божїими творит чистое сердце, вышше всей тлѣни возлетѣвшее. Сердце златожаждное, любящее мудрствовать об одних кошельках, мѣшках и чемодáнах, есть сущїй велблюд, любящїй пить мутную воду³⁶⁵ и за вюками не могущїй пролѣзти сквозь тѣсную дверь во Предѣлы вѣчности³⁶⁶. Сердце есть Кóрень и существо. Всяк есть тѣм, чїé есть сердце в нем. Вóлчее сердце есть родный волк, хотя лице и не волчее. Если перейшла в нея сила, тогда Сталь точным Магнитом стáла. Но Рута Рутой перестала быть, как только с нея Спирт и силу вывесть. Сїе есть Сердце и Существо Травы. Афедрóн³⁶⁷ со всяким своим Лицем есть афедрóн. Но Храм Божїй всегда есть вмѣстилищем Святынѣ, хотя вид имѣет блудных домов. Женская плоть не мѣшает быть Мужем Мужескому Сердцу. Сердце, востекающее с Давидом на Горняя³⁶⁸, оставляющее велблюдам и Сирéнам со Чадами их мутныя и морскїя вóды, жаждущее Давидовскїя, утолившїя Самарянкѣ жажду, ОНЫЯ ВОДЫ³⁶⁹:“Кто мя напоит ВОДОЮ?..”³⁷⁰“Господи, дажд ми сїю воду…”³⁷¹Таково Сердце не О́лень ли есть? Дáром, что рогов не имѣет. Рóги и кожа Олéнья есть плоть и тѣнь. Надѣнь кожу его с рогами, без сердца его, и будешь Чучела его. Смѣшнá Пустошь, не только χαλεπὰ τὰ κακὰ³⁷².Сердце, трудолюбствующее с Мужем Руѳиным Воóзом³⁷³ на Гумнѣ Библéйном, очищающее от полóвы вѣчное ЗЕ́РНО святаго ДУХА на Хлѣб, СЕРДЦЕ Изрáилское укрѣпляющїй, скажи, не ВОЛ ли есть млатящїй? В любезной моей Унгáрїи³⁷⁴ волáми молотят. И что ж воспящает Лукѣ быть волóм³⁷⁵? Не думай, будьто до плотских волов вздорная сїя истина касается:“Волу молотящу да не заград[иши] Уст”³⁷⁶.“Сердце, воцарившееся над Звѣрскими бѣшенствами и над волею своею, растерзающее всякую власть и Славу³⁷⁷, востающую на Бога, дерзающее в нищетѣ, в гоненїях, в болѣзнях, во смерти, не сей ли есть Скимен Львов Їуда от тѣх³⁷⁸: “Ярятся, аки Львóве”³⁷⁹. “Бѣгает нечестивый никомуже гонящу, Праведник же дерзает, аки Лев”³⁸⁰. Что ж мѣшает Мáрку быть львом³⁸¹? К таким-то Богосердéчным Скимнам, аки Лев, тако возревéт Господь: “Востани! и измлати их, Дщи Сїóня, яко рóги твоя положу (осную) желѣзны, и пáзнокти твоя положу мѣдяны, и истончиши Люди…”³⁸² Вот Рев! Львинаго Щенкá, от тридневнаго сна воскрешающїй, как написано:“Возлег почи, Кто воздвигнет Его?”³⁸³Сердце, выспр сверкающее, как молнїя, постигающее и низвергающее всякїя пернáтыя Мéчты и замысловатыя стихїйныя Думы: не СОКО́Л ли есть? Послушай Сокóльяго виска. “‘Аще вознесешися, якоже Орéл, и оттуду свергу тя’, – глаголет Господь”³⁸⁴.Сердце, парящее на пространство высоты небесныя, люблящее свѣт и вперяющее Зѣницу Очей во блеск полуденных Лучей, в самое Солнца Солнушко Оное: “В Солнцѣ положи селенїе свое”³⁸⁵, не благородный ли есть Орел с Напéрсником³⁸⁶? Ей, не от Рóда Он подлецóв сих: “Не вѣм Орла, паряща по воздуху. Глупцá, высокомудрствующа по стихїам”³⁸⁷.“Аще вознесеш[ися], яко Орел, и оттуду свергу тя…”³⁸⁸А не Гóрлица ли есть Сердце, люблящее Господа, по нему Единому ревнующее, святыя Надéжды Гнѣздо в нем обрѣтшее³⁸⁹? Послушай Гласа Ея. “Ревнуя поревновах по Господѣ Б[озѣ]…”³⁹⁰ “Жив Господь мой, жива и Душа моя”³⁹¹. А тот Глас не Ея ли есть? “Истáяла мя ревность моя…”³⁹² “Видѣх не разумѣвающїя, и истáях”³⁹³. На вот тебѣ Лик, или Хор, Гóрлиц! “Се вся оставихом и вслѣд тебе идохом”³⁹⁴.Знай, что Библїа есть Вдова, Гóрлица, ревнующая и воздыхающая во Пустынѣ о едином оном Мужѣ: “БОГ Любви есть…”³⁹⁵ У сея-то вдовицы не оскудѣвает Чвáнец Елéя³⁹⁶, сирѣчь Милости, Любви и Сладости, если посѣтит Ее Кто, Духа Пророческаго Дары имущїй. Кто благ? или кто мил, кромѣ Бога? Сей Един есть не оскудѣвающїй. “Вся преходят, Любви же – ни”³⁹⁷.Взглянь мнѣ, пожалуй, на Магдалéну. Библїи Сердце есть Сердцем Гóрлицы сея. При Елéйной ЛАМПА́ДѢ не спит, тужит и воздыхает. О чем? Что безсмертнаго Жениха умертвили, что в Библейной Его ЛАМПА́ДѢ ничего милаго и свѣтлаго не найшли нощныи враны сїи, кромѣ трупа гнилаго сего: “Воззрят нань, егоже прободоша”³⁹⁸. Что, кромѣ риз Его, не нашли в ризах Его ни Смирны, ни Стáкты, ни Касїи³⁹⁹, сирѣчь одѣющагося оными ризами⁴⁰⁰. Плачет пустынолюбная Горлица сїя о буйных Дѣвах со Їеремїею, воспѣвая жалостную пѣсеньку оную: “Очи мои излїястѣ воду, яко оскудѣша добрыя Дѣвы”⁴⁰¹.Блаженны мы, о Ѳарра! яко Глас Гóрлицы слышан в маленькой Земéлькѣ нашей⁴⁰². Ах! Сколько тогда Гóрлиц было, когда говорил Павел: “Обручих вас Единому Мужу чистую Дѣву”⁴⁰³, и протчая. О обуялыя и бѣдныя Гóрлицы со Чвáнцем своим оныя!“Идите ко продающим”⁴⁰⁴ и протч[ая].Без милости Милаго, а без твоего же преподобїя нигдѣ не обрящеши онаго Преподобнаго МУЖА⁴⁰⁵:“Удиви Господь Преподобнаго своего”⁴⁰⁶.Напослѣдок, не Гóлуб ли тебѣ есть Сердце, видящее ДВОЕ? Сердце, узрѣвшее сверх непостоянности Потопных вод Исáїевскую Твердь, Брег и Гáвань оную:“Царя со Славою узрите, иОчи ваши узрят ЗЕМЛЮ издалеча”⁴⁰⁷.Сїе чистое Сердце, верх всея Дряни возлетѣвшее, есть Гóлуб чистый, есть Дух святый, Дух вѣдѣнїя, Дух благочестїя, Дух Премудрости, Дух Совѣта, Дух нетлѣнныя Славы⁴⁰⁸, Дух и КАМЕНЬ ВѢРЫ⁴⁰⁹.Вот почему Христос не рукосѣчною и Адамáнтовою Гáванью нарицает святаго ПЕТРА⁴¹⁰! По СЕРДЦУ ЕГО…⁴¹¹ѲА́РРА. О СЕРДЦЕ!.. Что ж ты стал? Ступай далѣе!ИЗРА[ИЛЬ]. Израиль далѣе сей Гáвани не ходит. Се ему Дом, Гнѣздо и Кущи! водруженныя не на пѣскѣ, но на КИ́ФѢ⁴¹². Конец потóпу, Рáдуга и МИР есть КИ́ФА, на ней он возсѣл.

Inveni portum KЕ́PHAM. Caro, munde, valete!Sat me jactâstis. Nunc mihi Sancta quies⁴¹³.

“Прощай стихїйный потоп! – вѣщает Нóева Голубица. – Я почїю на ХОЛМА́Х СВЯТЫХ, обрѣтши Оливныя Кущи”.ѲА́РРА. О Сердце Голубиное! и Сердечный Гóлуб! Сей есть истинный ЇОНА, А́дом изблевáн во третїи День на Брег Гор Кáвказких. Сей Голуб есть истинный Ame´ricus Columbus⁴¹⁴, обрѣтшїй новую Землю. Не хочется и мнѣ отсюду итить. О Наемáн! Наеман! Дай! ну! стáнем и мы со Израилем в сей Гáванѣ. Оснуéм себѣ Кущи на сей КИ́ФѢ. А! а! Любезный мой Аввакум! Се нынѣ разумѣю пѣсеньку твою: “На Стражѣ моей стану и взыйду на КАМЕНЬ”⁴¹⁵. Сюда-то взирало твое Пророчее Око? Сїю-то КИ́ФУ издали наблюдала бодрая Стража твоя? Сюда-то Пѣсня твоя и нас манила? Блаженно Око твое! прозорливѣе труб Звѣздозóрных. Блаженны поющїя нам уста твоя! Блажен и Сїóн твой, или Зоро-Терéм⁴¹⁶, Пирамида и Столп твой, из коего высоты простиралися Лучи Очей Голубиных. Не отемнѣют Очи твои, не истлѣют Уста твоя⁴¹⁷, и не падет СТОЛП твой во вѣки вѣков.Прощайте на вѣки! дурно-мудрыя⁴¹⁸ Дѣвы, сладкогласные Сирéны, с вашими тлѣнными Очима, с вашею старѣющеюся Младостью, с младенческим вашим Долголѣтїем и с вашею, рыданїя исполненною Гáванью. Пойте ваши пѣсни людем вашего рода. Не прикасается Израиль Гергесéям. Свои ему поют Пророки. Сам Господь ему, яко Лев, возревéт⁴¹⁹, и, яко вихр Духа, возсвищет в крилѣх своих⁴²⁰, и ужаснутся Чада вод…⁴²¹Радуйся, КЕ́ФО моя, ПЕ́ТРЕ мой⁴²², Гáвань моя! Гáвань Вѣры, Любви и Надежды! Вѣм тя, яко не плоть и кровь, но свышше рожден еси⁴²³. ТЫ мнѣ отверзаеши ВРАТА во Блаженное ЦАРСТВО свѣтлыя Страны. Пятнадесятое Лѣто плаваю по Морю сему и се достигох ко Пристанищу тихому, в Землю святую, юже мнѣ открыл Господь Бог мой. Радуйся Градо-Мáти! Цѣлую тя, ПРЕСТО́ЛЕ любезныя Страны, не имущїя на путех своих⁴²⁴ бѣдности и сокрушенїя, печали и воздыханїя⁴²⁵.Се тебѣ приношу благїй Дар от твоих же вертоградов⁴²⁶! Кóшницу Грóздїя, и Смóквей⁴²⁷, и Орѣхов со Хлѣбом Пáсхи, во свидѣтельство, яко Путем Праотцев моих внїйдох во обѣтованную ЗЕМЛЮ.

