Перша книга Мойсеєва: Буття, розділ 24❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Авраам постарів, став дуже старим, а Господь поблагословив Авраама в усьому.

Якось Авраам сказав своєму слузі, старшому над його домом, який був відповідальний за все його майно: Поклади свою руку під моє стегно

і поклянися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові Ісаакові дружини з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу,

а підеш до моєї землі, звідки я походжу, до мого роду, і звідти візьмеш дружину моєму синові Ісаакові.

Слуга ж сказав йому: А якщо жінка не захоче піти слідом за мною до цієї землі, то чи повернути твого сина в землю, звідки ти вийшов?

Та Авраам сказав йому: Остерігайся, не повертай мого сина туди!

Господь, Бог неба і Бог землі, Який узяв мене з дому мого батька та із землі, де я народився, — Він сказав мені й поклявся мені, кажучи: Цю землю Я дам тобі та твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина Ісаака.

А коли жінка не захоче піти з тобою до цієї землі, то будеш вільний від цієї клятви. Тільки мого сина не повертай туди!

І поклав раб свою руку під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тій справі.

З-поміж верблюдів свого пана слуга взяв із собою десять верблюдів, а також дещо з усього добра свого пана, устав і пішов у Месопотамію, до міста Нахора.

А надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він поставив верблюдів поза містом, біля криниці з водою,

і сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, пошли мені успіх сьогодні й вияви милість моєму пану Авраамові.

Ось я зупинився біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять брати воду;

і як станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Нахили до мене своє відро, щоб я напився, — скаже мені: Пий! Я дам напитися твоїм верблюдам, аж доки не нап’ються! — оцю приготував Ти Своєму рабові Ісаакові; і з цього дізнаюся, що Ти виявив милість моєму пану Авраамові.

І сталося, перш ніж він закінчив про себе говорити, аж ось вийшла Ревека, яка народилася у Ватуїла, сина Мелхи, дружини Нахора, Авраамового брата, і вона мала відро на плечі.

Дівчина була дуже вродлива на вигляд, — була дівиця, яка ще не знала чоловіка. Прийшовши до джерела, вона наповнила відро, та й пішла.

А слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай напитися мені трохи води з твого відра.

Вона ж відповіла: Пий, пане! І поспішно зняла відро на свою руку, і дала йому напитися, —

аж перестав пити. А тоді вона сказала: І твоїм верблюдам начерпаю води, доки всі не нап’ються.

Вона швидко пішла і випорожнила відро до корита, і знову побігла набрати до криниці, і вона дала пити всім верблюдам.

А чоловік придивлявся до неї, щоби дізнатися, чи на добру дорогу спрямував його Господь, чи ні, і мовчав.

Сталося, коли всі верблюди перестали пити, чоловік узяв золоті сережки, вартістю в драхму, і два браслети на її руки, — вагою десять одиниць золота вони,

і запитав її, сказавши: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби переночувати?

Вона відповіла йому: Я дочка Ватуїла, сина Мелхи, котрого вона народила Нахорові.

А соломи і паші в нас багато, — сказала йому, — і місце є, аби переночувати.

Тож чоловік, задоволений, поклонився Господеві,

та й сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, Який не порушив справедливості й правди щодо мого пана. Господь мене успішно привів до дому брата мого пана.

І побігши, дівчина розповіла в хаті своєї матері про цю справу.

Ревека мала брата на ім’я Лаван. І вибіг Лаван до чоловіка надвір, до джерела.

І сталося, коли він побачив у своєї сестри сережки, а на руках — браслети, коли почув слова своєї сестри Ревеки, яка говорила: Так сказав мені чоловік, — то прийшов до чоловіка, який стояв біля верблюдів неподалік джерела,

і сказав йому: Ну ж бо, заходь! Благословенний Господь! Чому ти став надворі? Я ж приготував домівку і місце для верблюдів.

