Книга Неемії, розділ 5❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І було велике голосіння народу і їхніх жінок на їхніх братів, юдеїв.

І були деякі, хто говорив: Ми численні нашими синами і нашими дочками! Тож візьмемо зерно, їстимемо і залишимося при житті!

А є деякі, хто каже: Ми закладаємо наші поля, наші виноградники і наші доми. Тож візьмемо зерно і їстимемо!

Деякі ж кажуть: Ми позичили гроші на податок царя — наші поля, наші виноградники і наші доми!

Тепер же наше тіло, як тіло наших братів, наші сини, як їхні сини. І ось ми віддаємо наших синів і наших дочок у рабство, і деякі з наших дочок є рабинями, і немає сили в наших руках, а наші поля та наші виноградники — в знатних!

Я сильно засмутився, коли почув їхнє голосіння і ці слова.

І моє серце підказало мені, і я розпочав боротьбу зі знатними і володарями, і я сказав їм: Хіба може вимагати людина від свого брата те, що ви вимагаєте? І я призначив для них велике зібрання.

І я їм сказав: Ми викупили наших братів-юдеїв, проданих народам за нашою доброю волею, а ви продаєте ваших братів, і будуть вам піддані? Вони ж замовкли і не знаходили слів.

А я сказав: Не добра справа, яку ви робите! Не так маєте ходити в страху вашого Бога через погорду народів, наших ворогів!

І я, і мої брати, і мої знайомі позичили їм гроші і зерно. Покиньмо ж ці вимагання!

Поверніть їм сьогодні їхні поля, їхні виноградники, їхні оливкові сади і їхні доми. І за гроші винесіть їм зерно, вино і олію!

І вони сказали: Віддамо і не вимагатимемо від них! Так зробимо, як ти кажеш! І я закликав священиків, і взяв з них клятву чинити згідно із цим словом.

І я обтрусив свій одяг, і сказав: Так кожного чоловіка, який не виконає цього слова, Бог витрясе з його дому і від його праці, і буде так витрушений і випорожнений! І все зібрання сказало: Амінь! І хвалили Господа. І народ дотримався цього слова.

З того часу, коли мені доручили бути їхнім володарем у землі Юди, від двадцятого року і аж до тридцять другого року Артасаста — дванадцять років, я і мої брати насильно забраного в них не їли.

Ось це попередні насильства, якими перед моїм приходом гнобили їх, і забирали в них за хліб і за вино останні гроші, сорок дідрахм, і їхні покидьки панують над народом. Я ж не вчинив так через присутність Божого страху.

Тож у ділі будівництва муру їх я не силував і поля не набув. А всі там були зібрані для праці.

І за моїм столом було сто п’ятдесят чоловік — юдеїв і тих, хто приходив до нас від народів, які довкола нас.

І на кожний день було одне теля, і мені готували шість добірних овець, козла і на десять днів для всіх багато вина. І при цьому я не вимагав хліба силою, бо було тяжке служіння на цьому народі.

Згадай мене, Боже, на добро за все, що я зробив для цього народу.