Примітки

¹Очевидно, під цим ім'ям виступає сам Сковорода – "Даниїл Мейнгард".²Як припускав Леонід Махновець, під цим іменем може виступати Яків Правицький, бо він тут наймолодший, до того ж каже, що в дитинстві співав пісню «Сирен лестный окіана…», тобто 14-у пісню «Саду…» Сковороди, написану в 1762 р., тоді, коли Правицький був його учнем [Махновець Л. Григорій Сковорода. Біографія. – Київ, 1972. – С. 236–237].³Очевидно, це мешканець Бабаїв, єврей-вихрест Наеман Петрович. Слід зазначити, що біблійне ім'я Наеман (Неєман) могло набувати й символічного сенсу, як-от у Симеона Полоцького: "…нам очиститися ими от проказы душевныя, якоже Неєман євріанин очистися водами іорданскими от проказы тѣлесныя" [Полоцький С. Вечеря душевная. – Москва, 1681. – Арк. 38 (зв.); див. також: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 536; пор.: Ориген. Толкования к Евангелию от Иоанна // Ориген. О началах. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 439].⁴Трохи неточна цитата з Книги Суддів 6: 23. Пор.: ми1ръ тебЁ, не бо1йсz, не ќмреши.⁵Книга Псалмів 5: 10.⁶У грецькій міфології сирени – це морські чудовиська, напівжінки-напівптахи, що мешкали на острові десь між Італією та Сицилією. Вони зваблювали мореплавців на погибель своїми чарівними голосами. Сирени – надзвичайно поширений бароковий образ світових зваб. (Використано примітку з Хоткевича замість Ушкалова).⁷Натяк на одну з пригод Одіссея (Улісса): щоб якось пропливти повз сирен, він заліпив воском вуха своїх супутників (Одіссея, XII, 47–49): “Ти ж поуз них пропливи, заліпивши супутникам вуха / Воском медяним розм’яклим, щоб часом вони не почули / Співу того” [Гомер. Одіссея / Переклад із старогрецької Бориса Тена. – Харків, 2004. – С. 261]. Перегодом цю пригоду часто тлумачили в алегоричному сенсі як уміння людини не піддаватися світовим спокусам. “…Сягнеш мудрості тоді, – писав, наприклад, Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (ХХХІ, 2), – коли заткнеш вуха, і то не воском, що став у пригоді Уліссові та його супутникам: тут потрібна щільніша замазка” [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 122]. Починаючи з «Emblematum liber» (1531 р.) Андреа Альціаті (1492–1550), ця історія входить до репертуару емблематичної літератури [див.: Erdmann E. von. Unähnliche Ähnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722–1794). – Köln; Weimar; Wien, 2005. – S. 377]. На неї любили покликатися й українські барокові письменники. Скажімо, Іван Максимович у своєму «Театроні» писав таке: “Тѣм поучаєт Сократ: похоти плотскія, аки сирены морскія, должно преходити на образ Улисса, вложивши он в ушеса своя воск, безбѣдно прейде по водах их пѣнія” [Максимович І. Θέατρον, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. – Чернігів, 1708. – Арк. 115].⁸Парафраза Книги Псалмів 102 (103): 5. Пор.: њбнови1тсz ћкw џрлz ю4ность твоS.⁹Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 8–9. Пор.: съ нaми бг7ъ! Разумёйте, kзы1цы. Пор.: “Пріидите вси языцы, уразумѣйте” [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. – Київ, 1739. – Арк. 110].¹⁰Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 10. Пор.: и3 и4же ѓще совётъ совэщaете, разори1тъ гDь, и3 сло1во, є4же ѓще возглаго1лете, не пребyдетъ въ вaсъ, ћкw съ нaми бг7ъ.¹¹Книга пророка Ісаї 8: 13.¹²Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 13–14. Пор.: И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7е1ніе.¹³Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 14. Пор.: И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7е1ніе, ґ не ћкоже њ кaмень претыкaніz преткне1шисz, ниже2 ћкw њ кaмень паде1ніz.¹⁴Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 8: 15. Пор.: и3 сокрушaтсz, и3 прибли1жатсz, и3 ћти бyдутъ человёцы въ тверды1ни сyще.¹⁵Неточна цитата з Книги пророка Варуха 4: 4. Пор.: Блаже1ни є3смы2, ї}лю, ћкw ўгHднаz бг7у нaмъ раз{мна сyть.¹⁶Сковорода має на думці слова: не ћкоже њ кaмень претыкaніz преткне1шисz, ниже2 ћкw њ кaмень паде1ніz (Книга пророка Ісаї 8: 14).¹⁷Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 14. Пор.: И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7е1ніе.¹⁸Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 40: 31. Пор.: терпsщіи же гDа и3змэнsтъ крёпость, њкрылaтэютъ ѓки nрли2, потекyтъ и3 не ўтрудsтсz, по1йдутъ и3 не взaлчутъ.¹⁹Фразу не разумёю взято з Послання св. ап. Павла до римлян 7: 15.²⁰Можливо, це трохи неточна цитата з Книги Йова 13: 23. Пор.: научи2 мS.²¹Книга пророка Ісаї 8: 13.²²Книга пророка Ісаї 40: 6.²³Парафраза Книги пророка Ісаї 40: 8. Пор.: гlго1лъ же бг7а нaшегw пребывaетъ во вёки.²⁴Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 13–14. Пор.: ГDа си1лъ, того2 њсвzти1те, и3 то1й бyдетъ тебЁ въ стрaхъ. И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7е1ніе.²⁵Парафраза Євангелії від св. Луки 6: 44. Пор.: Всsко бо дре1во t плодA своегw2 познае1тсz.²⁶Пор.: “Добре літати, але кепсько сідати”; “Літає добре, а сісти не вміє” [Франко, № 30072, 30073].²⁷П’ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 34: 7.²⁸Парафраза Книги пророка Ісаї 8: 15. Пор.: и3 падyтъ, и3 сокрушaтсz, и3 прибли1жатсz.²⁹Книга пророка Ісаї 13: 21.³⁰Парафраза Книги пророка Ісаї 49: 26. Пор.: ѓзъ гDь и3збaвивый тS.³¹Парафраза Книги пророка Ісаї 28: 16. Пор.: полагaю во њсновaніе сіHну кaмень многоцёненъ, и3збрaнъ, краеуго1ленъ.³²Книга пророка Ісаї 30: 15.³³Це – 4-а строфа 14-ої пісні «Саду божественных пѣсней».³⁴Це – варіант 7-ої строфи 14-ої пісні «Саду божественных пѣсней».³⁵У грецькій міфології сирени – це морські чудовиська, напівжінки-напівптахи, що мешкали на острові десь між Італією та Сицилією. Вони зваблювали мореплавців на погибель своїми чарівними голосами. Сирени – надзвичайно поширений бароковий образ світових зваб. (Використано примітку з Хоткевича замість Ушкалова).³⁶Очевидно, Сковорода має на думці згадувану в Біблії любов Божих синів до людських доньок: И#споли1ни же бsху на земли2 во дни6 њ1ны: и3 пото1мъ, є3гдA вхождaху сы1нове б9іи къ дще1ремъ человёчєскимъ, и3 раждaху себЁ: тjи бsху и3споли1ни, и5же t вёка, человёцы и3мени1тіи (Перша книга Мойсеєва: Буття 6: 4).³⁷Фразу паде1ніе и3 сокруше1ніе взято з Книги пророка Ісаї 51: 19.³⁸Лоно Авраамове – одна з місцин потойбічного світу, “где души праведных людей в Старом Тестаментѣ умерших чекали приходу Христа Мессіи” [Слово к народу каѳоліческому. – Почаїв, 1765. – Арк. 36 (зв.)], або місцина, де перебувають душі померлих немовлят (“Храняй младенця, Господи, в нынѣшнѣм житіи, в будущом же вѣцѣ уготовавый им пространство Авраамово лоно” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 746]). Лоно Авраамове може виступати також як синонім до слова “рай”. Пор.: “…на лонѣ Авраамли ты Боже всели, прегрѣшеныя вся отпустив, яко милосерд” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 779; або: “…понесюн у пазуху Авраамови у царство небесноє” [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. – Ньиредьхаза, 2006. – С. 149; див. про це: Аверинцев С. Лоно Авраамове // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. – Київ, 2007. – С. 132].³⁹Алегоричне тлумачення епізоду виходу богообраного народу з єгипетської неволі, коли Червоне море розступилося перед ізраїльтянами, а вояків фараона потопило (див.: Друга книга Мойсеєва: Вихід 14: 19–31).⁴⁰Див.: Євангелія від св. Матвія 7: 24–27.⁴¹Ковчег і потоп старі українські богослови тлумачили в цілій низці алегоричних стратегій. Так, Дмитро Туптало писав: “…Ковчег Ноєв в духовноє нам обученіє привести может, аллигорически (иносказателнѣ) того располагающа. Ноє образ єсть Христа, ковчег образ Церкве Христовы, потоп – гоненіє на Церковь. И инако: Ноє – Христос, ковчег – Пречистая Дѣва Богородица, пріємшая внутрь себе Христа, в ней вочеловѣчшася. Потоп – всеродная клятва, єюже погрузися весь мір… Паки инако: ковчег – человѣк, Ноє – душа, потоп – мір, во злѣ лежащ…” [Туптало Д. Лѣтопись // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. – Москва, 1842. – Ч. 4. – С. 269–270]. А ось як трактували Ноїв ковчег у набожній ліриці: “Витай, Христе наш, витай, утѣхо наша, / Витай, Спасителю, витай Откупителю. / Ти в Ноєвом ковчезѣ был фѣґурованій, / Жес мав принести покой пожаданій, / Як соцец голубица принесла оливный…” [Українсько-руський архів. Т. ІХ. Матеріяли до історії української пісні і вірші: Тексти й замітки / Вид. М. Возняк. – Львів, 1913. – С. 80].⁴²Сковорода має на думці слова: всплыве2 желёзо (Четверта книга царств 6: 6).⁴³Книга Йова 22: 16.⁴⁴Книга пророка Ісаї 13: 21.⁴⁵Книга пророка Ісаї 57: 20.⁴⁶Книга пророка Ісаї 48: 22; 57: 21.⁴⁷Сковорода має на думці слова: И# во вре1мz мно1го пти6цы и3 є4жеве, сwвы2 и3 врaнове возгнэздsтсz въ не1мъ: и3 возложaтъ нaнь ќже землемёрно пусты1ни, и3 nнокентavри вселsтсz въ не1мъ (Книга пророка Ісаї 34: 11).⁴⁸Сковорода має на думці слова: Скве1рныхъ же и3 бaбіихъ бaсней tрицaйсz (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 4: 7).⁴⁹Сковорода має на думці слова: t kдyщагw kдо1мое и3зы1де, и3 t крёпкагw и3зы1де слaдкое (Книга Суддів 14: 14).⁵⁰Книга пророка Осії 7: 11.⁵¹Книга пророка Михея 1: 8.⁵²Книга пророка Ісаї 48: 16.⁵³Книга пророка Ісаї 46: 12.⁵⁴Книга пророка Осії 7: 12–13.⁵⁵Парафраза Книги пророка Осії 11: 10. Пор.: В8слёдъ гDа и4мамъ ходи1ти: ћкw ле1въ возреве1тъ, поне1же то1й возреве1тъ, и3 ўжaснутсz ч†да во1дъ.⁵⁶Сковорода має на думці слова: Бyдеши бо ѓки пти1цы парsщіz птене1цъ tsтый (Книга пророка Ісаї 16: 2).⁵⁷Книга пророка Михея 1: 8.⁵⁸Книга пророка Михея 7: 17.⁵⁹Книга пророка Ісаї 16: 1.⁶⁰Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 14. Пор.: и3 зе1млю снёси вс‰ дни6 животA твоегw2.⁶¹Фраза ѓггєлы лю1тыми зринає в Книзі Псалмів 77 (78): 49.⁶²Фраза дёлателіе ѕлы1хъ зринає в Книзі Притч Соломонових 14: 22.⁶³Фраза њ1блацы безво1дни зринає в Соборному посланні св. ап. Іуди 12.⁶⁴Парафраза Соборного послання св. ап. Іуди 19. Пор.: тэле1сни душе1вни, дyха не и3мyще.⁶⁵Пісня над піснями 2: 12.⁶⁶Трохи неточна цитата з Книги пророка Ісаї 60: 8. Пор.: Кjи сyть, и5же ћкw њ1блацы летsтъ, и3 ћкw го1лубіе со птєнцы2 ко мнЁ;⁶⁷Неточна цитата з Книги Псалмів 17 (18): 12. Пор.: темнA водA во њ1блацэхъ воздyшныхъ.⁶⁸Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: ВодA глубокA совётъ въ се1рдцы мyжа.⁶⁹Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 4.⁷⁰Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: и3дёже бо ѓще бyдетъ трyпъ, тaмw соберyтсz nрли. Див. також: и3дёже тёло, тaмw соберyтсz и3 nрли (Євангелія від св. Луки 17: 37).⁷¹Трохи неточна цитата з Дій св. апостолів 8: 39. Пор.: ѓгг7лъ же гDень восхи1ти філjппа. Филип – один з перших дияконів Єрусалимської Церкви; його забрав на небеса янгол.⁷²Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 5: 24. Пор.: И# ўгоди2 є3нHхъ бг7у, и3 не њбрэтaшесz, зане2 преложи2 є3го2 бг7ъ. Єнох – син Яреда, патріарх допотопної доби, якого Бог забрав у Царство Небесне.⁷³Четверта книга царств 2: 11. Ілля – найбільший старозаповітний пророк; він вознісся в небо на вогненній колісниці.⁷⁴Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 2.⁷⁵Послання св. ап. Павла до євреїв 4: 14.⁷⁶Неточна цитата з Книги пророка Даниїла 14: 36. Пор.: И# ћтъ є3го2 ѓгг7лъ гDень за ве1рхъ є3гw2.⁷⁷Книга Псалмів 29 (30): 2.⁷⁸Євангелія від св. Івана 1: 14.⁷⁹Книга пророка Ісаї 53: 8; Дії св. апостолів 8: 33.⁸⁰Книга Псалмів 8: 2.⁸¹Очевидно, Сковорода має на думці слова Христа: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не бо1йтесz (Євангелія від св. Матвія 14: 27).⁸²Євангелія від св. Івана 14: 1.⁸³Очевидно, Сковорода має на думці слова: и3 џчи вaши ќзрzтъ зе1млю и3здале1ча (Книга пророка Ісаї 33: 17).⁸⁴Євангелія від св. Івана 14: 1.⁸⁵Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: кто2 дaстъ ми2 крилB⁸⁶Книга пророка Ісаї 33: 17.⁸⁷Книга пророка Ісаї 5: 1.⁸⁸Ідеться про онучку Ірода Великого й сестру Ірода Агрипи І-го, котра випросила в тетрарха Ірода Молодшого (Ірода Антипи) голову святого Івана Хрестителя (Євангелія від св. Марка 6: 17–28) [див. про це: Евсевий Памфил. Церковная история. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 39–40]. Історія “Іродової плясавиці” в літературі старої України в моральному ключі тлумачилась так: “Да слезимо Іродіадѣ и о поревновавших оной. Многа бо и нынѣ такова пиршества бываєт, аще и не Іоанн убиваєтся, но Христовы уды, и много лютѣйше. Не главу бо просят на блюдѣ, но душа возлежащих, єгда бо рабов себѣ творят и в беззаконная желанія приводят, и блудницы заграждают, не главу отємлют, но душю закаляют, прелюбодѣйства сотворяюще… Аще не дщи Іродіяна близ єсть, но оною плясавый тогда діавол…” [Алфа і Омега. – Супрасль, 1788. – Арк. 207; пор.: Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. – Київ, 1971. – С. 102].⁸⁹Єлизавета – дружина священика Захарії, мати Івана Хрестителя.⁹⁰Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 589, 700.⁹¹Пор.: “Не красна челобитная складом, складна указом” [Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – Москва, 1956. – Т. IV. – С. 464, 700].⁹²Еврипід. Фінікіянки, 469. Пор.: “Ἁπλός ὁ μῦθος τῆς ἀληθείας έφυ” [див.: Еврипид. Трагедии: В 2 т. – Москва, 1999. – Т. 2. – С. 167]. Ця думка не раз лунала й пізніше. Наприклад, Сенека писав у «Моральних листах до Луцілія» (XL, 4): “…мова, звернена на пошуки правди, повинна бути простою, без окрас. Інша річ – привселюдні виступи: тут не дослухаєшся правди”. А трохи перегодом (L, 12) Сенека цитує Еврипіда: “Якщо, за словами знаменитого трагіка, ‘мова правди проста’, то не гоже її заплутувати” [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 139, 163]. Ця Еврипідова фраза стала крилатою. Її можна потрактувати, зокрема, словами Петра Лодія: “Философ должен употреблять слова в собственном их значеніи, а переносное знаменованіе оных предоставлять ораторам и піитам, потому что должность философа есть научать и убѣждать; переносныя же рѣченія болѣе увеселяют, нежели научают, ибо они сильно увлекают дух от обращенія вниманія на истину” [Лодій П. Логическія наставленія, руководствующія к познанію и различенію истиннаго от ложнаго. – Санкт-Петербург, 1815. – С. 184].⁹³Пор. із настановою «Номоканона»: “Пѣснь, многих в преисподняя земли низведе не точію міряны, но и священики, иже, умягчивши себе, удобнѣ в блуд и в иныя многія скверныя страсти низвергошася. Пѣснь убо мірским єсть, да людіє собираются в церковь. Да не убо с гласом вопієніа молитву творим, но со всякою кротостію и вниманієм ума” [Номоканон, си єст Законоправилник. – Київ, 1629. – С. 153].⁹⁴У курсах поетики зазначалося, що “слова поет, поема й поезія походять від грецького слова ποιέω, що означає ‘творити’ [facere] чи ‘вигадувати’ [fingere]” [Prokopowicz Th. De arte poetica libri III ad usum et institutionem studiosae iuventutis roxolanae. Dictati Kioviae in orthodoxa Academia Mohileana. Anno Domini 1705. – Mohiloviae, 1786. – P. 13].⁹⁵Сковорода має на думці слова: Tве1рзши же, ви1дитъ nтрочA плaчущеесz въ ковче1жцэ, и3 пощадЁ є5 дще1рь фараHнz, и3 рече2: t дэте1й є3вре1йскихъ сіе2 (Друга книга Мойсеєва: Вихід 2: 6).⁹⁶Книга Псалмів 103 (104): 4; Послання св. ап. Павла до євреїв 1: 7.⁹⁷Книга Псалмів 142 (143): 5.⁹⁸Можливо, це парафраза Книги пророка Ісаї 49: 18; 60: 4. Пор.: Возведи2 њ1крестъ џчи твои.⁹⁹Книга пророка Ісаї 38: 14.¹⁰⁰Орфей (гр. Ὀρφεύς) – легендарний співець і поет. Його гра на арфі годна була зачаровувати все живе й неживе, навіть морські хвилі. Про магічну дію Орфеєвої музики йдеться в поезії Горація (Оди, І, 24; Про поетичне мистецтво, 302) [див.: Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. – Київ, 1982. – С. 34, 223], у «Метаморфозах» Овідія (Х, 88–146) [див.: Публій Овідій Назон. Метаморфози / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. – Київ, 1985. – С. 175–176], у «Георгіках» Вергілія (IV, 511–512) [Зеров М. Твори: У 2 т. – Київ, 1990. – Т. 1. – С. 206], в «Аргонавтиці» Аполлонія Родоського (Аргонавтика І, 23–27) [див.: Аполлоний Родосский. Аргонавтика / Перевод, введение и примечания Г. Церетели. – Тбилиси, 1964. – С. 5]. Зрештою, про це часто писали й перегодом, наприклад, Боецій («Розрада від філософії» ІІІ. М12) [див.: Боецій С. Розрада від філософії / Пер. з лат. А. Содомори; передм. В. Кондзьолки. – Київ, 2002. – С. 99]. В українській літературі перша згадка про Орфея зринає в перекладній хроніці Іоана Малали [див.: Чижевський Д. Антична література в старій Україні // Чижевський Д. Філософські твори: У 4 т. – Київ, 2005. – Т. 2. – С. 46]. За часів бароко про Орфея, чия музика зрушувала з місця скелі й вела за собою звірів, писали, наприклад, Софроній Почаський [див.: Почаський С. Εὐχαριστήριον, албо Вдяч- ность ясне превелебнѣйшому в Христѣ єго милости господину отцу кир Петру Могилѣ // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. – Київ, 1924. – С. 296], Афанасій Миславський [див.: Миславський А. Присвята кн. Д. М. Голіцину книги «Алфавит духовный» 1713 року // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. – Київ, 1924. – С. 501] та інші. Образ Орфея-співця міг на ту пору символізувати навіть Христа, як, приміром, в одному з казань Антонія Радивиловського: “Змышляют поетове, же Орфеус мовою своєю змягчал тигрисов и лвов. Христос Спаситель азаж не змягчал мовою своєю лвов и тигрисов? Змягчал” [Радивиловський А. Огородок Маріи Богородицы. – Київ, 1676. – С. 43].¹⁰¹Сковорода має на думці слова: ссaша ме1дъ и3з8 кaмене (П’ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 32: 13).¹⁰²Очевидно, Сковорода має на думці слова: ѕмjz возми2 въ рyку твою2 (Друга книга Мойсеєва: Вихід 7: 15).¹⁰³Книга Псалмів 109 (110): 7.¹⁰⁴Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 50: 4. Пор.: ГDь гDь дае1тъ мнЁ љзы1къ.¹⁰⁵Митрофан Довгалевський писав про символ таке: “…символ визначається як фігурне зображення, що яскраво, однією рисою передає характер і життя речі, яка мислить, на основі її подібності до речі, яка не мислить” [Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). – Київ, 1973. – С. 237–238]. На відміну від емблеми, символ мав замість епіграми короткий підпис [див.: Маслюк В. Латиномовні поетики і риторики XVII – першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. – Київ, 1983. – С. 178]. Як правило, символи поділяли на дві групи: піфагорійські та єгипетські. Піфагорійські символи окреслювали як “уславлені афоризми, втілені в метафоричні висловлювання”, а єгипетські – як “вирізьблені знаки або малюнки, створені єгиптянами для таємних священнодійств” [Крекотень В. І. Київська поетика 1637 року // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI–XVIII ст. – Київ, 1981. – С. 139].¹⁰⁶Це – емблематичний образ «Ластовица над морем лѣтающая» (підпис: “Ищет индѣ себѣ пребыванія для зимы. Alio hybernaculum”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт- Петербург, 1788. – С. 78–79].¹⁰⁷Книга пророка Ісаї 38: 14.¹⁰⁸Парафраза Книги пророка Аввакума 2: 1. Пор.: На стрaжи мое1й стaну, и3 взы1ду на кaмень, и3 посмотрю2 є4же ви1дэти.¹⁰⁹Очевидно, Сковорода має на думці слова: и3 воззрsтъ на сіHнъ џчи нaши (Книга пророка Михея 4: 11).¹¹⁰Сковорода подає тут опис 43-ї емблеми зі збірника Германа Гуго «Рiа desideria» (Антверпен, 1624) (між сторінками 378–379) [див. про це: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. – Харків, 2004. – С. 248].¹¹¹Трохи неточна цитата з Апокаліпсису 12: 14. Пор.: И# дан† бы1ша женЁ двA крил† nрлA вели1кагw.¹¹²Сковорода має на думці слова: И# и3спусти2 ѕмjй за жено1ю и3з8 ќстъ свои1хъ во1ду ћкw рэкY, да ю5 въ рэцЁ потопи1тъ (Апокаліпсис 12: 15).¹¹³Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: кто2 дaстъ ми2 крилB¹¹⁴Книга пророка Ісаї 38: 14.¹¹⁵Неточна цитата з Книги пророка Захарії 4: 6. Пор.: не въ си1лэ вели1цэй, ни въ крёпости, но въ д©э мое1мъ, гlетъ гDь вседержи1тель.¹¹⁶Книга пророка Захарії 9: 9. Див. також: Рaдуйсz, дщи2 сіHнова, ѕэлw2, проповёдуй, дщи2 їеrли1мова, весели1сz и3 преукрашaйсz t всегw2 се1рдца твоегw2, дщи2 їеrли1млz (Книга пророка Софонії 3: 14).¹¹⁷Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 13. Пор.: ±же и3 глаго1лемъ не въ науче1ныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ науче1ныхъ д¦а с™aгw.¹¹⁸Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 12: 3–5. Пор.: И# вёмъ таковA человёка... Њ таковёмъ похвалю1сz.¹¹⁹Книга Псалмів 54 (55): 7.¹²⁰Неточна цитата з Євангелії від св. Луки 2: 10. Пор.: се1 бо, бlговэствyю вaмъ рaдость ве1лію.¹²¹Євангелія від св. Матвія 28: 6; Євангелія від св. Марка 16: 6; Євангелія від св. Луки 24: 6.¹²²Євангелія від св. Матвія 28: 7.¹²³Сковорода має на думці підпис під емблемою «Ластовица над морем лѣтающая»: “Ищет индѣ себѣ пребыванія для зимы. Alio hybernaculum”.¹²⁴Книга пророка Ісаї 38: 14.¹²⁵Книга пророка Ісаї 38: 14.¹²⁶Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 47. Пор.: вторы1й чlвёкъ гDь съ нб7се2.¹²⁷Книга пророка Ісаї 38: 14.¹²⁸Очевидно, це парафраза Книги пророка Ісаї 38: 19. Пор.: Живjи же возблагословsтъ тS.¹²⁹Книга пророка Ісаї 38: 14.¹³⁰Парафраза Книги пророка Ісаї 38: 14. Пор.: и3 ћкw го1лубь, тaкw поучyсz.¹³¹Книга пророка Ісаї 38: 19.¹³²Друге послання св. ап. Павла до коринтян 5: 16.¹³³Це – 482-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Голуб на горѣ, окруженной морем» (підпис: “Опочиваю на постоянствѣ. In constantia quiesco” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 122–123].¹³⁴Сковорода дуже любив цю старовинну латинську епіграму [про її генезу див.: Циганок О. “Inveni portum…”: форми сприйняття однієї античної епіграми у творчості Григорія Сковороди // Циганок О. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві XVI–XVIII ст. – Київ, 1999. – С. 74–86]. До речі, ця епіграма була добре відома в українській літературі й до Сковороди. Наприклад, вона є в курсі поетики Митрофана Довгалевського.¹³⁵Книга Псалмів 76 (77): 6.¹³⁶Книга Псалмів 39 (40): 3.¹³⁷Книга Псалмів 60 (61): 3.¹³⁸Парафраза Книги Псалмів 17 (18): 3. Пор.: гDь ўтвержде1ніе мое2, и3 прибёжище мое2. Див. також: гDи, кaменю мо1й и3 ўтвержде1ніе мое2 (Друга книга царств 22: 2).¹³⁹Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 14.¹⁴⁰Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 11.