Друге соборне послання св. апостола Петра, розділ 2❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

А були і в народі лжепророки, як і між вами будуть лжевчителі, які вноситимуть згубні єресі й відречуться від Того Владики, Який їх викупив, і тим наведуть на себе швидку погибель.

І багато хто піде за їхньою розбещеністю, а через них дорога істини буде зневажатися.

І в ненаситності вони ловитимуть вас улесливими словами. Суд на них віддавна не бариться, а їхня погибель не дрімає.

Адже коли Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а в кайданах темряви вкинув до аду, аби берегти на суд,

і стародавнього світу не пощадив, а зберіг восьмого Ноя, проповідника праведності, навівши на безбожних світовий потоп,

спопелив міста Содом і Гоморру, засудивши їх на знищення, дав як приклад для майбутніх безбожників,

та врятував праведного Лота, стомленого розбещеною поведінкою беззаконних,

адже праведник, живучи між ними, коли бачив і чув безбожні діла, день у день мучив свою праведну душу, —

Господь уміє рятувати побожних від спокуси, а неправедних зберігати на день суду для покарання,

особливо ж тих, які ходять слідом за нечистим тілесним пожаданням і зневажають владу. Вони, зухвалі свавільці, не бояться зневажати славу,

тоді як ангели, котрі силою і міццю є більші, не виносять на них перед Господом зневажливого осуду.

Вони, мов нерозумні тварини, які природно народжені, щоб їх ловили і знищували, зневажають те, чого не розуміють, — і у своєму розтлінні загинуть,

прийнявши кару як відплату за неправедність; вони повсякденні розкоші вважають за щастя; брудні й мерзенні, вони насолоджуються своїм обманом, коли бенкетують з вами.

Маючи очі, повні перелюбу й безнастанних гріхів, і серце, привчене до ненаситності, вони спокушують нестійкі душі; вони — діти прокляття.

Покинувши пряму дорогу, вони заблукали і йдуть слідом за Валаамом з Восора, який полюбив неправедну нагороду

і отримав докір за своє беззаконня: німа під’яремна ослиця, заговоривши людським голосом, спинила безумство пророка!

Вони — безводні джерела, гнані вітром хмари, [імла]; їм приготований морок темряви.

Адже висловлюючи пишномовні нісенітниці, вони зваблюють тілесними пожадливостями та розбещеністю людей, які ледве втекли від тих, хто живе в обмані.

Вони обіцяють їм волю, а самі є рабами тління, бо хто ким переможений, той тому і раб.

Бо коли ті, які від опоганення світу втекли до пізнання нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, знову оплутані ним терплять поразку, — то останнє для них є гірше від першого.

Адже краще їм було не пізнавати дороги праведності, ніж пізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді.

Справдилася щодо них приказка: Пес повернувся до своєї блювотини, а свиня, помившись, валяється в багні!