Книга Естер, розділ 7Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)
Увійшов цар і Аман бенкетувати із царицею.
І цар сказав Естері на другий день під час бенкету: Що є, царице Естеро, яке твоє прохання і яке твоє бажання? І буде тобі аж до половини мого царства!
А вона, відповівши, сказала: Якщо я знайшла милість перед царем, нехай дасться душа на прохання моє, і мій народ — на моє бажання.
Адже я і мій народ продані на знищення, пограбування і рабство! Ми і наші діти — на рабів і рабинь! Та я не погодилася, бо диявол не гідний царського двору!
А цар сказав: Хто той, що відважився зробити це діло?
Естера ж відказала: Цей поганий чоловік-ворог — Аман! Аман жахнувся перед царем і царицею.
Цар устав з бенкету і відправився в сад, а Аман благав царицю, бо побачив, що він є в біді.
Цар повернувся із саду, а Аман припав до ліжка, благаючи царицю. Тож цар сказав: Чи й жінку насилує в моєму домі? Аман, почувши, змінився на обличчі.
І промовив Вуґатан, один із євнухів, до царя: Ось і дерево Аман приготував для Мардохея, що говорив про царя, і в Амана стоїть дерево висотою в п’ятдесят ліктів. І цар сказав: Нехай буде на ньому повішений!
Тож був повішений Аман на дереві, яке він приготував для Мардохея. І тоді цар спинився від гніву.
Джерела