Тож чоловік увійшов до хати і розв’ючив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, і води для його ніг і ніг чоловіків, які з ним.

Перед ними поставили хліб, щоб вони їли. А той сказав: Не їстиму, доки не розповім про свої справи. Вони ж мовили: Говори.

І він сказав: Я слуга Авраама.

Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великим. Дав йому овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.

А Сарра, дружина мого пана, вже в його старості, народила моєму панові одного сина; тож той дав йому все, що належало йому.

А з мене мій пан узяв клятву, кажучи: Не візьмеш дружини для мого сина з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, — на їхній землі.

Але натомість підеш до дому мого батька і до мого роду й звідти візьмеш дружину для мого сина.

Та я сказав своєму панові: А якщо жінка не піде зі мною?

А той мені відповів: Господь, Якому я вгодив, пошле Свого ангела з тобою, успішно проведе тебе дорогою, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька, —

і будеш вільний від своєї клятви. І коли підеш до мого роду, і тобі не дадуть, — будеш вільний від своєї клятви.

Тож прийшовши сьогодні до джерела, я сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, — пошли успіх на моєму шляху, яким я сьогодні прямую!

Ось я став біля джерела води, а дочки людей міста вийдуть набрати води; і якщо станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Дай мені напитися трохи води з твого відра, —

скаже мені: І сам напийся, і твоїм верблюдам наллю, — це жінка, яку приготував Господь Своєму слузі Ісаакові. Із цього я переконаюся, що Ти вчинив милість моєму пану Авраамові.

І сталося, перш ніж закінчив я подумки говорити, аж ось, вийшла Ревека, маючи відро на плечі, спустилася до джерела і набрала води. Я ж сказав їй: Дай мені напитися.

Вона швидко зняла із себе відро і сказала: Пий ти, і твоїм верблюдам дам пити. І я напився, і моїх верблюдів вона напоїла.

Тож запитав я її, мовлячи: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я дочка Ватуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мелха. І дав я їй сережки й браслети на її руки.

Із вдячністю я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого пана Авраама, Який успішно провів мене правильною дорогою, щоб узяти дочку брата мого пана для його сина.

Тому, якщо ви чините милість і правду моєму панові, — скажіть мені, і якщо ні, — також скажіть мені, щоб я повернув праворуч або ліворуч.

У відповідь Лаван та Ватуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі відповісти злом на добро.

Ось Ревека перед тобою. Бери, іди, і нехай буде дружиною синові твого пана, — так, як сказав Господь.

І сталося, коли почув слуга Авраама ці слова, то поклонився Господеві до землі.

А раб, вийнявши срібний та золотий посуд і одяг, дав Ревеці; і дав подарунки її братові й матері.

І їли й пили — він та чоловіки, які були з ним, і заночували. А вставши вранці, він сказав: Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана.

Та її брати й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами днів із десять, а після цього піде.

Він же відповів їм: Не затримуйте мене, бо Господь успішно провів мене дорогою. Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана.

Вони ж сказали: Покличемо дівчину і її саму запитаємо.

Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти із цим чоловіком? Вона ж відповіла: Піду.

І відіслали свою сестру Ревеку, її майно, слугу Авраама і тих, які були з ним.

Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, — стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів.

Уставши, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили із чоловіком, і слуга, взявши Ревеку, пустився в дорогу.

А Ісаак подорожував пустелею біля Криниці видіння. Він жив на землі, що на півдні.

Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися; підвівши очі, він побачив верблюдів, які йшли.

І Ревека, звернувши погляд, побачила Ісаака, зіскочила з верблюда

і запитала слугу: Хто цей чоловік, який іде рівниною нам назустріч? Раб сказав: Це мій пан. Вона ж, узявши намітку, закрила обличчя.

А слуга докладно розповів Ісаакові все те, що зробив.

Увійшов Ісаак до оселі своєї матері, взяв він Ревеку, і стала йому дружиною, і він покохав її. І потішений був Ісаак після смерті Сарри, його матері.