Плач Єремії, розділ 5Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)
Господи, згадай те, що сталося з нами. Поглянь і подивися на наше приниження.
Наш спадок обернувся іншим, наші доми — чужинцям.
Ми стали сиротами, немає батька. Наші матері — як вдови.
Від наших днів наші дерева в заміну прийшли.
Нас переслідують, дихають на нашу шию. Ми стомилися, ми не маємо спокою.
Єгипет дав руку, Ассур — на насичення хлібом.
Наші батьки згрішили, їх немає. Ми прийняли наші беззаконня.
Раби нами заволоділи, немає того, хто визволяє з їхніх рук.
Нашими душами принесемо наш хліб від леза меча пустелі.
Наша шкіра від обличчя навали голоду почорніла, як піч.
Жінок упокорили в Сіоні, дівчат — у містах Юди.
Володарі повішені були за свої руки, старці не були прославлені.
Вибрані піднімали жорна, і молоді в колодах послабли.
І старців не стало біля брами, і вибрані не співали своїх пісень.
Не стало радості нашого серця, наші хороводи обернулися на плач.
Упав вінець з нашої голови. Горе ж нам, бо ми згрішили.
Через це наше серце стало хворим, тому наші очі стали темними, —
за гору Сіон, бо вона була знищена, лисиці пройшлися через неї.
Ти ж, Господи, навіки поселишся, Твій престол — з роду в рід.
Невже навіки забудеш про нас, залишиш нас на довгі дні?
Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося! І обнови наші дні, як раніше.
Адже Ти зовсім відкинув нас, сильно на нас розгнівавшись.
Джерела