¹⁴¹Друге послання св. ап. Павла до коринтян 5: 16.¹⁴²Ім’я Йона (євр. yônâ) означає “голуб” [див.: The Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. – Peabody, Mass., 1999. – P. 401]. “Голубиця” – перше значення імені Йона, що його фіксують і старі українські словники. Див., наприклад: “Іона: голубица, пустошачій або помножаючій, множачій, прикладаючій” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 417]. Як стверджував свого часу Віктор Іваницький, пояс- нення єврейських імен Сковорода міг брати з додатка до Єлизаветинської Біблії [див.: Іваницький В. Жидівська мова у Г. С. Сковороди // Збірник праць Жидівської історико- археографічної комісії Всеукраїнської Академії наук. – Київ, 1928. – Кн. 1. – С. 98–104 (Збірник історико-філологічного відділу Української Академії наук, № 73)]. Зрештою, це була узвичаєна практика. Пригадаймо, що писав із цього приводу Феофан Прокопович: “Значення власних імен з єврейської мови матимеш з тих пояснень, що даються у Святому Письмі…” [Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософ- ські твори: У 3 т. – Київ, 1979. – Т. 1. – С. 167].¹⁴³Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16: 17–18. Пор.: бlже1нъ є3си2, сjмwне, вaръ їHна, ћкw пло1ть и3 кро1вь не kви2 тебЁ, но nц7ъ мо1й, и4же на нб7сёхъ... ты2 є3си2 пе1тръ, и3 на се1мъ кaмени сози1жду цRковь мою.¹⁴⁴Сковорода має на думці слова: кaмень же порази1вый тёло бы1сть горA вели1ка и3 напо1лни всю2 зе1млю (Книга пророка Даниїла 2: 35).¹⁴⁵Ідеться про візію “нового Єрусалима”. Пор.: И# ѓзъ їwaннъ ви1дэхъ грaдъ с™ы1й, їеrли1мъ но1въ сходsщь t бг7а съ небесе (Апокаліпсис 21: 2).¹⁴⁶Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 6. Пор.: И# рече2 бг7ъ: да бyдетъ тве1рдь посредЁ воды2, и3 да бyдетъ разлучaющи посредЁ воды2 и3 воды.¹⁴⁷Сковорода має на думці слова: Пaки подо1бно є4сть цrтвіе нбcное человёку купцY, и4щущу до1брыхъ би1серей, и4же њбрётъ є3ди1нъ многоцёненъ би1серъ, ше1дъ продаде2 вс‰, є3ли6ка и3мsше, и3 купи2 є3го2. (Євангелія від св. Матвія 13: 45–46).¹⁴⁸Сковорода має на думці слова: И#ли2 кaz женA и3мyщи де1сzть дрaхмъ, ѓще погуби1тъ дрaхму є3ди1ну, не вжигaетъ ли свэти1льника, и3 помете1тъ хрaмину, и3 и4щетъ прилёжнw, до1ндеже њбрsщетъ; и3 њбрётши созывaетъ други6ни и3 сосёды, глаго1лющи: рaдуйтесz со мно1ю, ћкw њбрэто1хъ дрaхму поги1бшую (Євангелія від св. Луки 15: 8–9).¹⁴⁹Фразу правол{чныz стрёлы мHлніины взято з Книги Премудрості Соломонової 5: 21.¹⁵⁰Пор.: “Летала высоко, а села недалеко” [Пословицы русского народа / Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 733].¹⁵¹У міфах про Троянську війну (див. «Енеїду» Вергілія ІІ, 1–268) сказано, що на десятий рік облоги Трої ахейці здобули місто, сховавшись усередині спорудженого за порадою Одіссея величезного дерев’яного коня, якого троянці сприйняли за дарунок і власноруч затягли до міста. Отож, “троянський кінь” (equus trojanus) означає “підступний намір”. Окрім того, це – емблематичний образ. Див., наприклад, 174-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Троянскій конь» (підпис: “Под видом вѣры. Под предлогом благочестія. Specie religionis”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Пе- тербург, 1788. – С. 44–45]. Однак Сковорода абстрагується тут від цього значення.¹⁵²Книга Псалмів 61 (62): 12.¹⁵³Імперіал – російська золота монета вартістю п’ять (“пятирублевый империал”) або десять (“десятирублевый империал”) рублів. Чеканилася з 1755 р.¹⁵⁴Тобто Христос. “Новим (другим) Адамом” називають Христа. Див., наприклад, у книзі «Алфа і Омега»: “…Новый Адам Христос есть…” [Алфа і Омега. – Супрасль, 1788. – Арк. 610 (зв.); пор.: Сакович К. Трактат про душу // Пам’ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI – початок XVII ст. – Київ, 1988. – С. 482; Винницький І. Катихисіс, албо Наука христіанскія. – Унів, 1685. – Арк. 17; Туптало Д. Поученіє о четвероконечном крестѣ // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. – Москва, 1842. – Ч. 3. – С. 469].¹⁵⁵Пісня над піснями 4: 11.¹⁵⁶Натяк на одну з пригод Одіссея (Улісса): щоб якось пропливти повз сирен, він заліпив воском вуха своїх супутників (Одіссея, XII, 47–49): “Ти ж поуз них пропливи, заліпивши супутникам вуха / Воском медяним розм’яклим, щоб часом вони не почули / Співу того” [Гомер. Одіссея / Переклад із старогрецької Бориса Тена. – Харків, 2004. – С. 261]. Перегодом цю пригоду часто тлумачили в алегоричному сенсі як уміння людини не піддаватися світовим спокусам. “…Сягнеш мудрості тоді, – писав, наприклад, Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (ХХХІ, 2), – коли заткнеш вуха, і то не воском, що став у пригоді Уліссові та його супутникам: тут потрібна щільніша замазка” [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 122]. Починаючи з «Emblematum liber» (1531 р.) Андреа Альціаті (1492–1550), ця історія входить до репертуару емблематичної літератури [див.: Erdmann E. von. Unähnliche Ähnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722–1794). – Köln; Weimar; Wien, 2005. – S. 377]. На неї любили покликатися й українські барокові письменники. Скажімо, Іван Максимович у своєму «Театроні» писав таке: “Тѣм поучаєт Сократ: похоти плотскія, аки сирены морскія, должно преходити на образ Улисса, вложивши он в ушеса своя воск, безбѣдно прейде по водах их пѣнія” [Максимович І. Θέατρον, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. – Чернігів, 1708. – Арк. 115].¹⁵⁷Трохи неточна цитата з Книги пророка Єремії 8: 7. Пор.: є3рwдjа на небеси2 познA вре1мz свое2.¹⁵⁸Гр. πελαργός.¹⁵⁹Лат. сiconia.¹⁶⁰Пол. bocian.¹⁶¹На Україні цей птах має понад півсотні імен. Приміром, Василь Голобородько у своїй поезійній книзі «Українські птахи в українському краєвиді» подає такі: астер, бацан, боцан, боцок, боцюн, боцюра, боцян, боцьок, бочан, бузок, бузян, бузько, бузьок, бусань, бусев, бусел, бусель, бусень, бусик, бусил, бусиль, бусіль, бусля, бусок, бусол, буська, бусько, бусьок, бусьол, буцел, буциль, буцоль, бучак, бушель, бушла, бушля, веселик, гастір, гарист, гайстер, гагув, гагів, ґлекотень, ґова, ґованя, ґовля, ґовня, ґовря, ґов’я, ґоя, жабоїд, клекотень, кліконь, лелека, неклійка, чорногуз [див.: Голобородько В. Українські птахи в українському краєвиді. – Харків, 2002. – С. 99–166]. Зазначмо, що Сковорода обирає саме те ім’я птаха, яке поширене на його рідній Полтавщині.¹⁶²Очевидно, Сковорода має на думці слова: Во всsкій пyть пусты1ни пріидо1ша њпустошaющіи, ћкw ме1чь гDень поsстъ t крaz земли2 дaже до крaz є3S: нёсть ми1ра всsцэй пло1ти (Книга пророка Єремії 12: 12).¹⁶³Мабуть, Сковорода має на думці слова: Проси1ша, и3 пріидо1ша крaстєли, и3 хлёба небе1снагw насы1ти | (Книга Псалмів 104 (105): 40).¹⁶⁴Див. емблематичний малюнок «Аиста, или буселя, гнѣздо на церквѣ» (підпис: “Здѣ безопаснѣе. Hic augusta”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 32–33].¹⁶⁵Див. емблематичний малюнок «Аист, или бусел, пожирающая змію» з таким підписом: “Желал бы я всѣх их перегубить. Consicere est aninus” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 72–73].¹⁶⁶Див. емблематичний малюнок «Аист, или Бусел-птица, на себѣ носящая другую» (підпис: “Совершенное благочестіе помогает своим родителям в их нуждѣ. Pietas augusta”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 26–27].¹⁶⁷Нім. die Kirche – ‘церква’.¹⁶⁸Книга Псалмів 83 (84): 2.¹⁶⁹Книга Псалмів 83 (84): 4.¹⁷⁰Книга Псалмів 103 (104): 17.¹⁷¹Книга Псалмів 103 (104): 17.¹⁷²Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 83 (84): 5. Пор.: Бlже1ни живyщіи въ домY твое1мъ.¹⁷³Книга Псалмів 26 (27): 4.¹⁷⁴Євангелія від св. Івана 5: 14.¹⁷⁵Дії св. апостолів 1: 13.¹⁷⁶Парафраза Дій св. апостолів 1: 13–14. Пор.: и3 ґндре1й, філjппъ и3 fwмA, варfоломе1й и3 матfе1й, їaкwвъ ґлфе1овъ и3 сjмwнъ зилHтъ и3 їyда їaкwвль: сjи вси2 бsху терпsще є3динодyшнw въ моли1твэ и3 моле1ніи.¹⁷⁷Дії св. апостолів 2: 2.¹⁷⁸Дії св. апостолів 2: 4.¹⁷⁹Книга пророка Єремії 8: 7.¹⁸⁰Сковорода має на думці слова: ВсBмъ вре1мz и3 вре1мz всsцэй ве1щи под8 небесе1мъ (Книга Екклезіястова 3: 1).¹⁸¹Пісня над піснями 2: 11–12.¹⁸²Книга Псалмів 22 (23): 1.¹⁸³Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16: 3. Пор.: лице2 ќбw небесе2 ўмёете разсуждaти.¹⁸⁴Євангелія від св. Луки 6: 25.¹⁸⁵Мабуть, Сковорода має на думці слова: даде1сz и5мъ до вре1мене и3 вре1мене (Книга пророка Даниїла 7: 12).¹⁸⁶Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 5.¹⁸⁷Парафраза Книги Екклезіястової 3: 4. Пор.: вре1мz плaкати и3 вре1мz смэsтисz.¹⁸⁸Парафраза Книги Псалмів 58 (59): 7. Пор.: Возвратsтсz на ве1черъ, и3 взaлчутъ.¹⁸⁹Книга пророка Ісаї 57: 20.¹⁹⁰Парафраза приказок: “В Луцку все не по-людску: навколо вода, в середине беда”; “Кременец – венец: кругом вода, а в середине беда” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 344].¹⁹¹Євангелія від св. Луки 6: 25.¹⁹²Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 17: 4 та Євангелії від св. Луки 9: 33. Пор.: добро2 є4сть нaмъ здЁ бы1ти.¹⁹³Євангелія від св. Луки 9: 33.¹⁹⁴Очевидно, Сковорода має на думці слова: и3 дyхъ є3ди1нъ во всёхъ (Книга Екклезіястова 3: 19).¹⁹⁵Неточна цитата з Євангелії від св. Луки 9: 32. Пор.: ўбyждшесz же ви1дэша слaву є3гw.¹⁹⁶Євангелія від св. Луки 9: 36.¹⁹⁷Парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 1: 23. Пор.: ћже є4сть ... всsчєскаz во всёхъ. Див. також: да бyдетъ бг7ъ всsчєскаz во всёхъ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 28).¹⁹⁸Неточна цитата з Книги Псалмів 72 (73): 25. Пор.: Что1 бо ми2 є4сть на нб7си2; и3 t тебє2 что2 восхотёхъ на земли¹⁹⁹Парафраза Книги Ісуса Навина 22: 22. Пор.: гDь сaмъ вёсть, и3 ї}ль сaмъ познaетъ.²⁰⁰Євангелія від св. Івана 14: 9.²⁰¹Євангелія від св. Івана 13: 36.²⁰²Євангелія від св. Івана 13: 38.²⁰³Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 17: 3. Пор.:се1 же є4сть живо1тъ вёчный, да знaютъ тебе2 є3ди1наго и4стиннаго бг7а, и3 є3го1же послaлъ є3си2 ї}съ хrтA.²⁰⁴Книга пророка Ісаї 61: 1.²⁰⁵Книга пророка Ісаї 61: 2.²⁰⁶Друге послання св. ап. Павла до коринтян 6: 2.²⁰⁷Автором цієї фрази вважають Піттака. Принаймні так свідчив славетний римський поет і ритор Авзоній (310–392 рр.) у «Ludus septem sapientium» [див.: Авсоний. Стихотворения. – Москва, 1993. – С. 68]. Варто зазначити, що творчість Авзонія була добре відома вихованцям Києво-Могилянської академії. Наприклад, Дмитро Туптало цитував його «Книгу еклог» (І, 10) в одному зі своїх листів [див.: Федотова М. А. Эпистолярное наследие Димитрия Ростовского. Исследования и тексты. – Москва, 2005. – С. 161–162].²⁰⁸Див.: Цимбалюк Ю., Кобів Й., Смурова Л., Латун Л. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. – Вінниця, 2003. – С. 236].²⁰⁹Книга пророка Єремії 8: 7.²¹⁰Сковорода має на думці слова: тaмw пти6цы вогнэздsтсz, є3рwдjево жили1ще предводи1тельствуетъ и4ми (Книга Псалмів 103 (104): 17).²¹¹Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 20. Пор.: Нaше бо житіе2 на нб7сёхъ є4сть.²¹²Книга Премудрості Соломонової 3: 1.²¹³Книга Псалмів 72 (73): 26.²¹⁴Книга Псалмів 118 (119): 109.²¹⁵Неточна цитата з Пісні над піснями 2: 3. Пор.: под8 сёнь є3гw2 восхотёхъ и3 сэдо1хъ.²¹⁶Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 8: 56. Пор.: ґвраaмъ nте1цъ вaшъ рaдъ бы бы1лъ, дабы2 ви1дэлъ де1нь мо1й: и3 ви1дэ и3 возрaдовасz.²¹⁷Євангелія від св. Луки 24: 31.²¹⁸Неточна цитата з Книги пророка Єремії 8: 7. Пор.: є3рwдjа на небеси2 познA вре1мz свое2, го1рлица и3 лaстовица се1льнаz, врaбіе сохрани1ша временA вхо1дwвъ свои1хъ: лю1діе же мои2 сjи не познaша суде1бъ гDнихъ.²¹⁹Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 12: 43. Пор.: возлюби1ша бо пaче слaву человёческую, не1же слaву б9ію.²²⁰Парафраза Книги пророка Ісаї 44: 18. Пор.: њтемнёша џчи и4хъ, є4же ви1дэти и3 разумёти.²²¹Книга пророка Ісаї 22: 13.²²²Памва Беринда у своєму лексиконі тлумачив це слово так: “Нощный вран: слѣповорон, птица си плачлива єст и на нырищех и на здѣх ту любит сѣдати” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 148].²²³Неточна цитата з Книги Псалмів 56 (57): 9. Пор.: Востaни, слaва моS, востaни, pалти1рю и3 гyсли: востaну рaнw.²²⁴Парафраза Книги Псалмів 103 (104): 20–22. Пор.: .²²⁵Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 29–30. Пор.: .²²⁶Парафраза Євангелії від св. Матвія 5: 14. Пор.: .²²⁷Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 27.²²⁸Сковорода має на думці слова: (Книга пророка Софонії 3: 3).²²⁹Очевидно, це парафраза Книги Псалмів 36 (37): 28. Пор.: .²³⁰Перше значення імені Йосиф – “помноженє” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 417]. Йосиф Прекрасний – одинадцятий (і улюблений) син Якова, один з головних прообразів Ісуса Христа. В українській бароковій літературі образ Йосифа, мабуть, найліпше змалював Лаврентій Горка у своїй драмі «Іосиф патріарха» (1707–1708 рр.).²³¹Див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 42: 25–28.²³²Парафраза Книги Притч Соломонових 9: 11. Пор.: .²³³Сковорода має на думці звернені до Єзекії слова Бога: (Четверта книга царств 20: 6).²³⁴“Ювілейний рік” (лат.) – рік звільнення, відпущення; кожен п’ятдесятий рік.²³⁵Парафраза Книги пророка Ісаї 61: 2. Пор.: .²³⁶Сковорода має на думці слова: (Перша книга Мойсеєва: Буття 44: 12).²³⁷Парафраза Книги пророка Ісаї 60: 17. Пор.: .²³⁸Парафраза Книги Притч Соломонових: або 3: 8 (пор.: ), або 3: 22 (пор.: ).²³⁹Лоно Авраамове – одна з місцин потойбічного світу, “где души праведных людей в Старом Тестаментѣ умерших чекали приходу Христа Мессіи” [Слово к народу каѳоліческому. – Почаїв, 1765. – Арк. 36 (зв.)], або місцина, де перебувають душі померлих немовлят (“Храняй младенця, Господи, в нынѣшнѣм житіи, в будущом же вѣцѣ уготовавый им пространство Авраамово лоно” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 746]). Лоно Авраамове може виступати також як синонім до слова “рай”. Пор.: “…на лонѣ Авраамли ты Боже всели, прегрѣшеныя вся отпустив, яко милосерд” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 779; або: “…понесюн у пазуху Авраамови у царство небесноє” [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. – Ньиредьхаза, 2006. – С. 149; див. про це: Аверинцев С. Лоно Авраамове // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. – Київ, 2007. – С. 132].²⁴⁰Сковорода має на думці слова: (Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 6).²⁴¹Говорячи про спосіб поєднання видимої та невидимої природ, Сковорода послуговується формулою христологічного догмата. Вперше на цю обставину вказав Дмитро Чижевський [див.: Tschižewskij D. Skovoroda, ein ukrainischer Philosoph (1722–1794) (Zur Geschichte der “dialektischen Methode”) // Der russische Gedanke. – 1929. – Hft. II. – S. 168].²⁴²Сковорода має на думці слова: (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15:44).²⁴³Перше соборне послання св. ап. Івана 4: 2.²⁴⁴Перше соборне послання св. ап. Івана 3: 2.²⁴⁵Трохи неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 3: 3. Пор.: .²⁴⁶Парафраза Книги Притч Соломонових 3: 8, 22. Пор.: .²⁴⁷Схожі вислови Сковорода подає по-латинському у вірші, вміщеному в листі до Якова Правицького від 3 жовтня 1785 р.: “Omnia praetereunt, sed Amor post omnia durat. / Omnia praetereunt, haud Deus, haud et Amor”. В амстердамській збірці «Symbola et emblemata» під № 733 міститься емблема «Купидон окруженный зміею, т. е. в вѣчности» (підпис: “Любовь вѣчна, безпредѣльна. Любовь всегда пребывает. Amor perpetuo durat”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 184–185]. Пор. також слова з молитви: “истинная же любовь точію николиже умерщвляєтся” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 788].²⁴⁸Книга пророка Ісаї 8: 13.²⁴⁹Неточна цитата з Книги Псалмів 111 (112): 6. Пор.: .²⁵⁰Книга Псалмів 102 (103): 5.²⁵¹Сковородинське “солнушко” (“сонушко”) – відповідник “розумного сонця” (νοοσύνθετον ἄστρον) Діонісія Ареопагітського. Інок Ісая свого часу перекладав цю фразу по-слов’янському словами “умосоставная звѣзда”, “единая заря”, “вѣчное свѣтило” тощо [див.: Творения Дионисия Ареопагита: Рукопис Харківської державної наукової бібліо- теки ім. В. Г. Короленка. – № 819168-С-2. – Ост. чверть XV ст.].²⁵²Книга Псалмів 101 (102): 28.²⁵³Неточна цитата з Книги Псалмів 103 (104): 2. Пор.: .²⁵⁴Друга книга Мойсеєва: Вихід 19: 4.²⁵⁵Парафраза Євангелії від св. Івана 1: 14. Пор.: .²⁵⁶Сковорода має на думці слова: (Книга Суддів 14: 9).²⁵⁷Очевидно, Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Івана 1: 5).²⁵⁸Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: . Див. також: (Євангелія від св. Луки 17: 37).²⁵⁹Пор.: “На коні їде, і коня шукає” [Номис, № 6618; Франко, № 14784]; “На коне сидит, а коня ищет” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 578].²⁶⁰Цю приказку подає у своїх «Адагіях» (І. 5. 3) Еразм Роттердамський, покликаючись на Теренція. Існує й трохи інакша її форма: “Ita fugias, ne praeter casam” [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. – Москва, 2006. – C. 184].²⁶¹Очевидно, Сковорода створив цей вираз, спираючись на народні приказки: “Від лиха не втечеш”; “Від лихого поли ріж, а втікай” [Франко, № 16525, 16527] тощо.²⁶²Можливо, Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Луки 17: 21).²⁶³Дії св. апостолів 4: 11.²⁶⁴Схожі вислови Сковорода подає по-латинському у вірші, вміщеному в листі до Якова Правицького від 3 жовтня 1785 р.: “Omnia praetereunt, sed Amor post omnia durat. / Omnia praetereunt, haud Deus, haud et Amor”. В амстердамській збірці «Symbola et emblemata» під № 733 міститься емблема «Купидон окруженный зміею, т. е. в вѣчности» (підпис: “Любовь вѣчна, безпредѣльна. Любовь всегда пребывает. Amor perpetuo durat”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 184–185]. Пор. також слова з молитви: “истинная же любовь точію николиже умерщвляєтся” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 788].²⁶⁵Вислів “χαλεπὰ τὰ καλά” є, наприклад, у Платоновому «Гіппії більшому» (304е; у перекладі Уляни Головач: “Прекрасне – річ складна” [Платон. Діалоги. – Київ, 1995. – С. 107]) та в «Державі» (435c, 497d; у перекладі Дзвінки Коваль: “Прекрасне – важке” [Платон. Держава. – Київ, 2000. – С. 125, 192]). Схожу сентенцію Діоген Лаерцій при- писував Піттакові (І, 76) [див.: Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – Москва, 1979. – С. 63]. Серед старих українських письменників у формі “τα χαλεπὰ καλά” (“добрая неудобна суть”) це прислів’я згадували, зокрема, Тарасій Земка [див.: Земка Т. Друга передмова до тлумачень св. Андрія, архієпископа Кесарії Каппадокійської, на Апокаліпсис св. Івана Богослова // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. – Київ, 1924. – С. 140; пор.: Радивиловський А. Огородок Маріи Богородицы. – Київ, 1676. – С. 311], Стефан Калиновський [див.: Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII – первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ. статья и прим. М. В. Кашубы. – Киев, 1987. – С. 176].²⁶⁶Парафраза Книги Йова 29: 10. Пор.: .²⁶⁷Книга Псалмів 30 (31): 19.²⁶⁸Параклит (гр. Παράκλητος) – назва Святого Духа (див.: Євангелія від св. Івана 14: 26; 15: 26; 16: 7). По-слов’янському слово Параклит тлумачиться як “Утѣшитель або призваный” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 442]. Оріген (Про першооснови, II, VII, 4) пояснював це слово так: “…Параклит означає Втішитель. Адже той, хто вдостоївся участі у Святому Дусі, той, пізнавши невимовні таємниці, поза сумнівом, одержує втіху й сердечну радість. Коли, за вказівкою Святого Духа, він пізнає основу всього, що відбувається, – тобто чому та як це відбувається, – то, звісно, його ду- шу вже ніщо не буде непокоїти, і вона не прийме в себе жодної печалі…” [Ориген. О на- чалах. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 146–147].²⁶⁹Сковорода має на думці слова: (Апокаліпсис 12: 15).²⁷⁰Парафраза Апокаліпсису 3: 16. Пор.: .²⁷¹Трохи неточна цитата з Апокаліпсису 22: 20. Пор.: .²⁷²Апокаліпсис 22: 20.²⁷³Сковорода має на думці звернені до Петра слова Христа: (Євангелія від св. Матвія 16: 19). Пор.: “Владыко многомилостиве, Господи Іисусе Христе, Боже наш, верховному твоєму апостолу Петру и прочіим апостолом твоим ключа Царствія Небеснаго вручивый…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 355].²⁷⁴“Важко бути злим” (гр.).²⁷⁵Фраза зринає в Книзі Псалмів 67 (68): 18 та в Книзі Ісуса, сина Сирахового 23: 27.²⁷⁶Пісня над піснями 8: 6.²⁷⁷Парафраза Книги пророка Єремії 17: 1. Пор.: .²⁷⁸Очевидно, Сковорода має на думці слова: (Послання св. ап. Павла до ефесян 1: 23).²⁷⁹Парафраза Послання св. ап. Павла до римлян 11: 33. Пор.: !²⁸⁰У діалозі «Брань архистратига Михаила со Сатаною» Сковорода подає цю сентенцію по-грецькому: “Χάρις τῇ μακαρίᾳ Φύσει. ὅτι τα ἀναγκαῖα ἐποίησεν εὐπόριστα. τὰ δε δυσπόριστα, οὐκ ἀναγκαῖα”. Схожі слова є в третьому листі Епікура до Менекея (130, 8–9) [пор.: Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – Москва, 1979. – С. 435]. На думку Амфіана Лебедєва, Сковорода цитував Епікура за Климентом Олександрійським (Cant., X; De virtute, 785–795; Stromata, IV, 23) [див.: Лебедев А. Г. С. Сковорода как богослов // Вопросы философии и психологии. – 1895. – 196 Кн. 27 (2). – С. 172; пор.: Tschižewskij D. Skovoroda: Dichter, Denker, Mystiker. – München, 1974. – S. 175, 180].²⁸¹Друга частина цитати – це парафраза Євангелії від св. Матвія 11: 19. Пор.: .²⁸²Параклит (гр. Παράκλητος) – назва Святого Духа (див.: Євангелія від св. Івана 14: 26; 15: 26; 16: 7). По-слов’янському слово Параклит тлумачиться як “Утѣшитель або призваный” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 442]. Оріген (Про першооснови, II, VII, 4) пояснював це слово так: “…Параклит означає Втішитель. Адже той, хто вдостоївся участі у Святому Дусі, той, пізнавши невимовні таємниці, поза сумнівом, одержує втіху й сердечну радість. Коли, за вказівкою Святого Духа, він пізнає основу всього, що відбувається, – тобто чому та як це відбувається, – то, звісно, його ду- шу вже ніщо не буде непокоїти, і вона не прийме в себе жодної печалі…” [Ориген. О на- чалах. – Санкт-Петербург, 2007. – С. 146–147].²⁸³Сковорода має на думці чудо уздоровлення сліпого, коли Христос (Євангелія від св. Івана 9: 6–7). Про “купель Силоамскую” ідеться також у молитовних текстах [див., наприклад: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 208 (друга пагін.)].