Книга Юдити, розділ 5❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

І сповіщено Олофернові, воєводі сил Ассура, що сини Ізраїля готуються до війни, і замкнули гірські проходи, скріпили кожне верхів’я високої гори і поставили на рівнинах засідки.

Він сильно запалав гнівом і покликав усіх володарів Моава, вождів Аммона, усіх сатрапів узбережжя,

і сказав їм: Сповістіть мені, сини ханаанські, хто цей народ, що сидить у гірській околиці, і які вони міста населяють, і кількість їхньої сили, у чому ж полягає їхня сила і їхня міць, хто над ними поставлений царем, володарем їхнього війська,

і чому понад усіх, що живуть на заході, повертаються спинами, щоб не йти мені назустріч?

І сказав йому Ахіор, володар усіх синів Аммона: Нехай же мій пан вислухає слово з уст свого раба, і сповіщу тобі правду про цей народ, який населяє цю гірську околицю, що мешкає поблизу тебе, і не вийде обман з уст твого раба.

Цей народ походить з халдеїв.

Вони раніше мешкали в Месопотамії, але не забажали йти за богами їхніх батьків, які були в землі халдеїв.

І вони відійшли від дороги їхніх предків, і поклонилися Богові неба, Богові, Якого пізнали. Вони викинули їх з-перед обличчя своїх богів, втекли до Месопотамії і жили там багато днів.

І їхній Бог сказав вийти з їхнього поселення і піти в ханаанську землю, і вони поселилися там, і вони наповнилися золотом, сріблом і дуже численною худобою.

Оскільки голод покрив поверхню землі Ханаану, то вони пішли в Єгипет і мешкали там, аж доки не повернулися. І стали там великим числом, і не було рахунку їхньому народові.

І повстав проти них цар Єгипту, і обманули їх працею і цеглою, пригнобили їх і перетворили їх на рабів.

І вони закликали до їхнього Бога, і Він уразив усю єгипетську землю карами, яким не було ліку. І викинули їх єгиптяни з-перед свого обличчя.

І Бог перед ними перетворив Червоне море на сушу

і повів їх дорогою Синаю і Кадис-Варни. Він вигнав усіх, що мешкали в пустелі,

і вони жили в землі амореїв, і вигубили всіх есевонітів своєю силою. І, перейшовши Йордан, успадкували всю гірську околицю,

і вигнали з-перед свого обличчя Ханаанця, Ферезейця, Євусея, Сихема і всіх ґерґесейців, і проживали в ній багато днів.

Доки не згрішили перед їхнім Богом, доти з ними було добро, бо Бог, Який ненавидить неправду, є з ними.

Коли ж відступили від дороги, яку Він їм заповів, то були дуже сильно вигублені численними війнами і забрані в полон не до власної землі; храм їхнього Бога був знищений до основи, а їхні міста були забрані ворогами.

Тепер, повернувшись до їхнього Бога, прийшли з розсіяння, куди були розсіяні туди, і одержали Єрусалим, де є їхні святощі, і поселилися в гірських околицях, бо вони були запустілі.

Тож зараз, владико пане, якщо є провина через незнання в цьому народі, і вони грішать проти їхнього Бога, і ми побачимо, що в них є цей гріх, то підемо і завоюємо їх.

Якщо ж немає беззаконня в їхньому народі, то нехай обмине їх мій пан, щоб часом їхній Господь і їхній Бог не покрив їх щитом, — і ми станемо погордою перед усією землею.

І сталося, коли Ахіор припинив промовляти ці слова, то весь народ, що навколо шатра, і який стояв навкруги, загомонів, а володарі Олоферна, і всі, котрі населяли узбережжя і Моав, сказали, щоб його зарубати.

Бо ми не злякаємося синів Ізраїля, тому що ось народ, в якого немає ані сили, ані моці до сильної боротьби.

Тож підемо, і вони стануть їжею всьому твоєму війську, пане Олоферне.