Книга пророка Ісаї, розділ 46❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Бел хилиться, Нево валиться. Божищ їхніх кладуть на скот та на худобу, і їх несе утомлена скотина як навантажений тягар.

Вони валяться, хиляться разом; не можуть врятувати ноші, і самі йдуть у неволю.

Послухай мене, доме Якова, увесь останку дому Ізраїля, що його я носив уже від материнського лона, що ним я піклувався вже від утроби!

До старости вашої я буду той самий, до сивини я буду вас носити. Я вже робив так, я носив вас, і носитиму далі, я вас урятую.

Кому ви хочете мене уподобити, прирівняти? На кого хочете, щоб я скидався, був схожий?

Вони з гамана золото висипають, важать вагою срібло, золотаря наймають, щоб з того зробив бога, щоб перед ним поклони бити, ставати навколішки.

Беруть його на плечі, носять його, ставлять на його місці, і він стоїть, не зрушиться з свого місця; кричать до нього, а він їм не відповідає, в біді не допомагає.

Згадайте це й зрозумійте, до серця, грішники, прийміть!

Згадайте давне споконвіку, що я - Бог, і іншого немає, рівні мені немає!

Я оповіщаю вже спочатку те, що буде: далеко наперед, що ще не сталось. Я кажу: Думка моя здійсниться, я виконаю все, що мені довподоби.

Я кличу птаха-хижака зі сходу, мужа з далекої країни, якого я призначив. Я це сказав і це вчиню, я це призначив і це зроблю.

Слухайте мене, ви, тугі серцем, ви, що далекі від спасіння!

Я наблизив моє спасіння: воно вже недалеко, допомога моя не забариться. Я дам Сіонові моє спасіння, Ізраїлеві мою велич.