Книга Еклезіястова, розділ 12❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І в дні твоєї молодості згадай Того, Хто тебе створив, аж доки не прийдуть дні злі, і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них задоволення.

Доки не померкне сонце, світло, місяць і зірки, і повернуться хмари після дощу.

У день, в який зрушаться сторожі дому та зігнуться мужі сили, і бездіяльні будуть жінки, що мелють, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку.

І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і впокорені будуть усі дочки співу.

З висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвіте мигдаль, і розтовстіє сарана, і розсіється кипарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і оточили торговицю ті, що оплакують.

Доки не знищиться срібний шнурок, і розбитим буде чисте золото, знищеним буде відро біля джерела, колесо побіжить до ставу,

і порох повернеться в землю, як був, а дух повернеться до Бога, Який його дав.

Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — усе марнота.

А тому що Екклезіаст був надзвичайно мудрим, він ще навчив народ знання, і вухо дослідить красу притч.

Довго Екклезіаст намагався знайти бажані слова і правильно написане, слова правди.

Слова мудрих, як рожен і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного, як збірка, і з них є надмір.

Мій сину, бережися робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання — труд для тіла.

Кінець усього слова, як чується: Бійся Бога і дотримуйся Його заповідей, бо це — уся людина.

Адже Бог приведе на суд усе творіння з усім недоглянутим, чи добрим, чи злим.