Книга пророка Єремії, розділ 4❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Якщо Ізраїль повернеться, — говорить Господь, — повернеться до Мене. Якщо забере свої гидоти зі своїх уст і виявлятимеш пошану до Моєї присутності,

і даватимеш клятву: Живе Господь! — правдою на суді та праведністю, то поблагословляться в ньому народи і в ньому хвалитимуть Бога в Єрусалимі.

Бо так говорить Господь мужам Юди і тим, хто живе в Єрусалимі: Поновіть собі землі, що лежать облогом, і не сійте на тернині.

Обріжтеся для вашого Бога і відкиньте твердосердя вашого серця, чоловіки Юди, і ви, які живете в Єрусалимі, щоб Мій гнів не вийшов, як вогонь, і не розгорівся від присутності зла ваших задумів, і не буде того, хто погасить.

Сповістіть в Юді, і нехай буде почуте в Єрусалимі. Скажіть: Дайте трубою знак на землі й сильно закричіть. Скажіть: Зберіться, і ввійдемо в укріплені міста!

Піднявшись, втечіть до Сіону! Поспішайте, не стійте, бо Я наводжу з півночі зло і велике знищення!

Зі свого лігвища вийшов лев, який нищить народи, він піднявся і вийшов зі свого місця, щоб перетворити землю в пустку, і міста будуть знищені, щоб у них не жили.

Тому підв’яжіться мішковиною, плачте і кричіть, оскільки від вас не відвернувся Господній гнів.

І буде, що в той день, — говорить Господь, — загине серце царя та серце володарів, і жахнуться священики, і пророки жахнуться.

І я сказав: Ти, Який є, Володарю, Господи, невже ж Ти обманув цей народ і Єрусалим, кажучи: Буде мир! Та ось меч доторкнувся аж до їхньої душі.

У той час скажуть цьому народові та Єрусалимові: Дух блукання в пустелі, дорога дочки Мого народу не на чистоту, і не на святість.

Дух наповнення прийде на мене. Тепер же я викажу на них суди.

Ось Він вийде, як хмара, і Його колісниці, як буря, Його коні швидші за орлів. Горе нам, бо ми в біді!

Обмий від зла твоє серце, Єрусалим, щоб ти врятувався! Аж доки в тобі будуть твої сумні думи?

Адже голос того, хто сповіщає, прийде з Дану, і почується біда з гори Єфрема.

Згадайте, народи: Ось вони прийшли. Сповістіть в Єрусалимі: Групи приходять із землі здалека і дали свій голос на міста Юди.

Вони повстали на нього довкола, як ті, хто охороняє поле, бо ти Мною знехтував, — говорить Господь.

Твої дороги і твої задуми це тобі зробили. Це твоя злоба, бо вона гірка, бо торкнулася аж твого серця.

Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Тремтить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни.

І клопіт знищення кличе, бо заметушилася вся земля. Раптово затривожився намет, роздерлися мої шкіряні покриття.

Доки бачитиму втікачів, чуючи голос труб?

Тому що володарі Мого народу Мене не знали, вони безумні й нерозумні сини. Вони мудрі чинити зло, а як чинити добро вони не пізнали!

Я поглянув на землю, і ось — нікого, і на небо, і не було його світил.

Я побачив гори, а вони тремтіли, і всі пагорби тряслися.

Я поглянув, і ось не було людини, і всі небесні птахи були перелякані.

Я побачив, і ось Кармил спустошений, і всі міста знищені вогнем перед Господом, — вони щезли від присутності гніву Його обурення.

Так говорить Господь: Уся земля буде пустелею, але не покладу їй край.

Нехай над цими заплаче земля, і нехай небо вгорі потемніє, бо Я сказав, і не роздумаю, Я поклявся, і не відвернуся від цього!

Від голосу вершника і того, хто натягає лук, втекла вся країна. Залізли в печери і поховалися в гаях, і піднялися на скелі. Усяке місто залишене, людина в них не живе.

І що ти зробиш, чи одягнешся в кармазин і прикрасишся золотою прикрасою, чи прикрасиш сурмою свої очі? Марна твоя прикраса. Тебе відкинули твої коханці, вони шукатимуть твою душу.

Адже Я почув голос, наче тої, яка народжує, твій стогін, наче тої, хто вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене залишає моя душа задля вбитих.