Друга книга Маккавейська, розділ 2❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Знайдено ж у листах, що пророк Єремія наказав переселенцям узяти вогонь, як даний знак,

і як пророк заповідав переселенцям, давши їм закон, щоб вони не забували Господніх заповідей і щоб не заблукали розумами, бачачи золотих і срібних ідолів та їхню красу.

І таке інше кажучи, нагадував не відкидати закон від їхнього серця.

Було ж у писанні, що пророк наказав за даною йому вказівкою, щоби шатро і ковчег ішли з ним. А коли він вийшов на гору, де Мойсей, піднявшись, побачив Божий спадок,

і, прийшовши, Єремія знайшов дім-печеру, і вніс туди шатро, ковчег і кадильний жертовник та закрив двері.

А коли підійшли деякі з тих, котрі йшли, аби зазначити дорогу, то не змогли знайти.

Коли ж Єремія дізнався, то звинуватив їх і сказав: І місце буде невідомим, аж доки не збере Бог збір народу і стане милосердним.

І тоді Господь це вкаже, і з’явиться Господня слава і хмара, як і при Мойсеєві з’являлася, а також і тоді, коли помолився Соломон, щоб місце дуже освятилося.

Розповідалося ж і як він, маючи мудрість, приніс жертву обновлення і завершення храму.

Як і Мойсей, він молився до Господа, і з неба зійшов вогонь та пожер жертви, — так, як і Соломон молився, і вогонь, зійшовши, поглинув всепалення.

І сказав Мойсей: Щоб те, що за гріх не було з’їдене, було спалене.

Подібно і Соломон провів вісім днів.

А це пояснюється і в писаннях, і в літописах Неемії, і, як будуючи бібліотеку, він зібрав книги, що про царів, пророків і Давида, і листи царів про святощі.

Так само ж і Юда нам зібрав усе, що пропало через війну, що відбулася, є і в нас.

Отже, якщо цього потребуєте, пошліть тих, що вам принесуть.

Тож бажаючи святкувати очищення, ми вам написали. Добре зробите, як святкуватимете дні.

А Бог, що спас увесь Свій народ і віддав усім спадок, царство, священство і святощі, —

як і пообіцяв через закон, — бо надіємося на Бога, що Він скоро нас помилує і збере з-під неба до святого місця. Адже Він спас нас з великого зла і очистив місце!

А те, що про Юду Маккавея і його братів, очищення великого храму і обновлення жертовника,

ще й війни проти Антіоха Епіфана і його сина Евпатора,

і появи, що були з неба тим, які за юдейство славно виявили мужність, таким чином, бувши нечисленними, вони всю країну перемогли і прогнали безліч варварів.

І розголошений по всьому всесвіті храм вони здобули, визволили місто і виправили тих, що бажали знищити закони, як Господь з усією добротою був до них милосердний.

Пояснене Ясоном, киренейцем, у п’ятьох книгах, ми намагаємося одним твором скорочено подати.

Бо роздумуючи над великою кількістю та існуючою складністю для тих, що бажають зазирнути в розповіді історії, через велику кількість матеріалу,

ми подбали для тих, котрі бажають читати, щоби було приємне, а для тих, що люблять мудрість, аби через пригадування дати доступність, і всім, що читають, — користь.

Нам, що взялися за скорочення, це труд не легкий, а діло поту і чування,

як і для того, що готує бенкет і шукає для інших користі, не є легким, подібно через численну вдячність радо понесемо труд,

даючи змогу письменнику детально відтворити все, а працюючи, щоб іти за правилами скорочення.

Адже так, як будівничому нового дому треба дбати за цілу будову, а тому, хто береться обновляти і малювати, треба вишукати належне для прикраси, так само я думаю і про нас.

Ввести, зробити розповідь і говорити в подробицях про те, що в подробицях, належиться першому складачеві історії,

а займатися скороченням розповіді й домагатися полегшеного досягнення діла є для того, хто робить переказ.

Тож звідси почнемо розповіді раніше сказаного, так розпочавши. Бо нерозумно слова помножувати перед розповіддю, а розповідь скорочувати.