Євангеліє від св. Матвія, розділ 14❧НПУ — Новий Переклад Українською

У той час тетрарх Ірод почув про Ісуса

та сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».

Бо Ірод, схопивши Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата,

тому що Іван казав йому: «Не годиться тобі одружуватися з нею!»

Ірод бажав би вбити його, але боявся народу, який вважав Івана пророком.

Коли святкували день народження Ірода, дочка Іродіади станцювала серед [гостей] і сподобалася Іродові.

За це він клятвою обіцяв дати їй усе, що вона тільки попросить.

Вона ж, навчена своєю матір’ю, сказала: «Дай мені на блюді голову Івана Хрестителя».

Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, наказав виконати її бажання.

Він надіслав [людей] до в’язниці відрубати Іванові голову.

Його голову принесли на блюді та віддали дівчині, а вона віднесла її своїй матері.

Після того учні Івана прийшли, забрали його тіло та поховали, а потім прийшли та сповістили про це Ісуса.

Коли Ісус почув це, то сів у човен та відплив звідти в пустинне місце, щоб бути на самоті. Але люди з різних міст, дізнавшись про це, пішли пішки за Ним.

Вийшовши на берег, [Ісус] побачив багато людей, змилосердився над ними та зцілив їхніх хворих.

Коли настав вечір, Його учні підійшли й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня, відпусти людей, щоби пішли в села та купили собі їжу.

Ісус же сказав їм: ―Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

Вони відповіли Йому: ―Ми тут маємо лише п’ять хлібів та дві рибини.

Він сказав: ―Принесіть їх Мені!

[Ісус] наказав людям посідати на траву. Потім узяв п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні [роздали] людям.

Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків.

Тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік раніше за Нього, поки Він відпустить людей.

А відпустивши людей, [Ісус] зійшов на гору, щоб помолитися на самоті. Коли настав вечір, Він залишився там один.

Човен віддалився вже далеко від берега, і через супротивний вітер його почали кидати хвилі.

О четвертій сторожі ночі[Ісус] пішов до Своїх учнів, ідучи по воді.

Побачивши, що Він іде по воді, учні жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!»

Але Ісус тієї ж миті заговорив до них: ―Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!

Тоді Петро сказав у відповідь: ―Господи, якщо це Ти, накажи, щоб я пішов до Тебе по воді!

[Ісус] сказав: ―Іди! І, вийшовши з човна, Петро почав іти по воді до Ісуса.

Але, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути й закричав: ―Господи, спаси мене!

Ісус, одразу простягнувши руку, схопив його та промовив: ―Маловіре, чому ти засумнівався?

Коли вони сіли в човен, вітер стих.

Ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!»

Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі.

Люди з тієї місцевості впізнали Ісуса та надіслали звістку по всій околиці. До Нього принесли всіх хворих

і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу, і всі, хто торкнувся, були зцілені.