Перша книга Мойсеєва: Буття, розділ 35❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Бог сказав до Якова: "Встань, іди в Бетел та оселися там. Споруди там жертовник Богові, що з'явився тобі, як ти втікав від Ісава, свого брата."

І сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: "Викиньте геть чужих божків, що серед вас: очистітеся і змініть вашу одежу,

та й вставаймо й ходім у Бетел. Там я споруджу жертовник Богові, який вислухав мене в час горя мого, і він був зо мною в дорозі, що нею я йшов."

Вони й віддали Яковові всіх божків чужих, що їх мали, і сережки, які були в їхніх вухах, а він закопав їх під дубом, що був коло Сихему.

Тоді вирушили вони в дорогу, а великий острах Божий був на містах, які були довкруги них; тому й не гналися за синами Якова.

Отож прийшов Яків у Луз, що в Ханаан-краю, себто в Бетел, він і всі люди, що були з ним.

Там поставив він жертовник і назвав це місце Бетел, бо там з'явився йому Бог, як він утікав від свого брата.

Тоді померла Девора, мамка Ревеки, і поховали її нижче Бетелу, під дубом, який названо "Дуб плачу".

Бог з'явився Яковові знову, коли він повернувся з Паддам-Араму, і благословив його.

І сказав Бог йому: "Ім'я твоє – Яків, та не будуть більше звати тебе Яків. Ні, Ізраїль буде твоє ім'я." І дав йому ім'я Ізраїль.

Далі Бог сказав до нього: "Я – Бог всемогутній! Будь плідний і розмножуйся! Народ, багато народів постане з тебе. Навіть царі вийдуть із твоїх стегон.

Землю ж, що її я був дав Авраамові та Ісаакові, тобі її дам; і твоєму потомству дам я цю землю."

І зник Бог з того місця, де говорив з ним.

На цьому місці, на якому він говорив з ним, поставив Яків стовпа й вилив на нього вина в жертву та налляв на нього олії.

І назвав Яків це місце, де говорив з ним Бог, Бет-Ел.

Вирушили ж вони з Бетелу, і до Ефрати був ще добрий шмат дороги, коли Рахиль злягла, мавши тяжкі роди.

Під час отих важких пологів каже їй повитуха: "Не бійся, це в тебе син."

При відході ж душі, бо вона вмирала, ще дала йому ім'я Беноні: але батько назвав його Веніямин.

Та й померла Рахиль і поховали її при шляху до Ефрати, себто Вифлеєму.

Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день.

Тоді рушив Ізраїль далі й нап'яв свій намет по той бік Магдал-Едера.

Коли ж Ізраїль проживав у цій країні, пішов Рувим та й ліг з Білгою, наложницею свого батька. І довідався про це Ізраїль. – У Якова ж було дванадцять синів.

Сини Лії: Рувим – первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар та Завулон.

Сини ж Рахилі: Йосиф та Веніямин.

А сини Білги, служниці Рахилі: Дан і Нафталі.

Сини ж Зілпи, служниці Лії: Гад і Ашер. Це ж сини Якова, які народилися в нього в Паддан-Арамі.

Отож Яків прибув до Ісаака, свого батька, в Мамре в Кіріят-Арбу, себто в Хеврон, де проживав був Авраам та Ісаак.

Було ж днів Ісаакові – сто вісімдесят років.

І переставився Ісаак, умер і приєднався до свого роду, старий, нажившися на світі. Та й поховали його Ісав і Яків, його сини.