Друге послання св. апостола Павла до коринтян, розділ 2❧НПУ — Новий Переклад Українською

Я вирішив собі не приходити до вас знову зі скорботою.

Адже якщо я вас засмучую, то хто тоді мене звеселить, як не той, кого я засмутив?

Я написав вам так, щоб, прийшовши, не засмутитися через тих, за кого мав би радіти, адже я впевнений щодо всіх вас, що моя радість – це й ваша радість також.

Бо я написав вам із великою скорботою, болем у серці та слізьми на очах не для того, щоб ви засмучувались, але щоб пізнали мою надмірну любов до вас.

Якщо ж хтось і засмутив, то засмутив не мене, а певною мірою, щоб не перебільшити, усіх вас.

Йому достатньо того покарання, яке [він отримав] від більшості.

Тож краще вам його пробачити та підбадьорити, щоб його не охопив смуток.

Тому я закликаю вас виявити до нього любов.

Бо я написав вам ще й для того, щоб пізнати вашу стійкість, чи ви слухняні в усьому.

Кого пробачаєте ви, того [пробачаю] і я. Бо те, що я простив, якщо й простив щось, то заради вас перед Христом,

щоб не дозволити сатані нас перехитрити, адже ми розуміємо його задуми.

Коли я прибув до Троади заради Доброї Звістки Христа і мені були відкриті двері Господом,

то я не мав спокою в дусі, бо не знайшов там Тита, свого брата. Тож, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.

Але подяка Богові, Який завжди робить нас переможцями в Христі й повсюди розповсюджує через нас пахощі Свого пізнання.

Адже ми для Бога – Христові пахощі між спасенними та тими, що гинуть.

Для одних ми запах смерті, а для інших – запах життя. І хто на це здатний?

Бо ми, на відміну від багатьох, не наживаємося на Слові Божому, але говоримо щиро – як від Бога, перед Богом, у Христі.