Послання св. апостола Павла до галатів, розділ 2❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Потім, по чотирнадцяти роках, я знову прибув з Варнавою в Єрусалим, взявши із собою Тита.

Пішов, як мені було об’явлено, і там виклав їм Євангеліє, яке проповідую язичникам, а видатним — окремо, чи часом не даремно я працюю або працював.

Але навіть Тит, який був зі мною, бувши греком, не був примушений обрізатися.

А щодо фальшивих братів, які приєдналися, щоби підглянути за нашою свободою, яку маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити,

то ми їм ні на мить не піддалися, щоб істина Євангелія збереглася у вас.

Стосовно тих, які вважають себе кимось, — для мене немає жодної різниці, якими вони були колись, — то Бог не дивиться на обличчя людини. Адже ті, хто вважає себе кимось, мені нічого не додали.

Навпаки, побачивши, що мені довірено Євангеліє між язичниками, як і Петрові між обрізаними, —

адже Той, Хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені між язичниками, —

та визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Іван, котрі вважаються стовпами, подали мені й Варнаві, як співучасникам, руки, щоб ми йшли до язичників, а вони — до обрізаних,

аби тільки ми пам’ятали про вбогих, що, власне, я і намагався робити.

Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я особисто виступив проти нього, бо він заслуговував на докір.

Ще до того, як деякі прийшли від Якова, він їв разом з язичниками. А коли ті надійшли, він став сторонитися і відмежовуватися, боячись обрізаних.

Лицемірили з ним й інші юдеї, так що й Варнава приєднався до їхнього лицемірства.

Але коли я побачив, що вони не послідовні щодо істини Євангелія, то я прилюдно сказав Кифі: Якщо ти, юдей, живеш як язичник, а не як юдей, то чому змушуєш язичників жити по-юдейському?

Ми від природи юдеї, а не грішники з язичників.

Знаючи, що людина не може оправдатися ділами Закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб оправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде оправдана ділами Закону.

Якщо, шукаючи оправдання в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос є служителем гріха? Зовсім ні!

Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував, то роблю себе порушником.

Адже через Закон я помер для Закону, щоби жити для Бога. Я розп’ятий разом з Христом.

І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене.

Я не відкидаю Божої благодаті. Бо якщо праведність через Закон, то даремно помер Христос.