Книга Ісуса Навина, розділ 2❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

З Шіттіму послав Ісус Навин двох чоловіків потай на розглядини, наказавши їм: “Ідіть, обстежте країну, особливо ж Єрихон.” Пішли вони та й зайшли в хату блудниці, на ім'я Рахав, та й заночували там.

Але цареві єрихонському було донесено: “Ось прийшли сюди цієї ночі якісь люди з ізраїльтян на розглядини краю.”

І послав цар єрихонський до Рахав з наказом: “Виведи людей, що прибули до тебе та й увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли обстежити всю країну.”

А молодиця, що взяла була й сховала обох чоловіків, каже: “Воно правда, що прийшли були до мене чоловіки, та звідкіль вони, мені не відомо.

Але як смеркалось і мали замикатись брами, вони вийшли; не знаю, кудою подалися ці люди. Поспішіться за ними, то й наздоженете їх.”

Сама ж, вивівши їх на покрівлю, сховала у льнянім бадиллі, що було складене в неї на горищі.

От люди й кинулися за ними навздогін шляхом до Йордану, до броду; і зараз же, як вийшли ті, що гналися за ними, замкнено (міську) браму.

Перше ніж поклалися ті спати, вийшла вона до них на горище,

та й каже до них: “Я знаю, що Господь дав вам цей край, бо на нас напав страх перед вами, й усі мешканці краю помліли перед вами;

чували ми про те, як Господь висушив був воду у Червонім морі перед вами, як ви виходили з Єгипту, і про те, що ви були вчинили обом царям аморійським, Сихонові та Огові, по тім боці Йордану, що ви їх вигубили.

Почули ми про це, й охляло серце наше, і ні в кого нема більш духу перед вами, бо Господь, Бог ваш - Бог на небі вгорі і на землі внизу.

Отож кляніться мені, прошу, Господом, що за мою добрість до вас і ви теж покажете добрість домові батька мого, вдайте мені певний знак,

що зоставите живими батька мого й матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх тих, що їм належать, і вирятуєте життя наше від смерти.”

І відказали їй чоловіки: “Душі наші позакладаємо за вас, якщо ви не розголосите цієї нашої справи; а коли Господь дасть нам цю землю, ми виявимо до тебе добрість і вірність.”

Тоді вона спустила їх через вікно мотузком додолу, бо хата її була при самім мурі.

І сказала їм: “Ідіть у гори, щоб не надибала вас погоня, й переховайтесь там три дні, поки не повернеться погоня назад, а тоді підете собі вашою дорогою.”

Відказали їй чоловіки: “Ми хочемо виконати клятву, якою ти змусила нас поклястись.

Ось як ми увійдемо в землю, ти прив'яжеш до вікна, через яке спустила нас долів, оту червоноткану мотузку й збереш до себе в хату твого батька і твою матір, і твоїх братів, і всю родину твого батька.

Хто ж вийде за двері твоєї хати на вулицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усіх же тих, що будуть із тобою в хаті - кров їх на нашій голові, якби хто до них приторкнувся.

Коли ж ти розголосиш про цю нашу справу, ми будемо вільні від клятви, якою ти нас примусила поклястись.”

Вона їм каже: “Гаразд, нехай буде по вашому.” І відпустила їх, і як вони пішли, прив'язала червону мотузку до вікна.

Пішли ті і, прибувши в гори, просиділи там три дні, аж поки не повернулася погоня, що їх шукала скрізь по дорозі, але не найшла.

Тоді оті два чоловіки, спустившися з гір, повернулися назад, перейшли (через Йордан), прийшли до Ісуса Навина і розповіли йому все, що їх спіткало.

І сказали вони Ісусові: “Господь віддав нам у руки всю землю, а всі її мешканці отетеріли перед нами.”