Третя книга Мойсеєва: Левит, розділ 7❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

«А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.

її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.

Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,

і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;

і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.

Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.

Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування - закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.

Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.

А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, - йому буде вона.

Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.

А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.

Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.

Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.

З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров'ю мирної жертви; йому вона належить.

М'ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.

А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з'їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;

а що залишиться з жертвенного м'яса на третій день, треба спалити на вогні.

Коли ж би хтось усе таки їв м'ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.

Коли якесь м'ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м'ясо кожен чистий може їсти.

Хто з'їсть м'ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.

А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з'їсть м'яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»

І сказав Господь Мойсеєві:

«Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.

Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.

Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.

Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.

Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»

І промовив Господь до Мойсея:

«Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.

Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,

а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.

Праву лопатку теж священикові здасте - як данину з ваших мирних жертв.

Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.

Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»

Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,

як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.

Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,

що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.