²⁸⁴Софія (гр. σοφία) – мудрість, знання. Слово σοφία попервах означало майстерне володіння якимось ремеслом або мистецтвом. Одначе з плином часу зміст цього слова змінюється: вже в Платоновому діалозі «Гіппій більший» (283а–b) мудрість “нинішніх” людей протиставлена мудрості людей “давніх” [див.: Платон. Діалоги. – Київ, 1995. – С. 82], а в Арістотелевій «Метафізиці» (І, 1, 982а) мудрість (σοφία) окреслено як “знання про первні та причини”.²⁸⁵Очевидно, Сковорода має на думці слова: (Дії св. апостолів 17: 20).²⁸⁶Євангелія від св. Матвія 7: 7; Євангелія від св. Луки 11: 9.²⁸⁷Папи римські інколи поєднували вищу церковну та світську владу.²⁸⁸Зара – син Юди й Тамари (див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 38: 27–30).²⁸⁹Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Êò¨ ²⁹⁰Ідеться про уподібнення людини до Бога, тобто про обоження (теозис чи теомімезіс) [див. про це: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. – Харків, 2004. – С. 162–166]. Старі українські богослови зазвичай мали на думці благодатне “обоження”. Див. прим. 45 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань». Тим часом Сковорода схильний говорити про “іпостатичну” причетність людини до Божого єства.²⁹¹Очевидно, Сковорода має на думці Книгу Псалмів 81 (82): 6. Пор.: .²⁹²Одне зі значень лат. index – ‘пробний камінь’.²⁹³Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до солунян 5: 21. Пор.: “πάντα δὲ δοκιμάζετε”.²⁹⁴Так Сковорода переклав фразу: “πάντα δὲ δοκιμάζετε, τὸ καλὸν κατέχετε” (Перше послання св. ап. Павла до солунян 5: 21). У Єлизаветинській Біблії цей вірш подано так: Âñ° æå ¢ñêóøhþùå, ä¡áðàÿ äåðæBòå.²⁹⁵Неточна цитата з Дій св. апостолів 10: 14. Пор.: .²⁹⁶Пор. у Вульгаті: “numquam manducavi omne commune” (Дії св. апостолів 10: 14).²⁹⁷Пор. у Септуагінті: “οὐδέποτε ἔφαγον πᾶν κοινὸν” (Дії св. апостолів 10: 14).²⁹⁸У Новому Заповіті (див., наприклад: Дії св. апостолів 10: 14) κοινός могло означати ‘підлий, нечистий’. Його латинським відповідником виступало слово coenum – ‘багно, болото’.²⁹⁹Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 19.³⁰⁰Сковорода має на думці слова: (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 9: 15).³⁰¹Фенікс (лат. phoenix) – міфічний чарівний птах, що мав здатність воскресати з попелу. Феофан Прокопович писав: “…цей птах є казковим, або напевно символічним чи ієрогліфічним. І дійсно, єгиптяни, які створили культ сонця і йому найбільше по- клонялись, уявляли собі його немов птаха, який сходить і заходить в Геліополісі, місті сонця. Його ж вони уявляли як одинокого фенікса, бо й сонце є одне. Тому, за свідченням Лактанція, Клавдіана, Овідія та інших, фенікс називається сонячним птахом” [Про- копович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 307]. У християнській традиції фенікс зазвичай символізував Христа. Скажімо, Іван Величковський писав: “Умне феникс, Христе, Отче царю чисте, / Шествуй щедротами, Матерє молбами” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 122]. Образ фенікса був популярний також в емблематичній літературі. Скажімо, він є на малюнках № 57, 135, 320 та 649 зі збірки «Symbola et emblemata» [див.: Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 16–17, 34–35, 80–81, 164–165]. У всякому разі, образ фенікса належав до сталих виражальних засобів української барокової літератури. Це засвідчує хоч би низка творів, у чиїх назвах фігурує слово фенікс, наприклад, «Тричі воскреслий фенікс» Якова Суші чи «Воскреслий фенікс» Лаврентія Крщоновича. Звер- талися до нього й барокові проповідники [див., зокрема: Радивиловський А. Огородок Маріи Богородицы. – Київ, 1676. – С. 209 і деінде].³⁰²Сковорода має на думці байку «Про собачу зажерливість». Див.: прим. 161 до діалогу «Наркісс».³⁰³Єхидна (гр. ἔχιδνα) – згідно з грецькою міфологією, страшна почвара, напівжінка- напівзмія. За словником Памви Беринди, слово єхідна означає “ящорка” й потрактоване так: “Сей звѣр, растлѣвающ рождшую и прогризающ чрево єя, сице глаголется ‘происходити на свѣт’” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 403]. Єхидна входила до кола емблематичних образів. Наприклад, у збірці «Symbola et emblemata» є малюнок «Пресмыкающаяся Ехидна, мечем обезглавленая» з підписом: “Уповаю, доколѣ живу и дышу. Dum spiro, spero” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 4–5].³⁰⁴Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: “Якось Собака з м’ясом через річку плив / І раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг” [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: “І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м’яса, втратив справжнє м’ясо” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Проко- пович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 313]. Зрештою, сюжет про собаку (чи лиса) та відображення м’яса у воді є й у східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 56 (34А)].³⁰⁵Сам Сковорода називав Малоросію, тобто Гетьманщину, “матір’ю”. Див. його лист до Михайла Ковалинського від 26 вересня 1790 р.³⁰⁶Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: ³⁰⁷Книга Псалмів 72 (73): 26.³⁰⁸Парафраза Книги Псалмів 72 (73): 26. Пор.: .³⁰⁹Очевидно, це парафраза Другої книги царств 22: 12 та Книги Псалмів 17 (18): 12. Пор.: .³¹⁰Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 9. Пор.: .³¹¹Очевидно, це парафраза Другої книги царств 7: 22. Пор.: .³¹²Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: ³¹³Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 20: 22. Пор.: .³¹⁴Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: “Якось Собака з м’ясом через річку плив / І раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг” [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: “І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м’яса, втратив справжнє м’ясо” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Проко- пович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 313]. Зрештою, сюжет про собаку (чи лиса) та відображення м’яса у воді є й у східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 56 (34А)].³¹⁵Євангелія від св. Матвія 15: 26; Євангелія від св. Марка 7: 27.³¹⁶Фраза зринає в Книзі Притч Соломонових 14: 22.³¹⁷Книга Псалмів 33 (34): 15. Пор. зі словами молитви: “єже по исповѣданіи сем уклонитися от зла и помощію Божією творити благоє” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 351].³¹⁸Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 12. Пор.: .³¹⁹Цікаві міркування на тему “духа правди” в царя подав свого часу Семен Климовський у своїй дидактичній поемі «О правосудію началствующих, правдѣ и бодрости их». Див., наприклад: “Бог мирствует с правдою, что правда требует, / то и Бог благоволит и с нею дѣйствует, / правда же со Богом мир содержит сладчайший, / не пребудет без Бога а ни час кратчайший; / Бог с правдою, правда з Богом живет во вся вѣки: / сим мѣрилом казнь приемлют злобни человѣки” [Барокова поезія Слобожанщини / Упорядкування, передмова, примітки та коментарі Леоніда Ушкалова. – Харків, 2002. – С. 103].³²⁰Фразу узято з Книги Премудрості Соломонової 5: 24.³²¹Парафраза Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Це означає, що Сковорода ототожнював Правду з Богом, так само, як, приміром, Лазар Баранович (“Chrystus iest prawda…” [Baranowicz Ł. Lutnia Apollinowa. – Kiiów, 1671. – S. 130]) або навідомий автор славетної лірницької пісні «Про Правду і Кривду»: “Бо сам Господь – Правда, і смирить гординю, / Сокрушить Неправду, вознесе святиню” [Драгоманов М. Політичні пісні українського народу. – Женева, 1885. – Ч. ІІ. – С. 213].³²²Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 20 (21): 8. Пор.: .³²³Книга Псалмів 20 (21): 8.³²⁴Парафраза Дій св. апостолів 10: 38. Пор.: .³²⁵Книга пророка Ісаї 61: 1; Євангелія від св. Луки 4: 18.³²⁶Павло Фівейський (228–341 рр.) – перший єгипетський пустельник, найбільш шанований преподобний у православній традиції. Недаром його ім’я названо першим у молитві до преподобних: “Преподобніи и богоносніи отци наши, Павле Ѳивейскій, Антоніє Великій, Ѳеодосіє, Євѳіміє, Макаріє, Аѳанасіє, Аѳонскій, Савво Освященный…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 324 (третя пагін.)].³²⁷Преподобний Антоній Єгипетський (Великий) (251–356 рр.) – уславлений затворник, зверхник перших чернечих спільнот.³²⁸Преподобний Сава Освящений (439–532 рр.) – засновник кількох монастирів у Палестині, з-поміж яких і славетна Велика лавра.³²⁹Ідеться про Пахомія Великого (бл. 292–347 рр.) – фундатора єгипетського кіновіального, тобто спільножительного, чернецтва.³³⁰Книга Псалмів 33 (34): 15.³³¹Парафраза Євангелії від св. Матвія 11: 30. Пор.: ˜ãî áî ìî¿ áëUãî, ¢ áðNìÿ ìî¿ ëåãê¨ μñòü.³³²Від лат. habitus – ‘зовнішність, вигляд, образ’.³³³Нітрійські гори, або Нітрійська пустеля, – солончаковий скелястий степ на західному березі Нілу, де, починаючи з ІІ ст., мешкали пустельники.³³⁴“Важко бути злим” (гр.).³³⁵Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 13).³³⁶Сковорода має на думці слова: (Книга пророка Ісаї 61: 10).³³⁷Книга пророка Ісаї 51: 16.³³⁸Неточна цитата з Четвертої книги царств 2: 9. Пор.: .³³⁹Фразу äõUú ârðû взято з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 4: 13.³⁴⁰Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 9).³⁴¹Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 8).³⁴²Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 6: 6).³⁴³Лоно Авраамове – одна з місцин потойбічного світу, “где души праведных людей в Старом Тестаментѣ умерших чекали приходу Христа Мессіи” [Слово к народу каѳоліческому. – Почаїв, 1765. – Арк. 36 (зв.)], або місцина, де перебувають душі померлих немовлят (“Храняй младенця, Господи, в нынѣшнѣм житіи, в будущом же вѣцѣ уготовавый им пространство Авраамово лоно” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 746]). Лоно Авраамове може виступати також як синонім до слова “рай”. Пор.: “…на лонѣ Авраамли ты Боже всели, прегрѣшеныя вся отпустив, яко милосерд” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 779; або: “…понесюн у пазуху Авраамови у царство небесноє” [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. – Ньиредьхаза, 2006. – С. 149; див. про це: Аверинцев С. Лоно Авраамове // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. – Київ, 2007. – С. 132].³⁴⁴Книга пророка Ісаї 61: 10.³⁴⁵Скинія (гр. σκηνή) – переносне святилище, що його мав богообраний народ до побудови Єрусалимського храму.³⁴⁶Лат. mantellum – ‘покривало, плащ’.³⁴⁷Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 14).³⁴⁸Транслітерація середньовічного лат. observatorium – ‘споглядальна вежа’.³⁴⁹Книга пророка Аввакума 2: 1.³⁵⁰Сковорода має на думці слова: (Четверта книга царств 2: 9).³⁵¹“Важко бути злим” (гр.).³⁵²Парафраза Євангелії від св. Івана 11: 22. Пор.: .³⁵³“Важко бути злим” (гр.).³⁵⁴Сковорода цитує в трохи зміненому вигляді леонівські вірші з поетики свого професора богослів’я в Києво-Могилянській академії Георгія Кониського (1717–1795). Пор.: “Чиста птица Голубица Таков нрав имѣєт: / Буде мѣсто Где нечисто, Тамо не почиєт. / Но где травы и дубравы и сѣнь єсть от зноя – / То прилично, То обычно Мѣсто єй покоя” [Волинський П. Основи теорії літератури. Вступ до літературознавства. – Київ, 1962. – С. 183].³⁵⁵Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 20: 5. Пор.: .³⁵⁶Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: “Якось Собака з м’ясом через річку плив / І раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг” [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: “І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м’яса, втратив справжнє м’ясо” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Проко- пович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 313]. Зрештою, сюжет про собаку (чи лиса) та відображення м’яса у воді є й у східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 56 (34А)].³⁵⁷Можливо, це парафраза Книги Ісуса, сина Сирахового 30: 27. Пор.: .³⁵⁸Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Матвія 8: 30). Див. також: Євангелія від св. Марка 5: 11; Євангелія від св. Луки 8: 32.³⁵⁹Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Матвія 8: 32). Див. також: Євангелія від св. Марка 5: 13; Євангелія від св. Луки 8: 33.³⁶⁰Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Матвія 8: 34).³⁶¹Очевидно, це парафраза Євангелії від св. Івана 12: 43. Пор.: .³⁶²Сковорода натякає тут на Федрову байку про собачу зажерливість: “Якось Собака з м’ясом через річку плив / І раптом одсвіт у воді побачив свій, / Але подумав, що то інший пес пливе, / І здобич в нього вирішив забрать. Проте, / Відкривши рота, він позбувся вмить свого / І бажаного осягнути теж не зміг” [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 29]. Ця байка була добре відома в літературі старої України. Наприклад, Феофан Прокопович писав: “І я думаю, що не може бути очевиднішої глупоти, ніж вважати, що ти знаєш те, чого знати не можна; таке старанне шукання подібне вчинку того собаки, який, переслідуючи у воді тінь м’яса, втратив справжнє м’ясо” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Проко- пович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 313]. Зрештою, сюжет про собаку (чи лиса) та відображення м’яса у воді є й у східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 56 (34А)].³⁶³Сковорода має на думці слова: (Перша книга Мойсеєва: Буття 3: 14).³⁶⁴Сковорода має на думці слова диявола: (Євангелія від св. Марка 5: 9; див. також: Євангелія від св. Луки 8: 30).³⁶⁵Про це писали, зокрема, Арістотель (Історія тварин, 595b-596a) та Пліній Старший у своїй «Природознавчій історії» (VIII, 26). Так само зображували верблюда й у ренесансно- барокових емблематичних збірниках. Див., наприклад, 423-ій малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Верблюд своею ногою мѣшает воду» (підпис: “Мутная вода меня услаждает. Люблю пить мутную воду. Turbata delectat”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 106–107].³⁶⁶Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Матвія 19: 24).³⁶⁷Гр. ἀφεδρών – ‘нужник’.³⁶⁸Очевидно, Сковорода має на думці слова: (Книга Псалмів 132 (133): 3).³⁶⁹Див. розмову Ісуса із самарянкою про живу воду в Євангелії від св. Івана 4: 10–15.³⁷⁰Неточна цитата з Другої книги царств 23: 15. Пор.: ³⁷¹Євангелія від св. Івана 4: 15.³⁷²“Важко бути злим” (гр.).³⁷³Див.: Книга Рут 2: 1–18.³⁷⁴Сковорода добре знав звичаї та обичаї Угорщини, оскільки перебував там п’ять років у складі Токайської комісії.³⁷⁵У християнській традиції, зокрема іконографічній, віл є символом євангеліста Луки. Пор., наприклад, поезію Івана Величковського: “Луки благовѣстіє от жреца начася, / того ради вол жремій при нем написася” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 105].³⁷⁶Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 9: 9. Пор.: .³⁷⁷Парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 24. Пор.: .³⁷⁸Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 49: 9. Пор.: .³⁷⁹Книга пророка Ісаї 5: 29.³⁸⁰Парафраза Книги Притч Соломонових 28: 1. Пор.: .³⁸¹Символом євангеліста Марка є лев. Пор.: “Марку лев знаменіє, яко он начал єст / гласом в пустини, иже, яко лев, кричал єст” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 105].³⁸²Книга пророка Михея 4: 13.³⁸³Парафраза Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 9. Пор.: Див. також: (Перша книга Мойсеєва: Буття 49: 9).³⁸⁴Неточна цитата з Книги пророка Авдія 1: 4. Пор.: .³⁸⁵Книга Псалмів 18 (19): 5.³⁸⁶Символом св. ап. Івана Богослова як євангеліста є орел. Пор.: “Іоан орла имат, яко возлѣтаєт / к солнцу-Христу и єго божество являєт” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 105].³⁸⁷Парафраза Книги Притч Соломонових 30: 18–19. Пор.: .³⁸⁸Неточна цитата з Книги пророка Авдія 1: 4. Пор.: .³⁸⁹Сковорода має на думці слова: (Книга Псалмів 83 (84): 4).³⁹⁰Третя книга царств 19: 10, 14.³⁹¹Парафраза Першої книги царств 25: 26 та Четвертої книги царств 2: 2. Пор.: .³⁹²Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 139. Пор.: .³⁹³Книга Псалмів 118 (119): 158.³⁹⁴Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 19: 27. Пор.: .³⁹⁵Трохи неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 4: 8, 16. Пор.: . Сковорода має на думці 534-у емблему зі збірки «Symbola et emblemata», яка називається «Горлица со своими птенцами взирающая на убитаго самца» (підпис “Нынѣ познаю, что есть любовь. Nunc scio, quid amor sit”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 134–135].³⁹⁶Сковорода має на думці слова: (Третя книга царств 17: 14).³⁹⁷Схожі вислови Сковорода подає по-латинському у вірші, вміщеному в листі до Якова Правицького від 3 жовтня 1785 р.: “Omnia praetereunt, sed Amor post omnia durat. / Omnia praetereunt, haud Deus, haud et Amor”. В амстердамській збірці «Symbola et emblemata» під № 733 міститься емблема «Купидон окруженный зміею, т. е. в вѣчности» (підпис: “Любовь вѣчна, безпредѣльна. Любовь всегда пребывает. Amor perpetuo durat”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 184–185]. Пор. також слова з молитви: “истинная же любовь точію николиже умерщвляєтся” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 788].³⁹⁸Книга пророка Захарії 12: 10; Євангелія від св. Івана 19: 37.³⁹⁹Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 9. Пор.: .⁴⁰⁰Сковорода має на думці слова: (Євангелія від св. Івана 19: 40).⁴⁰¹Це – контамінація Плачу Єремії 1: 16 () та Книги пророка Амоса 8: 13 ().⁴⁰²Парафраза Пісні над піснями 2: 12. Пор.: .⁴⁰³Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 11: 2. Пор.: .⁴⁰⁴Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 25: 9. Пор.: .⁴⁰⁵Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 24. Пор.: .⁴⁰⁶Книга Псалмів 4: 4.⁴⁰⁷Книга пророка Ісаї 33: 17.⁴⁰⁸Парафраза Книги пророка Ісаї 11: 2 (пор.: ) або відповідного мо- литовного тексту (пор.: “Дух премудрости, дух разума, дух страха Божія” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 34 (друга пагін.)]).⁴⁰⁹“Камень вѣры” – одне з Божих імен. Пор.: “Камень вѣры краєугольный же и основаніє церкви своєй сам сый, Христе Боже…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 125 (третя пагін.)].⁴¹⁰Ідеться про слова Христа: (Євангелія від св. Івана 1: 42).⁴¹¹Фразу взято з Другої книги параліпоменон 6: 30.⁴¹²Див.: (Євангелія від св. Івана 1: 42). Грецьке слово Κηφᾶς – одне з імен св. апостола Петра. Воно є транслітерацією арамейського këpä й зринає в Євангелії від св. Івана, у Першому посланні св. ап. Павла до коринтян та в його ж таки Посланні до галатів [див.: The Interpreter’s Dictionary of the Bible. – Nashville, 1989. – Vol. 3. – P. 749]. Арамейське këpä означає “скеля”, “камінь” (пор. євр. këp – ‘скеля’). Ім’я апостола має те саме значення: πέτρος – ‘камінь’, а πέτρα – ‘скеля’. Саме його й обіграє євангеліст Матвій: “ти скеля (πέτρος), і на скелі (πέτρα) оцій побудую Я Церкву Свою” (Євангелія від св. Матвія 16: 18). Памва Беринда тлумачив слово “кифа” так: “сірски – Петр, еллински – камень, метафорически – твердость” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 422].⁴¹³Сковорода дуже любив цю старовинну латинську епіграму [про її генезу див.: Циганок О. “Inveni portum…”: форми сприйняття однієї античної епіграми у творчості Григорія Сковороди // Циганок О. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві XVI–XVIII ст. – Київ, 1999. – С. 74–86]. До речі, ця епіграма була добре відома в українській літературі й до Сковороди. Наприклад, вона є в курсі поетики Митрофана Довгалевського.⁴¹⁴Прізвище відкривача Америки, славетного іспанського мореплавця Христофора Колумба (лат. Columbus) (1451–1505 рр.) походить від лат. columba – ‘голуб’.⁴¹⁵Книга пророка Аввакума 2: 1.⁴¹⁶Тобто обсерваторія.⁴¹⁷Неточна цитата з П’ятої книги Мойсеєвої: Повторення Закону 34: 7. Пор.: .⁴¹⁸Це – слов’янський відповідник лат. stulta philosophia та гр. μοροσόφια. Сковорода вживав усі ці три форми.⁴¹⁹Фразу узято з Книги пророка Осії 11: 10.⁴²⁰Книга пророка Осії 4: 19.⁴²¹Книга пророка Осії 11: 10.⁴²²Сковорода називає Петрою, тобто пристановищем, Христа. Загалом беручи, символ Петри у творах Сковороди посідає дуже важливе місце. Свого часу, розглядаючи сковородинську символіку, Володимир Ерн слушно писав: “…Сковорода пристрасно шукає скелі, Петри, берега, пристані… Цикл символів, особливо владних над думкою Сковороди, природно обертається довкола чільного символу ‘Петри’” [Эрн В. Ф. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. – Москва, 1912. – С. 87]. Петра-камінь символізує і Бога, і душевний спокій, і Царство Небесне, і невидиму натуру. Цей сковородинський образ походить передусім з емблематики. Принаймні в діалозі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира» Сковорода змальовує скелю серед моря («In constantia quiesco») з амстердамської збірки «Symbola et emblemata» (1705). З другого боку, тут можна добачити й алюзію на молитовні тексти. Пор.: “Буря грѣховная одержит мя, Спасе, и уже нетерпя волненія, к тебѣ припадаю, єдиному Правителю, яко Петрови, руку ми простри человѣколюбія ти и спаси мя” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 930]; “Яко пучина многа прегрѣшеній моих, Спасе, и лютѣ погружаюся согрѣшенми моими, даждь ми руку, яко Петрови, спаси мя, Боже, и помилуй мя” [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. – Київ, 1739. – Арк. 13 (зв.)].⁴²³Можливо, це парафраза Книги Йова 38: 21. Пор.: .⁴²⁴Фразу узято з Книги пророка Єремії 18: 15.⁴²⁵Парафраза Книги пророка Ісаї 35: 10. Пор.: .⁴²⁶Очевидно, Сковорода має на думці слова: “Сам твоя от твоих тебѣ приносящих…” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 167 (друга пагін.)].⁴²⁷Сковорода має на думці слова: (Перша книга царств 25: 18).ᵃ(Примітка Сковороди) Ἔρος, значит желанїе, Римски – Купидóн; Ζεύς, Jupiter, или Дїй. Отсюду слово Еродїй – то же, что Филóѳей(1). (1) (Примітка Ушкалова) Ім’я “Філофей” (гр. Φιλόθεος) означає “друг Божій, Боголюбив, Богом любим” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 469].

#Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

Автор

Сковорода Григорій Савич

Статистика

Кількість речень: 810

Кількість слів: 7299

Кількість символів: 38527

Кількість біблійних цитат: 329

Старий Завіт: 218

Новий Завіт: 111

Цитування Книг Біблії за частотою:

Книга Псалмів: 59

Книга пророка Ісаї: 58

Євангелія від св. Івана: 25

Євангелія від св. Матвія: 18

Євангелія від св. Луки: 16

Книга Буття: 13

Дії святих апостолів: 10

Четверта книга царств: 9

Книга Притч Соломонових: 9

Книга пророка Єремії: 7

Апокаліпсис: 7

Друге послання до коринтян: 7

Перше послання до коринтян: 6

Пісня над піснями: 6

Книга пророка Осії: 6

Книга пророка Михея: 5

Друга книга Мойсеєва: Вихід: 5

Перше соборне послання св. ап. Івана: 4

Послання до филип'ян: 4

Книга Йова: 4

Послання до ефесян: 3

Книга Екклезіястова: 3

Книга Премудрості Соломона: 3

Книга пророка Аввакума: 3

Євангелія від св. Марка: 3

Книга пророка Даниїла: 3

Перша книга царств: 3

П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону: 3

Книга Суддів: 3

Третя книга царств: 2

Книга пророка Авдія: 2

Друга книга царств: 2

Перше послання до солунян: 2

Книга пророка Софонії: 2

Книга пророка Захарії: 2

Соборне послання св. ап. Іуди: 2

Послання до Римлян: 2

Друга книга Хронік: 1

Книга пророка Амоса: 1

Книга Рут: 1

Книга Ісуса, сина Сирахового: 1

Книга Ісуса Навина: 1

Послання до євреїв: 1

Перше послання до Тимотея: 1

Книга пророка Варуха: 1

Цитування віршів з Біблії за частотою:

Книга пророка Ісаї (38:14): 8

Яко Ластовица, тако возопїю, и яко Голуб, тако поучуся
Яко Ластовица, тако возопїю
Яко Ластовица, тако возопїю…
Яко Ластовица
Ищезостѣ бо Очи мои
Иже избави мя и отъя Болѣзнь Души моея
Яко Ластовица, тако возопїю
И яко Павел, тако поучуся

Як ластівка, так закричу, і як голубка, так повчуся, бо очі мої перестали глядіти на висоту неба до Господа, Який мене визволив

ѩ҆́кѡ ла́стовица, та́кѡ возопїю̀, и҆ ѩ҆́кѡ го́лѹбь, та́кѡ поѹчѹ́сѧ: и҆счезо́стѣ бо ѻ҆́чи моѝ, є҆́же взира́ти на высотѹ̀ небе́снѹю ко гд҇ѹ, и҆́же и҆зба́ви мѧ̀ и҆ ѿѧ̀ болѣ́знь дѹшѝ моеѧ̀:

Книга Псалмів (112:5): 4

Кто, яко БОГ?
КТО, ЯКО БОГ?
КТО, ЯКО БОГ?
Кто, яко ПРАВДА

Хто такий, як Господь, Бог наш, Який живе на висотах,

Книга пророка Єремії (8:7): 4

Ерóдїй на небеси позна время свое
Познá врéмя свое
Еродїй позна время свое: Гóрлица и Лáстовица…
Еродїа позна время свое: Горлица и Ластовица… Людїе же мои сїи, не познаша судеб Господних

і лелека в небі пізнав свій час, голуб і ластівка, молодий горобець стерегли час їхнього прильоту, а Мій народ не пізнав Господніх присудів.

Книга пророка Ісаї (8:14): 4

Той будет тебѣ во ОСВЯЩЕНЇЕ, аще будеши уповая на НЕГО
камень претыканїя, и камень паденїя
на Камень претыканїя и падéнїя
Той будет тебѣ во освященїе, аще будеши уповая на НЕГО

І якщо будеш надіятися на Нього, буде тобі на освячення, і не зустрінетеся з Ним, як з каменем спотикання, ні як з каменем падіння. А дім Якова — у пастці, і в ямі ті, хто перебуває в Єрусалимі.

И҆ а҆́ще бѹ́деши ѹ҆пова́ѧ на него̀, бѹ́детъ тебѣ̀ во ѡ҆сщ҃е́нїе, а҆ не ѩ҆́коже ѡ҆ ка́мень претыка́нїѧ преткне́шисѧ, нижѐ ѩ҆́кѡ ѡ҆ ка́мень паде́нїѧ: до́мове же ї҆а҄кѡвли въ прѹ́глѣ, и҆ въ раздо́лїи сѣдѧ́щїи во ї҆ер҇ли́мѣ.

Четверта книга царств (2:9): 3

Да будет Дух, иже в тебѣ, сугуб во мнѣ
Дух сугуб, Дух, открывающїй ДВОЕ
Она есть Дух сугуб, видящїй ДВО́Е

Книга Псалмів (72:26): 3

Боже сéрдца моегоp
Боже сéрдца моего
О Часть моя всесладчайшая

Моє серце і моє тіло виснажені, Боже мого серця; Боже, Ти моя частка навіки.

Книга Псалмів (103:17): 3

Тамо птицы возгнѣзд[ятся]
Еродїево жилище предводительствует
Еродїево жилище

Там пташки будуть гніздитися, і журавлине гніздо — високо над ними.

Книга пророка Аввакума (2:1): 3

стоять на Стражѣ со Аввакумом, возвóдить О́чи
На Стрáжѣ моей стáну и взыйду на КАМЕНЬ
На Стражѣ моей стану и взыйду на КАМЕНЬ

Я стану на моїй сторожі, вийду на камінь і погляну, щоб побачити, що говоритиме в мені й що відповім на моє картання.

Книга Псалмів (54:7): 3

Кто даст мнѣ крилѣ…
Кто даст мнѣ крилѣ…
И полещу, и почїю

Тож я сказав: Хто би мені дав крила, наче в голубки, щоби полетіти мені й відпочити?

Книга пророка Ісаї (33:17): 3

провижу весьма издалеча Землю и Гáвань
Очи ваши узрят ЗЕМЛЮ издалеча
Царя со Славою узрите, и Очи ваши узрят ЗЕМЛЮ издалеча

Побачите царя зі славою, і ваші очі побачать землю здалека.

Цр҃ѧ̀ со сла́вою ѹ҆́зрите, и҆ ѻ҆́чи ва́ши ѹ҆́зрѧтъ зе́млю и҆здале́ча,

Книга пророка Осії (11:10): 3

Яко Лев, возревет Господь, и ужаснутся чада вод
Сам Господь ему, яко Лев, возревéт
ужаснутся Чада вод…

Піду за Господом. Наче лев, зареве, бо він зареве, і жахнуться діти вод.

Книга пророка Ісаї (8:13): 3

Господа сил, ТОГО освятите
ГО́СПОДА СИЛ, ТОГО ОСВЯТИТЕ
ГОСПОДА СИЛ, ТОГО ОСВЯТИТЕ

Господа — Його святіть! І Він буде для тебе страхом!

Гд҇а си́лъ, того̀ ѡ҆свѧти́те, и҆ то́й бѹ́детъ тебѣ̀ въ стра́хъ.

Євангелія від св. Івана (1:42): 2

нарицает святаго ПЕТРА
водруженныя не на пѣскѣ, но на КИ́ФѢ

І він привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти — Симон, син [Йони]; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі означає Петро.

Книга пророка Авдія (1:4): 2

‘Аще вознесешися, якоже Орéл, и оттуду свергу тя’, – глаголет Господь
Аще вознесеш[ися], яко Орел, и оттуду свергу тя…

Хоча б ти піднявся вгору, як орел, чи поставив своє гніздо поміж зірками, Я звідти тебе поверну, — говорить Господь.

Книга Буття (49:9): 2

сей ли есть Скимен Львов Їуда от тѣх
Возлег почи, Кто воздвигнет Его?

Юдо, лев молодий, сину мій, ти вийшов із хащі, ліг і заснув: наче лев та подібно до левеняти; хто його розбудить?

Книга пророка Ісаї (61:10): 2

Исáїи Одежду Веселїя
Да возрадуется Душа моя во Господѣ. Облече бо мя в Ризу спасенїя…

і вельми зрадіють у Господі. Хай зрадіє моя душа в Господі! Адже Він зодягнув мене в шати спасіння і в плащ радості, поклав мені вінець, як нареченому, — наче наречену оздобив мене красою.

Да возра́дѹетсѧ дѹша̀ моѧ̀ ѡ҆ гд҇ѣ: ѡ҆блече́ бо мѧ̀ въ ри́зѹ сп҇нїѧ и҆ ѻ҆де́ждею весе́лїѧ (ѡ҆дѣ́ѧ мѧ̀): ѩ҆́кѡ на жениха̀ возложѝ на мѧ̀ вѣне́цъ, и҆ ѩ҆́кѡ невѣ́стѹ ѹ҆краси́ мѧ красото́ю.

Книга Псалмів (20:8): 2

и Милостїю Вышняго не подвижишся
ЦАРЬ УПОВАЕТ на ГОСПОДА

Бо цар надіється на Господа, і завдяки милості Всевишнього він не похитнеться.

Книга Псалмів (33:15): 2

Уклонися от зла и сотвори Благо
Уклонися от зла

Відвернися від зла і роби добро, шукай миру і постійно прямуй до нього.

Книга Псалмів (44:9): 2

ТЫ же тѣло, Зéрно, Ѳимїáм, Стáкти и Касїа
в ризах Его ни Смирны, ни Стáкты, ни Касїи

Смирною, алое і касією духмяніють Твої ризи у величних Твоїх палацах зі слонової кості, в яких Тебе розвеселили.

Перше послання до солунян (5:21): 2

Докімáзете пáнта…
Вся испытайте, благая же прїемлите

усе досліджуйте і доброго держіться,

Апокаліпсис (22:20): 2

О Гряди ГОСПОДИ ЇИСУСЕ
Гряду скоро, аминь…

Каже Той, Хто свідчить це: Так, незабаром приходжу! Амінь! [Так], прийди, Господи Ісусе!

Євангелія від св. Івана (14:26): 2

ОГНЬ ПАРА́КЛИТОВ
Духом Параклитовым

А Утішитель — Дух Святий, Якого Отець пошле в Моє Ім’я, Той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив.

