Послання св. апостола Павла до римлян, розділ 11❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Отже, я запитую: Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїльтянин — з нащадків Авраама, з Веніаминового племені.

Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, коли він скаржиться Богові на Ізраїль:

Господи, повбивали Твоїх пророків, порозбивали Твої жертовники, а я залишився сам; шукають і моєї душі!

І що ж каже йому Бог у відповідь? Я залишив Собі сім тисяч чоловіків, які не схилились на коліна перед Ваалом.

Так само і тепер, за вибором благодаті, залишився останок.

Якщо ж за благодаттю, то не за ділами, бо тоді благодать вже не була б благодаттю. [А коли за ділами, то це вже не благодать, бо тоді діло вже не є ділом].

І що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, але одержали вибрані; інші ж стали закам’янілими,

як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: щоб очі не бачили і вуха щоб не чули, — аж до нинішнього дня.

Давид каже: Нехай стане їхня їжа сильцем, пасткою і спокусою — на відплату їм!

Хай їхні очі стануть темними, щоб не бачили, нехай їхня спина завжди буде зігнута!

Отже, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів.

Якщо ж їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більшою була б їхня повнота!

Кажу вам, язичникам: Оскільки я є апостол для язичників, то прославляю моє служіння;

може, цим я викличу ревність своїх рідних за тілом і спасу декого з них.

Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?

Якщо перший сніп святий, то й тісто святе; і якщо корінь святий, то й гілля святе.

Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева,

то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе.

Скажеш: Галузки відламано, щоб я прищепився.

Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.

Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить.

Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, — суворість, а на тебе — Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний.

Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити.

Тому що коли ти, відтятий від дикої за своєю природою оливки, був проти природи прищеплений до доброї оливки, — то наскільки легше будуть прищеплені до своєї ж оливки вони, природні?

Адже не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, аби не були високої думки про себе: Ізраїль залишатиметься частково запеклим, доки не ввійде повнота язичників.

Таким чином, весь Ізраїль спасеться, як написано: Визволитель прийде із Сіону, Він відверне безбожність від Якова.

Ось їм від Мене Завіт, коли усуну їхні гріхи!

Тож згідно з Євангелієм вони — вороги задля вас, а згідно з обранням — улюблені задля батьків.

Адже Боже покликання та дари — непохитні.

Бо як ви колись не корилися Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

так і вони нині не покорилися задля милосердя над вами, щоб тепер і вони самі були помилувані.

Тож Бог замкнув усіх у непокорі, щоб усіх помилувати.

О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!

Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?

Хіба хтось дав Йому щось наперед, щоб воно було повернуто йому назад?

Адже все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.