Книга Ісуса Навина, розділ 2❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Із Саттіна Ісус, син Навина, послав двох юнаків розвідати землю, кажучи: Підіть і огляньте землю та Єрихон. І, пішовши, два юнаки прийшли до Єрихону і ввійшли в дім жінки-розпусниці, ім’я якої Раав, і там зупинилися переночувати.

Та цареві Єрихону сповістили, кажучи: Мужі з ізраїльських синів прийшли сюди розвідати землю!

Тож єрихонський цар послав людей і звернувся до Раави, кажучи: Виведи чоловіків, які зайшли до твого дому вночі, бо вони прийшли розвідати землю!

А жінка, взявши чоловіків, заховала їх, а тим сказала, говорячи: Так, чоловіки приходили до мене,

та коли брама міста закривалася в сутінках, то чоловіки вийшли. Не знаю, куди вони пішли. Біжіть за ними, може схопите їх!

Вона ж вивела їх на дах і заховала їх у льоні, який був зібраний у неї на даху.

І люди від царя погналися за ними дорогою до Йордану, до переходів, а брама міста була замкнена. І сталося, що коли вийшли ті, які гналися за ними,

то перш, ніж вони полягали спати, вона піднялася до них на дах

і сказала їм: Знаю, що Господь дав вам цю землю, бо страх перед вами напав на нас.

Адже ми почули, що Господь Бог висушив Червоне море перед вами, коли ви виходили з Єгипетської землі, і те, що Він зробив двом аморейським царям, які були на другому боці Йордану, — Сеону й Оґу, яких ви вигубили.

Коли ми почули, то жах наповнив наше серце, і не стало більше душі в жодному з нас від вашої присутності, бо Господь, ваш Бог, — Бог високо на небі й на землі внизу!

А тепер покляніться мені Господом Богом, оскільки я вам чиню милосердя, то і ви вчините милосердя в домі мого батька,

і залишите живим дім мого батька, моєї матері, моїх братів, увесь мій дім і все, що належить їм, і врятуєте душу мою від смерті.

А чоловіки їй відповіли: Душа наша за вашу на смерть! Вона ж сказала: Коли передасть Господь вам місто, то вчините зі мною милосердя і правду.

І вона спустила їх через вікно,

говорячи їм: Ідіть у гори, щоб не зустріли вас ті, які вчинили погоню, і будете переховуватися там три дні, доки не повернуться ті, які переслідують вас, а після цього підете вашою дорогою.

Тоді чоловіки їй сказали: Ми є чисті в цій твоїй клятві.

Дивись, коли ми входитимем у вашу частину міста, ти встановиш знак — цю червону мотузку вивісиш у вікні, через яке ти нас нею спустила, а твого батька, твою матір, твоїх братів і весь дім твого батька збереш у себе, у своєму домі!

І буде, що кожний, хто вийде надвір через двері твого дому, сам буде винний, а ми вільні від цієї клятви перед тобою, та за тих, які з тобою будуть у твоєму домі, ми будемо відповідальні.

Якщо ж хтось нам перешкодить чи виявить ці наші слова, будемо невинні стосовно цієї клятви перед тобою.

А вона сказала їм: За словом вашим так нехай буде! — і їх відіслала.

Вони відійшли і попрямували в гори, і залишалися там три дні. А ті, які гналися, пошукали по всіх дорогах і не знайшли їх.

А два юнаки повернулися, спустилися з гори і переправилися до Ісуса, сина Навина, і розповіли йому все, що трапилося з ними.

Вони промовили до Ісуса: Господь видав у нашу руку всю ту землю, і кожний, хто живе на тій землі, набрався від нас страху!