Книга Притч Соломонових (3:8): 2

ИСЦѢЛЕНЇЕ плóтем и ПРИЛОЖЕНЇЕ костем
Приложенїе костем твоим

Тоді прийде оздоровлення для твого тіла й піклування про твої кістки.

Євангелія від св. Івана (12:43): 2

Возлюбиша паче славу человѣческую, неже СЛАВУ БОЖЇЮ
Блато и воду Сирéнскую возлюбили, паче СЛАВЫ БОЖЇЯ

вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.

Книга пророка Ісаї (61:2): 2

Нарещи ЛѢТО ГОСПОДНЕ ПРЇЯТНО, И ДЕНЬ…
День воздаянїя

проголосити Господній сприятливий рік і день відплати, щоб потішити всіх, хто плаче,

нарещѝ лѣ́то гд҇не прїѧ́тно и҆ де́нь воздаѧ́нїѧ, ѹ҆тѣ́шити всѧ҄ пла́чѹщыѧ,

Послання до ефесян (1:23): 2

Иже есть всяческая во всем
И се вся исполняет

яка є Його тілом, повнотою Того, Хто наповняє все в усьому!

Євангелія від св. Луки (6:25): 2

Горе вам смѣющимся нынѣ!
Горе вам, смѣющимся нынѣ

Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.

Книга Псалмів (83:4): 2

Птица обрѣте себѣ храмину…
А не Гóрлица ли есть Сердце, люблящее Господа, по нему Единому ревнующее, святыя Надéжды Гнѣздо в нем обрѣтшее

Адже й горобець знайшов собі хатку, і горлиця — собі гніздо, де виведе своїх пташенят, — Твої жертовники, Господи сил, мій царю і мій Боже!

Книга Буття (1:6): 2

Слыхал ли о Землѣ дивной, что от воды и посредѣ воды
ЗЕМЛЯ посредѣ воды

І сказав Бог: Нехай буде небозвід посеред води, щоби був поділ між водою і водою! І сталося так.

Євангелія від св. Матвія (16:18): 2

Jesum
KЕ́PHAM

І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.

и҆ а҆́зъ же тебѣ̀ гл҃ю, ѩ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ пе́тръ, и҆ на се́мъ ка́мени сози́ждѹ цр҃ковь мою̀, и҆ врата̀ а҆́дѡва не ѡ҆долѣ́ютъ є҆́й:

Друге послання до коринтян (5:16): 2

От нынѣ ни единаго вѣмы по Плоти. Аще же и разумѣхом по плоти Христа, но нынѣ ктому не разумѣем
Разумѣхом по плоти Христа, но нынѣ ктому не разумѣем

Тому ми відтепер нікого не знаємо за тілом. Хоч ми знали Христа за тілом, але тепер більше не знаємо.

Книга пророка Ісаї (38:19): 2

всѣ воскресшїи возблагословят тя
От днесь бо дѣти сотворю, яже возвѣстят Правду твою…

Ті, які живуть, Тебе благословлятимуть, — так, як і я. Віднині зроблю дітей, які сповістять Твою праведність,

Живі́и же возблагословѧ́тъ тѧ̀, ѩ҆́коже и҆ а҆́зъ: ѿдне́сь бо дѣ́ти сотворю̀, ѩ҆̀же возвѣстѧ́тъ пра́вдѹ твою̀,

Апокаліпсис (12:15): 2

Блаженныя сея Жены потопом Блевóтин своих не мог потопить Змїй седмиглавный
если не оная Змїина, Сирéнская Блевóтина

А змій випустив за жінкою зі своїх уст воду, наче ріку, щоби змити її рікою.

Євангелія від св. Івана (14:1): 2

Да не смущается сердце ваше
вѣруйте в Бога

Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте.

Євангелія від св. Івана (1:14): 2

Видѣхом СЛАВУ ЕГО…
видѣхом в трупѣ нашем СЛАВУ ЕГО

І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини.

Євангелія від св. Луки (17:37): 2

Идѣже труп, тамо соберутся Орлы
Идѣже Труп, тамо соберутся Орлы

І кажуть Йому у відповідь: Де, Господи? А Він відповів їм: Де труп, там зберуться і орли.

Друга книга Мойсеєва: Вихід (19:4): 2

Подъях вас, яко на Крилѣх Орлих, и приведох вас к себѣ
Подъях вас, яко на крилѣх Орлих, и приведох вас к себѣ

Самі ви побачили, що Я зробив єгиптянам, а вас підняв, наче на орлиних крилах, і привів вас до Себе!

Книга Притч Соломонових (20:5): 2

вода Глубока – СОВѢТ в сердцѣ Мужей сих
Вода Глубока, Совѣт в сердцѣ МУЖА…

Задуми серця людини — то глибока вода, та розумна людина її вичерпає.

Книга Псалмів (17:12): 2

темнá и тонкá вода во Облацѣх воздушных
сѣнь и Закрóв твой

А темряву Він зробив Своєю заслоною, навкруги Нього — намет Його — води чорних повітряних хмар.

Пісня над піснями (2:12): 2

Глас Горлицы слышан в Землѣ нашей
Глас Гóрлицы слышан в маленькой Земéлькѣ нашей

квіти з’явилися на землі, настав час обрізати дерева, у нашій землі чути голос горлиці,

Книга Притч Соломонових (14:22): 2

злые дѣлатели
злых дѣлателей

Ті, хто блудить, кують зло, а добрі чинять милість і праведність. Хто вигадує зло, не знає ні милості, ні вірності, а з тими, хто чинить добро, — милість і вірність.

Книга Буття (3:14): 2

вся дни живота своего кушали Грязь
вкушать ея: есть то быть Змїем

І тоді Господь Бог сказав змієві: За те, що ти це зробив, проклятий ти з-поміж усіх тварин і серед усіх звірів землі. На грудях своїх і череві повзатимеш та землю їстимеш у всі дні свого життя.

Книга пророка Михея (1:8): 2

Сотворит плач, аки Змїéв, и рыданїе, аки дщерей Сиринских
Сотворит плач, аки Змїéв…

Через це вона заплаче і заридає, піде без взуття і оголеною, зчинить голосіння, наче зміїв, і плач, наче дочок сирен.

Книга пророка Ісаї (57:20): 2

Возволнуются и почити не возмогут
Возволнуются, и почити не возмогут

Неправедні так і носитимуться хвилями і не зможуть спочити.

Непра́веднїи же возволнѹ́ютсѧ и҆ почи́ти не возмо́гѹтъ.

Книга пророка Ісаї (13:21): 2

Наполнятся дóмове шума, и почїют ту Сирины
Почїют ту Сирины

А там відпочиватимуть звірі, і доми наповняться звуком, і відпочиватимуть там сирени, і демони там затанцюють,

И҆ почі́ютъ та́мѡ ѕвѣ́рїе, и҆ напо́лнѧтсѧ до́мове шѹ́ма, и҆ почі́ютъ тѹ̀ сі́рини, и҆ бѣ́си та́мѡ восплѧ́шѹтъ,

П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону (34:7): 2

Не отемнѣстѣ ОЧИ Его, Ни истлѣста Устнѣ Его
Пирамида и Столп твой, из коего высоты простиралися Лучи Очей Голубиных. Не отемнѣют Очи твои, не истлѣют Уста твоя

Мойсеєві було сто двадцять років, коли він помер; його очі не потемніли і не знищилися.

Книга пророка Ісаї (8:15): 2

И сокрушатся, и приближатся, и яты будут человѣцы, в твердынѣ своей суще
Приближатся, и сокрушатся, и падут

Через це серед них численні знеможуть, упадуть і будуть знищені, а люди, які є в безпеці, зблизяться та будуть схоплені.

Сегѡ̀ ра́ди и҆знемо́гѹтъ въ ни́хъ мно́зи, и҆ падѹ́тъ, и҆ сокрѹша́тсѧ, и҆ прибли́жатсѧ, и҆ ѩ҆́ти бѹ́дѹтъ человѣ́цы въ тверды́ни сѹ́ще.

Книга Псалмів (102:5): 2

обновляющїй ему и Друзям его Младость, яко О́рлюю Юность
Обновится, яко О́рляя, ЮНОСТЬ твоя

Він наповняє твоє бажання добром, і молодість твоя буде оновлена — мов у орла.

Перша книга царств (25:18): 1

І поквапилася Авіґея, і взяла двісті хлібів, дві посудини вина, п’ять приготовлених овець, п’ять еф добірного борошна, один ґомор родзинок і двісті в’язанок смоківниць. І поклала на ослів,

Книга пророка Ісаї (35:10): 1

І зібрані Господом повернуться і прийдуть до Сіону з радістю, і вічна радість на їхній голові. Бо на їхній голові — хвала і веселість, тож радість охопить їх, — біль, смуток і стогнання втекли.

и҆ со́браннїи гд҇емъ ѡ҆братѧ́тсѧ и҆ прїи́дѹтъ въ сїѡ́нъ съ ра́достїю, и҆ ра́дость вѣ́чнаѧ над̾ главо́ю и҆́хъ: над̾ главо́ю бо и҆́хъ хвала̀ и҆ весе́лїе, и҆ ра́дость прїи́метъ ѧ҆̀, ѿбѣжѐ болѣ́знь и҆ печа́ль и҆ воздыха́нїе.

Книга пророка Єремії (18:15): 1

Однак Мене забув Мій народ, намарно вони курили ладан. І ослабнуть на своїх дорогах, вічних стежках, щоб піти стежками, що не мають дороги, якою ходити,

Книга Йова (38:21): 1

Знаю, що ти тоді народився, і число твоїх років велике.

Книга пророка Осії (4:19): 1

Ти є сплетенням вітру в його крилах, і засоромляться їхніми жертовниками.

Друга книга Хронік (6:30): 1

Книга пророка Ісаї (11:2): 1

І на ньому спочине Божий Дух, дух мудрості та розуміння, дух поради і сили, дух знання і побожності.

и҆ почі́етъ на не́мъ дх҃ъ бж҃їй, дх҃ъ премдрости и҆ ра́зѹма, дх҃ъ совѣ́та и҆ крѣ́пости, дх҃ъ вѣ́дѣнїѧ и҆ бл҃гоче́стїѧ:

Книга Псалмів (4:4): 1

Знайте, що Господь зробив дивовижне для Свого побожного. Господь мене вислухає, коли я до Нього покличу.

Послання до ефесян (4:24): 1

щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини.

Євангелія від св. Матвія (25:9): 1

А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців, та й купіть собі.

Ѿвѣща́ша же мѹ҄дрыѧ, глаго́люща: є҆да̀ ка́кѡ не доста́нетъ на́мъ и҆ ва́мъ: и҆ди́те же па́че къ продаю́щымъ и҆ кѹпи́те себѣ̀.

Друге послання до коринтян (11:2): 1

Адже я палаю до вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, наче чисту діву, поставити перед Христом.

Книга пророка Амоса (8:13): 1

Того дня не стане через спрагу гарних дівчат і юнаків,

Євангелія від св. Івана (19:40): 1

Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, — згідно зі звичаєм поховання в юдеїв.

Книга пророка Захарії (12:10): 1

І виллю на дім Давида і на тих, що живуть у Єрусалимі, дух милості й щедрості, і поглянуть на Мене, тому що зневажили, і над ним справді побиватимуться, як над улюбленим, і терпітимуть болі, наче над первородним.

Третя книга царств (17:14): 1

Перше соборне послання св. ап. Івана (4:8): 1

Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов.

Євангелія від св. Матвія (19:27): 1

Тоді Петро, звернувшись до Нього, сказав: Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?

Тогда̀ ѿвѣща́въ пе́тръ речѐ є҆мѹ̀: сѐ, мы̀ ѡ҆ста́вихомъ всѧ҄ и҆ в̾слѣ́дъ тебє̀ и҆до́хомъ: что̀ ѹ҆̀бо бѹ́детъ на́мъ;

Книга Псалмів (118:158): 1

Подивився я на відступників і занеміг, адже вони не дотримувалися Твого слова.

Книга Псалмів (118:139): 1

Мене виснажила ревність за домом Твоїм, бо мої вороги забули Твої слова.

Перша книга царств (25:26): 1

І тепер, володарю, хай живе Господь і хай живе твоя душа, оскільки Господь оберіг тебе, щоб ти не напав на невинну кров і спас тобі твою руку від помсти. І тепер хай твої вороги, і ті, хто шукає зла моєму володареві, стануть, як Навал.

Третя книга царств (19:10): 1

Книга Притч Соломонових (30:18-19): 1

Трьох речей не спроможний я збагнути, і четвертої мені не зрозуміти: слід орла, який ширяє, шляхи змія на скелі, стежку корабля, що пливе посеред моря, і шляхи чоловіка в молодості.

Книга Псалмів (18:5): 1

По всій землі пішло їхнє відлуння, і їхні слова — до кінців світу! У сонці Він поставив своє поселення:

Книга пророка Михея (4:13): 1

Устань і молоти їх, дочко Сіону, бо тобі поставлю залізні роги і тобі поставлю мідні копита, і знищиш численні народи, і покладеш Господу їхню безліч і їхню силу Господу всієї землі!

Книга Притч Соломонових (28:1): 1

Безбожний утікає, хоча ніхто його не переслідує, а праведний — упевнений, наче лев.

Книга пророка Ісаї (5:29): 1

Вони кидаються, мов леви, і з’явилися, як левеня. І візьме та заричить, як звір, і викине, і не буде того, хто рятує,

ѩ҆рѧ́тсѧ ѩ҆́кѡ льво́ве, и҆ предста́ша ѩ҆́кѡ льви҄чища: и҆ и҆́метъ, и҆ возопїе́тъ ѩ҆́кѡ ѕвѣ́рь, и҆ и҆зве́ржетъ, и҆ не бѹ́детъ ѿе́млющагѡ и҆̀хъ.

Перше послання до коринтян (15:24): 1

а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.

Перше послання до коринтян (9:9): 1

Адже в Законі Мойсея написано: Не зав’язуй рота волові, який молотить! Хіба Бог турбується про волів?

Книга Рут (2:1-18): 1

У Ноеміні була людина, родич її чоловіка, людина сильна і владна з роду Авімелеха, і його ім’я — Вооз. Якось моавійка Рут сказала Ноеміні: Піду я в поле і збиратиму колоски позаду женців, де тільки знайду милість у їхніх очах. А та відповіла їй: Іди, дочко. І вона пішла, і збирала в полі за женцями. І випадково потрапила на частини поля Вооза, який з роду Авімелеха. І ось прийшов Вооз із Вифлеєма, і сказав женцям: Господь з вами! А вони відповіли йому: Нехай Господь тебе благословить! І сказав Вооз своєму слузі, який був над женцями: Чия ця молодиця? У відповідь слуга, який стояв над женцями, сказав: Молодиця — це моавійка, котра повернулася з Ноемінню з моавського поля. А вона сказала: Тож я збиратиму, і буду визбирувати поміж снопами за женцями! І вона пішла, і була від ранку аж до вечора, не спочила в полі ані трохи. І промовив Вооз до Рути: Чи ти не чула, дочко? Не ходи збирати на іншому полі, не йди звідси, приєднайся тут до моїх молодиць! Очі твої хай будуть на полі, де жатимуть, і підеш за ними. Ось я дав вказівку слугам не чіпати тебе, і коли ти відчуватимеш спрагу, то підеш до посудини і питимеш, звідки черпають воду слуги. І вона впала долілиць, поклонилася до землі й сказала йому: Чому так, що я знайшла милість у твоїх очах, щоб на мене звертати увагу? Я ж чужинка! Та Вооз у відповідь сказав їй: Мені таки сповістили те, що ти вчинила зі своєю свекрухою після смерті твого чоловіка, і як ти залишила твого батька, твою матір і землю, де ти народилася, і пішла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня. Нехай Господь винагородить тебе за твоє діло, і нехай твоя винагорода буде повна перед Господом, Богом Ізраїля, до Якого ти прийшла, щоб мати надію під Його крилами. Вона ж сказала: Нехай знайду я милість у твоїх очах, володарю, бо ти мене потішив, адже ти заговорив до серця твоєї рабині, і ось я буду, як одна з твоїх рабинь. А Вооз їй сказав: Вже час їсти, іди сюди і їстимеш хліб, і замочиш твій кусок у квасі. Тож Рут сіла біля женців, а Вооз наклав їй смаженого зерна. Вона поїла, наситилася і відійшла. І піднялася збирати, а Вооз дав вказівку своїм слугам, наказуючи: Нехай збирає і між снопами, і не засоромите її! Ви обов’язково носіть до неї і навіть підкидайте їй із зібраного, — залиште і нехай підбирає, і не забороните їй! Тож вона збирала в полі аж до вечора, і вимолотила те, що зібрала, і вийшло біля ефи ячменю. Вона взяла і пішла до міста, і її свекруха побачила те, що вона зібрала. А Рут, витягнувши те, що залишилося з їжі після того, як вона наситилася, дала їй.

Євангелія від св. Івана (4:15): 1

Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!

Друга книга царств (23:15): 1

Євангелія від св. Івана (4:10-15): 1

Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його? У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!

Книга Псалмів (132:3): 1

наче роса Аермона, що опускається на гори Сіонські. Адже там Господь заповів благословення і життя навіки.

Євангелія від св. Матвія (19:24): 1

І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

па́ки же гл҃ю ва́мъ: ѹ҆до́бѣе є҆́сть велбѹ́дѹ сквозѣ̀ и҆глинѣ̀ ѹ҆́шы проитѝ, не́же бога́тѹ въ цр҇твїе бж҃їе вни́ти.

Євангелія від св. Луки (8:30): 1

Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього.

Євангелія від св. Матвія (8:34): 1

І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові й, побачивши Його, благали, щоб Він залишив їхні околиці.

И҆ сѐ, ве́сь гра́дъ и҆зы́де въ срѣ́тенїе ї҆и҃сови: и҆ ви́дѣвше є҆го̀, моли́ша, ѩ҆́кѡ дабы̀ преше́лъ ѿ предѣ҄лъ и҆́хъ.

Євангелія від св. Луки (8:33): 1

Біси ж, вийшовши із чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і утопилося.

Євангелія від св. Матвія (8:30): 1

На віддалі від них паслося велике стадо свиней.

Бѧ́ше же дале́че ѿ нею̀ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.

Книга Ісуса, сина Сирахового (30:27): 1

Євангелія від св. Івана (11:22): 1

Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.

Четверта книга царств (2:14): 1

Четверта книга царств (6:6): 1

Четверта книга царств (2:8): 1

Друге послання до коринтян (4:13): 1

Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, — ми віримо, тому й говоримо.

Книга пророка Ісаї (51:16): 1

Я покладу Свої слова у твої уста і захищу тебе в тіні Своєї руки, якою Я встановив небо і заснував землю. І Він скаже Сіонові: Ти — Мій народ!

Положѹ̀ словеса̀ моѧ҄ во ѹ҆ста̀ твоѧ҄ и҆ под̾ сѣ́нїю рѹкѝ моеѧ̀ покры́ю тѧ̀, є҆́юже поста́вихъ не́бо и҆ ѡ҆снова́хъ зе́млю: и҆ рече́тъ сїѡ́нѹ: лю́дїе моѝ є҆стѐ вы̀.

Четверта книга царств (2:13): 1

Євангелія від св. Матвія (11:30): 1

Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий.

и҆́го бо моѐ бл҃го, и҆ бре́мѧ моѐ легко̀ є҆́сть.

Євангелія від св. Луки (4:18): 1

Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю;

Дії святих апостолів (10:38): 1

про Ісуса з Назарета: як помазав Його Бог Духом Святим і силою, і Він ходив, роблячи добро й оздоровлюючи всіх поневолених дияволом, тому що Бог був з Ним!

Книга Премудрості Соломона (5:24): 1

Євангелія від св. Івана (1:12): 1

А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я.

Євангелія від св. Марка (7:27): 1

А Він сказав їй: Хай спершу наситяться діти, бо недобре забрати хліб від дітей і кинути щенятам.

