Євангеліє від св. Івана, розділ 12❧НПУ — Новий Переклад Українською

За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих.

Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом.

Тоді Марія взяла літру з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира.

Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:

―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?

Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.

Ісус сказав: ―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону.

Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.

Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.

Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря.

Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.

Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим,

взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!» «Цар Ізраїля!»

Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

«Не бійся, дочко Сіону: Ось Цар твій їде верхи на молодому ослі».

Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.

Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили [про це].

Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення.

Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось [увесь] світ пішов за Ним!»

Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків.

Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».

Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.

Ісус відповів їм: ―Прийшов час прославитись Синові Людському.

Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай.

Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя.

Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його.

Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов.

Отче, прослав Своє ім’я! Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!»

Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним.

Ісус відповів: ―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас.

Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть.

Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе.

Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти.

Тоді люди сказали Йому: ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно. Як же Ти кажеш, що «Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський?

Тоді Ісус сказав їм: ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.

Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла. Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.

Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього.

Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?»

Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая:

«Він зробив сліпими їхні очі і закам’янілими їхні серця, щоб вони не бачили очима, і не розуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх».

Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.

Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги.

Адже вони любили людську славу більше за Божу славу.

Ісус голосно промовив: ―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене.

Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене.

Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві.

Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його.

Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня.

Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати.

Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. Тому все, що кажу, Я кажу саме так, як сказав Мені Отець.