Євангеліє від св. Матвія, розділ 22❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:

“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.

Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.

Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.

Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;

інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.

Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.

Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.

Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.

Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.

Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:,

і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.

Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.

Багато бо покликаних, але вибраних мало.”

Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.

І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.

Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”

Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?

Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.

Він спитав їх: “Чий це образ і напис?”

Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”

Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.

Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:

“Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.

Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.

Так само і другий і третій аж до сьомого.

Нарешті, після всіх померла й жінка.

Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”

Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.

У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.

А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:

Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!”

І чувши це народ, дивувався його навчанню.

Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.

І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:

“Учителю, котра найбільша заповідь у законі?”

Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:

це найбільша й найперша заповідь.

А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.

На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”

Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:

“Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”

Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,

кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.

Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”

І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.