Євангелія від св. Івана (20:22): 1

Промовивши це, Він дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа!

Друга книга царств (7:22): 1

Перше послання до коринтян (9:15): 1

Але я зовсім не скористався цим. І написав я про це не для того, щоб так було для мене, бо краще мені померти, ніж щоби хто знівечив мою похвалу!

Послання до филип'ян (3:19): 1

Їхній кінець — загибель, їхній бог — черево, і сором — їхня слава; вони про земне думають.

Дії святих апостолів (10:14): 1

Та Петро сказав: У жодному разі, Господи! Адже я ніколи не їв нічого поганого і нечистого!

Книга Псалмів (81:6): 1

Я сказав: Ви — боги, і всі ви — сини Всевишнього.

Книга Буття (38:27-30): 1

Сталося ж, коли почалися пологи, виявилося, що в її лоні були близнята. І сталося, що під час її родів один з них висунув руку. Тож повитуха взяла, та й пов’язала на його ручку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим. Та коли втягнув ручку назад, то відразу ж вийшов його брат. А вона сказала: Як же ти прорвав перепону? І вона дала йому ім’я — Фарес. І після цього вийшов його брат, який мав на своїй руці червону нитку. І вона дала йому ім’я — Зара.

Євангелія від св. Луки (11:9): 1

І кажу вам: просіть — і дасться вам; шукайте — і знайдете; стукайте — і відчинять вам.

Дії святих апостолів (17:20): 1

бо вкладаєш щось чуже до наших вух. Отже, хочемо знати, що б це могло бути!

Євангелія від св. Івана (9:6-7): 1

Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому, і сказав йому: Піди вмийся в купальні Силоам! Силоам у перекладі означає «посланий». Отже, він пішов, умився і прийшов зрячим.

Євангелія від св. Матвія (11:19): 1

Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а вони кажуть: Ось ця людина ненажера і п’яниця, друг митників та грішників. Тож виправдалася премудрість власними ділами.

Прїи́де сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй ѩ҆ды́й и҆ пїѧ́й: и҆ глаго́лютъ: сѐ, человѣ́къ ѩ҆́дца и҆ вїнопі́йца, мытарє́мъ дрѹ́гъ и҆ грѣ́шникѡмъ. И҆ ѡ҆правди́сѧ премѹ́дрость ѿ ча҄дъ свои́хъ.

Послання до Римлян (11:33): 1

О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!

Книга пророка Єремії (17:1): 1

Пісня над піснями (8:6): 1

Поклади мене, як печать на твоєму серці, як печать на твоєму плечі. Адже любов сильна, як смерть, ревнощі тверді, як ад, її іскри — вогняні іскри — її полум’я.

Книга Псалмів (67:18): 1

Колісниця Божа десятитисячекратна, тисячі радіючих. Господь серед них на Сінаї — у святині.

Євангелія від св. Матвія (16:19): 1

Я дам тобі ключі Царства Небесного: і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах.

и҆ да́мъ тѝ ключи҄ цр҇тва нб҇нагѡ: и҆ є҆́же а҆́ще свѧ́жеши на землѝ, бѹ́детъ свѧ́зано на нб҃сѣ́хъ: и҆ є҆́же а҆́ще разрѣши́ши на землѝ, бѹ́детъ разрѣше́но на нб҃сѣ́хъ.

Апокаліпсис (3:16): 1

А що ти ледь теплий, — ні гарячий, ні холодний, — то Я змушений викинути тебе з Моїх уст.

Книга Псалмів (30:19): 1

Хай заніміють обманливі уста, які в погорді й зневазі говорять проти праведного беззаконне.

Книга Йова (29:10): 1

Ті ж, хто слухав, мене блаженним називали, а їхній язик прилипав до їхнього горла,

Дії святих апостолів (4:11): 1

Він є камінь, знехтуваний вами, будівничими, — камінь, що став наріжним.

Євангелія від св. Луки (17:21): 1

і не скажуть: Ось тут воно, або там! Адже Боже Царство всередині вас!

Євангелія від св. Івана (1:5): 1

І Світло світить у темряві, і темрява Його не огорнула.

Книга Суддів (14:9): 1

Він узяв його і поклав до рота, і пішов далі, та їв собі дорогою. Він прийшов до свого батька й до своєї матері, і дав їм, і вони їли. Та він не сповістив їм, що взяв мед з трупа лева.

Книга Псалмів (103:2): 1

Ти одягаєшся у світло, як в одяг, і простягаєш небо, наче намет.

Книга Псалмів (101:28): 1

А Ти — Той Самий, і рокам Твоїм не буде кінця.

Книга Псалмів (111:6): 1

Не похитнеться вона повік; у вічній пам’яті буде праведний.

Перше соборне послання св. ап. Івана (3:3): 1

І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, як і Він чистий.

Перше соборне послання св. ап. Івана (3:2): 1

Улюблені! Тепер ми — Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що коли Він з’явиться, ми будемо подібні до Нього, адже побачимо Його таким, який Він є.

Перше соборне послання св. ап. Івана (4:2): 1

Пізнавайте Божого Духа тим, що кожний дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, є від Бога.

Перше послання до коринтян (15:44): 1

сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.

Книга пророка Ісаї (60:17): 1

І замість міді принесу тобі золото, а замість заліза принесу тобі срібло, а замість дерева принесу тобі мідь, а замість каміння — залізо. І поставлю твоїх володарів у мирі, а твоїх наглядачів — у праведності.

И҆ вмѣ́стѡ мѣ́ди принесѹ̀ тѝ зла́то, и҆ вмѣ́стѡ желѣ́за принесѹ̀ тѝ сребро̀, и҆ вмѣ́стѡ древе́съ принесѹ̀ тѝ мѣ́дь, и҆ вмѣ́стѡ ка́менїѧ желѣ́зо: и҆ вда́мъ кнѧ҄зи твоѧ҄ въ ми́ръ и҆ надзира҄тели твоѧ҄ въ пра́вдѹ.

Книга Буття (44:12): 1

а той шукав, почавши від старшого, доки не прийшов до наймолодшого, — і знайшов чашу у Веніаминовому мішку.

Четверта книга царств (20:6): 1

Книга Притч Соломонових (9:11): 1

Адже таким чином житимеш довго, і тобі примножуватимуться роки твого життя.

Книга Буття (42:25-28): 1

А їхні торби Йосиф наказав наповнити пшеницею, повернути гроші кожного в його мішок і дати їм харчів на дорогу. Так з ними і було зроблено. І навантаживши пшеницю на своїх ослів, вони пішли звідти. А там, де зупинилися, один із них розв’язав свій мішок, щоб нагодувати ослів, побачив вузлик зі своїми грішми, який був зверху в мішку. І він сказав своїм братам: Мені повернули гроші — ось вони в моєму мішку! І жах охопив їхнє серце, вони налякалися і говорили один одному: Що це Бог нам зробив?

Книга Псалмів (36:28): 1

Адже Господь любить справедливість, і Він не залишить Своїх богобійних, — вони будуть бережені повік. А беззаконні будуть вигнані, нащадки безбожних будуть вигублені.

Книга пророка Софонії (3:3): 1

Його володарі в ньому, як леви, що ричать. Його судді, як вовки Аравії, не залишали до ранку.

Книга Буття (49:27): 1

Веніамин — хижий вовк: вранці ще їсть, а ввечері ховає їжу.

Євангелія від св. Матвія (5:14): 1

Ви — світло для світу. Не можна сховати міста, що стоїть на горі.

(За҄ 11.) Вы̀ є҆стѐ свѣ́тъ мі́ра: не мо́жетъ гра́дъ ѹ҆кры́тисѧ верхѹ̀ горы̀ стоѧ̀:

Євангелія від св. Івана (1:29-30): 1

Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене.

Книга Псалмів (103:20-22): 1

Ти навів темряву, — і настала ніч, а в ній виходять усі лісові звірі. Молоді леви ричать, щоби знайти здобич, — щоби добути в Бога для себе поживи. А зійшло сонце, — вони зібралися разом і лежать у своїх лігвищах.

Книга Псалмів (56:9): 1

Пробудись, славо моя, пробудіться, псалтирю і гусла! Я встану рано.

Книга пророка Ісаї (22:13): 1

вони ж раділи і веселились, ріжучи телят і приносячи в жертву овець, щоб їсти м’ясо і пити вино, кажучи: Їжмо і пиймо, бо завтра помремо!

ті́и же сотвори́ша ра́дость и҆ весе́лїе, закала́юще телцы̀ и҆ жрѹ́ще ѻ҆́вцы, ѩ҆́кѡ ѩ҆́сти мѧса̀ и҆ пи́ти вїно̀, глаго́люще: да ѩ҆́мы и҆ пїе́мъ, ѹ҆́трѣ бо ѹ҆́мремъ.

Книга пророка Ісаї (44:18): 1

Вони не пізнали, щоб набратися розуму, бо їхні очі стали темними, щоб не бачити і не зрозуміти своїм серцем.

Не ѹ҆вѣ́даша смы́слити, ѩ҆́кѡ ѡ҆темнѣ́ша ѻ҆́чи и҆́хъ, є҆́же ви́дѣти и҆ разѹмѣ́ти се́рдцемъ свои́мъ.

Євангелія від св. Луки (24:31): 1

тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.

Євангелія від св. Івана (8:56): 1

Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів!

Пісня над піснями (2:3): 1

Як яблуня між деревами лісу, так мій коханий серед синів. Я забажала його тіні і сіла, і його плід — солодкий у моєму горлі.

Книга Псалмів (118:109): 1

Моя душа постійно в [Твоїх] руках, тож я не забув Твого закону.

Книга Премудрості Соломона (3:1): 1

А душі праведних — у Божій руці, і до них не доторкнеться мука.

Послання до филип'ян (3:20): 1

Адже наше життя — на небесах, звідки й очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа,

Друге послання до коринтян (6:2): 1

Адже сказано: У сприятливий час Я вислухав тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер — час сприятливий! Ось тепер — день спасіння!

Книга пророка Ісаї (61:1): 1

На мені Господній дух, через це Він мене помазав. Благовістити бідним мене послав, вилікувати розбитих серцем, проповідувати полоненим звільнення і сліпим прозріння,

Дх҃ъ гд҇ень на мнѣ̀, є҆гѡ́же ра́ди пома́за мѧ̀, бл҃говѣсти́ти ни́щымъ посла́ мѧ, и҆сцѣли́ти сокрѹшє́нныѧ се́рдцемъ, проповѣ́дати плѣ́нникѡмъ ѿпѹще́нїе и҆ слѣпы҄мъ прозрѣ́нїе,

Євангелія від св. Івана (17:3): 1

Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа.

Євангелія від св. Івана (13:38): 1

Відповідає [йому] Ісус: Душу свою за Мене ти покладеш? Знову й знову запевняю тебе: не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене.

Євангелія від св. Івана (13:36): 1

Каже Йому Симон-Петро: Господи, куди Ти йдеш? Ісус йому відповів: Куди [Я] іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше.

Євангелія від св. Івана (14:9): 1

Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?

Книга Ісуса Навина (22:22): 1

Бог, Бог є Господом, і Бог, Бог — Господь, Він знає, і Ізраїля Він пізнає. Якщо ми дійсно вчинили злочин перед Господом, то нехай нас у цьому не врятує!

Книга Псалмів (72:25): 1

Бо чим я володію на небі й чого, крім Тебе, я бажав на землі?

Євангелія від св. Луки (9:36): 1

Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили.

Євангелія від св. Луки (9:32): 1

Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним.

Книга Екклезіястова (3:19): 1

Бо випадок людських синів і випадок тварин, — у них один випадок. Як смерть цього, так смерть іншого, і дух в усіх. І що більшого має людина від тварини? Нічого, бо все — марнота!

Євангелія від св. Луки (9:33): 1

І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить.

Євангелія від св. Матвія (17:4): 1

Озвавшись, Петро сказав Ісусові: Господи, добре нам тут; коли хочеш, поставлю тут три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі.

Ѿвѣща́въ же пе́тръ речѐ (ко) ї҆и҃сови: гд҇и, добро̀ є҆́сть на́мъ здѣ̀ бы́ти: а҆́ще хо́щеши, сотвори́мъ здѣ̀ трѝ сѣ҄ни, тебѣ̀ є҆ди́нѹ, и҆ мѡѷсе́ови є҆ди́нѹ, и҆ є҆ди́нѹ и҆лїѝ.

Книга Псалмів (58:7): 1

Увечері вони повернуться, зголодніють, як пси, і кружлятимуть містом.

Книга Екклезіястова (3:4): 1

час плакати і час сміятися, час ридати і час танцювати,

Книга Буття (1:5): 1

Бог назвав світло днем, а темряву назвав ніччю. І був вечір, і настав ранок — день перший.

Книга пророка Даниїла (7:12): 1

І в інших звірів забрано владу, і їм дано довготу життя аж до часу і часу.

Євангелія від св. Матвія (16:3): 1

А вранці: Буде негода, бо червоне небо захмарюється. Отже, вигляд неба ви пояснити можете, а ознак часу — не здатні?

и҆ ѹ҆́трѹ: дне́сь зима̀, чермнѹ́етбосѧ дрѧселѹ́ѧ не́бо. Лицемѣ́ри, лицѐ ѹ҆́бѡ небесѐ ѹ҆мѣ́ете разсѹжда́ти, зна́менїй же временѡ́мъ не мо́жете (и҆скѹси́ти).

Книга Псалмів (22:1): 1

Псалом Давида. Господь турбується про мене як пастир, — я ні в чому не матиму недостатку.

Пісня над піснями (2:11-12): 1

бо ось зима минула, дощ пройшов, пішов собі, квіти з’явилися на землі, настав час обрізати дерева, у нашій землі чути голос горлиці,

Книга Екклезіястова (3:1): 1

Для всього час, і пора для кожного діла під небом.

Дії святих апостолів (2:4): 1

І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти.

Дії святих апостолів (2:2): 1

Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.

Дії святих апостолів (1:13-14): 1

Прийшовши, вони увійшли в горницю, де були Петро та Іван, Яків і Андрій, Филип і Хома, Вартоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот і Юда Яковів. Усі вони з жінками, з Марією, матір’ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві [й благанні].

Дії святих апостолів (1:13): 1

Прийшовши, вони увійшли в горницю, де були Петро та Іван, Яків і Андрій, Филип і Хома, Вартоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот і Юда Яковів.

Євангелія від св. Івана (5:14): 1

Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.

Книга Псалмів (26:4): 1

Одного просив я в Господа, одного буду прагнути: щоб упродовж усього мого життя я перебував у Господньому домі, бачив Господню красу й оглядав Його храм.

Книга Псалмів (83:5): 1

Блаженні ті, які живуть у Твоєму домі: вони навіки-віків складатимуть хвалу Тобі.

Книга Псалмів (83:2): 1

Які любі Твої оселі, Господи сил!

Книга Псалмів (104:40): 1

Вони попросили — і прилетіли перепелиці; Він наситив їх небесним хлібом.

Книга пророка Єремії (12:12): 1

На кожний перехід у пустелі прийшли ті, хто приносить страждання, бо Господній меч пожирає від кінця землі аж до кінця землі, немає миру жодному тілу!

Пісня над піснями (4:11): 1

Наречена, твої губи викапують стільниковий мед, — мед і молоко з твого язика, і запах твого одягу, як запах Лівану.

Книга Псалмів (61:12): 1

Одного разу промовив Бог, і я такі дві речі почув,

Книга Премудрості Соломона (5:21): 1

Підуть добре націлені стріли блискавиць і полетять до цілі, наче з добре натягненого лука — хмар,

Євангелія від св. Луки (15:8-9): 1

Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде? А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася!

Євангелія від св. Матвія (13:45-46): 1

Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин; знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.

Па́ки подо́бно є҆́сть цр҇твїе нб҇ное человѣ́кѹ кѹпцѹ̀, и҆́щѹщѹ до́брыхъ би́серей, и҆́же ѡ҆брѣ́тъ є҆ди́нъ многоцѣ́ненъ би́серъ, ше́дъ продадѐ всѧ҄, є҆ли҄ка и҆мѧ́ше, и҆ кѹпѝ є҆го̀.

Апокаліпсис (21:2): 1

І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена, прикрашена для свого чоловіка.

Книга пророка Даниїла (2:35): 1

Тоді роздробилися одночасно глина, залізо, мідь, срібло, золото і стали, наче порох літнього току. І забрала його сила вітру, і його місця не знайдено. А той камінь, що розбив статую, став великою горою і наповнив усю землю.

Євангелія від св. Матвія (16:17-18): 1

А Ісус відповів йому і сказав: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Мій Отець Небесний. І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.

И҆ ѿвѣща́въ ї҆и҃съ речѐ є҆мѹ̀: бл҃же́нъ є҆сѝ, сі́мѡне, ва́ръ ї҆ѡ́на, ѩ҆́кѡ пло́ть и҆ кро́вь не ѩ҆вѝ тебѣ̀, но ѻ҆ц҃ъ мо́й, и҆́же на нб҃сѣ́хъ: и҆ а҆́зъ же тебѣ̀ гл҃ю, ѩ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ пе́тръ, и҆ на се́мъ ка́мени сози́ждѹ цр҃ковь мою̀, и҆ врата̀ а҆́дѡва не ѡ҆долѣ́ютъ є҆́й:

Послання до филип'ян (3:11): 1

аби якось досягти воскресіння мертвих.

Послання до филип'ян (3:14): 1

я відчайдушно біжу до мети — до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі.

Книга Псалмів (17:3): 1

Господь — моя надійна опора, мій притулок, мій Спаситель, мій Бог, моя допомога, — я надіятимусь на Нього! Він — мій захисник, ріг мого спасіння, мій заступник.

Книга Псалмів (60:3): 1

Від краю землі я закликав до Тебе, коли стало безсилим серце моє. І Ти мене підняв на скелю,

Книга Псалмів (39:3): 1

витягнув мене з ями страждань, з багнистої трясовини, поставив мої ноги на камені та скерував мої кроки,

Книга Псалмів (76:6): 1

Я роздумую про давні дні, я згадую одвічні роки — і вчуся.

Перше послання до коринтян (15:47): 1

Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.

Євангелія від св. Матвія (28:7): 1

Швидше ідіть та скажіть Його учням, що Він устав із мертвих; Він чекатиме вас у Галилеї, там Його і побачите. Ось, я сказав вам!

и҆ ско́рѡ ше́дшѣ рцы́те ѹ҆чн҃кѡ́мъ є҆гѡ̀, ѩ҆́кѡ воста̀ ѿ ме́ртвыхъ и҆ сѐ, варѧ́етъ вы̀ въ галїле́и: та́мѡ є҆го̀ ѹ҆́зрите: сѐ, рѣ́хъ ва́мъ.

Євангелія від св. Марка (16:6): 1

А він каже їм: Не лякайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розіп’ятого? Він воскрес — нема Його тут! Ось місце, де поховали Його!

Євангелія від св. Луки (2:10): 1

Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:

Друге послання до коринтян (12:3-5): 1

І знаю, що той чоловік, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, — був підхоплений у рай і почув невимовні слова, яких людина не може висловити. Ось таким похвалюся, а собою — не хвалитимуся, хіба що своїми немочами.

Перше послання до коринтян (2:13): 1

про що й говоримо не вченими словами людської мудрості, але навченими [Святим] Духом, порівнюючи духовне з Духовним.

Книга пророка Софонії (3:14): 1

Радій, Дочко Сіону! Звіщай, дочко Єрусалима! Радій і веселися від усього твого серця, дочко Єрусалиме!

Книга пророка Захарії (4:6): 1

І він відповів, і промовив до мене, кажучи: Це слово Господнє до Зоровавеля, що промовляє: Не великою силою, не міццю, але тільки Моїм духом, — говорить Господь Вседержитель!

Апокаліпсис (12:14): 1

І було дано жінці два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія.

