Книга Еклезіястова, розділ 11❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Пошли твій хліб на поверхню води, бо за багато днів його знайдеш.

Дай частину сімом і вісьмом, бо не знаєш, яке зло буде на землі.

Коли хмари наповняться дощем, то виливають на землю. І якщо дерево впаде на південь чи якщо на північ, на місці, куди дерево впаде, там буде.

Хто пильнує вітер, не посіє, і хто дивиться на хмари, не пожне!

Між ними немає того, хто знає, яка дорога духа. Як кості в лоні вагітної, так не пізнаєш Божі творіння, усе, що Він чинитиме.

Вдосвіта сій твоє насіння, і на вечір хай не ослабне твоя рука, бо не знаєш, котре зійде, чи це, чи те, і чи обидва разом добрі.

Світло солодке, і добре очам бачити сонце.

Бо ж коли людина проживе багато років, у всіх цих звеселиться і згадає дні темряви, бо будуть численні. Усе, що приходить, — марнота.

Веселися, юначе, у твоїй молодості, і нехай тобі добро вчинить твоє серце в дні твоєї молодості, і ходи дорогами твого серця і за зором твоїх очей, і знай, що після цього всього тебе Бог приведе на суд.

І відкинь лють від твого серця, і відведи зло від твого тіла, бо молодість і незнання — марнота.