Соборне послання св. апостола Якова, розділ 3❧НПУ — Новий Переклад Українською

Брати мої, хай не буде [серед вас] багато вчителів, бо ви знаєте, що ми отримаємо суворіший суд.

Адже всі ми часто спотикаємося. Якщо хтось не спотикається в слові, це людина досконала, спроможна приборкати все тіло.

Ось і коням ми вкладаємо вудила в рот, щоб нам корилися, та керуємо усім [їхнім] тілом.

Подібно й з кораблями: хоч які великі й гнані сильними вітрами, але скеровуються малим кермом, куди бажає керманич.

Так само і язик: маленький орган та великими [речами] вихваляється. Ось який малий вогонь, а запалює такий великий ліс.

Язик також є вогнем. Язик – це світ неправди, встановлений між нашими органами. [Він] опоганює все тіло й запалює коло життя, [сам] підпалюючись від Геєни.

Адже кожен вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин може бути приборканий і приборкується людиною.

А язика ніхто з людей приборкати не може: він – невгамовне зло, повне смертоносної отрути.

Ним благословляємо Господа й Отця і ним же проклинаємо людей, створених за Божою подобою.

З того ж рота виходить благословення й прокляття. Брати мої, не годиться, щоб так воно було.

Хіба з одного джерела тече солодка й гірка вода?

Брати мої, чи може смоковниця родити оливки, а виноградна лоза – смокви? Так само й солончак [не може] давати солодкої води.

Хто є мудрий і досвідчений між вами? Нехай він покаже своєю гідною поведінкою, що його вчинки [зроблені] з лагідністю, [яку дає] мудрість.

Якщо ж ви маєте у вашому серці гірку заздрість і суперництво, не вихваляйтеся й не брешіть проти істини.

Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, плотська, бісівська.

Бо де є заздрість і суперництво, там безладдя й усяке зле діло.

А мудрість, [яка сходить] згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, слухняна, повна милосердя й добрих плодів, неупереджена, нелицемірна.

Бо плід праведності сіється в мирі тими, хто творить мир.