Третя книга Маккавейська, розділ 6❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

А якийсь чоловік Елеазар, шанований священиками країни, вже в старості, що досягнув віку, і прикрашений усякою чеснотою в житті, поставивши тих старців, які біля нього, щоб прикликати святого Бога, так молився:

Високий царю, Всемогутній, всесильний Боже, що в милосерді провадиш усе сотворіння!

Зглянься на насіння Авраама, на освячення дітей Якова, священну частку, Твій народ, що в чужій землі, як чужий несправедливо гине, Батьку!

Ти фараона, що множив колісниці, попереднього володаря цього Єгипту, який піднявся беззаконною сміливістю і хвалькуватим язиком, знищив, потопивши в морі з гордим військом, показавши народові Ізраїля світло милосердя.

Ти того, що гордився незліченними силами, Сеннахиріма, великого царя ассирійців, що списом вже під владу захопив усю землю і піднявся проти Твого святого міста, що пихато говорив у хвалькуватості та сміливості, Ти, Владико, побив, явно показавши багатьом народам Твою силу.

Ти тих трьох юнаків, що у Вавилоні вільно віддали душу вогню, аби не служити марним богам, неопаленими спас, подавши росу в печі, з непошкодженим волоссям, пославши полум’я всім противникам!

Ти Даниїла, заздрістю ворогів вкиненого в яму до левів, звірам на поживу, вивів на світло здоровим.

А того, хто був у глибині, в утробі кита, Йону, який гинув, поглянувши на нього, непошкодженим показав усім домашнім, Батьку!

І тепер, Ти, Котрий ненавидиш гордість, усіх милуєш, оборонець, негайно з’явися тим, що з роду Ізраїля, над якими знущаються нечисті беззаконні народи!

Якщо ж наше життя після переселення сповнилося безбожністю, спасши нас від руки ворогів, як Ти, Владико, і передбачив, знищ нас вигубленням.

Нехай зарозумілі не радіють безумствами при смерті Твоїх улюблених, кажучи: Навіть їхній Бог їх не спас!

А Ти, маючий усю силу і всю владу, Вічний, тепер поглянь! Помилуй нас, тих, що з невимовної розбещеності грішних переставляємося від життя за чином зрадників.

Хай же народи сьогодні злякаються Твоєї незборимої сили, Вшановуваний, що маєш силу для спасіння народу Якова!

Тебе благає вся безліч немовлят і їхні батьки зі сльозами.

Нехай буде показано всім народам, що Ти з нами, Господи, і Ти не відвернув від нас Твого обличчя, але так, як Ти сказав: Ніколи вони не були на землі їхніх ворогів, Я не знехтував ними! — так і доверши, Господи!

І коли Елеазар ще промовляв молитву, цар з тваринами і з усією зарозумілістю вояків прийшов до іподрому.

І юдеї, побачивши, сильно закричали до неба, — так, що і близькі долини, розриваючись, наводили нестримний жах на все військо.

Тоді Всевишній Вседержитель і правдивий Бог, показавши Своє святе обличчя, відкрив небесні двері, з яких зійшли два прославлені страшні на вигляд ангели, яких усі бачили, за винятком юдеїв,

і вони стали напроти, і силу ворогів сповнили жахом та переляком, і зв’язали непорушними кайданами,

і тіло царя почало трястися, і він забув про свою велику сміливість.

Тварини повернулися на ті озброєні сили, що з ними йшли, топтали їх і знищували.

І гнів царя обернувся на милосердя і на сльози за те, що ним раніше було вигадане.

Бо почувши крик і раптово бачачи, що всі призначені на погибель, заплакавши, грозив з гнівом друзям, кажучи:

Ви зле пануєте, і ви перевищили тиранів злобою, і мене самого, вашого добродія, позбавляєте влади, ще й намагаєтеся підступно змінити дух на те, що некорисне для царства.

Хто з нас, тих, що вірно тримали твердині країни, відлучивши від дому, кожного сюди зібрав безумно?

Хто з тих, що від початку добрим розумом до нас в усьому відрізнялися від усіх народів, і багато разів прийняли явні небезпеки людей, так протиправно обложив терпіннями?

Розв’яжіть, розв’яжіть неправедні кайдани! Відішліть до своїх з миром, вибачившись за раніше вчинене.

Відпустіть синів Небесного Вседержителя, живого Бога, Який від наших пращурів аж дотепер без перешкод зі славою дає стабільність нашим справам.

Отже, він це сказав. А вони, негайно відпущені, щойно уникнувши смерті, благословили свого святого спасителя Бога.

Після цього цар, повернувшись у місто, закликавши того, хто над видатками, наказав дати юдеям вина та інше, потрібне для бенкетування впродовж семи днів, постановив, щоб вони на тому місці, де думали, що приймуть знищення, на ньому з усякою радістю проводили спасіння.

Тоді ті, що раніше були зневажені та близькі до аду, радше перед ним з певністю поставили замість гіркої та нещасної погибелі бенкет спасіння, постановивши те місце, що їм приготовлене на падіння і могилу, розділили сидіння, повні радощів.

Тож припинивши сумну мелодію сліз, вони взяли батьківську пісню спасителя і творителя чудес, оспівуючи Бога. Віддаливши весь плач і крик, зробили хори, знак мирної радості.

Так само і цар через це, зібравши великий бенкет, без перестану до неба славно прославляв за те славне спасіння, що йому сталося.

А ті, які раніше вважали, що будуть знищені, і що вони стануть їжею для птахів, і що з радістю підписали, зі стогнанням одягнули на себе сором і безчесно погасили ту сміливість, що дихає вогнем.

І юдеї, як ми раніше і сказали, зробивши попередньо згаданий хор, провели час з бенкетуванням у радісних прославляннях і псалмах.

І призначили на це спільне правило на все їхнє переселення в роди, вищезгадані дні постановили проводити радісно, не задля напою та їжі, а задля спасіння, що їм сталося від Бога.

І вони попросили в царя прийом, прохаючи відпущення до своїх.

А їх перепис був від двадцять п’ятого пахона аж до чотирнадцятого епіфа впродовж сорока днів, а їх вигублення призначено від п’ятого до сьомого епіфа впродовж трьох днів,

в які й преславно об’явивши Своє милосердя, Володар усіх їх спас, спільно непошкодженими.

Коли все було доставлене царем, вони бенкетували аж до чотирнадцятого дня, в який і зробили просьбу про їхнє відпущення.

А коли цар з ними погодився, то він написав їм нижче поданий лист до володарів, котрі по всіх містах, що висловлював великодушну турботу.