Книга пророка Даниїла, розділ 4❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Цар Навуходоносор до всіх народів, племен, і язиків, що є в усій землі: Нехай мир вам помножиться!

Знаки і чуда, які зі мною зробив Всевишній Бог, були до вподоби переді мною, щоб вам сповістити,

які вони великі та сильні. Його царство, вічне царство, і його влада з роду в рід.

Я, Навуходоносор, був у моєму домі в добробуті та в процвітанні.

Я побачив сон, і він мене перелякав, і я жахнувся на моєму ліжку, і видіння моєї голови мене налякали.

І мною поставлено припис привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб сповістили мені пояснення сну.

І входили заклиначі, чаклуни, ґазарени, халдеї, і я виклав сон перед ними, та його пояснення вони мені не сповістили,

аж доки не прийшов Даниїл, ім’я якого Валтасар по імені мого бога, який має в собі святого Божого духа, і я перед ним виклав сон.

Валтасаре, володарю заклиначів, про якого я пізнав, що в тобі святий Божий дух і всяка таємниця тобі під силу, послухай видіння сну, який я побачив, і скажи мені його пояснення!

На моєму ліжку я бачив, аж ось дерево посеред землі, і його висота величезна.

Дерево стало великим і зміцнилось, і його висота досягла аж до неба, а його крона — до кінців усієї землі.

Його листя гарне, і його плід великий, і в ньому — пожива для всіх. І під ним поселялися дикі звірі, а на його галузках селилися птахи неба, і з нього годувалося всяке тіло.

Я бачив у нічному видінні на моєму ліжку, аж ось ір, і Святий з неба зійшов,

і гучно закликав, і так сказав: Зрубайте дерево і відломіть його галузки, струсіть його листя і розсипте його плід! Хай будуть зрушені звірі, що під ним, і птахи з його галуззя!

Тільки залиште ріст його коріння в землі та в залізних і мідних оковах, і в зелені ззовні, і він спочине в небесній росі, а його частка зі звірами в траві землі.

Його серце відчужиться від людей, і йому буде дане серце звіра, і сім часів від нього будуть відчужені.

Слово через пояснення іра, і вирок — слово святих, щоб пізнали ті, які живуть, що Господь є Всевишній над людським царством, і кому тільки захоче, дасть його, і погорджене людьми підніме над ним.

Це сон, який побачив я, цар Навуходоносор, і ти, Валтасаре, скажи пояснення, бо всі мудреці мого царства не можуть пояснити мені його значення, ти ж, Даниїле, можеш, бо в тобі святий Божий дух.

Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, перебував у мовчанні якусь одну годину, і його роздуми бентежили його. Цар відповів і сказав Валтасарові: Сон і пояснення хай тебе не підганяє. Та Валтасар відповів і сказав: Пане, сон для тих, що тебе ненавидять, і його пояснення для твоїх ворогів.

Дерево, яке ти побачив, що стало великим і сильним, висота якого сягала до неба, а його крона — по всій землі,

його листя гарне та його плід численний, і в ньому їжа для всіх, — під ним жили дикі звірі, а в його галузках поселялися небесні птахи, —

є ти, царю! Адже ти став великим і сильним, і твоя велич стала великою, і досягла неба, а твоя влада — до кінців землі.

Оскільки цар побачив іра і Святого, Котрий сходив з неба і сказав: Зрубайте дерево і знищте його! Лише залиште ріст його коріння в землі і залізними та мідними кайданами, і в зелені надворі! І він проживатиме в росі неба, і його частка з дикими звірами, — аж до сімох часів будуть відчужені від нього!

Ось його пояснення, царю, і пояснення є Всевишнього, яке досягло мого пана царя:

тебе проженуть від людей, і твоє проживання буде з дикими звірами, і тебе годуватимуть травою, наче вола, і під росою неба проживатимеш, і сім часів зміняться над тобою, аж доки не пізнаєш, що Всевишній панує над людським царством, і кому тільки захоче, його дасть.

Оскільки ж сказали: Залиште ріст коріння дерева! — то твоє царство тобі залишиться, відколи тільки пізнаєш небесну владу.

Через це, царю, нехай моя рада буде тобі милою і очистить твої гріхи в співчутті й твої беззаконня в милосерді до бідних. Можливо Бог буде довготерпеливим до твоїх переступів.

Це все досягло царя Навуходоносора.

Після дванадцяти місяців у храмі свого царства у Вавилоні, проходжуючись,

цар відповів і сказав: Хіба це не є великий Вавилон, який я збудував у дім царства владою моєї сили на честь моєї слави?

Ще було слово на устах царя, був голос з неба: До тебе говорять, царю Навуходоносоре, від тебе минуло царство,

і тебе проженуть від людей, і твоє проживання — з дикими звірами, і тебе годуватимуть травою, наче вола, і сім часів зміняться над тобою, аж доки не пізнаєш, що Всевишній панує над царством людей, і якщо кому схоче, його дасть!

Цієї години сповнилося слово на Навуходоносорові, і він був прогнаний від людей і їв траву, наче віл, і його тіло було зрошуване росою з неба, аж доки його волосся не стало великим, як у левів, а його нігті, як у птахів.

Після закінчення днів я, Навуходоносор, підняв свої очі до неба, і мій розум повернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, — Того, Хто живе навіки, я хвалив, і прославив, бо Його влада — вічна влада, і Його царство з роду в рід,

і всі, що живуть на землі, за ніщо вважаються, і Він чинить за Своєю волею в небесній силі та в поселеннях землі, і немає нікого, хто чинитиме опір Його руці та скаже Йому: Що Ти зробив?

У той час мій розум повернувся до мене, і я прийшов до честі мого царства, і мій вигляд повернувся до мене, і мої тирани, і мої вельможі мене шукали, і я скріпився на моє царство, і до мене повернулася надмірна велич.

Тож тепер я, Навуходоносор, хвалю, величаю і прославляю Царя неба, бо всі Його діла правдиві, а Його стежки — суд, і всіх тих, що ходять у гордості, Він може впокорити.