Євангеліє від св. Матвія, розділ 8❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Коли Ісус зійшов з гори, за Ним пішов великий натовп.

І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому й говорив: Господи, коли хочеш, Ти можеш мене очистити.

[Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим! — і він вмить очистився від прокази.

А Ісус йому каже: Дивися, нікому не розповідай, але йди, покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у Законі] на свідчення їм.

Коли ж Він увійшов у Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його

і промовляючи: Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться.

[Ісус] йому каже: Я піду й оздоровлю його.

У відповідь сотник сказав: Господи, я не достойний, щоб Ти ввійшов під мій дах, але тільки скажи слово, — і мій слуга одужає.

Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: Іди! — і йде; іншому: Прийди! — і приходить; моєму рабові: Зроби це! — і робить.

А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри.

Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному,

а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.

А сотникові Ісус сказав: Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив. І його слуга тієї ж миті одужав.

Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в гарячці;

Він доторкнувся до її руки, — і гарячка покинула її; вона встала й служила Йому.

А як звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих,

щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.

Коли Ісус побачив навколо Себе багато народу, то наказав [учням] відплисти на другий бік.

Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов.

Ісус же йому каже: Лисиці мають нори, небесні птахи — гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити.

А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені спершу піти й поховати свого батька.

Та Ісус каже йому: Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців.

Як увійшов Він до човна, за Ним пішли Його учні.

І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав.

Підійшовши, [Його учні] розбудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо!

А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді Він устав і наказав вітрам та морю, — і настала велика тиша.

А люди дивувалися й говорили: Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?

Коли Він прибув на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його два біснуваті, які вийшли з гробниць; вони були дуже люті, так що ніхто не міг перейти тією дорогою.

І ось, вони закричали, гукаючи: Що Тобі до нас, [Ісусе], Сину Божий? Чи не прийшов Ти сюди, щоби передчасно нас мучити?

На віддалі від них паслося велике стадо свиней.

Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, то пошли нас у стадо свиней.

І сказав їм: Ідіть! Вони ж, вийшовши, увійшли у свиней. І ось, усе стадо кинулося з кручі в море й потонуло у воді.

А пастухи втекли і, прибігши до міста, сповістили про все і про біснуватих.

І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові й, побачивши Його, благали, щоб Він залишив їхні околиці.