Друга книга Маккавейська, розділ 11Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)
Після недовгого часу Лисій, царський охоронець, кровний і той, що над ділами, дуже важко переносячи те, що сталося,
зібравши близько вісімдесяти тисяч і всякого коня, прибув проти юдеїв, думаючи зробити місто житлом для еллінів,
а храм упорядкувати так, як храми інших народів, первосвященство вчинити до викупу на кожний рік,
зовсім не думаючи про Божу силу, покладаючись на десятки тисяч піших, тисячі коней і вісімдесят слонів.
Увійшовши в Юдею і наблизившись до Ветсури, що була в укріпленій околиці, а віддалена від Єрусалима на якихось п’ять стадій, на неї налягав.
Коли ж почули ті, що з Маккавеєм, що він воював проти твердинь, з голосіннями і сльозами натовпами благали Господа, щоб послати доброго ангела на спасіння Ізраїля.
А сам Маккавей, першим узявши зброю, заохочував інших, щоб наважилися разом з ним допомогти їхнім братам. Тож одночасно і сміливо вони кинулися.
А ще як вони були біля Єрусалима, то з’явився їм провідник на коні в білому одязі, що вимахував золотою зброєю.
І всі разом поблагословили милосердного Бога та скріпилися в дусі, і були готові не лише громити людей, а й лютих звірів та залізні стіни.
Вони йшли в озброєнні з неба, маючи Господа як союзника, що змилосердився над ними.
І, кинувшись проти ворогів, по-лев’ячому вбили з них тисячу до десятьох тисяч, а вершників — шістсот до тисячі, і всіх примусили до втечі.
Численні з них поранені врятувалися оголеними. І сам Лисій врятувався, ганебно втікаючи.
Не бувши безумним сам по собі, враховуючи ту втрату, що з ним трапилася, і, зрозумівши, що євреї непереможні, оскільки з ними воювала сила Божа,
пославши, він намовляв погодитися з усім справедливим, і що він і царя намовлятиме, спонукуючи стати їхнім другом.
І Маккавей погодився з усім, що Лисій просив, беручи до уваги те, що на користь. Адже те, що Маккавей віддав Лисієві в листах про юдеїв, цар залишив.
Були ж написані до юдеїв листи від Лисія, що мали такий вигляд: Лисій безлічі юдеїв, — радіти!
Іван і Авесалом, що вами були послані, давши письмове прохання, просили про те, що в ньому зазначене.
Отже те, що належалося й цареві подати я сказав, а те, що було прийнятним, він відпустив.
Тож якщо збережете добрий розум до діл, то й до іншого намагатимуся стати основоположником добра.
А про те, що в подробицях, я заповідаю їм і тим, що від мене, щоб вам сказали.
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, двадцять четвертого дня Зевса коринтського.
А послання царя містило таке: Цар Антіох братові Лисієві, радіти!
Відколи наш батько перемінився до богів, бажаючи, щоб те, що в царстві, було без турбот, аби клопоталися власними справами.
Почувши, що юдеї не бажають батькової переміни до еллінізму, але, вибравши свої звичаї, просять дозволити їм дотримуватися законів.
Отже, бажаючи, щоб і цей народ був без турбот, приймаємо рішення дозволити їм відбудувати храм і дотримуватись їхніх батьківських звичаїв.
Тож добре зробиш, коли пошлеш до них і даси правиці, щоби, знаючи про нашу думку, були радісними та люб’язно займалися власними справами.
А до народу таким був лист царя: Цар Антіох юдейським старійшинам та іншим юдеям, радіти!
Якщо ви здорові, нехай буде, як бажаємо. І ми самі здорові.
Менелай нам об’явив, що бажаєте, пішовши, бути у своїх.
Тож для тих, що підуть, до тридцятого дня місяця ксантіка буде правиця з безпекою,
аби юдеї послуговувалися своїми потребами і законами, як і раніше, і ніхто з них жодним способом не терпітиме за несвідомо вчинене.
Я послав і Менелая, що вас потішить.
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого ксантіка.
І римляни послали до них листа, що містив таке: Кінт Меммій, Тіт Маній, старійшини римлян до юдейського народу, — радіти!
І ми згідні з тим, чим Лисій, родич царя, вам поступився.
А те, що він розсудив принести до царя, розглянувши це, відразу когось пошліть, щоб ми зробили так, як вам належиться, бо ми йдемо до Антіохії.
Тому поспішіть і пошліть декого, щоб і ми довідалися, якої ви думки.
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого ксантіка.
Джерела