Книга пророка Михея (4:11): 1

Тепер же проти тебе зібралися численні народи, що кажуть: Зрадіймо, і хай наші очі подивляться на Сіон!

Книга пророка Ісаї (50:4): 1

Господь дає мені язик напоумлення, щоб пізнати, коли потрібно говорити слово, дав настанови мені вранці, і наділив мене вухами, щоб слухати.

Гд҇ь гд҇ь дае́тъ мнѣ̀ ѧ҆зы́къ наѹче́нїѧ, є҆́же разѹмѣ́ти, є҆гда̀ подоба́етъ рещѝ сло́во: положи́ мѧ ѹ҆́трѡ ѹ҆́трѡ, приложи́ ми ѹ҆́хо, є҆́же слы́шати,

Книга Псалмів (109:7): 1

У дорозі нап’ється зі струмка, тому підійме голову вгору.

Друга книга Мойсеєва: Вихід (7:15): 1

Вранці йди до фараона. Ось він підійде до води, а ти чекатимеш на березі ріки, щоб зустрітися з ним. І візьми у свою руку посох, який перетворювався на змія,

П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону (32:13): 1

Він вивів їх на неприступні висоти землі,

Книга пророка Ісаї (49:18): 1

Здійми довкола свої очі та поглянь на всіх. Ось вони зібралися і прийшли до тебе. Живу Я, — говорить Господь, — бо всіма ними зодягнешся і нарядишся ним, як наречена прикрасою.

Возведѝ ѡ҆́крестъ ѻ҆́чи твоѝ и҆ ви́ждь всѧ҄, сѐ, собра́шасѧ и҆ прїидо́ша къ тебѣ̀, живѹ̀ а҆́зъ, гл҃етъ гд҇ь: ѩ҆́кѡ всѣ́ми и҆́ми а҆́ки въ красотѹ̀ ѡ҆блече́шисѧ и҆ ѡ҆бложи́ши себѐ и҆́ми ѩ҆́кѡ ѹ҆́тварїю невѣ́ста.

Книга Псалмів (142:5): 1

Я згадав давні дні, роздумував про всі Твої вчинки, розмірковував про діла рук Твоїх.

Книга Псалмів (103:4): 1

Ти робиш духів Своїми ангелами, а палаючий вогонь — Своїми слугами.

Друга книга Мойсеєва: Вихід (2:6): 1

А відкривши, бачить, що в кошику плаче немовля. І фараонова дочка пожаліла його, і сказала: Воно з єврейських дітей.

Євангелія від св. Марка (6:17-28): 1

Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею. А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата! Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою. Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин, увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі! І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого. І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя! І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя! І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити. Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.

Книга пророка Ісаї (5:1): 1

Заспіваю Улюбленому пісню Улюбленого про Мій виноградник. В Улюбленого був виноградник на горі в родючому місці,

Воспою̀ нн҃ѣ возлю́бленномѹ пѣ́снь возлю́бленнагѡ моегѡ̀ вїногра́дѹ моемѹ̀: вїногра́дъ бы́сть возлю́бленномѹ въ ро́зѣ, на мѣ́стѣ тѹ́чнѣ:

Євангелія від св. Матвія (14:27): 1

Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

А҆́бїе же речѐ и҆̀мъ ї҆и҃съ, гл҃ѧ: дерза́йте: а҆́зъ є҆́смь, не бо́йтесѧ.

Книга Псалмів (8:2): 1

Господи, Господи наш! Яке величне Твоє Ім’я на всій землі! Велич Твоя піднялася вище небес.

Дії святих апостолів (8:33): 1

У Його приниженні відмовлено Йому в суді. [Але] хто розповість про рід Його? Бо життя Його забирається із землі!

Книга Псалмів (29:2): 1

Господи, звеличу Тебе, бо Ти мене підняв і моїм ворогам не дав насміятися наді мною.

Книга пророка Даниїла (14:36): 1

А Господній ангел схопив його за чуб і, несучи за волосся його голови, поставив його у Вавилоні над ямою в шумі його духу.

Послання до євреїв (4:14): 1

Тому, маючи великого Первосвященика, Який пройшов небеса, — Ісуса, Божого Сина, — тримаймося визнання.

Друге послання до коринтян (12:2): 1

Знаю чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, — не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, — був підхоплений аж до третього неба.

Четверта книга царств (2:11): 1

Книга Буття (5:24): 1

І догодив Енох Богові — і не стало його, бо забрав його Бог.

Дії святих апостолів (8:39): 1

Коли вони вийшли з води, Господній Дух забрав Филипа, і євнух більше не бачив його. І їхав він своєю дорогою та радів.

Книга пророка Ісаї (60:8): 1

Хто ж ті, які летять, як хмари, і як голубки з пташенятами?

Кі́и сѹ́ть, и҆̀же ѩ҆́кѡ ѡ҆́блацы летѧ́тъ, и҆ ѩ҆́кѡ го́лѹбїе со птєнцы̀ ко мнѣ̀;

Соборне послання св. ап. Іуди (1:19): 1

Це ті, які порушують єдність; вони душевні, а Духа не мають.

Соборне послання св. ап. Іуди (1:12): 1

Вони є підводні скелі на ваших вечерях любові, які без остраху їдять з вами, випасаючи самих себе; це — безводні хмари, гнані вітрами, безплідні осінні дерева, двічі померлі й вирвані з корінням,

Книга Псалмів (77:49): 1

Наслав на них лють Свого гніву, гнів, обурення, скруту, нашестя злих ангелів.

Книга пророка Ісаї (16:1): 1

Пошлю, як гадюки по землі. Хіба не пустинною скелею є гора Сіон?

Послю̀ а҆́ки га́ды на зе́млю: є҆да̀ ка́мень пѹ́стъ є҆́сть гора̀ дще́ре сїѡ́ни {посли́те а҆́гнцы владѹ́щемѹ земле́ю ѿ ка́мене пѹсты́ни къ горѣ̀ дще́ре сїѡ́ни};

Книга пророка Михея (7:17): 1

Лизатимуть порох, як змія, плазуючи по землі, будуть стривожені в їхніх затворах. Жахнуться нашого Господа Бога — Тебе побояться.

Книга пророка Ісаї (16:2): 1

Бо дочка Моав буде, як пташеня, забране в птаха, який відлетів. До того ж, Арноне,

Бѹ́деши бо а҆́ки пти́цы парѧ́щїѧ птене́цъ ѿѧ́тый, дщѝ мѡа́влѧ, пото́мъ же а҆рнѡ́нъ {Є҆вр.: въ прохожде́нїи а҆рнѡ́на.} мно́жайше совѣщава́й.

Книга пророка Осії (7:12-13): 1

Так, як вони йдуть, Я накину на них Мою сіть. Так, як птахів неба, зведу їх, напоумлю їх чутками про їхню скорботу. Горе їм, бо вони відійшли від Мене. Вони нещасні, бо були нечесні супроти Мене. Я їх визволив, а вони сказали проти Мене неправду.

Книга пророка Ісаї (46:12): 1

Послухайте Мене, ви, які погубили серце, котрі далекі від праведності!

Послѹ́шайте менѐ, погѹ́бльшїи се́рдце, сѹ́щїи дале́че ѿ пра́вды:

Книга пророка Ісаї (48:16): 1

Прийдіть до мене і послухайте це! Я від початку не говорив таємно. Коли ставалося, там я був, і тепер Господь послав мене і Свого Духа.

Пристѹпи́те ко мнѣ̀ и҆ слы́шите сїѧ҄, и҆спе́рва не ѡ҆́тай гл҃ахъ: є҆гда̀ быва́хѹ, та́мѡ бѣ́хъ, и҆ нн҃ѣ гд҇ь гд҇ь посла́ мѧ и҆ дх҃ъ є҆гѡ̀.

Книга пророка Осії (7:11): 1

І Єфрем був, як нерозумна голубка, що не має серця. Він прикликав Єгипет, і вони пішли до ассирійців.

Книга Суддів (14:14): 1

Тож він сказав їм: З того, що їв, вийшла їжа, і з сильного вийшло солодке. І не могли сповістити значення загадки до трьох днів.

Перше послання до Тимотея (4:7): 1

А зневажливих і безглуздих байок остерігайся. Вправляйся ж у побожності,

Книга пророка Ісаї (34:11): 1

І на ній поселяться птахи, їжаки, ібіси та ворони, і покладуть на неї шнурок землеміра пустелі, і онокентаври замешкають на ній.

И҆ во вре́мѧ мно́го пти҄цы и҆ є҆́жеве, сѡвы̀ и҆ вра́нове возгнѣздѧ́тсѧ въ не́мъ: и҆ возложа́тъ на́нь ѹ҆́же землемѣ́рно пѹсты́ни, и҆ ѻ҆нокента́ѵри вселѧ́тсѧ въ не́мъ.

Книга пророка Ісаї (48:22): 1

Не треба безбожним радіти! — говорить Господь.

Нѣ́сть ра́доватисѧ нечести҄вымъ, гл҃етъ гд҇ь.

Книга Йова (22:16): 1

які були забрані передчасно? Їхні основи — ріка, що тече.

Перша книга царств (6:6): 1

Навіщо ж важкими робите ваші серця, так, як важким учинив єгиптянин і фараон своє серце? Хіба не відіслали їх, коли наглумився з них, і вони пішли?

Євангелія від св. Матвія (7:24-27): 1

Отже, кожний, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, буде подібний до чоловіка розумного, який збудував свій дім на скелі; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри, і обрушилися на той дім, та він не впав, бо був заснований на скелі. А кожний, хто слухає ці Мої слова, та не виконує їх, буде подібний до чоловіка нерозумного, який збудував свій дім на піску; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри, і обрушилися на той дім, і він упав; і великим було падіння його.

(За҄ 24.) Всѧ́къ ѹ҆̀бо, и҆́же слы́шитъ словеса̀ моѧ҄ сїѧ҄ и҆ твори́тъ ѧ҆̀, ѹ҆подо́блю є҆го̀ мѹ́жѹ мѹ́дрѹ, и҆́же созда̀ хра́минѹ свою̀ на ка́мени: и҆ сни́де до́ждь, и҆ прїидо́ша рѣ́ки, и҆ возвѣ́ѧша вѣ́три, и҆ нападо́ша на хра́минѹ тѹ̀: и҆ не паде́сѧ, ѡ҆снована́ бо бѣ̀ на ка́мени. И҆ всѧ́къ слы́шай словеса̀ моѧ҄ сїѧ҄, и҆ не творѧ̀ и҆́хъ, ѹ҆подо́битсѧ мѹ́жѹ ѹ҆ро́дивѹ, и҆́же созда̀ хра́минѹ свою̀ на песцѣ̀: и҆ сни́де до́ждь, и҆ прїидо́ша рѣ́ки, и҆ возвѣ́ѧша вѣ́три, и҆ ѡ҆про́шасѧ хра́минѣ то́й, и҆ паде́сѧ: и҆ бѣ̀ разрѹше́нїе є҆ѧ̀ ве́лїе.

Друга книга Мойсеєва: Вихід (14:19-31): 1

І Божий ангел, який ішов перед табором Ізраїльських синів, піднявся і перейшов у їхній тил. Піднявся і стовп хмари з-перед їхнього обличчя і став позаду них. І він увійшов поміж табір єгиптян і поміж табір Ізраїля. І настала темрява та морок; проминула ніч, і за всю ніч вони не змішалися одне з одним. І простягнув Мойсей руку на море, і за цілу ніч Господь сильним південним вітром відігнав море і зробив море сушею, — вода розступилася. І ввійшли Ізраїльські сини на середину моря по суші, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. Погналися ж і єгиптяни, — усі коні фараона, колісниці та вершники, — і ввійшли слідом за ними на середину моря. І сталося за ранішньої сторожі: у стовпі полум’яному й хмарному Господь поглянув на табір єгиптян і послав у табір єгиптян замішання. Він позв’язував осі їхніх колісниць і дуже ускладнив їм пересування. Тож єгиптяни сказали: Втікаймо від обличчя Ізраїля, бо Господь воює за них проти єгиптян. А Господь промовив до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай повернеться вода на колісниці та на вершників, і нехай вона покриє єгиптян. І простягнув Мойсей руку на море, і на світанку вода повернулася на місце, а єгиптяни втікали під водою. Тож Господь кинув єгиптян усередину моря. Вода повернулася і покрила колісниці, вершників і все військо фараона, — тих, які ввійшли за ними в море. Не залишилося жодного з них. Сини ж Ізраїля пройшли сушею посеред моря, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. І того дня Господь визволив Ізраїля з-під руки єгиптян. А на березі моря Ізраїль побачив мертвих єгиптян. Тож Ізраїль побачив сильну руку — те, що вчинив Господь єгиптянам. І народ став боятися Господа і повірив Богові та Мойсеєві, Його слузі.

Книга пророка Ісаї (51:19): 1

Ці дві речі проти тебе! Хто сумуватиме з тобою? Падіння і знищення, голод і меч. Хто тебе потішить?

Два̀ сїѧ҄ проти҄вна тебѣ̀, кто̀ сожалѣ́етъ тебѣ̀; паде́нїе и҆ сокрѹше́нїе, гла́дъ и҆ ме́чь, кто̀ ѹ҆тѣ́шитъ тѧ̀;

Книга Буття (6:4): 1

А в ті дні на землі були велетні — після того, як входили Божі сини до людських дочок й народжували їм: це були велетні — люди, відомі од віку.

Книга пророка Ісаї (30:15): 1

Так говорить Господь, Святий Ізраїля: Коли, відвернувшись, зітхатимеш, тоді врятуєшся і пізнаєш, де ти є. Коли покладеш надію на марне, то марною стала ваша сила! Та ви не забажали послухати,

Та́кѡ гл҃етъ гд҇ь, гд҇ь ст҃ы́й ї҆и҃левъ: є҆гда̀ возврати́всѧ воздо́хнеши, тогда̀ спасе́шисѧ и҆ ѹ҆разѹмѣ́еши, гдѣ̀ є҆сѝ бы́лъ: є҆гда̀ ѹ҆пова́лъ є҆сѝ на сѹ́єтнаѧ, тще́тна крѣ́пость ва́ша бы́сть, и҆ не хотѣ́сте послѹ́шати,

Книга пророка Ісаї (28:16): 1

То через це, так говорить Господь: Ось Я покладу в основи Сіону камінь — дорогоцінний, вибраний, кутовий, поважний, — в його основи, — і хто йому повірить, не засоромиться.

Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гд҇ь: сѐ, а҆́зъ полага́ю во ѡ҆снова́нїе сїѡ́нѹ ка́мень многоцѣ́ненъ, и҆збра́нъ, краеѹго́ленъ, чт҇енъ, во ѡ҆снова́нїе є҆мѹ̀, и҆ вѣ́рѹѧй въ ѻ҆́нь не постыди́тсѧ:

Книга пророка Ісаї (49:26): 1

А ті, хто тебе гнобить, їстимуть свою плоть і питимуть, як нове вино, свою кров і сп’яніють, і всяке тіло пізнає, що Я — Господь, Який визволив тебе, і Я підіймаю силу Якова.

и҆ ѡ҆скорби́вшїи тебѐ снѣдѧ́тъ пло́ть свою̀ и҆ и҆спїю́тъ ѩ҆́кѡ вїно̀ но́во кро́вь свою̀, и҆ ѹ҆пїю́тсѧ: и҆ ѹ҆вѣ́сть всѧ́ка пло́ть, ѩ҆́кѡ а҆́зъ гд҇ь и҆зба́вивый тѧ̀ и҆ застѹпа́ѧй крѣ́пость ї҆а́кѡвлю.

Євангелія від св. Луки (6:44): 1

Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.

Книга пророка Ісаї (8:13-14): 1

Господа — Його святіть! І Він буде для тебе страхом! І якщо будеш надіятися на Нього, буде тобі на освячення, і не зустрінетеся з Ним, як з каменем спотикання, ні як з каменем падіння. А дім Якова — у пастці, і в ямі ті, хто перебуває в Єрусалимі.

Гд҇а си́лъ, того̀ ѡ҆свѧти́те, и҆ то́й бѹ́детъ тебѣ̀ въ стра́хъ. И҆ а҆́ще бѹ́деши ѹ҆пова́ѧ на него̀, бѹ́детъ тебѣ̀ во ѡ҆сщ҃е́нїе, а҆ не ѩ҆́коже ѡ҆ ка́мень претыка́нїѧ преткне́шисѧ, нижѐ ѩ҆́кѡ ѡ҆ ка́мень паде́нїѧ: до́мове же ї҆а҄кѡвли въ прѹ́глѣ, и҆ въ раздо́лїи сѣдѧ́щїи во ї҆ер҇ли́мѣ.

Книга пророка Ісаї (40:8): 1

а слово вашого Бога залишається навіки!

гл҃го́лъ же бг҃а на́шегѡ пребыва́етъ во вѣ́ки.

Книга пророка Ісаї (40:6): 1

Голос того, хто говорить: Закричи! І я запитав: Що кричатиму? Усяке тіло — трава, і всяка людська слава — як цвіт трави.

Гла́съ вопїю́щагѡ: возопі́й. И҆ реко́хъ: что̀ возопїю̀; всѧ́ка пло́ть сѣ́но, и҆ всѧ́ка сла́ва человѣ́ча ѩ҆́кѡ цвѣ́тъ травны́й:

Книга Йова (13:23): 1

Які є мої гріхи і мої беззаконня? Повчи мене, які вони є!

Послання до Римлян (7:15): 1

Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.

Книга пророка Ісаї (40:31): 1

А ті, хто очікує Бога, одягнуться в силу, відростять крила, як орли, вони бігатимуть і не потомляться, ходитимуть і не зголодніють.

терпѧ́щїи же гд҇а и҆змѣнѧ́тъ крѣ́пость, ѡ҆крыла́тѣютъ а҆́ки ѻ҆рлѝ, потекѹ́тъ и҆ не ѹ҆трѹдѧ́тсѧ, по́йдѹтъ и҆ не вза́лчѹтъ.

Книга пророка Варуха (4:4): 1

Ізраїлю, ми блаженні, бо нам знане те, що миле Богові!

Книга пророка Ісаї (8:10): 1

І Господь зруйнує ту раду, яку вчините, і слово, яке тільки скажете, не залишиться у вас, бо з нами Господь Бог.

и҆ и҆́же а҆́ще совѣ́тъ совѣща́ете, разори́тъ гд҇ь, и҆ сло́во, є҆́же а҆́ще возглаго́лете, не пребѹ́детъ въ ва́съ, ѩ҆́кѡ съ на́ми бг҃ъ.

Книга пророка Ісаї (8:9-10): 1

Знайте, народи, і підкоряйтеся, почуйте аж до кінців землі! Сильні, підкоряйтеся! Бо якщо знову станете сильними, будете повторно підкорені. І Господь зруйнує ту раду, яку вчините, і слово, яке тільки скажете, не залишиться у вас, бо з нами Господь Бог.

Разѹмѣ́йте, ѩ҆зы́цы, и҆ покарѧ́йтесѧ, ѹ҆слы́шите да́же до послѣ́днихъ землѝ: могѹ́щїи, покарѧ́йтесѧ: а҆́ще бо па́ки возмо́жете, па́ки побѣ́ждени бѹ́дете, и҆ и҆́же а҆́ще совѣ́тъ совѣща́ете, разори́тъ гд҇ь, и҆ сло́во, є҆́же а҆́ще возглаго́лете, не пребѹ́детъ въ ва́съ, ѩ҆́кѡ съ на́ми бг҃ъ.

Книга Псалмів (5:10): 1

Адже на їхніх устах немає правди; їхнє серце — нікчемне; їхнє горло — відкрита могила; вони своїми язиками вчинили обман.

Книга Суддів (6:23): 1

А Господь сказав йому: Мир тобі, не бійся, не помреш!

Джерела

Текст і Примітки:

Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.