Євангеліє від св. Марка, розділ 12❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину.

І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних.

Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим.

І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили.

Ще іншого він послав, а вони того — вбили. Та й багато інших — їх вони або побили, або повбивали.

Ще мав єдиного сина улюбленого — і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.

Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша.

І схопивши його, вбили та викинули з виноградника.

Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим.

Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним.

Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!"

І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.

Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові.

Прийшли ті й кажуть до нього: "Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?"

Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: "Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив."

Вони й принесли. І каже їм: "Чий це образ і напис?" — "Кесарів", — ті йому відповідають.

Тоді Ісус промовив до них: "Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові — що Боже." І вони дивувались йому.

І прийшли до нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання:

"Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму.

Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства.

Узяв її другий — і помер, не лишивши потомства; так само і третій.

Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка.

При воскресінні, як вони воскреснуть, — котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку."

Ісус же сказав їм: "Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили?

Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі.

А про мертвих — що вони воскреснуть — хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я — Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова!

Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся."

Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: "Яка перша з усіх заповідей?"

Ісус відповів: "Перша — Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог — Господь Єдиний,

і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю.

А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає."

І сказав йому книжник: "Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він — Єдиний, і що нема іншого, крім нього.

А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, — це більш, ніж усі всепалення та жертви."

Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: "Ти недалеко від Божого Царства." І ніхто не смів більше його запитувати.

Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: "Як можуть книжники казати, що Христос — син Давидів?

Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.

Сам Давид зве його Господом; як же тоді він — його син?" І багато людей слухало його радо.

І він говорив у своїм повчанні: "Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах,

перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах,

що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд."

І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато.

І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант.

І прикликавши своїх учнів, сказав їм: "Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню.

Усі бо кидали з свого надміру, вона ж з убозтва свого все, що мала, вкинула, — увесь свій прожиток."