Книга Юдити, розділ 4❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І почули сини Ізраїля, що жили в Юдеї, про все, що вчинив народам Олоферн, вождь Навуходоносора, царя ассирійців, як пограбував усі їхні святощі й віддав їх на прокляття,

і дуже сильно налякалися його обличчя та були охоплені страхом за Єрусалим і храм їхнього Господа Бога.

Адже вони недавно повернулися з полону, і щойно зібрався весь юдейський народ, і освяченим був посуд, жертовник і дім від опоганення.

Тож вони послали до кожної околиці Самарії, Кони, Веторона, Велмаїна, Єрихона, до Хова, Есора і долини Салим,

захопили всі верхів’я високих гір, мурами зміцнили ті села, що в них, і поклали на склади їжу на підготовку до війни, бо їхні поля були щойно після жнив.

І великий священик Йоаким, який перебував у ті дні в Єрусалимі, написав тим, які жили у Ветулії і Ветоместемі, що є напроти Ездрилона, перед обличчям рівнини, близької до Дотаїма,

кажучи: Скріпити гірські підходи! — бо через них був вхід до Юдеї, і було легко перешкодити тим, що йшли, адже прохід був вузький, розрахований усього на двох чоловік.

І сини Ізраїля зробили так, як заповів їм великий священик Йоаким і старійшини всього народу Ізраїля, які перебували в Єрусалимі.

Кожен чоловік Ізраїля заголосив до Бога з великою ревністю і впокорили свої душі з великою ревністю.

Вони, їхні жінки, їхні діти та їхня худоба, кожний їхній мешканець, куплений і найманець покрили мішковиною свої стегна.

І кожний чоловік Ізраїля, жінка і діти, які мешкали в Єрусалимі, упали перед обличчям храму, попелом посипали свої голови і простягнули свою мішковину перед обличчям Господа.

І на жертовник вони накинули мішковину, і одностайно, ревно заголосили до Бога Ізраїля, щоб не дав на пограбування їхніх немовлят, жінок — на розбій, міста їхнього спадку — на знищення, святе — на опоганення, на погорду і радість народам.

І Господь вислухав їхній голос і зглянувся на їхній біль. Народ постив багато днів у всій Юдеї і Єрусалимі перед обличчям святощів Господа Вседержителя.

Великий священик Йоаким і всі священики, що стояли перед Господом, і Господні служителі, мішковиною підперезавши свої стегна, приносили постійне всепалення, молитви і добровільні дари народу,

і був попіл на їхніх клобуках, і волали до Господа з усієї сили, щоб Він на добро зглянувся над усім домом Ізраїля.