Друге послання св. апостола Павла до коринтян, розділ 11❧НПУ — Новий Переклад Українською

Сподіваюся, ви потерпите трохи моє безумство. Так, потерпіть мене!

Адже я ревную вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб представити Христу наче чисту діву.

Та боюся, що як Єва була зведена хитрощами змія, так і ваші думки можуть віддалитися від щирості та чистоти перед Христом.

Бо коли хтось приходить до вас та проповідує іншого Ісуса – не Того, що ми проповідували, або коли приймаєте іншого духа – не Того, що ви прийняли, або іншу добру звістку – не ту, що ви прийняли, то ви це легко терпите.

Та не думаю, що я чимось гірший від тих «великих апостолів».

І хоча я недосвідчений у красномовстві, але не в пізнанні; і ми вам це чітко всім та в усьому показали.

Хіба я згрішив тим, що, бажаючи звеличити вас, сам упокорився й без жодної винагороди звіщав вам Божу Добру Звістку?

Я, [так би мовити], обкрадав інші церкви, приймаючи від них платню, аби служити вам.

Коли я був із вами та опинився в нужді, то нікого не обтяжував, адже брати, що прийшли з Македонії, задовольнили мої потреби. Я в усьому стримував себе і далі стримуватимусь, аби не бути для вас тягарем.

Як істина Христа перебуває в мені, так ніхто не зупинить цієї моєї похвали в усіх регіонах Ахаї.

Чому? Чи тому, що не люблю вас? Бог знає, [що люблю].

Що я робив, те й робитиму, щоб не давати приводу хвалитися тим, хто шукає підстав, аби довести, що вони рівні нам у тому, чим хваляться.

Адже такі люди – лжеапостоли, лукаві робітники, які приймають вигляд апостолів Христа.

Та це й не дивно, адже сам сатана приймає вигляд ангела світла.

Отже, немає нічого дивного в тому, що і його служителі вдають із себе служителів праведності. Їхній кінець буде за їхніми ділами.

Я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним, але навіть якщо ви це робите, то прийміть мене як нерозумного, щоб і я міг трохи похвалитися.

Те, що я кажу з приводу похвали, кажу не від Господа, а наче в безумстві.

І, оскільки багато хто вихваляється за тілом, то і я вихвалятимуся.

Бо ви, будучи мудрими, радо терпите нерозумних!

Ви терпите, коли хтось вас поневолює чи об’їдає, коли хтось обдирає чи звеличується [над вами] і б’є вас в обличчя.

Кажу це на [свій] сором: у [цьому] ми були слабкими! Та якщо хтось наважується [хвалитися], – кажу це в безумстві, – наважуюсь і я.

Вони євреї? Я теж. Вони ізраїльтяни? Я теж. Вони Авраамове насіння? Я теж.

Вони служителі Христа? Кажу ніби в безумстві: я більше. Я більше працював, частіше був ув’язнений, мене жорстокіше били, я часто опинявся на [межі] смерті.

Від юдеїв я п’ять разів отримував по сорок без одного [ударів батогом],

тричі мене били палицями, один раз мене закидали камінням, я був на трьох кораблях, які розбивалися у морі, провів цілу добу у відкритому морі.

Часто був у подорожах, небезпеках на річках, небезпеках через розбійників, небезпеках через [деяких із мого] роду, небезпеках через язичників, небезпеках у містах, небезпеках у пустелі, небезпеках посеред моря, небезпеках серед лжебратів,

у праці та виснаженні, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в постах, у холоді та в наготі.

І окрім усього цього, моє щоденне заняття – турбота про всі церкви.

Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто впадає в гріх, за кого і я не палав би?

Коли вже маю хвалитися, то хвалитимуся своєю слабкістю.

Бог і Отець Господа Ісуса, Який є навіки благословенним, знає, що я не брешу.

У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, аби мене схопити,

але мене через вікно спустили в кошику по стіні, і я врятувався з його рук.