Книга Ісуса Навина, розділ 11❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Як же почув про це Явін, цар хацорський, послав він до Йовава, царя мадонського, до царя шімронського, до царя ахшафського,

та до царів, що були на півночі в горах, і в Араву, на південь від Кіннерота, на поділлі, і на Дор-узгір'ї, на захід,

до ханаанян на сході й на заході, до аморіїв, до хіввіїв, до перізіїв, до євусіїв у гори, і до хеттитів під Хермоном, у землі Міцпа.

Виступили вони з усіма своїми військами, сила народу, немов піску на березі моря, така їх сила, та й коней і колісниць вельми багато.

Всі ті царі, змовившись один з одним, рушили й отаборились разом при Мером-водах, щоб ударити на Ізраїля.

І сказав Господь Ісусові: “Не бійся їх: завтра в цю пору я покладу їх усіх трупом перед Ізраїлем; коням же їх ти поперерізуєш жили, а колісниці їх попалиш вогнем.”

Вийшов Ісус з усім своїм збройним людом несподівано на них при Мером-водах та й напав на них.

І віддав їх Господь Ізраїлеві в руки, й вони розбили їх і гнали аж до Сидону Великого й аж до Місрефот-Маїму, та до Міцпа-долини на схід сонця; вони розгромили їх так, що ні одного живого з них не зосталось.

Розправивсь із ними Ісус так, як велів йому Господь: коням їх поперерізував жили, а колісниці попалив вогнем.

Тоді Ісус, повернувшись назад, здобув Хацор, убив мечем його царя, бо Хацор колись був на чолі всіх цих царств,

і побили вони вістрям меча все живе, що в ньому було, винищивши їх до ноги, так що не зосталось у ньому ні душі живої; Хацор же спалив вогнем.

Взяв Ісус також усі міста царів тих разом з їхніми царями і побив їх вістрям меча, і винищив дощенту їх, як повелів Мойсей, слуга Господній.

Та ні одного з тих міст, що стояли на горбах, не спалив Ізраїль, лише Хацор один спалив Ісус.

Усю здобич тих міст і скотину взяли сини Ізраїля собі, лише всіх людей висікли вістрям меча, винищили їх до ноги, не лишивши ані душі живої.

Як повелів Господь слузі своєму Мойсеєві, так повелів Мойсей Ісусові, і так учинив Ісус, не пропустивши ні слова з того, що Господь заповідав Мойсеєві.

Отак зайняв Ісус увесь той край: верховину, увесь Негев, всю Гошен-землю, поділля, Араву й Ізраїль-гору з її поділлям,

від Лисої гори, що здіймається до Сеїру, аж до Ваал-Гаду в Ливанській долині, під Хермон-горою. Царів же їхніх усіх він захопив, скарав та постинав на смерть.

Довго воювавсь Ісус з усіма тими царями.

Не було ані одного міста, окрім хіввіїв, що жили в Гівеоні, що піддалось би мирно синам Ізраїля: усіх взяли війною.

Бо сталось то від Господа, що закам'яніли серця їхні і виступили воювати з Ізраїлем, щоб винищити їх до ноги, без милосердя, щоб викорінити їх, як заповідав Господь Мойсеєві.

Того часу рушив Ісус, щоб викорінити анакіїв по горах, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, з усіх гір юдейських та з усіх гір ізраїльських; він винищив їх до ноги разом з їхніми містами.

Ані одного з анакіїв не зосталось у землі синів Ізраїля; лише в Газі, в Гаті та в Ашдоді дехто лишився.

Так Ісус зайняв увесь край, як то велів Господь Мойсеєві, й віддав його на власність Ізраїлеві, згідно з їхніми поділами по колінах. І спочив край від війни.