Соборне послання св. апостола Якова, розділ 1❧НПУ — Новий Переклад Українською

Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа. Дванадцятьом племенам, які в розсіянні. Вітання!

Брати мої, вважайте за велику радість, коли ви проходите через різні випробування,

знаючи, що випробування вашої віри веде до стійкості.

А стійкість нехай має досконалу дію, щоб ви стали довершеними й бездоганними, без жодного недоліку.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить [її] в Бога, Який усім дарує щедро й без докору, і буде йому дано.

Але нехай просить із вірою, анітрохи не вагаючись, бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку женуть і підіймають вітри.

Нехай така людина навіть не думає, що вона отримає щось від Господа.

[Це] людина двоєдушна, невизначена в усіх своїх шляхах.

Нехай незаможний брат хвалиться своїм звеличенням,

а багатий – своїм приниженням, бо він промине, наче польова квітка.

Адже сходить палюче сонце, висушує рослину, її квітка опадає, і краса її обличчя зникає. Ось так і багатий загине у своїх починаннях.

Блаженна людина, яка вистоює спокусу, бо, здобувши схвалення, вона отримає вінець життя, який Бог обіцяв тим, хто Його любить.

Нехай ніхто під час спокуси не каже: «Я спокушений Богом». Адже Бог не може бути спокушений злом, і Він нікого не спокушає.

Кожен спокушається, коли його зваблює й захоплює власне бажання.

Бажання, коли зачне, породжує гріх, а гріх, коли дозріє, породжує смерть.

Любі мої брати, не вводьте себе в оману!

Кожен добрий дарунок і кожен досконалий дар походить згори, спускаючись від Отця світла, в Якому немає ні зміни, ні тіні переміни.

За Своєю волею Він породив нас Словом істини, щоб ми стали наче першим плодом [серед] Його творінь.

Любі мої брати, знайте: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною до говоріння та повільною до гніву.

Бо гнів людський не виконує Божої праведності.

Тому, відкинувши всяку нечистоту й рештки злоби, прийміть із лагідністю насаджене у вас Слово, яке може врятувати ваші душі.

Тож будьте виконавцями Слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе.

Бо якщо хтось є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає своє обличчя в дзеркалі:

вона побачила себе, відійшла й відразу ж забула, як виглядає.

А хто вдивляється в досконалий Закон свободи й перебуває в ньому, [той] не слухач-забудько, а виконавець діла. Він буде блаженний у своїй діяльності.

Якщо хтось думає, що він побожний, [але] не приборкує свого язика, обманюючи своє серце, [то] його побожність нічого не варта.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідування сиріт і вдів у їхньому горі [та] зберігання себе чистим від світу.