Книга Суддів, розділ 4❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Ізраїльські сини продовжували чинити зло перед Господом.

І Господь віддав їх у руку Явіна, ханаанського царя, який царював у Асорі. Вождем його війська був Сісара, він жив у Арісоті народів.

І заволали до Господа ізраїльські сини, бо в нього було дев’ятсот залізних колісниць, і він двадцять років сильно гнобив Ізраїля.

Дружина Лафідота Девора була жінкою-пророчицею, вона судила в Ізраїлі в той час.

І вона, Девора, проживала під фініковим деревом між Рамою і між Ветилем на горі Єфрема, і приходили туди до неї ізраїльські сини, щоб судитися.

Девора послала і покликала Варака, сина Авінеїма з Кедеса нефталимового, і сказала йому: Хіба тобі не заповів Господь, Бог Ізраїля, піти до гори Тавор і взяти із собою десять тисяч мужів із синів Нефталима й із синів Завулона?

Я приведу до тебе, до потоку Кісон, Сісару, вождя війська Явіна, його колісниці та його військо, і передам його у твої руки.

Якщо підеш зі мною, — сказав їй Варак — то я піду, якщо ж не підеш зі мною, то не піду, бо не знаю дня, в який Господь пошле ангела зі мною!

А Девора відповіла йому: Я неодмінно піду з тобою, тільки знай, що не буде твоєю слава в дорозі, якою ти підеш, бо рукою жінки Господь відплатить Сісарі! Девора встала і пішла за Вараком до Кедеса.

Тож Варак закликав Завулона та Нефталима до Кедеса, і десять тисяч мужів пішли по його стопах. З ним пішла і Девора.

(У той час близькі Кінея відділилися від синів Йовава, тестя Мойсея, і розбили свій намет біля дуба спочиваючих, що є на підході до Кедеса).

Сісарі сповістили, що Варак, син Авінеема, пішов на гору Тавор.

Тож Сісара скликав усі свої колісниці (бо в нього було дев’ятсот залізних колісниць) і весь народ, який з ним, з Арісота народів до потоку Кісон.

А Девора промовила до Варака: Встань, бо це — день, в який Господь передав Сісару у твої руки! Ось хіба Господь не піде перед тобою? І Варак спустився з гори Тавор, а за ним — десять тисяч чоловік.

І Господь вістрям меча навів на Сісару замішання перед Вараком, на всі його колісниці й на весь його табір. Тож Сісара зіскочив зі своєї колісниці, і втік своїми ногами,

Варак же гнався за колісницями й за табором аж до Гаю народів. І поліг увесь табір Сісари від вістря меча, не залишилося жодного.

А Сісара своїми ногами добрався до шатра Яіли, жінки Хавера, кінейця, оскільки був мир між Явіном, царем Асора, і між домом Хавера, кінейця.

Назустріч Сісарі вийшла Яіла й сказала йому: Заверни, володарю мій, заверни до мене, не бійся! І він завернув до неї в шатро, і вона накрила його своєю шкурою.

А Сісара промовив до неї: Дай мені випити трохи води, бо я спраглий. Тож вона відкрила міх молока, дала йому пити і накрила його обличчя.

А він сказав їй: Стій при вході шатра! І буде, коли хтось до тебе прийде, запитає тебе й скаже тобі: Чи є тут чоловік? — то відповіси: Немає! І вона сховала його у своїй шкурі.

А згодом Яіла, жінка Хавера, взяла кілок від шатра, захопила молот у свою руку і дуже тихо ввійшла до нього. Вона приклала кілок до його скроні й пробила до землі, він же попручався між її колінами, віддав душу й помер.

І ось появився Варак, який гнався за Сісарою! А Яіла вийшла йому назустріч і промовила до нього: Іди сюди, я покажу тобі чоловіка, якого ти шукаєш! І він увійшов до неї, і ось Сісара лежить мертвий, а в його скроні — кілок.

Так Господь Бог упокорив у той день Явіна, царя Ханаану, перед ізраїльськими синами.

І пішла рука ізраїльських синів, ідучи і стаючи тяжчою на Явіні, цареві Ханаану, доки вони не вигубили його.