Книга Еклезіястова, розділ 5❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Не поспішай твоїми устами, і нехай твоє серце не поспішає винести слово перед обличчям Бога. Адже Бог на небі, а ти — на землі, на цьому стали твої нечисленні слова.

Бо в безлічі плутанини приходить сон і голос безумного в багатьох словах.

Як тільки ти помолився до Бога молитвою, не забарися її виконати. Бо Він не милується в безумних, ти віддай те, що пообіцяв у молитві.

Краще тобі не молитися, ніж тобі помолитися, і не віддати.

Не дай твоїх уст, щоби згрішило твоє тіло, і не скажеш перед Божим обличчям: Це з незнання, щоби Бог не розлютився на твій голос і не знищив творіння твоїх рук.

Бо у великій кількості снів та безумності й слова численні. Отже, бійся Бога!

Коли в країні бачиш обмову бідного, обкрадання суду і праведності, не дивуйся ділом. Адже Всевишній стереже над високим, і високі — над ними.

І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.

Хто любить срібло, не насититься сріблом. І хто сильно полюбив їхні плоди? Це ж марнота!

Безліччю доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоби дивитися на нього очима?

Сон солодкий у раба, чи мало або чи багато їсть. А хто наситився багатінням, не має того, хто дозволив би йому спати.

Є недуга, яку я побачив під сонцем, багатство, бережене при власникові на його зло,

і те багатство загине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці.

Як і вийшов він нагий із лона своєї матері, так він і повернеться, аби піти, як і прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоби пішло в його руці.

І це погана недуга. Адже так, як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для чого трудиться на вітер?

І всі його дні — в темряві, плачу, великому гніві, недузі та розлюченості.

Ось що доброго я побачив, що є приємне: їсти, пити і бачити добро в усякій своїй праці, якою трудиться під сонцем за числом днів його життя, які дав йому Бог. Адже це — його частка.

І всяка людина, якій Бог дав багатство, маєтки і владу, Він дав їй їсти з нього, брати його частку і веселитися у своєму труді, це — Божий дар.

Адже не багато пам’ятатимуть дні свого життя, тому що Бог дає клопіт йому у веселості його серця.